Українка – про жіночу НБА: "У "Детройті" було жахливо: розмовляли, як "крейзі", принижували"

- Валеріє, наскільки складно потрапити до жіночої НБА з Європи? Ви вчилися в США, це спрощує завдання?

- До Ліги з Європи потрапити важкувато. Через той же вік, оскільки дівчата з Америки потрапляють туди після університету. Тобто в 22 роки. У Європі в такому віці тебе побачать, якщо тільки ти грав за юнацьку збірну або відзначився на якихось великих турнірах – на Олімпіаді, чемпіонаті світу. Мого року, 2008-го (зараз Валерії 33 роки. – Авт.), на драфті було, по-моєму, 43 гравці, а цього навіть менше. Зараз трошки легше, оскільки багато хто з ВНБА грають в Європі, і, може бути, в їх команді був якийсь перспективний гравець, їх помічають тренери, менеджери. Звісно, допомагає, якщо ти вчишся в США, і вони тебе бачать, стежать. Або ти граєш проти команд, де є вже відомі гравці, і, може, тебе там якось боком помітять.

- У чоловічій НБА котируються насамперед європейські центрові. А як в жіночій?

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

- Мені здається, що зараз там досить багато і маленьких, і вибирають не за зростом або позицією, а більше за талантом. Звичайно ж центрові більш "дорогоцінніші" для всіх ліг, оскільки їх не так багато. Але кілька моїх друзів грають в ВНБА, і вони "маленькі". Тож не скажу, що є такий поділ, як в НБА. Жіноча ліга "рівніша" – не важливий зріст, а цінують те, як граєш.

- У ВНБА ви зіграли два матчі, але скільки часу в загальному там провели? Передсезонна підготовка, табори...

- В сумі, напевно, місяці три. Перший місяць після драфту я була в "Детройті". Це було жахливо, потім наприкінці літа мене підібрало "Сан-Антоніо". Я там провела півтора місяця, і через Олімпіаду ми тільки тренувалися. Вони хотіли мене залишити, але у мене вже був контракт у Франції. Агент сказав, що вибору немає – потрібно їхати. Мені довелося відмовитися від "Сан-Антоніо". І про це дуже шкодую. На наступний сезон в Лізі з 14 клубів залишилося тільки 12, а ростер в моїй команді зменшили до 12 гравців, а я була 13-14-та. Виходить, пішла моя позиція. А оскільки кількість клубів в чемпіонаті скоротилася, стало важкувато повернутися до Америки.

- Були думки ще раз спробувати себе в ВНБА?

- Я знала, що буду однією з останніх в команді, а там щороку ще кого-то вибирають на драфті. І з тими, кого взяли в 1-му раунді, у них на три роки контракт. Тобто місць ставало все менше, це не гарантована позиція, стільки стресу, просто тренуватися... Не знаю, мені було б дуже важко там залишитися. І я перестала навіть запитувати про ВНБА після двох сезонів. І мені подобається влітку відпочивати (посміхається).

Читайте також:

Все про жіночу НБА: українка Аліна Ягупова дебютує в лізі, яка бореться за "чоловічі" права

- Їх дуже важко порівняти – рівень зовсім інший, менталітет, склади. Не порівняти. Іспанія взагалі, як дитячий сад, порівняно з ВНБА. У Франції інша швидкість, дещо повільніше, ніж у США, і гравці менш атлетичні. За океаном сильніше поштовхалися. Мені здається, що в ВНБА всі 12 осіб в команді – від першої і до 12-ї – настільки талановиті. Навіть 12-та людина в американській команді в Європі може бути в трійці лідерів Ліги за набраними очками. У нас так і було – одна дівчина грала в "Фініксі", на майданчик ніколи не виходила, а у Франції забивала по 17 очок і три роки поспіль, по-моєму, була перша в Лізі.

- У чому інші відмінності ВНБА? Здається, що американський баскетбол навіть за духом і менталітетом відрізняється від європейського. Може, було складно звикнути до якогось нюансу в правилах? Або я чула, що в день матчу потрібно приїхати на гру в певному одязі – business casual стиль. Інакше – штраф.

- За менталітетом вони, звісно, звірі – в найкращому сенсі слова. Всі дуже серйозно ставляться, і талант, звісно, непорівнянний. Фізично перший рік було дуже важко. У нас було по одному тренуванню на день по півтори години. Тренував Білл Леймбір, він зараз в "Лас-Вегасі". Я помирала після кожного тренування – такі були навантаження, але звикаєш, і потім все нормально. А дівчата... Були такі особистості, що дуже важко з ними було грати: вони і принижують тебе, і розмовляють з тобою, як трошки "крейзі", шалені. У "Детройті" я провела дуже поганий час поруч з Шеріл Форд. Її шафка якраз біля моєї була. І не підходь занадто близько до неї, і речі занадто близько до неї. Я зайшла в душ, але їй не підійшло – це її душ. Вона на мене так подивилася і просто відмахнулася рукою, мовляв, посунься. А після тренувань вони м'ячі розкидають по всьому залу і кажуть: "Малі, йдіть підбирайте!". Але це ще нічого – командні приколи над новачками. А взагалі і називали, і обзивали. Але це їх такий стиль. І ось це, напевно, для мене було найскладніше – всі особистості дуже різні, і зірки команд не всіх приймають. Хоча в "Сан-Антоніо" у мене нічого подібного не було. Але цей єдиний випадок в "Детройті" залишив дуже погані спогади.

- Чи перетиналися між собою чоловіча і жіноча команди з Сан-Антоніо? З Греггом Поповичем або кимось з гравців "Сперс" встигли познайомитися?

- Ні, не встигли. Але в Детройті нас запросили на гру плей-офф, і сиділи в першому ряду. Було класненько. А так ні з ким не перетиналися і не дуже до цього рвалася.

- Наскільки жіноча ліга популярна в США – глядачі в залі, трансляції, рекламні контракти, зірки на матчах?

- На жаль, ВНБА не так популярна, як хотілося б. Ігри дуже хороші, але не завжди транслюються на каналах, які безкоштовні. Потрібно підписуватися на ESPN або University, або NBA, або на сайті ліги потрібно підписуватися. Не завжди знайдеш. Якби я не знала дівчат в командах і заради цього не дивилася, я б, чесно кажучи, не знала, що влітку є ВНБА. Реклами не дуже багато. На кількох іграх я була в великих залах, і народу багато. Не так, як в НБА, ясна річ. Ще влітку люди, може, їдуть відпочивати і не ходять на ігри. Трохи сумно. Але коли починаєш дивитися і стежити за жіночою НБА, це дуже цікаво. Розумієш, що це талановиті гравці. Минулого літа я підсадила кілька друзів на жіночку лігу, і вони тепер не можуть дочекатися, щоб сходити на ігри і стежити на ними.

- Цього сезону за "Спаркс" гратиме Аліна Ягупова. Фахівці пишуть, що її атлетизм якраз підійде для Ліги. А як ви думаєте, які її перспективи в ВНБА?

- Мені здається, ми все розуміємо, що Аліна в будь-який лізі всіх розірве. Я думаю, що фізично і за грою вона прекрасно увіллється в той рівень баскетболу. Але, як я і говорила, ВНБА – це не тільки про фізичні дані і не про талант, а про менталіте ... Тому подивимося, як у Аліни там все складеться. Гадати не хочу, але талантом вона там проб'ється.