- Луїс, цього року ти став в Україні мало не національним героєм. У Європі та Бразилії твоє ім'я теж на слуху. Слава розбудила в тобі якісь нові почуття?
- У сенсі що я внутрішньо відчуваю? Величезне щастя і бажання продовжувати в тому ж дусі! Дійсно, цей сезон дуже важливий для мене. Я зміг побити багато рекордів, нарешті показав, хто я і що з себе уявляю. Серйозно допоміг нашій команді. Тому зсередини я як би виріс морально, психологічно, щоб продовжувати грати на такому ж рівні.

- Що з тобою сталося в матчах з БАТЕ? Ти увійшов в раж. І більше не вийшов з нього!
- Це фрукт, який з'явився через сім з половиною років в "Шахтарі". Ну, знаєш як: зріє, зріє...

- Тобто зараз Луїс Адріано – це фрукт?
- Так. І прорвати мене могло з будь-якою командою. Але я дуже щасливий, що це сталося саме в матчі Ліги чемпіонів.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

- Але повинна ж була бути якась причина!
- Я не можу пояснити, просто не знаю. Кажуть, нічого не відбувається просто так. Але я ще раз зверну увагу на те, що це сталося в лігочемпіонівськіх поєдинках. Не просто у грі зі звичайною командою. Тому зараз найважливіше – не зупинятися.

- Під час цих двох матчів складалося враження, що ти намагався відігратися на БАТЕ за всі попередні невдачі, за все, в чому тебе звинувачували раніше. Це так?
- Ні! Це не була помста. Сто відсотків! Це був результат кропіткої роботи. Просто прорвало. Я нікому не мстив за минулі ігри, тому що кожен матч має свою історію. Ми виходимо на поле і вже не пам'ятаємо, що було раніше. Потрібно думати про нинішній матчі, бути суперсконцентованими саме зараз.

- Апетит приходить під час їжі. Чи подібне відчуття у футболіста, який постійно забиває?
- Так, ситуація схожа. Коли футболіст забиває один м'яч – приходить цей самий апетит, і хочеться забивати другий, третій, четвертий! Гарне прислів'я, відображає суть.

- Ти зараз на хвилі спільної уваги. Природно, навколо буде крутитися багато різних людей, охочих перетягнути Луїса Адріано в інші клуби і заробити на тобі гроші. Готовий до атаки всіляких агентів і посередників?
- Ну, у мене є свій агент. І він мене вже попередив: "Луїс, дивись, зараз посиплеться купа пропозицій, тебе будуть намагатися перетягнути в інший клуб". Але я не збираюся йти. Завжди це говорив і буду повторювати! Свою думку я абсолютно не змінив. "Шахтар" – клуб, який я люблю і в якому люблять мене. Тут дуже добре ставляться до моєї сім'ї. Нам надали тут все необхідне. Тому йти я точно не збираюся.

- Ти вперше потрапив до збірної Бразилії, про що мріяв багато років. Які перші враження від обстановки там, всередині "селесао"?
- Все було круто. Перші враження – це, звичайно, незабутньо! Я прибув туди і побачив, як це працює. Побачив всіх людей! Деяких уже знав, з ким-то тільки познайомився. Загалом, мені все сподобалося. Мене дуже добре прийняли. Діти допомагали протягом усіх днів, які я провів там. Багато чому навіть встиг навчитися. Сподіваюся повернутися туди ще не раз.

- Чому саме вдалося навчитися такому досвідченому футболістові?
- Абсолютно різних речей. Починаючи з футбольних і закінчуючи просто життєвими. Наприклад, на тренуваннях я навчився забивати з розвороту. Так, я вмів це робити і в "Шахтарі", але у збірній хлопці мені допомогли поліпшити свої навички. А з особистого... Ну, наприклад, освоїв гру в покер.

- Ага, ось чим займаються в бразильській збірній!
- Не завжди, але, коли є вільний час, хлопці збираються і грають.

- Луїс, ти людина музична, яка грає на різних інструментах. Не заразив цим хлопців у збірній? Або там всі такі?
- Там абсолютно всі слухають музику! Так що я там був серед своїх людей. (Сміється.) Там в роздягальнях завжди голосно грає музика. Їдемо на тренування – в автобусі те ж саме. Це Бразилія! Це бразильці! Менталітет зовсім інший. У "Шахтарі" не так. Містер такого не любить перед матчем, краще концентруватися і їхати в тиші.

- Коли ти більше хвилювався: коли забив божевільну кількість м'ячів у Лізі чемпіонів або коли тебе вперше викликали до збірної? Який факт виявився емоційно сильніше? Після якого з цих подій ти не міг заснути?
- Скажу чесно: це дві абсолютно різні радісні речі, які зробили мене дуже щасливим. Я забив п'ять м'ячів у матчі Ліги чемпіонів. Зі мною такого не було ніколи – ні в офіційних іграх, ні в товариських, ні просто в поєдинках з друзями в Порту-Алегрі. Оформити п'ять голів у Лізі чемпіонів – це, звичайно, було круто. Я спав в обох випадках. Але виклик в збірну Бразилії став звершенням мрії. Це була мета мого життя. Я хотів хоч раз цього домогтися. Пізніше ми відзначали цю подію, і тоді я не спав. Минуло пару днів, перш ніж я усвідомив, що сталося.

- А як ви відзначали, якщо не секрет?
- У сімейному колі. Спочатку відзначили з дружиною і донькою. Малятко бігало по квартирі у футболці збірної Бразилії і з повітряними кулями! Ми всі дуже раділи. А потім з дружиною пішли повечеряти.

- Ти зараз сидиш такий добрий, спокійний, усміхнений. А потім виходиш на поле і починаєш нещадно лупцювати голи суперникам. Як ти відключаєш в собі футболіста в звичайному житті і навпаки?
- Футбол – це ринг, на якому кожен повинен показати, що він сильніший, ніж суперник. Тому там я різко змінююся, щоб налякати противника, показати, що я краще, що хочу перемогти. Ми всі граємо не просто так, а заради перемоги. Я не завжди агресивний на газоні. Наприклад, коли б'ю пенальті, я абсолютно спокійний! Але коли трапляються якісь проблеми на поле і потрібно лаятися – я це роблю, борюся за те, що належить мені. А коли виходжу з роздягальні, змінююся. Зараз ми сидимо, спілкуємося, і я спокійний. Навіщо кричати, лаятися? Навпаки, ми всі повинні посміхатися, адже все добре.

- Ти сказав, що твоєю заповітною мрією був виклик в збірну Бразилії. Ось вона збулася. І що тепер? Що далі?
- Так, один раз це збулося. Але тепер потрібно продовжувати в тому ж дусі і залишити якийсь слід в історії збірної Бразилії. Тому буду продовжувати працювати! Забивши певну кількість м'ячів у "Шахтарі", я випередив Горобця. Але це ж не означає, що я на цьому зупинюся. Ні, я буду йти вперед і забивати все більше і більше, щоб віддалятися від своїх переслідувачів.

- За тобою не було помічено особливих забобонів, за винятком дрібниць. Після того як збулися твої мрії, чи не став ти більше забобонним?
- Я залишився таким же, абсолютно. Єдине, став більш досвідченим. Забиваю, присвячую свої голи дружині і дитині, друзям, коли вони просять. Загалом, ніс я не задер і не збираюся!

- Як батьки, друзі в Бразилії відреагували на твій подвійний успіх? Саме ті, хто знаходиться далеко, не в Україні.
- Перше, що вони влаштували в Бразилії, – це розважальну вечірку. Всі мене вітали, дзвонили. Поясню трохи історію свого життя. Люди в мене вірять. Пам'ятаю, коли ще виступав за "Інтернасьональ", ми грали в Японії і стали тоді чемпіонами. Я залишив свій слід в історії цього клубу. Потім прийшов в "Шахтар" і побив рекорд Горобця, забив п'ять м'ячів у Лізі чемпіонів, запам'ятався і тут. Зараз я в збірній, переді мною немає вибору, окрім як залишити слід і в "селесао". Люди мене вітали, вони вірять в мене, я їм за це дуже вдячний.

- Число прихильниць у зв'язку з нахлинула славою додалося? Зможеш встояти перед дівчатами, які намагаються сподобатися тобі і залишитися вірним своїй подрузі, матері твоєї дочки? На якій ти, до речі, досі не одружився!
- Важко протистояти красивим дівчатам і нелегко вибрати. Їх стільки навколо різних: біла, коричнева, чорна, синя, зелена, блондинка, брюнетка, руда, повна, худа – на будь-який смак і колір! Але головне – знайти жінку, яка зможе наповнити твоє серце тим, чим не змогли інші.

- Тоді чому ти досі офіційно не одружений?
- У Бразилії є приказка: "Одружений той, хто живе добре". А я живу добре, тому можна сказати, що я одружений, хоч і неофіційно.

- Плануєш оформити шлюб у майбутньому?
- Так. Будемо сподіватися, що це станеться в середині наступного року.

- Ти розповідав, що мрієш про сина...
- Пробуємо робити кожну ніч! (Сміється.)

- Раніше ти часто міняв зачіски, а зараз перестав. Чи означає це, що ти подорослішав і знайшов свій імідж і себе?
- Був раніше час, коли я стригся налисо, носив маленькі кіски, потім знову голився наголо. Поки буду таким, з пишною зачіскою, а взагалі, мені подобається бути лисим.

- Яким ти бачиш себе через 10 років? І де?
- Граючим за "Шахтар". Тут я проведу свій останній матч. Буду старим і лисим! (Сміється.)