В Одесі вирощують клони і вивчають небезпечні віруси

Незважаючи на славу туристичного і портового центру , яку здобула Одеса , тут кипить бурхлива наукова робота . У десятках підприємств , науково – дослідних центрів та інститутів тут збирають літаки , виготовляють святкову ілюмінацію , досліджують небезпечні віруси і навіть клонують рослини . " Сегодня" дізналася про науковий і промисловий потенціал Південної Пальміри .

"Фабрика клонів"

У будівлі колишнього заводу на Пересипу розмістилася справжня " фабрика клонів " – науково – виробничий центр , де створюють сотні тисяч ідентичних рослин . Виростаючи , вони дають абсолютно однакові плоди , тому такі паростки є цінними для промислового вирощування і користуються попитом у зарубіжних і українських аграріїв .

Щоб оглянути приміщення " чистої зони " центру , одягаємо білий халат , одноразову шапочку і кілька разів наступаємо на синій килимок , просочений антибактеріальною речовиною . У великій світлій кімнаті стоять високі стелажі , заставлені невеликими пластиковими контейнерами . Усередині кожного з них – напівпрозорий живильний гель і близько 20 паростків : поки у одних тільки з'являються листочки , стебла інших вже вириваються назовні з-під кришки .

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

"У нас растения настолько сильные, что рвутся на свободу", — шутят в лаборатории.

Щоб захистити рослини від бактерій , їх клонують і вирощують в стерильних умовах : висаджують в гель під спеціальними витяжками в ламінарних боксах ( пристроях для різних робіт з біологічними продуктами в надчистих умовах ) , а всі інструменти обробляють в автоклаві .

Технологія

"В специальную жидкость опускается нестерильный кусочек ткани растения "с улицы". Там он стерилизуется, а после мы его пересаживаем в питательный гель, где он прорастает. И уже из одного кусочка можно формировать десятки тысяч растений", — поясняет нам основательница центра Татьяна Корня.

"Каждая культура требует своего процесса производства, который нужно создавать с нуля. Моя специальность (биотехнолог. — Авт.) позволяет разрабатывать процесс, подбирать правильные условия, компоненты и режимы, пробовать разные типы тканей, сигналы, взаимодействия. Все это сперва нужно было понять, научиться подбирать и делать быстро, пока продолжается сезон", — говорит Татьяна, уточняя, что сезон длится с февраля по сентябрь и зависит от циклов жизни растений.

Попит і кадри

"Рынок сбыта намного больше, чем наши возможности", — говорят в лаборатории.

"Мы стараемся брать студентов, чтобы они могли приобщиться к работе по специальности. Эта работа позволяет им понять смысл биологического образования", — говорит Татьяна Корня.

Протичумний інститут: королева, Попелюшка і бій вірусам

Більше століття в Одесі працює нині Український науково-дослідний протичумний інститут імені Іллі Мечникова. Його історія почалася в 1886-му, коли в Південній Пальмірі відкрили першу в Російській імперії бактеріологічну станцію, що спеціалізується на боротьбі зі сказом. Згодом в установі почали досліджувати такі небезпечні хвороби, як холера, дизентерія, черевний тиф, малярія, дифтерія, і розробляти вакцини, в тому числі проти сибірської виразки і туляремії. А в 1985-му вчені кинули основні сили на організацію заходів, покликаних унеможливлювати поширення чуми, і боротьбу з холерою і вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ).

Сьогодні установа, на жаль, переживає не найкращі часи: вакцини давно не виробляють, а кількість штатних співробітників скорочується. Проте в лабораторіях, переобладнаних десять років тому за допомогою американських партнерів, співробітники інституту продовжують вивчати збудників небезпечних хвороб, а також віруси грипу і імунодефіциту. "Крім того, наукові співробітники займаються прогнозуванням та моделюванням поширення різних хвороб", – розповів нам директор установи Сергій Поздняков. До слова, в 2014-му інститут призначили координатором по вірусу Ебола в Україні. Так, якщо у лікарів в будь-якій точці країни з'явиться підозра, що пацієнт заражений цією хворобою, його аналізи відправлять до Одеси для підтвердження.

Робота з патогенами

Крім лабораторій , на базі інституту діє тренінговий центр , де бактеріологів вчать працювати з небезпечними патогенами за світовими стандартами . Щоб потрапити туди , знову одягаємо білий медичний халат і бахіли .

Одягнувшись в спецодяг, заходимо в великий зал для практичних занять. Тут стоять столи з мікроскопами, пробірками, колбами і іншими необхідними для роботи інструментами. "Ми пояснюємо, як сидіти, як набирати матеріал, як вести себе в разі, якщо він мутний", – пояснює нам завідувачка однієї з лабораторій Олена Ковбасюк, додаючи, що учні тренуються в парах, оскільки працювати без підстраховки в таких закладах заборонено. У небезпечній роботі не обходиться без іронії. Так, вчені в жарт називають праву руку королевою, а ліву – Попелюшкою. Права тримає бактеріологічну петлю (спеціальний інструмент для забору матеріалу. – Авт.) і не рухається, а ліва в цей час активно працює, наприклад, підносить до петлі пробірку, допомагаючи королеві.

Безпосередня робота з небезпечними матеріалами проводиться в бактеріологічних боксах – спеціальних шафах, передні і бічні стінки яких зроблені зі скла. Внизу центрального скла є отвір для рук. Таким чином сам дослідник знаходиться за межами боксу, а його руки – всередині. Робота в такому положенні вимагає певної вправності. Вирішивши спробувати себе в ролі співробітника інституту, просовуємо руки в отвір і відразу кладемо їх на робочу поверхню, тим самим допускаючи помилку. "Руки потрібно тримати у висячому положенні, інакше перекривається ламінарний потік повітря, який циркулює всередині і захищає як матеріал, так і людину, яка працює", – говорить викладач центру, бактеріолог Марія Загоруйко.

Вести освітній процес викладачам центру також допомагають Іллюша і Андрюша – два манекена , що демонструють захисні костюми для вчених , – і сучасні мікроскопи , які підсвічують потрібні частини клітини люмінесцентним світлом і роблять знімки , які відразу можна розглянути на екрані комп'ютера .

Ілюмінація з Черноморська прикрашає Україну і закордон

У Чорноморську вже 20 років працює підприємство , продукція якого створює свято . Тут виробляють святкову ілюмінацію і висотні новорічні ялини для вулиць , площ , парків і торгових центрів . Так , в 2012-му Майдан Незалежності в Києві прикрашала одна з найвищих в Європі новорічних ялин – 40 – метрова красуня , створена чорноморськими майстрами .

"В 1998—1999 годах отец работал в Польше и увидел там французские гирлянды. Вернулся в Ильичевск (сейчас Черноморск. — Авт.) и предложил мэру украсить ими улицы", — вспоминает гендиректор компании Сергей Фостик.

Ілюмінація , зроблена в Чорноморську , прикрашала місцевий порт і гавань Південного . Звідти родом і святкові декорації для одеських вулиць , наприклад , величезні інсталяції у вигляді ялинкових куль , які прикрашали вул . Дерибасівську в 2017 – му .

"На один шар в среднем нужно 5000 светодиодов, или полкилометра гирлянды", — рассказывает Фостик, добавляя, что светодиоды рассчитаны на 50 000 часов эксплуатации (около 5,5 лет без выключения).

"Был ограниченный выбор изделий, которые можно установить. В том числе из-за брусчатки. Ее нельзя разбирать, а закрепить на нее что-то сложно. Первые шары не держались, поэтому внутрь пришлось поставить задекорированные бетонные пригрузы, которые и удерживали конструкцию", — говорит наш собеседник.

Фото: dumskaya.net

На виробництві: станки і ялинки

Зараз фірма імпортує світлодіоди з Китаю , а на виробництві в Чорноморську 50 співробітників займаються складанням конструкцій . У цехах вишикувалися верстати для роботи з металом , токарні та фрезерні установки , зварювальні апарати для алюмінію і сталі . Тут же народжуються висотні штучні новорічні ялини : на спеціальних верстатах плететься хвоя з волосіні , з якої формують гілки і кріплять до основи конструкції .

"Это не горючий материал. При возгорании он затухает", — уверяет гендиректор компании.

"Металлические конструкции собираются из черного металла или алюминия, а дальше все зависит от желания заказчика — можем использовать и пластмассу, и дерево", — говорит Фостик.

lumiere.ua

"Мы работаем с Европой и странами Персидского залива. Такая география требует индивидуального подхода", — поясняет Фостик.

lumiere.ua