Ми оновили правила збору та зберігання персональних даних

Ви можете ознайомитисЬ зі змінами в політиці конфіденційності. Натискаючи на кнопку «Прийняти» або продовжуючи користуватися сайтом, ви погоджуєтеся з оновленими правилами і даєте дозвіл на використання файлів cookie.

Прийняти

Інтерв'ю з автором ікони "Скорботна про немовлят в утробі убієнних": "На камені було явне зображення ікони"

24 червня 2015, 14:30

До явлення ікони привели численні захоплення автора

Нещодавно явлена ікона.

Нещодавно явлена ікона.

Нещодавно у столиці України з'явилася ікона "Скорботна про немовлят в утробі убієнних". Явлення нової ікони в наш час – вкрай рідкісна подія.

.______._01

Зліва направо – Тетяна, Юрій, Олександр.

- Які події у Вашому житті привели до явища ікони в світ?

- Дорога до Храму була першою і головною такою подією. Як і багато вихідців з атеїстичної країни Рад, багато років живучи без Бога, будучи в дитинстві хрещена. Моя думка вперше відірвалася від Землі і кинулася в Небо, коли мені було вже за 30.

Є події, які також прямо стосувалися до ікони – це професія і мої захоплення. Коротко розповім.

Технічну освіту через травму отримати не вдалося. Але вона явно була не моїм покликанням. Погано уявляю, як би повернулася моя доля, якби я стала інженером.Через якийсь час вибирала навчальний заклад вже усвідомлено – надійшла на режисерський факультет Інституту культури. Правда, була думка – може піти на журналістику? Любила писати. Пробувала себе і в поезії, і в прозі, і в публіцистиці.

Після інституту працювала 10 років за спеціальністю. Журналістика ж залишилася в серці. Але дуже скоро вона була затребувана. Вивчаючи сценарну майстерність – нескладно було переключитися і почати писати статті. Що роблю із задоволенням, періодично і зараз. Та тоді, я серйозно працювала журналістом кілька років у різних друкованих виданнях. Це було паралельно з основною роботою. А основною роботою стала педагогіка.

У ті ж роки, вчилася на Богословських педагогічних курсах і слала викладачем Християнської етики. А ще знадобилося звернутися до моральної психології, яка також допомагала у цій діяльності. Викладаю Християнську етику вже більше 20 років, у столичному позашкільному закладі. Також цікаво склалося те, що моя режисерська спеціальність незабаром знову знадобилася, тільки на цей раз на ниві православної церкви. Багато років була автором проекту і організатором фестивалів, в рамках православних виставок "Православна Україна", беззмінним директором, якої був Андрій Андрійович Манжос. Там була представлена велика культурно-освітня програма і всілякі творчі конкурси, в яких брали участь багато регіонів країни.

Реклама

- Крім роботи, у Вас є ще і хобі, розкажіть про них.

- Так. Мої захоплення з кожним роком множилися. Мені все було цікаво, всьому хотілося навчитися.

Моя подруга малювала. Завдяки їй яи познайомилася з Юрієм Сороколєтовим, з яким згодом, 25 років потому, ми і втілювали ідею ікони з каменя на дошку. З подругою я потрапила в художні майстерні і з захопленням спостерігала процес написання картин. У серці ж звучало: як красиво! – От би і мені навчитися малювати? Не помітила, як почала малювати без всякої спеціальної підготовки: це була графіка та живопис.

Наступним етапом була виставка флористики: потрапила на неї, здавалося, зовсім випадково. І вразило до глибини душі мистецтво картин із сухих квітів і рослин. Дуже захотілося тожеовладеть цією майстерністю. Одного майстер – класу було достатньо, щоб впоследствіісерьезно нею займатися. Мало того вийшло робити картини не тільки для себе і на подарунки, але й брати участь у виставках, викладати флористику учням. І як педагог, зараз вчу дітей не тільки закону Божому, а й розвиваю їх творчі здібності, ділюся тим, що вмію сама. Ми разом вчимося бачити дивно створений Божий світ і осягати не тільки його моральні закони, але івоссоздавать у своїй творчості його неповторімуюкрасоту: в лінії, у слові, в музиці, в русі, в пластиці. Тому й важливо людині бачити зірки, плисти з хмарами, спостерігати танець багаття і біжучу річечку. Розглянути кожен листочок, травинку, камінчик, корешочек, квіточка: адже вони, як би вторять словами: "Всяке дихання та хвалить Господа" .А адже нині це велика проблема у вихованні дітей. Вони левову частку часу проводять у школі розвиваючи, як правило, тільки інтелект, або сидять за моніторами комп'ютерів бездумно развлекаясь.І втрачається головне: радість і повнота життя.

Тепер вважаю дивом, що все те, до чого прагнула – виповнилося і реалізувалося. Займаючись режисурою, журналістикою, педагогікою, графікою, флористикою, живописом, психологією, все це, доповнюючи один одного, сприяло більш споглядальному сприйняття світу і розвитку образного бачення. Думаю, багато в чому, завдяки цьому і змогла побачити чудові Образи на камені! Господь вів. У цьому-то і таємниця Божа. Слава Господу за дари Його.

.________.

Юрій та Тетяна після закінчення роботи біля ікони.

- Всі образи на іконі з першого погляду легко читані і зрозумілі. Але розкажіть докладніше про значення окремих місць сюжету.

Реклама

- Лики іконописець намагався писати і витримувати в строгому каноні. Ніщо не копіювалося. Образи створювалися на основі кращих зразків, починаючи з Візантійською і закінчуючи давньо – російської монументальної та іконописної традицій.

Душа невинно убієнного немовляти в утробі, теж збірний образ. Богородиця тримає його у своїй руці. Дитину приніс Ангел. Він ніжно пригортає дитя, до себе втішаючи, живлячи його теплом і любов'ю. Іншою рукою Матір Божа тримає Свого Божественного Сина. Лик Пречистої Богоматері – скорботний. У скорботі отій, печаль про кожній дитині, якому, не дали зрости, не дали стати дорослим, не дали прожити на Землі! Він виявився непотрібним. Хтось узяв на себе право приймати рішення про його народження.

На дитинку повивальні пелени, які залиті кров'ю. Весь рукав Богородиці також проссякнут кров'ю. Червоні краплі спадають з пелюшок. Вони утворюють потік невинної дитячої крові.

- Кожне навмисне убите немовля – це обірвана нитка життя, яка ніколи не стане частиною древа роду. Цифри дітовбивства в наших православних країнах, напевно, перейшли рубіж безмірного Божого терпіння. Я знаю, що багато років у цьому напрямку ви співпрацювали з радіо і телебаченням, а також працювали з молоддю. Як сприймають підлітки подобниетеми і в якій формі Ви їм їх доносили?

- Коли началапре подавати Християнську етику стала говорити озащіте життя ненародженої дитини. Поки молоді люди не зробили цієї фатальної помилки.

Трохи пізніше мені потрапила до рук книга відомого хорватського медика, доктора Антуана Лисець, "За життя". Він католик, лікар, який окреслив жах дітовбивства, полум'яно закликав людей перейнятися цією проблемою. Мене це дуже вразило. Ще більше торкнув фільм американського доктора акушера-гінеколога Бернарда Натансона, "Безмовний крик".

Почала показувати його на заняттях у школах та проводити бесіди зі старшокласниками. Також у Палаці були зустрічі у формі ток-шоу. Запрошувалися гості: батюшки, лікарі, психологи і ця тема висвітлювалася і обговорювалася колективно з підлітками. Крім виступи фахівців, для них були дуже переконливими роздуми і висказиваніяіх ровесників. На запитання ведучої: "А якби ти був в утробі матері і тебе запитали, що б ти віддав перевагу: жити в скромному достатку або тебе позбавлять життя?" Відповідь завжди була однозначна: Я б обрав життя!

Ще б пак, як ми цінуємо власне життя. Після такого, їм вже можна було розповідати і про високі ідеали справжньої Любові і сімейних цінностях. Наводила приклади, як віруюча жінка, під загрозою власного життя, вибирає життя дитини, а не свою. Такі випадки – реальні, їх мені розповідав православний лікар – гінеколог Олександр Ломикін. Були випадки, коли, незважаючи на побоювання лікарів, мати виживала – говорив він – А іноді вона жертвуючи собою, давала своєму дитинці життя, а сама йшла до Господа.

Якось до нині покійного патріарха Сербському Павлу прийшли люди і з гіркотою стали питати: чому Бог залишив Сербію, чому попустив Агаряни зайняти споконвічні сербські землі, чому така несправедливість? Патріарх відповів: "Дорогі мої, ніякої несправедливості в цьому немає. Мусульмани народжують дітей, скільки Бог пошле, не кидають своїх старих, і за одне це – за дотримання заповідей "не убий" і "шануй батька твого й матір твою" – Господь дарував їм Своє благословення. У Бога не дивиться. А за те, що серби руйнують сім'ї, скоюють масово страшний гріх дітовбивства, Господь відібрав у них землю і віддав іновірців". Є про що замислитися і нам.

Читайте найважливіші та найцікавіші новини у нашому Telegram

Реклама

Реклама

Новини партнерів

Загрузка...

Новини партнерів

Загрузка...
загрузка...