Владика Антоній: "Піст – нагадування політикам про відповідальність перед Богом"

Ім'я: Митрополит Антоній (Паканич)
Народився: 25 серпня 1967, село Чумальово, Закарпаття

У миру – Іван Іванович Паканич. Народився у закарпатському селі. У 1981-1985 роках ніс послух старшого іподиякона єпископів Мукачівських Сави і Дамаскіна. Відслужив в армії. Закінчив Московську духовну семінарію і академію. У 1994-му пострижений у чернецтво на честь преподобного Антонія Печерського.

З 2002 року – в числі братії Києво-Печерської лаври.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

З 2006 року – єпископ Бориспільський, вікарій Київської митрополії. З 2007 року – ректор Київських духовних академії і семінарії.

З 2012 року – Керуючий справами УПЦ.

- Владико, в чому головний сенс Великого посту?

- Піст – найдавніша аскетична практика. Про необхідність поста йдеться в Новому Завіті. З перших століть християнства в Церкві існували багатоденні пости. Найстаріший і найтриваліший з них – Великий піст. Його головне призначення – підготовка людини до свята Пасхи. Період утримання, пов'язаного з Великим постом, триває близько двох місяців. Це значний відрізок церковного року. Іноді його називають десятиною, яку кожна людина повинна щорічно приносити в дар Богу.

Червоною ниткою через усе великопісне богослужіння проходить думка про покаяння і про зміну свого життя, про очищення серця. Знаменитий богослов ХХ століття отець Олександр Шмеман дуже ясно показав, що великопісний період в Древній Церкві був, насамперед, часом підготовки до хрещення. У давнину хрещення відбувалося, головним чином, над дорослими. Найкращим часом для хрещення вважалася Пасхальна ніч. Адже саме в цю ніч ми згадуємо смерть і воскресіння Христа Спасителя. І в таїнстві хрещення кожна людина помирає і воскресає з Христом. Тому наше пасхальне богослужіння містить безліч крещальних елементів. Для тих же, хто вже був хрещений, Великий піст став часом покаяння та поновлення крещального обітниць.

- У піст Церква наказує своїм членам відмовлятися від деяких продуктів. Чому?

- У Великий піст ми відмовляємося, насамперед, від м'ясної і молочної їжі. Ті, хто прагне дотримуватися посту з усією строгістю, утримуються в будні дні навіть від рослинної олії. Куштувати рибу у Великий піст дозволяється тільки два рази: у свято Благовіщення, і у Вербну неділю. Але кожен повинен дотримуватися посту в міру сил. Треба враховувати фізичні навантаження, стан здоров'я. Тим, хто вперше хоче дотримуватися посту, краще порадитися з досвідченим священиком.

Але утримання від певних видів їжі, якщо воно не пов'язане ні з молитвою, ні з покаянням, то не піст, а дієта. Для Церкви відмова від їжі – це лише засіб, що дозволяє людині приборкати свої гріховні прихильності. Тому піст – це насамперед час боротьби з гріхом. Ми повинні зробити хоча б невеликий крок на шляху до святості. Я знаю багатьох людей, які на час Великого посту беруть на себе особливі зобов'язання для боротьби зі своїми недоліками. Люди, що мають пристрасть до куріння, на час посту можуть істотно скоротити кількість викурених сигарет. Це буде кроком до повного позбавлення від тютюнової залежності. Той, хто має пристрасть до швидкої їзди, на час Великого посту може взяти на себе зобов'язання не їздити на машині швидше 60 км на годину. Хтось бере на себе інші великопісні зобов'язання. У них дуже важливий сенс для кожної конкретної людини.

- Виходить, для людей кожної професії можна придумати свої правила для Великого посту.

- Кожен повинен погоджувати правила поста зі своїм життєвим укладом, зі специфікою своєї зайнятості. Це нормально. Піст не повинен бути відірваний від життя. Він і потрібен для того, щоб змінювати життя на краще.

- А які поради ви б дали політикам, які хочуть дотримуватися посту?

- Неможливо дати пораду, яка підійшла би всім і кожному. Духовна порада – це дуже особиста річ. Але якщо говорити в цілому про політику як сфері людської діяльності, то тут теж, на жаль, є свої "професійні" гріхи. Наші політики часто забувають, що вони слуги народу. Багатьом з них здається, що народ у них в служінні. А адже демократія якраз тим і відрізняється від авторитарних режимів, що будується на ідеї відповідальності кожного політика перед народом, які делегували йому владу. Як тільки людина перестає служити народу і починає жити в своє задоволення, він здійснює тяжкий гріх. Адже служіння політика має будуватися на самозреченні, висунення на перше місце інтересів тих людей, які йому владу делегували. А тепер подивимося на реальне політичне життя... На жаль, ми бачимо абсолютно протилежне. Корупція, як іржа, роз'їдає все наше суспільство. І Великий піст – це нагадування для наших політиків про відповідальність перед Богом. Це шанс виправити своє життя, шанс відмовитися від помилкових пріоритетів, шанс вирвати зі свого серця гріх владолюбства і користолюбства. Зараз багато хто говорить про боротьбу з корупцією. Але ж виростає вона з людського серця, в якому роками культивується пристрасть до наживи. Тому без очищення людського серця неможливо говорити і про очищення всього суспільства.

- Напередодні Великого посту прийнято просити один в одного прощення і прощати ворогів. УПЦ останнім часом неодноразово заявляла про захопленнях і підпали її храмів. Ви готові пробачити кривдників?

- За заповіддю Христа Спасителя, ми повинні не тільки прощати ворогів, але і молитися за них. Так, за останні місяці ми неодноразово стикалися і з агресивними діями проти громад нашої Церкви, і з захопленнями храмів, і з підпалами, і з наклепом на адресу нашої Церкви. У Святому Письмі говориться, що всякий, що став на шлях служіння Богу, повинен бути готовий до випробувань. Як золото очищається у вогні, так і людське серце очищається в горнилі випробувань. Тому ми прощаємо своїх кривдників і підносимо молитви за них. Ми твердо віримо, що Господь не залишить нас. Незважаючи на захоплення храмів, за рік кількість громад нашої Церкви виросла на 443 громади. Так що навіть у таких непростих умовах зберігається тенденція кількісного зростання Української Православної Церкви.

- Піст пов'язаний не тільки з посиленою молитвою, але і боротьбою з великою кількістю спокус. Як ви вважаєте, на що потрібно звернути особливу увагу?

- Потрібно спрямувати всі зусилля на те, щоб не дати розширюватися ареалу зла. Адже дуже часто, коли стосовно нас надходять недобре, у багатьох виникає бажання завдати удару у відповідь. У вигляді грубого слова, глузування, іншого недоброго вчинку. Все це потрібно намагатися присікати, оскільки саме з маленьких сварок і конфліктів поступово формуються лінії поділу, які проходять через наше суспільство.

У нинішній непростий час УПЦ докладає всіх зусиль, щоб не допустити посилення протистояння в українському суспільстві. Наша позиція в цьому однозначна і незмінна, про що свідчать численні проповіді та звернення Блаженнішого митрополита Онуфрія. У них Предстоятель УПЦ закликає до примирення, прощення один одного, об'єднання навколо тих справ, які б згуртовували, а не роз'єднували наш народ. У першу чергу йдеться про надання всебічної допомоги всім тим, хто постраждав в ході трагічних подій на сході України.

- Владико, на завершення бесіди ми просимо вас напутствовати наших читачів, що бажають дотримуватися Великого посту.

- Насамперед я хочу попросити у всіх прощення. Ми не завжди віддаємо собі звіт в тому, що наше слово може ранити іншу людину. Ми забуваємо образи, які мимохідь наносимо своїм ближнім. Саме тому, вступаючи у Великий піст, необхідно примиритися з усіма нашими ближніми і в мирі приступати до дотримання посту.

Під час посту перш за все потрібно стежити за своїм серцем: чи не народжується в ньому дух нетерпимості, дух ненависті? Чи не втрачаємо ми дорогоцінний мир з ближніми? Ніяка жертва не може бути угодна Богові, якщо вона приноситься в стані злості й жорстокості.

Сьогодні всім нам вкрай важко знайти стан внутрішнього спокою. У нашій країні триває військове протистояння, гинуть люди. На жаль, укладені нещодавно в Мінську домовленості поки не принесли в Україні довгоочікуваного миру. Проте ми повинні знайти в собі сили вирвати ненависть з нашого серця і плекати в ньому справжню християнську любов. Закликаю на всіх нас Боже благословення. Нехай Господь подасть Свою всесильну допомогу всім нам, що вступає в нову великопісну мандрівку.