Взимку гуркіт футбольних битв в Україні затихає – перерва. Кліматичні умови не дозволяють проводити чемпіонат в найхолоднішу пору року. У такій ситуації провідні клуби країни воліють готуватися в теплих краях, чергуючи тренування з контрольними матчами. Так, "Шахтар" вперше у своїй історії відправився на збір до Бразилії, звідки родом більше половини основи "гірників". "Динамо" готується в іспанській Марбельї, а "Дніпро" – в не менш сонячних Еміратах. Іншим командам більше до душі Туреччина, там і ціни скромніші. "Сегодня" довідалася, у скільки обходиться клубам зарубіжна підготовка до весни і які пригоди їх там супроводжують.

За часів СРСР команди готувалися до сезону, як правило, на батьківщині. Ніхто й не смів заїкатися про те, що за кордоном умови на порядок вище – часи були такі. Вибір був невеликий: найчастіше це було чорноморське узбережжя Кавказу, рідше їздили в Крим. Якісних полів не було, тому всі гравці покірливо місили грязь, а потім, чортихаючись, прали форму (самі!) в готельних номерах. Де періодично відключали гарячу воду або виникали проблеми з електрикою. Харчування теж було не дуже, тому адміністратори багатьох клубів часто вирушали на ринки, де закуповували для футболістів свіжі фрукти, овочі, зелень, м'ясо. Радянських футболістів такі труднощі не лякали, та й чи був у них вибір у той час?

Одним з радянських першопрохідців в плані зарубіжних зборів стало київське "Динамо". Ще в 80-х роках Валерій Лобановський облюбував базу в німецькому містечку Руйт, куди і возив своїх підопічних. Умови там були казкові! Поля ідеальні, сучасний медико-реабілітаційний центр, басейн, сауни. Не було проблем і зі спаринг-партнерами. Після горбачовської "відлиги" шукали можливість виїхати на зимові зарубіжні збори та інші радянські команди. Освоювали в основному країни соцтабору: Болгарію, Угорщину, Югославію, Польщу... Дехто примудрявся навіть дістатися до Марокко або Тунісу. Команди нижче рангом все так же їздили в Гантіаді, Леселідзе, Сочі, Алушту, Ялту чи в Закарпатті.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

У 90-і, після того як Україна стала незалежною, а команди перейшли від опіки різних відомств у приватні руки, змінилася і географія зборів. Багатший могли собі дозволити передсезонку в Іспанії, Ізраїлі, ОАЕ, на Кіпрі чи в Туреччині, яка вже протягом півтора десятка років є улюбленим місцем підготовки. Правда, "Динамо", "Шахтар", "Дніпро" і "Металіст" там рідко можна побачити – гранди більше воліють Іспанію або Емірати. Але решта команд вибирають саме береги Босфору, де за цілком розумні гроші отримують і сервіс в готелях (форму вручну вже давно ніхто не стирає), і відмінні погодні умови (+20 °C), і шикарні поля, і гідних спаринг-партнерів. Адже в Туреччині взимку готуються клуби з різних країн, навіть з Південної Кореї. А місцеві потирають руки: паломництво футбольних клубів дозволяє заробити гроші в період, коли готелі пустують в очікуванні туристичного сезону. Ось що розповів "Сегодня" Микола Видерко, чия компанія займається організацією зборів для наших клубів: "Ще півтора десятка років тому Кіпр був більш привабливим маршрутом, ніж Туреччина. Але кіпріоти особливо не розвивали інфраструктуру, а ось турки постійно щось будували, пропонували привабливі ціни, знижки. у результаті вже кілька років саме Туреччина є головним центром футбольного паломництва взимку. в Іспанії – на порядок дорожче, хоча умови мало чим відрізняються. Також модним місцем для підготовки стали Емірати. ціни там співставні з іспанськими, але справа в тому , що взимку там розпал сезону, так що на серйозні знижки не варто розраховувати – готелі і так забиті. і з полями неоднозначна ситуація. Якщо в Абу-Дабі вони все відмінної якості, то в Дубаї іноді залишають бажати кращого. Ізраїль теж міг би скласти конкуренцію Туреччини, був період, коли там багато команд готувалося. Але через арабо-ізраїльського конфлікту привабливість цього маршруту помітно впала".

"Якось на зборі в ОАЕ довелося організовувати матч "Бунедкора", за який бігав знаменитий Рівалдо, – розповів Видерко. – Після гри багато хто захотів сфотографуватися з ним. Я теж схопив фотоапарат – і до нього. Тільки обнялися і посміхнулися, як хлопець, якого попросили клацнути нас, повідомив: батарейка села. Я засмутився, а Рівалдо блиснув білозубою посмішкою, порився в своїй сумочці і дістав звідти... нову батарейку! Зробили фото, я хотів було повернути батарейку, але бразилець відмахнувся: презент, мовляв. З тих пір зберігаю цю батарейку як пам'ять про найкращого гравця світу-1999".

БЕРЕГ ТУРЕЦЬКИЙ: ГОЛІ СТАРИКИ І ПЕНАЛЬТІ НОЧАМИ

Основний контингент в турецьких готелях зимою складають спортивні делегації, змагатися з якими за чисельністю можуть хіба що... пенсіонери! Великі знижки на зимовий відпочинок у Туреччині залучили туди полчища літніх людей з країн Євросоюзу, в основному з Австрії та Німеччини. Там вони грають у гольф, регулярно відвідують спа-процедури, а вечорами в барах грають в карти і насолоджуються безкоштовною випивкою після ситної годівлі.

Сусідство футболістів і старих-іноземців в турецьких готелях призводить до різних комічним моментам. Часто після матчів і тренувань гравці відправляються в сауну при готелі і застають там пікантну картину у вигляді пенсіонерів, які, незалежно від статі, паряться в чому мати народила. Турки їм роблять зауваження, у них це не прийнято. А ось в Австрії та Німеччині – сауни загального користування, от пенсіонери з цих країн за звичкою і сидять голяка в парильні. Бентежачи своїм виглядом футболістів з інших країн. Деякі адміністратори команд навіть просять надавати сауни в користування футболістам в той час, коли пенсіонерів з Європи там немає. Зате наябедничати на гравців, які шумлять після 23:00, літні завжди готові.

Але і футболісти не святі. Якось серед ночі кореспондента "Сегодня" розбудив дивний шум у коридорі. Виявилося, що в одного гравця німецької команди третьої ліги, яка теж проживала в нашому готелі, був день народження. Увечері німці понапивалися, а потім хлопцям спало на думку бити пенальті... прямо в готельному коридорі! Коли я виглянув на шум з-за дверей, молодих гравців вже суворо вичитувала група бабусь. Молодь вибачилася і пішла бешкетувати на вулицю. А вранці, як ні в чому не бувало, футболісти і пенсіонери ввічливо віталися за сніданком. Колись і наші футболісти на зборах частенько порушували режим. То день народження, то туга по дому здолала, ну а закінчення збору просто гріх не відзначити! Випивку або везли з собою з дому, або купували на місці, або затоварюватися в готельних барах. "В останні роки я такого не помічав, – каже експерт з закордонним зборів наших команд Микола Видерко. – Може, якісь гравці аматорських команд і дозволяють собі пити алкоголь на зборах, але футболісти з серйозних клубів не балуються – професіонали все-таки. ніхто не хоче втратити високої зарплати і місця в складі через ситуативного бажання випити". Але іноді все ж трапляються на зборах п'яні дебоші. Наприклад, кілька років тому російські футболісти з клубу "Амкар" (Перм), будучи напідпитку, почали лупити м'ячем по вікнах готелю, в якому проживали. Веселу забаву швидко припинили сек'юріті, але поки вони приспіли, пермяки встигли розбити кілька стекол.

КОВБАСА ВІД МАРКЕВИЧА І БИТВА В БЕЛЕКУ

Зрозуміло, ні одні збори не обходяться без різного роду пікантних історій. Наприклад, адміністратори одного українського клубу кілька років тому на зборі в Туреччині, за день до від'їзду, вирішили повернення на батьківщину хорошенечко обмити. І продемонстрували головному тренеру за вечерею кілька пляшок горілки. Коуч був проти: "За 50 грам, символічно, я не проти. Решта або виливайте, або комусь подаруєте". Засмутилися адміністратори, ну і, чого добру пропадати, вирішили самі випити заготовлену горілку. А рано вранці – виселення, навантаження команди з пожитками в автобус і – в аеропорт. Вже там виявилося, що адміністратори, будучи вранці з бодуна, забули в готелі сумку тренера. "Та краще б ви голови свої забули там!" – Розорявся коуч. Адміністраторам довелося на таксі гнати назад в готель, шукати сумку (знайшли!) і знову гнати в аеропорт. За свої гроші, зрозуміло – близько 150 євро довелося викласти за таксі з Анталії в Белек і назад.

А наш знаменитий воротар Ігор Шуховцев ще в 90-і став учасником бійки... прямо на борту літака! А віз він кілька російських команд зі збору в Туреччині. Гравці, дружно затарившись спиртним в "дьюті-фрі", почали пити ще в залі очікування, а продовжили в польоті. Природно, на п'яну голову підколювали колег з інших команд. Шуховцева, який успішно пройшов огляд в московському "Торпедо" і повинен був підписати контракт, не сподобалися чиїсь висловлювання на адресу його нового клубу. Він накинувся з кулаками на кривдника, зав'язалася бійка, після якої тренер "Торпедо" Валентин Іванов відмовився від послуг запального українця.

"Кілька років тому, на зборі в ОАЕ, 1 лютого відзначали день народження тоді ще наставника "Металіста" Мирона Маркевича, – згадує Видерко. – Вечеряли компанією на веранді ресторану в готелі, де жили харків'яни. Псували ідилію тільки бродячі кішки, які крутилися навколо столу і виклянчували їжу. Асистент Маркевича, В'ячеслав Хруслов, недолюблював котів і почав їх відганяти. А винуватець торжества дивився мовчки на цю справу, а потім сказав: "А я ось люблю кішок. Коли ще маленький був, то сидів якось біля копиці сіна в рідних Винниках – і приповзла гадюка. Я злякався, а наша кішка прогнала змію. З тих пір до котів у мене особливе ставлення". Згадавши цю історію, Маркевич заходився пригощати кішок ковбасою. Виникла німа сцена – як в "Ревізорі", а потім пролунав сміх".

Автору цих рядків у лютому 2010-го довелося стати очевидцем і учасником скандальної історії в одному з тренувальних центрів турецького Белека. Я прибув на контрольний матч "Металіста" з чорногорським "Рударом", щоб поспілкуватися з Маркевичем (його тільки наставником збірної призначили). Треба сказати, тоді в Антальї і околицях трапився сильний потоп – кілька днів лило як з відра. "Металіст", коли прилетів на збір, годин шість добирався в готель через негоду, а на одну з ігор їхав на вантажівці, позиченій у пожежної частині. Сховавшись від дощу на критій трибуні, я побачив там багато знайомих облич. На сусідньому полі грали російський "Анжи" і болгарська "Славія", а судила матч наша бригада арбітрів на чолі з дончанином Дмитром Жуковим. У цей час рефері української Прем'єр-ліги теж готувалися до сезону в Туреччині, от і судили там багато контрольних матчів. Команда з Махачкали весь матч задиралася з болгарами, ображала арбітра, а в підсумку один з керівників "Анжи" став кричати своїм гравцям: "Так вдар ти його вже!" А потім і сам вискочив на поле і пішов з кулаками на Жукова, врізавши тому декілька разів по корпусу. Троє українських суддів задкували у напрямку до роздягалень, а на них насувалася орава гравців "Анжи" на чолі з гарячим віце-президентом клубу і тренером Омаром Тетрадзе. Я кинувся в гущу подій, зробив кілька знімків. І цим, можливо, врятував бригаду суддів від розправи прямо на полі. З криками "Ти що там знімаєш? А ну йди сюди!" гравці і персонал "Анжи" взяли мене в кільце. Після декількох чутливих ударів мені було висунуто ультиматум – видалити всі зняте. Довелося, так як пригрозили розбити камеру разом з обличчям, а навколо – жодного сек'юріті. На виручку приспіли екс-глава комітету арбітрів ФФУ Віктор Дердо і лайнсмен з Тернополя Едуард Карапетян, а також українець Володя Прийомов, який перебував тоді в "Анжи" на перегляді. "Бандери ви прокляті! Різати вас треба, як свиней", – сичали махачкалинці. "Бандерами" обзивали і суддів, у тому числі донеччанина Жукова. Одного не врахували махачкалинці. Інцидент зняла знімальна група програми "Футбольний уїк-енд". Через пару годин сюжет про нього був уже показаний у вечірньому блоці новин на каналі "Україна". Розслідуванням скандалу зайнялися в ФФУ і РФС. Чим закінчилося? Та нічим особливим. РФС виніс попередження "Анжи" за те, що ганьблять російський футбол за кордоном, наклав символічний штраф і приніс вибачення українській стороні. "Анжи", до речі, одна з найскандальніших команд – кожен другий спаринг закінчується бійкою. Хоча на зборах цим нікого не здивуєш. "Дніпро" в минулому році на зборах в Іспанії не дограв "товарняк" з "Краснодаром" через масову бійку, в результаті якої ледь не віддав Богу душу наш бразилець Джуліано, у якого запав язик. Врятували від біди хлопця. Не забутий і конфлікт на зборах у Туреччині між форвардами "Карпат" Батістою і Кузнецовим. Зчепилися прямо на полі, а закінчилося тим, що бразилець зламав Сергію носа! Гравці пояснюють підвищену агресивність під час зборів психологічної втомою. Далеко від батьківщини, від сім'ї, одноманітна їжа, фізичні навантаження, а з розваг хіба що інтернет і приставки ігрові. Ось і сходять з розуму.

ДРУЖИНИ З ДІТЬМИ, КОХАНКИ і ГОЛУБНИК ГАЗЗАЄВА

Зазвичай на збори прийнято їздити суворим чоловічим колективом. Але іноді тренери дозволяють футболістам брати на збір (як правило, перший, втягуючий) жен з дітьми. Так вчинив і нинішній наставник "Дніпра" Мирон Маркевич, який в ОАЕ дозволив гравцям взяти з собою найближчих людей – в одному літаку і вирушили на береги Перської затоки. Поки тато на роботі намотує кроси, мама з дитиною загоряють біля басейну – всім добре. І під час контрольних матчів дружини і діти гравців активно підтримують своїх годувальників.

Дехто примудряється брати з собою на збори... навіть коханок! Відомий український тренер, прізвище якого зі зрозумілих міркувань не називаємо, вирушаючи взимку в затяжне відрядження до Туреччини, замовляв в сусідньому готелі номер для своєї коханої. У якої і коротав ночі, а вранці повертався в готель до команди. Так чинять іноді і гравці, замовляючи нишком номери на тиждень-два для своїх подруг. З їх зарплатами відстебнути 300-350 євро за квитки і 700-800 євро за 10 днів "все включено" не проблема. Правда, якщо тренер дізнається про такі "секрети", то може разом з подружкою і зі зборів відправити додому.

ЗА ГАЗИКОМ! А цією історією, датованій 1977 роком, поділився ветеран "Шахтаря" Віктор Звягінцев. "Грали ми на зборах під Сочі з московським "Локомотивом", у складі якого виступав Валерій Газзаєв, – згадує Віктор Олександрович. – Він тоді молодий був, гарячий, а й дурі вистачало. В одному з епізодів Газик пробігав повз нашого Володі П'яних, та як засадить йому з кулака в обличчя – ні з того ні з сього! і кинувся навтьоки, так як ми всією командою рвонули за кривдником в надії гарненько його побити. Валера забрався в якусь голубник, розташовану неподалік, і замкнувся там зсередини. Це і врятувало його від наших побоїв, хоча в гарячці навіть хотіли викурювати його звідти. Але хором пообіцяли, що закопаємо його прямо на полі при зустрічі. Так Газзаєв після цього в Донецьк навіть не приїжджав на ігри, знав, що за ним полювання буде. Хоча ми з часом роззнайомились, виявився цілком нормальним хлопцем".

ЗБОРИ: ЩО ПОЧОМУ

ОАЕ $100 тис. Це вартість 12-денного збору на делегацію чисельністю 40 осіб. Окремо оплачується авіапереліт (середня вартість чартеру – $50 тис.), оренда полів ($100-150 за дві години) і оплата суддівства ($300 за гру на бригаду, скидаються обидві команди). Деякі клуби не гребують добиратися до місця зборів і рейсовими літаками.

Іспанія €85 тис. 12 днів, на 40 осіб. Чартер може обійтися $35-40 тис. Окремо оплачуються поля (від 100 євро за дві години) і суддівство (250-300 євро).

Туреччина €40 тис. Це економ-варіант збору в Туреччині (12 днів, на 40 осіб). Клуби багатший витрачають і по 70-80 тис., отримуючи воістину царські умови для підготовки. Чартерний рейс до Туреччини коштує в середньому $25 тис., Тому деякі команди скидаються і летять разом. За поля платити не потрібно: вони там практично біля кожного готелю, і вартість їх оренди включена в загальний рахунок. У 100 євро обійдеться робота суддівської бригади. У деяких випадках команди доплачують за електроенергію, якщо матч проходить у вечірній час і використовується штучне освітлення.

Кіпр €50 тис. Ціни приблизно на рівні турецьких, кіпріоти змушені робити великі знижки – готелі взимку пустують. Але все одно острів Афродіти програє туркам в питаннях якісних полів і великого вибору спаринг-партнерів. Тому українські команди туди практично не їздять.