Після матчу з "Карпатами" капітан "Дніпра" Руслан Ротань поспілкувався з журналістами телеканалу "2 +2".

- Руслане, ви знову повернулися в команду. Розкажіть, будь ласка, про свої емоції.

- Емоції найкращі. Найголовніше – перемогли. Думаю, що ми показали непогану гру, так що всі задоволені.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

- З вашим поверненням гра у команди знову "пішла", чого не було в попередніх матчах...

- Думаю, не треба робити такий акцент, просто команда розкрилася, зараз вкочується в сезон, оскільки для неї це вже п'ята офіційна гра.

- Але ви якось допомогли партнерам?

- Це мені хлопці допомогли, спасибі їм за це. Напевно, моє повернення було зумовлене й тим, що вони в першому матчі вивісили футболку на мою підтримку.

- Ви деякий час були в російському "Рубіні", а потім зникли з інформаційного простору. Де знаходилися в цей час, чим займалися?

- З кумом тренувався в Києві (сміється), спасибі йому. Не давав він мені розслабитися, так що хочу передати йому привіт. Тренувався, хотілося швидше повернутися в лад.

- Інформація про ваше повернення прийшла лише в середині тижня, а сьогодні ви вже грали...

- Спасибі тренерам, що довірили зіграти при тому, що ще перебуваю в оптимальній формі. Напевно, зараз почну її швидше набирати. Сьогодні намагався допомогти команді всім, чим міг. Тепер буду продовжувати працювати над собою.

- Команда вибула з Ліги чемпіонів. Який тепер буде настрій на Лігу Європи?

- Шкода, звичайно, що вилетіли. У пресі весь час говорилося про те, що ми повинні були проходити "Копенгаген", але це хороша команда, і найголовніше, досвідченіша "Дніпра", постійно, на відміну від нас, грає в Лізі чемпіонів. Але зараз ми набили шишки, і, думаю, в майбутньому нам це допоможе.

- Ви сьогодні вийшли з капітанською пов'язкою. Вам її просто повернули, або в команді відбулося голосування?

- Я, може бути, і не заслуговував того, щоб мені її повернули, але це був крок хлопців. Мені довірили, я десь і чинив опір (посміхається), але, скажімо так, це був крок назустріч один одному. Я вірю в хлопців, вони вірять в мене, величезне спасибі їм.

- Ну а як вони зустріли – тортом?

- Квітами (сміється).