Християнська поведінка в православній церкві: як правильно поводитися після причастя

Піст – час молитви і покаяння, сповіді та причастя. Про те, як має змінитися наша поведінка після причастя і тонкощі таїнства євхаристії ми розпитали намісника Києво-Печерської лаври, митрополита Павла.

- Владико, розкажіть, як потрібно поводитися після причастя?

- Смиренно. Якщо ти жінка – слухайся чоловіка, якщо чоловік – люби свою дружину, діти – слухайтеся батьків, священик – продовжуй своє молитовне правило. Кожна людина після причастя мусить зберігати себе в чистоті і святості. Це дуже важко. Тільки варто трохи відступити від того, що ти почав, – і все дуже швидко посиплеться.
Потрібно вчити самого себе витримці. Тому що ми думаємо, що все знаємо і у нас все під контролем, але це не так. Якби так було, ми б уже давно жили в раю.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Я й сам за собою помічаю – тільки подумаю про те, що все, сьогодні нікого не буду лаяти, виходжу з храму і бачу – не так полито дерево, не так обрізали кущі, там сміття валяється ... Відчуваю, що починаю закипати, і тут же собі кажу: "Павло, тихіше, тихіше, ти теж не святий і не все робиш ідеально". Намагаюся сам себе вгамувати, і, знаєте, гнів проходить.
Ми всі мусимо завжди пам'ятати, що тільки молитва і бажання своєю поведінкою не образити Господа допоможуть подолати свої емоції і миритися. Інакше не уникнути нам поневірянь з усіма його чортами.

- Наскільки часто потрібно причащатися?

- Я не раджу занадто часто причащатися. На мій погляд, якщо ти не священик і не монах – раз на місяць – ідеальний варіант. Наприклад, в Єрусалимі схимниці причащаються тільки в суботу, і після причастя куштують два яйця, а в інші дні – лише хліб і воду. Щодня причащатися може тільки священик, щоб жити богоугодним життям. Або важко хворі люди, які лежать на смертному одрі. Також дітей до 7 років можна причащати хоч щодня. Це незлобиві ангели, які не мають гріха. Причащатися я б радив в день ангела, на дванадесяті свята.

- Дехто примудряється приходити тільки на причастя, під кінець служби ...

- Апостол Яків говорив, що такі причащаються в осуд. Причастя заради причастя не угодне Господу. На жаль, більшість вмирає, не знаючи цього, впевнені, що все робили правильно. Це таїнство, до якого потрібно готувати себе, своє серце. До причастя потрібно приходити зі страхом і трепетом. Куштувати причастя просто як хліб – безглуздо.

Є одна така благочестива розмова п'ятирічного хлопчика з батюшкою. Після причастя хлопчик розповів свої враження: "Дивно. Цей дядько облизав ложку, цей дядько облизав ложку, а причастя в ній не було!". Батюшка здивувався: "Як це не було причастя?". А хлопчик відповів: "Перед тим, як ті дядьки підійшли до вас, прилетів білий голуб і забрав його, а ті люди тільки ложку облизували". Очима ми не бачимо, як ми беремо участь. І якщо робимо це без покаяння – то будемо лише ложки облизувати, а не споживати тіло і кров Христа.

- Кажуть, що якщо людина причастилася перед смертю, то потрапляє відразу в рай ...

— – Не так. Святитель Иоанн Златоуст говорив: людина, яка причащається в день своєї смерті, не проходить поневіряння саме тому, що скуштувала тіла і крові Христової. Саме тому в молитвах щодня прошу у Бога милості, щоб встигнути причаститися перед смертю. Думаю, не важливо де, головне, при здоровому глузді з'єднатися з Господом через його Таїнство.

- Але тоді виходить, що можна все життя грішити – головне, щоб причаститися перед смертю?

— Ні, це хибна думка. Господь не допустить дати святиню псам. Це ми так думаємо, що завжди встигнемо причаститися. Але тоді чому більшість так і не причастилися?

У мене на приході у Нововолинську була така історія. Жінка була дуже віруюча, а син в храм не ходив, але дуже хворів. Я якось кличу її після служби і кажу: "Скажіть синові, нехай причаститися". Вона здивувалася: "Чому так терміново? Він що, вмирає?". "Йому потрібно зараз причаститися", – повторюю я. Вона пообіцяла запитати у сина. Була субота. Увечері телефонує мені й каже: "Валєра сказав, що вранці причаститься у неділю". Я повторюю – йому треба зараз. "Син сказав, що зараз йому ніколи", – відповіла мама. І що ви думаєте? В ту ж ніч він вмирає. Це був урок для всіх нас. Тому, якщо вам священик каже – причастіться, значить потрібно сповідатися і причаститися обов'язково.

Якщо дитина не хоче, можна молитися про це батьківською молитвою. Згадайте Євангеліє. Щоб зцілити хворого і дійти до Христа, довелося розібрати дах і спустити тіло зверху, прямо перед Спасителем, який сказав: "По вірі вашій (тих, хто його привів. – Авт.), Встань і йди!". Бачите, наскільки сильна віра ближніх!

 Коли я вчився у Москві, була у нас така історія. Бабуся, вже лежача, перед смертю просила онука з онукою привести священика, щоб причаститися. Ті відмовляли, мовляв, ще не час. Тоді вона попросила принести води. Вони принесли їй воду і раптом побачили, що в кухлі – кров, а біля її ліжка невидимий хор співав: "Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний, помилуй нас". Бабуся випила води, склала руки і почила. Це мені розповіла внучка, яка відмовлялася вести священика.

Якщо людина хоче причаститися і приготувала для цього своє серце – Господь завжди знайде момент, коли і як це зробити.

Читайте також:

Свята та пам'ятні дні липня: Різдво Іоанна і закінчення Апостольського посту

Блаженніший: як знайти те, що шукаєш

"Пам'ять преподобного Онуфрія дивує нас завжди – як людина може заради Бога жити в пустелі 60 років! – напучує Блаженніший митрополит Онуфрій. – У пустелі преподобний знайшов те, що шукає кожна людина: смиренність, і віру, і щастя, і радість, і мир. Ми часто шукаємо все це, та тільки не там і не так. Більшість знаходить щастя в алкоголі, в наркотиках або розвагах цього світу. Але щастя, мир і радість знаходяться тільки у Бога. Та людина, яка живе з Богом, може знайти те, що шукає. І не має значення, багатий він чи бідний, одна вища освіта у нього чи взагалі його немає. Віруюча людина знаходить у Бозі мир, щастя і радість.

Ви скажете: хіба цей преподобний може бути для нас прикладом? Ми не можемо бути пустельниками! Ми не можемо прожити життя своє так, як він їйого прожив! Вірно, але ми можемо зробити інше. Господь говорить: коли ти молишся, зайди в кліть своєї душі і помолися Отцеві своєму, і той, побачивши твоє таємне бажання служити Йому, віддасть тобі явно. Душа людини має бути схожа на пустелю. Не в сенсі спустошення, а в сенсі позбавлення від будь-якої метушні, від пристрастей, гордині, заздрощів, злоби, ненависті до іншого.

Для цього людина мусить розумом своїм спуститися в "кліть душі своєї", щоб там, в найтаємніших куточках нашого внутрішнього світу звільнитися від всіх цих духовних хвороб. Потрібно знайти це пустельне місце духу, воно є всередині кожної людини.

Потрібно хоча б іноді на певний час заходити туди і там творити молитву, там примирити себе з Богом. Там просити у Бога благодаті, дати сили любити своїх ближніх і любити своїх ворогів, і тих, хто ненавидить нас.

Нехай Господь допомагає нам, дорогі брати і сестри, щоб ми намагалися частіше молитися Богу. На треба багато! Нехай це буде щоранку і щовечора по 10-15 хвилин, а також перед їжею і після неї. Або наприклад, коли ми йдемо, стоїмо в заторі або їдемо в транспорті і нічим не зайняті, ми можемо всередині себе творити молитву. Це може бути Ісусова молитва: "Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене грішного". Або просто "Господи помилуй", або "Пресвятая Богородице, спаси нас!", чи будь-яка інша молитва.

Для чого це потрібно? Щоб мозок наш був зайнятий Божественною справою. Коли читаються слова молитви, у нас з'являються світліші і добріші думки. Мозок починає випромінювати добру та світлу енергію й освячує молитовним розумінням світу все навколо нас.

Нехай Господь допомагає нам хоч трохи уподібнюватися святим і преподобним отцям нашим, як преподобний Онуфрій, який зараз стоїть перед Богом і молиться за всіх нас, звертаючись до живоначальної Трійці: "В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа. На віки вічні! Амінь!".

Нагадаємо, раніше новини "Сьогодні" писали про те, як правильно ставити свічки та здійснювати хресне знамення. Полум'я свічки символізує молитовне звернення до Бога і всіх святих. Як би ми не нахиляли свічку, її вогонь завжди горить вгору. Так і віруюча людина в будь-якій ситуації свої думки і почуття має звертати до Бога.