Віра Брежнєва в Одесі: "Посміхаюся в ООН і прошу грошей"

Відома співачка Віра Брежнєва з'явилася в Одесі у дещо незвичній ролі. Вона не виступала на сцені, а взяла участь у круглому столі, присвяченому Всесвітньому дню пам'яті жертв СНІДу. Справа в тому, що екс-солістка "ВІА Гри" є послом ООН з питань ВІЛ/СНІДу в Центральній Азії та Східній Європі. "Сегодня" побувала на зустрічі і дізналася, що співачка їздить по світу, щоб спілкуватися з ВІЛ-інфікованими, а в Одесі вона зазначила, що багато наших хворих не бояться публічності.

"Я — рупор, який може говорити і бути почутим. Для боротьби з цим захворюванням необхідна консолідація держави і громадянського суспільства. А я виступаю як маленька ланка інформаційної підтримки", — пояснила Брежнєва.

За її словами, у неї немає інфікованих родичів, а стати послом доброї волі її спонукало бажання бути корисною і служити суспільству.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

"Це дуже важливо, щоб люди не боялися говорити про свою проблему. Я була в країнах, де всього одна-дві людини відкривають обличчя, решта — бояться дискримінації. Приємно, що в Одесі про це не бояться говорити і багато ВІЛ-позитивних зізнаються в цьому", — сказала Брежнєва.

І зазначила, що стикається з тими ж проблемами, що і рядові громадські діячі. Як розповіла співачка, ООН не виділяє достатньо коштів на наші регіони, згортаючи фінансування програм і обмежуючись лише просвітницькими проектами.

"Доводиться посміхатися в ООН і просити більше коштів на наш регіон", — нарікає Брежнєва. І розповідає, що міністри охорони здоров'я країн, які артистка відвідує як посол доброї волі, обіцяють виділити кошти на боротьбу з синдромом, але обіцянки часто так і залишаються на словах.

Зараз співачка збирається зняти соціальний ролик, звернений до молодшого покоління, який би доступними словами розповів про профілактику цього захворювання. "Я зустрічаюся з підлітками і раджуся з ними, що мені зробити для того, щоб їхні ровесники мене почули. А ще я дивлюся, чим цікавиться моя чотирнадцятирічна донька для того, щоб говорити з підлітками їхньою мовою", — підсумувала співачка.

За словами директора Українського центру контролю за соцзахворюваннями Наталії Низової, тільки за перший квартал цього року СНІД забрав життя дев'ятисот одеситів. А в 2014-му під час пологів були інфіковані близько п'ятисот дітей.

"У СНІДу в нашому місті жіноче обличчя, — зізналася директор центру. — В Одесі створений унікальний навчально-тренінговий центр на базі Обласної клінічної лікарні, який дозволив навчити медиків, як вести вагітність і приймати пологи в інфікованих жінок. Але, на жаль, ми поки ще не досягли бажаних показників". Також Наталія Низова нагадала, що Одеса стала одним із перших міст на теренах колишнього Радянського Союзу, яке зіткнулося з проблемою ВІЛ/НІДу. Крім того, саме в Одесі вперше були прийняті пологи у ВІЛ-інфікованої пацієнтки.

Громадські діячі наголошують: найголовніше в боротьбі із захворюванням — первинна профілактика, але вона в нашому регіоні кульгала з самого початку. "Категорично не вистачає тестів на виявлення вірусу імунодефіциту, адже не кожен самостійно ходитиме по аптеках і шукатиме такі препарати, — нарікають громадські діячі. — Крім того, важливо, щоб інфіковані жінки знали свої права. Наприклад, це можливість безкоштовно отримати молочні суміші для годування немовляти". Учасниця зустрічі Поліна народила доньку, будучи ВІЛ-позитивною, і про можливість народити здорову дитину вона знала. "Тепер моя донька в безпеці, але в глибинці таких можливостей немає", — поділилася одеситка.

Чиновники запевняють, що отримати кошти на фінансування програм по боротьбі із захворюванням від держави не так уже й складно, але спочатку необхідно надати детально розписану програму дій. А в громадських організаціях підкреслюють, що після 2017 року, коли закінчаться всі профілактичні програми ООН в нашому регіоні, питання про те, як забезпечити якісне життя людям, що живуть з ВІЛ, повністю ляже на плечі державного сектору, громадських діячів і самих інфікованих.