Ми – українці: етнічні турки пронесли свої традиції крізь століття

"Сьогодні" підготували черговий матеріал з циклу " Ми – українці". Цього разу наша розповідь про турків-месхетинців, які мирно живуть поруч з українцями.

Красива і працьовита невістка – мрія кожної турецько-месхетинської свекрухи. А якщо дівчина ще й мовчазна, тоді вона – справжнє золото. "Сьогодні" в рамках своєї етнографічної експедиції побували в селі Виноградівка Миколаївської області, де живуть турки-месхетинці. Там ми дізналися, що повинен робити справжній глава сім'ї, і чому найбільша гідність жінки – мовчання.

Сімейство Ібрагіма Анварова переїхало на Миколаївщині під час погромів, що сталися за радянських часів в узбецькій Фергані. Міжетнічний конфлікт охопив кілька районів. Будинки месхетинців грабували та палили. До евакуації влада приступила після того, як натовп почав захоплювати підприємства.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

В Україні турки-месхетинці оселилися близько 30 років тому. У південних українських степах вихідці з гірської Месхетії знайшли свій другий дім.

"Тут були порожні будинки, недобудовані", – говорить житель Виноградівка Ібрагім Анвар.

Разом з будинками кожна сім'я отримала по два гектари землі. На них переселенці влаштували овочеві господарства, тримають худобу.

"У мене дві корови, два бики, телята", – розповідає Ібрагім Анвар.

Турки-месхетинці гостям щиро раді. Запрошують до традиційного столу – низького, з тапчанами та подушками, як в турецьких фільмах. Їх в кімнату заносять молоді невістки. На порозі повинні тричі вклонитися.

Вони весь час мовчать і не підіймають очей.

"Дівчата у нас, виходячи заміж, певний час – рік-два, а то і більше, не розмовляють, говорять пошепки. Це добре, з одного боку, що ніяких скандалів, все нормально, тихо. Але проходить певний час, і потім починається", – говорить з усмішкою Ібрагім Анвар.

Заїра, як старша з невісток – пояснює правила національного етикету.

"Ось я вийшла заміж вже чотири роки тому, я вважаюся старшою. Ось, інша невістка побачила мене, і теж показує свою повагу. Ми це сприймаємо дуже добре, дуже приємно, нам це подобається", – говорить мешканка Виноградівки Заїра Ахмедова.

Крім того, дівчата ще півроку після заміжжя носять спеціальне весільне вбрання. Зняти можуть тільки з дозволу чоловіка. Це буде означати, що сім'я її прийняла.

"Це, звичайно, красиво, але водночас незручно ", – говорить одна з невісток.

Хороша невістка – справжнє щастя для свекрухи. Раїма Ахмедова своєю не натішиться.

"Поважає, варить, кудись поїде – мені щось купує. З повагою живемо", – говорить про невістку жителька Виноградівка Раїма Ахмедова.

На столі – традиційні для месхетинців хачапурі, бринза, манти, самса і хінкал з м'ясом.

" Це – хінкал. Не хінкалі, а хінкал. На хінкалі у грузинів тісто йде товще, а це – з тонкого тіста", – пояснює Заїра Ахмедова.

У турків-месхетинців всю їжу готує жінка. І тільки плов – чоловічих рук справа.

"Там велика каструля, його потрібно перемішувати, і це чоловіча робота – плов готувати", – говорить Заїра.

Чоловік, як глава сім'ї, забезпечує рідних, і обов'язково дарує подарунки.

"Будь-який подарунок, аби подарунок був. Або квіти, або золото, або сукня", – говорить мешканка Виноградівка Таггюль Ільязова.

У Виноградівці не так давно облаштували й мечеть – в колишньому будинку батька Ібрагіма.

"Двері тут завжди відкриті – ніколи не закриваються", – говорить Ібрагім.

Традиційно в мечеті багатолюдно під час великих свят. Під час свят турки-месхетинці дотримуються мусульманських традицій.

"Сусідам допомагаємо. Є самотні, дуже нужденні – ось їм всім даємо", – говорить житель Виноградівка Ібрагім Анвар.

Сусіди-українці під час своїх свят – теж ходять в гості не з порожніми руками. Приходять – хто з паскою, хто з писанкою, а то і засівати.

"30 років живемо разом і – ніяких непорозумінь, утисків ми не відчуваємо. Це ж прекрасно, коли люди спілкуються, діляться традиціями ", – говорить Ібрагім Анвар.

Раніше "Сьогодні" розповідали про життя греків в Україні, які вважають своєю столицею Маріуполь.

Також в рамках циклу "Ми – українці" виходили матеріали про рецепт щастя гагаузів, про болгар, які живуть в Україні та про поселення етнічних чехів.