Мовчання трибун, жахлива спека і футбол з паралельного світу: емоційний репортаж з матчу "Вольфсбург" – "Баварія"

Досьогодні мені не доводилося бувати в Вольфсбурзі на матчах Бундесліги. Але за аналогією з іншими хворими на футбол німецькими містами, неважко собі уявити вируючі натовпи захоплених фанатів, що рухаються в напрямку рідного стадіону, щоб гідно проводити сезон, що добігає кінця. А якщо волею календаря в гості завітала сама, багатьом ненависна "Баварія", і після фінального свистка відбудеться вручення чергової "Срібної салатниці" – це подвійне свято!

Все то було в іншому, справжньому житті, а в нинішньому паралельному світі, поставленому в рамки коронавірусною заразою, – все по-іншому. Якесь спорожніле місто, що страждає від жахливої спеки. Про наближення матчу не нагадує зовсім ні-чо-го.

Даремно на безлюдній привокзальній площі чергує поліцейський патруль, готовий дати відсіч розлюченим ультрас, що рвуться на гру, – тут ніхто нікуди не рветься. Лише окремі туристи в шортах ліниво проповзають в бік красивої набережної, що оточує музей "Фольксвагена".

Ближче до стадіону, за півгодини до гри – ще тихіше. На алеї, що веде до центрального входу – нікого. 25 щасливчиків-журналістів, яким дозволено відвідати матч (ваш покірний слуга – 26-й), мабуть, вже на робочих місцях.

Одягаю маску – розлучитися з нею в найближчі години не доведеться. Стюарди, які встигли занудьгувати від безробіття, щиро раді черговому відвідувачу. Перевірка документів. Перевірка вмісту сумки. Контроль стану здоров'я – від злого вовка з термометром в зубах. Видача акредитації. Ще одна перевірка сумки. Підйом по сходах, крізь пропахлу розпеченою пластмасою полуду прольотів. Нарешті – лівий край ложі преси, моє персональне місце. Залишати його категорично не можна – сиди і дивись.

Тренерам і офіційним особам вже можна сидіти без маски. Журналістам – не можна

Читайте також: Футбольний подкаст – прогнози на ТОП-матчі цього вікенду

На зеленому полі неспішно розминаються зірки "Баварії", і "Вольфсбург" з ними. Гучне відлуння окремих вигуків. Пробую відсунути маску – співробітниця клубу тут як тут, ввічлива, але наполеглива: "Ніс повинен бути закритий!". Посміхаюся: "Дайте хоч віддихатися!". Погоджується, посміхнувшись у відповідь. Скоро – початок матчу. Імітуючи урочистість моменту, блимають прожектори, підтримувані тужливим вовчим виттям. Ні, урочистістю моменту перейнятися не вдається. Букет квітів, "Вольфсбург" вшановує когось із ветеранів, але без належних моменту оплесків – зовсім не те.

Стартовий свисток, перевага "Баварії", швидкий гол. Мовчазні трибуни. Спопеляюча спека. Це – футбол. Футбол? І так і ні. Футбол з паралельного світу ...

"Вольфсбург" – "Баварія"

"Вольфсбург" – "Баварія"

"Вольфсбург" – "Баварія"

"Вольфсбург" – "Баварія"

"Вольфсбург" – "Баварія"

"Вольфсбург" – "Баварія"

"Вольфсбург" – "Баварія"

"Вольфсбург" – "Баварія"

"Вольфсбург" – "Баварія"

"Вольфсбург" – "Баварія"

1/10