Історія одеської морячки: священні корови в порту, голуб-гурман і чоловіча стать в документах

Одеситка Наталія Цимбал вчиться на 4 курсі морської академії, мріє працювати на пасажирських суднах і стати капітаном. Фото з архіву Н. Цимбал

На Мальті. Наша героїня зізнається, що мріє працювати на пасажирських суднах, а й на тих, що доставляють вантажі, – теж дуже цікаво, адже вони часто заходять в нові порти і різні країни. Фото з архіву Н. Цимбал

Пейзажі. Незважаючи на важку роботу в море, у одеситки та інших членів екіпажу – завжди напоготові фотокамера, щоб відобразити красиві морські пейзажі, аборигенів і "священних тварин". Фото з архіву Н. Цимбал

Як квітка. У чоловічому екіпажі тендітна кадетка почувається впевнено, хоча і зазначає, що чоловікам частенько не подобається командир-жінка. Втім, підкорятися таки доводиться. Фото з архіву Н. Цимбал

Курс. Жінкам у морі доводиться доводити свою придатність і змагатися з чоловіками, які, до слова, частенько розкисають і лікують малярію джином. Потім від них доводиться ховатися. Фото з архіву Н. Цимбал

1/5

Наталія Цимбал – одна з нечисленних представниць прекрасної статі серед працівників моря. Зараз одеситка закінчує навчання за спеціальністю "судноводій", мріє стати капітаном і вважає, що жінок в морі має бути більше. "Сегодня" познайомилася з морячкою і дізналася, з якими труднощами доводиться стикатися жінці на судні.

"Я завжди мріяла стати лікарем, і ідея пов'язати життя з морем прийшла раптово – я просто хотіла багато заробляти і подорожувати", – зізнається Наталя, яка в рамках кадетської програми вже кілька разів йшла в рейс, працювала на балкері і на контейнеровозах. "Я хотіла б працювати на пасажирських суднах, але потрапити туди не так легко. А на контейнеровозах цікаво тому, що вони роблять більше зупинок в різних портах", – ділиться дівчина, яка вже побувала в Таїланді, Індії, Шрі-Ланці, Англії, Німеччини, Бельгії, Франції, Нідерландах, Китаї та Австралії.

Особливо запам'яталася молодій кадетці Індія – душевними людьми, дешевими товарами і... коровами! "Було дуже незвично, оскільки у них ці священні тварини вільно гуляли по території порту", – згадує морячка. І додає, що місцеве печиво користувалося популярністю у пернатих.

"У нас на "Айзенштаті" (контейнеровоз. – Авт.) яасто гостювали голуби. Один з таких, ми його назвали Чакко (прожив з нами від Мальти до Росії і там зійшов), любив печиво, причому, не всяке, а одного виду – індійське", – згадує Наталя.

Сама ж дівчина "плюшками" себе не балує, а в нових країнах любить пробувати екзотичні фрукти.

ЩОДЕННИК І СПОРТ. За словами Наталії, незважаючи на важку роботу, варто їй зійти на берег, розібрати валізу і наговоритися з рідними, як вона знову починає нудьгувати за морем. "Дівчині складно в рейсі в першу чергу через дефіцит спілкування. Чоловіки не надто шанують жіночу компанію, поблажливі до нас. Ось і доводиться шукати інші заняття. Мене рятує ведення особистого щоденника і заняття спортом", – зізнається молода морячка. І додає, що часом від чоловічої уваги на судні буває складно сховатися.

"Одного разу механікам було дуже весело (для них джин – кращий захист від малярії) – вони почали шукати мене по всьому судну і до себе звати. Поки не з'явився капітан-рятівник, довелося їх відшивати", – згадує Наталя. І додає, що з такими ж проблемами стикалися її подруги. "Зі мною вчаться ще чотири дівчини і всім нам доводиться нелегко в цій професії – весь час треба доводити свій професіоналізм!" – Обурюється морячка.

АБОРИГЕН В КОНТЕЙНЕРІ. Наша співрозмовниця зізнається, що одного разу так забалакалася з мамою по телефону, що заблукала в Сінгапурі, де зупинилося судно, і ледве знайшла лікарню, куди збиралася на прийом до лікаря. Іншим разом – заговорилася з батьками по відеозв'язку і ледве встигла на судно, що відходить.

"А одного разу в Індії мене не випускали на берег. Все тому, що при заповненні моїх документів імміграційна служба вказала чоловічу стать", – розповідає Наталя.

Іншим разом, перед відходом з порту Малайзії, дівчина виявила в контейнері сплячого аборигена. "Вже не знаю, скільки він там пробув і катався чи разом з краном, але старший помічник капітана лаяв його сильно", – розповідає одеситка.

Бувало, розважалися стріляниною. "При проході піратських районів ми брали охорону на судно, а вони нам давали постріляти, коли зброю перевіряли", – зізнається Наталя. І згадує, як одного разу ледь не стала свідком зіткнення. "Вночі наше судно мало не зайшло на маленьку човник. Таке суденце дуже рідко запливає так далеко. Через високий надводний борт і завантаженість палуби його важко було розгледіти, а нам довелося зробити різкий поворот, щоб уникнути зіткнення. Все вийшло так вдало, що старшим морякам навіть сподобалося, і вони запропонували повторити маневр", – сміється дівчина.

ВІДМОВА ЧЕРЕЗ СТАТЬ

За словами нашої морячки, дівчатам, якими б професіоналами вони не були, дуже складно влаштуватися у сфері морських перевезень і піти в рейс, адже компанії, які підбирають екіпажі і співпрацюють з судновласниками, завжди віддають перевагу грубій чоловічій силі і можливостям. "Навіть місцеві компанії вернуть носа від дівчат. Одного разу я десять компаній обійшла за один день, і в дев'яти з них мені відмовили через стать", – згадує дівчина.