Жінка, яка вмістила в себе Бога

Іоаким і Анна не мали особливого достатку, але ніколи про те не жалкували. Головним багатством вони вважали віру і у всьому надіялись тільки на Господа. Одне тільки засмучувало їх – що Бог не дав їм дитину. Адже кожна єврейська родина, особливо нащадки роду Давидового, до яких належав Іоаким, очікували Месію. Відсутність діток сприймалася як покарання за якісь гріхи. Але Іоаким і Анна не впадали у відчай і в щоденних молитвах дали обітницю: якщо у них народиться немовля – віддати його на служіння Богу. Вже на схилі років Ангел Господній з'явився Іоакиму і повідомив, що у них народиться дитина. Свого довгоочікуваного первістка вони назвали Марією, що значить по-єврейськи – пані, надія.

ВВЕДЕННЯ В ХРАМ. Коли дівчинці виповнилося три роки, благочестиві батьки Ганна й Іоаким приготувалися виконати свою обітницю. Скликали родичів, одягли дівчинку в найкращий одяг і, у супроводі народу зі співом духовних пісень, повели в храм Єрусалимський для посвячення Богу. Марія і її подруги йшли до храму із запаленими свічками в руках. Назустріч їм вийшли зі співом священики на чолі із первосвящеником. Іоаким та Анна з молитвами поставили Марію на першу сходинку сходів, що ведуть у храм. Сходи ці мали 15 великих сходинок – за числом псалмів, які священики співали при вході. Трирічна дівчинка сама, без сторонньої допомоги, зійшла по високих сходинках. У храмі первосвященик по навіюванню Святого Духа ввів її у Святая Святих. Це було найсвященніше місце у храмі, куди дозволено входити тільки первосвященику, і то раз на рік! Дух Святий промовив первосвященику, що Марія є обрана, достойна входити в найсвященніше місце, бо цій дитині призначено стати Матір'ю Сина Божого, стати вмістилищем невмістимого. Потім батьки Марії повернулися додому, а вона залишилася жити в храмі, де разом з іншими дівчатками навчалася рукоділлю, молилася, читала Святе письмо і суворо дотримувалася посту. Саме тому 4 грудня православний світ святкує велике свято Входження в храм Пресвятої Богородиці.

ЩО РОБИТИ В ЦІ ДНІ. "Як Матір Божа, ми повинні не забувати дорогу до храму, відвідувати, щоб помолитися і побути з Богом один на один, брати участь у таїнствах, – каже ієромонах Іларіон, настоятель храму "Живоносне джерело" в Києво-Печерській лаврі. – У цей день віруючим належить прийти в храм, щоб відчути причетність до тих чудових, дуже важливих для нас подій, що передують народженню Господа нашого Ісуса Христа. Канон, який читається в свято Введення в храм Божої Матері, направляє людину намагатися змінити себе, прагнути до благочестивого життя, беручи приклад з Пресвятої Богородиці. І перше, чого всім нам потрібно вчитися, любити храм, бо це єдине місце на землі, де Бог – у себе вдома. З цього свята постановляється в церкві співати співи Різдву Христовому".

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

ПЕРЕДВІСТЯ. "Не вистачить слів, щоб описати людською мовою, хто для нас Божа Матір і ким є для кожної віруючої людини, – пояснює отець Іларіон. – Не тільки в православній вірі, а взагалі в християнстві особлива увага приділяється Матері Господа нашого Ісуса Христа. І Старий, і Новий Завіти тісно пов'язані з Божою Матір'ю. Ще коли Адам і Єва згрішили, то, вигнавши їх з раю, Господь їх не залишає, а дає їм благу звістку: "Сім'я дружини зітре голову змія". Це було перше Євангеліє, перша надія людей на порятунок. "Сім'я дружини" – це і є Ісус Христос, який повинен був народитися від Пречистої Діви Марії. Кожна єврейська родина чекала Месію, але коли це повинно було статися – ніхто не знав. Багато пророцтв було у Старому Завіті про Божу Матір. Одне з найяскравіших – у книзі пророка Ісаї: "Це Діва в утробі зачне Сина, і наречуть ім'я Йому Еммануїл ("З нами Бог"). Народження Богоматері стало початком нашого спасіння. Не дарма в тропарях ми звертаємося до Божої Матері, як "Днесь спасіння нашого главизна" – початок нашого спасіння. Божим промислом, радою Пресвятої Трійці було вирішено, щоб саме Вона стала вмістилищем невмістимого Бога".

ДОГМИ І ЄРЕСЬ: чому Богородиця не хотіла виходити заміж

За описом, збереженим церковним істориком Никифором Каллістом, Матір Божа "була середнього зросту, волосся мала златовидне, швидкі очі із зіницями кольору маслин, брови дугоподібні і помірно чорні. Ніс довгастий, уста квітучі, обличчя трохи продовгувате, кисті рук і пальці довгі. Вона була Дівою не тільки тілом, але й душею, смиренна серцем, цнотлива в мові". "З трьох років Її життя було в храмі, в слухняності, в працях і молитвах, – продовжує отець Іларіон. – Вона була заручена, але ніде не сказано, що Вона була заміжня. Марію ще називають Пріснодівою – ця властивість є головною рисою Її особистості, тому що Вона до народження і після народження Сина Божого була і залишилася Дівою, тому що Вона зачала від Духа Святого і народила Боголюдину – Господа нашого Ісуса Христа. Зберегти невинність було Її бажанням. Єдине, чого Вона хотіла – це жити з Богом".

ЗАРУЧИНИ. "Марія перебувала в храмі до свого повноліття, після чого церква дала Її на доручення праведного Йосипа – благочестивого старця, якому на той момент було близько 80 років. Біблія називає його обручником, бо він був хранителем Її дівоцтва. Він не був Їй чоловіком, був скоріше, як батько. Йосип також був з роду Давидового, проводив життя у святості і чистоті. Жив у Назареті, за родом занять був теслею. Відомо, що у нього був перший шлюб, дружина померла. А залишені від цього шлюбу діти в Євангелії названі братами і сестрами Ісуса. Точну їх кількість у Біблії не вказано. Йосип одружився з Пресвятою Дівою і за законом Мойсея став батьком Ісуса.

Коли народився Ісус, Марія і Йосиф прийшли в храм і принесли в жертву дари – горлиць, що вказує на те, що вони були бідні. Люди заможні заколювали биків та овець, адже за законом Мойсея первісток належав Богу і за нього давався символічний викуп. Братами і сестрами Ісуса в євангельському тексті названі рідні діти праведного Йосифа. До речі, Яків, Юда, Йосія і Симон, названі в Біблії братами, не були тими братами Ісуса по крові. Це доводить той факт, що Спаситель довірив своєму улюбленому учневі-Іоанну Богослову, доглядати за своєю матір'ю. І Марія прожила в будинку Іоанна Богослова до самого свого Успіння.

За переказами, вважається, що Марія померла в Гефсиманії, біля Єрусалиму, через 12 років після Вознесіння Христа. На Її Успіння з'їхалися всі апостоли. Не було тільки апостола Фоми, який прибув лише на третій день. Коли відкрили гробницю, щоб він попрощався з Божою Матір'ю, то побачили там тільки пелени, а тіла не було. Церква вірить, що Господь забрав Її душу до себе, на Небо.

У Гефсиманії, де знаходиться Її могила, звершується літургія і читається молитва до Божої Матері. Це місце особливо шановане й улюблене паломниками".

ЄРЕСЬ ПРО ХРИСТОРОДИЦЮ. "У 5 столітті нашої ери Константинопольський архієпископ Несторія проповідував, що Ісус – звичайна людина, у якого потім вселилося божество, – продовжує отець Іларіон. – І вважав, що Марію треба називати не Богородицею, а Христородицею, бо нібито Вона народила не Бога, а просту людину. Ця єресь отримала назву несторіанської і була засуджена на III Вселенському соборі. Адже тільки Бог, а не людина може спокутувати рід людський. Церква прийняла догмат про те, що Ісус – Бог, який став людиною, не перестаючи при цьому бути Богом. Діва Марія однозначно народила Бога – Господа нашого Ісуса Христа, і тому є Богородицею".