Збірна Білорусі: форварди на голодному пайку, але кров поп'ють будь-кого

ЦИФРИ:

3-е
місце в групі у відборі до ЧС-2002 є кращим досягненням збірної Білорусі в її історії

13
очок. З таким показником білоруси закінчували три останніх відбіркових цикли

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

102
матчі (рекорд!) зіграв за збірну Олександр Кульчій, нині асистент головного тренера сябрів

7
наставників змінилося у збірній Білорусі за 22 роки її виступів. Єдиним іноземцем був екс-коуч "Дніпра" німець Бернд Штанге

КОМАНДА: НЕ ВИСТАЧАЄ КРЕАТИВУ І ЗАБИТИХ М'ЯЧІВ

У період СРСР білоруський футбол не міг похвастати серйозними успіхами. Всі клуби республіки працювали на флагмана – мінське "Динамо", яке лише одного разу стало чемпіоном країни (1982 рік) і періодично пробивалося в єврокубки, причому в Кубку чемпіонів, Кубку кубків та Кубку УЄФА команда добиралася до чвертьфіналів. Всесоюзний тріумф мінчан став можливий завдяки екстравагантному наставнику Едуарду Малофєєву, що зібрав в "Динамо" відмінний колектив. Одним із учасників "золотого складу" 1982-го був і нинішній головний тренер збірної Білорусі Георгій Кондратьєв, який навіть зіграв 14 матчів за збірну СРСР. Хоча нам більше запам'яталися інші гравці збірної Союзу з мінської пропискою: Сергій Алейніков, Сергій Гоцманов та Андрій Зигмантовіч. Перші двоє навіть ставали віце-чемпіонами Європи в 1988-му.

На цьому, власне, найяскравіші сторінки в історії білоруського футболу і закінчуються. Після розвалу СРСР і утворення незалежної чемпіонату Білорусі все більш-менш майстровиті футболісти потягнулися за кордон, де і платили на порядок вище, і змагання були поцікавіше. Чимало гравців із сусідньої країни пограло і в Україні. Найуспішнішими легіонерами з Білорусії в нашому чемпіонаті слід визнати Олександра Хацкевича та Валентина Белькевича, раптово померлого недавно через обрив тромбу. Ця парочка свого часу проміняла мінське "Динамо" на київське, і навряд чи про те пошкодувала. Під початком Лобановського Олександр і Валентин доросли до рівня гравців пристойного європейського класу і ледь не дійшли до фіналу ЛЧ-1999.

На тлі занепаду клубного футболу в країні не могла похвалитися успіхами і збірна Білорусі. За свою 22-річну історію сусіди так жодного разу і не пробилися на чемпіонат Європи чи світу. Найкращий шанс білоруси упустили у відборі до ЧС-2002. Тоді їх команда, яку тренував досвідчений Малофєєв, а вели за собою Белькевич і Хацкевич, навела шереху в групі, фінішувавши слідом за командами сусідніх Польщі та України. В Києві була нічия (0:0), а в Мінську ми їх обіграли – 2:0.

І все ж одним серйозним успіхом білоруси можуть похвастати, і це – добута на молодіжному Євро-2011 "бронза", до якої додавалася путівка на Олімпіаду в Лондон. Ту команду якраз і тренував Георгій Кондратьєв. Правда, на ОІ збірна Білорусі виступила неважливо, посівши третє місце в групі. Тоді в її складі блиснув натуралізований бразилець Ренан Брессан з клубу БАТЕ, який навіть примудрився на ОІ забити збірної своєї історичної батьківщини. Відбігав Брессан за Білорусь і відбірковий цикл на ЧС-2014. Недавно ми бачили його в складі "Ріо Аве", який грав в ЛЄ з київським "Динамо". Нічим особливим Ренан, крім матірною тиради на адресу Ярмоленко, в тій грі себе не проявив.

Відбір на Євро-2016 білоруси почали неважливо, зігравши внічию в гостях з Люксембургом (1:1), причому підопічні Кондратьєва змушені були відіграватися. Експерти в сусідній країні відзначають, що їх збірна відчуває дефіцит форвардів, бракує їй креативу та в середині поля. Загроза відставки дамокловим мечем нависла над Кондратьєвим, і всі чекають, що тренер і його команда виправляться в домашньому матчі з українцями. Боже упаси нас недооцінювати сусідів, які в різний час підносили неприємні сюрпризи і сильнішим командам, ніж наша (наприклад, у відборі до Євро-2012 обіграли французів в Парижі – 1:0). Їм втрачати особливо нічого, а нам – протипоказано, ми вже словакам три очка подарували.

ЛІДЕР: ГЛІБ ВЖЕ НЕ ВСЬОМУ ГОЛОВА

Безумовним лідером збірної Білорусі в останні роки є Олександр Глєб. У своїй країні він така ж ікона, якою у нас довгий час був Шева. Міг і забити майстерно, і точними передачами постачав партнерів справно. Погравши на своєму віку за "Штутгарт", "Арсенал" і "Барселону", Гліб нині виступає за середняка турецького чемпіонату "Коньяспор". Однак 33-річний ветеран з роками втратив швидкість, і Кондратьєв на матчі з Україною і Словаччиною його взагалі не викликав, за що був розкритикований білоруськими ЗМІ.

У відсутність Гліба функції лідера збірної цілком може взяти на себе Сергій Кривець, який влітку цього року перебрався в французький "Метц". Кривець свого часу блиснув в БАТЕ, звідти перебрався в польський "Лех", а потім став віце-чемпіоном Китаю у складі "Цзянсу Сайнти". Повернувся в БАТЕ, в минулому сезоні забив за нього 18 м'ячів (непогано як для півзахисника!) І знову відправився за кордон. В "Метце" їм поки задоволені.

СКАНДАЛИ: СЛОВ'ЯНСЬКЕ ДЕРБІ №2

Свій перший офіційний матч збірна Білорусі зіграла 28 жовтня 1992-го в Мінську, а суперником – увага! – тоді стала команда України. Матч завершився внічию (1:1) і поклав початок протистоянню збірних сусідніх країн. Якщо слов'янським дербі №1 в Україні прийнято вважати поєдинки з росіянами, то матчів з білорусами впору присвоювати другий порядковий номер. Як водиться, сусіди іноді скандалять і з'ясовують відносини. Ось і з футбольними представниками Білорусі періодично виникали спірні ситуації, іноді навіть до абсурду доходило. В 90-х роках все ще було відносно тихо, але наступив відбірковий цикл до ЧС-2002, і збірні наших країн потрапили в одну групу. Лідерство тоді захопили поляки, а от за другу путівку на мундіаль схльоснулися ми і білоруси. Наприкінці березня 2001 року до Києва завітала команда Едуарда Малофєєва, і на той момент українці набрали з нею однакову кількість очок, по 6. Ажіотаж був той ще! Білоруси навіть привезли з собою під виглядом масажиста збірної не те шамана, не те екстрасенса Віктора Жаковко – колоритного персонажа високого зросту з великою сивою бородою а-ля Лев Толстой. Автору цих рядків своїми очима доводилося бачити, як цей самий шаман за день до гри щось хімічив за воротами на НСК "Олімпійський". Адміністратори нашої збірної його прогнали, але на наступний день, запорів ряд вигідних моментів, наша збірна так і не забила сусідам – 0:0. У відповідному матчі в Мінську чари шамана виявилися безсилі проти магії гри Шевченко, Реброва і компанії, а також тренерського генія Валерія Лобановського – 2:0 на нашу користь. І знову скандал! Після гри наставник господарів Малофєєв звинуватив Белькевича і Хацкевича в тому, що вони "злили" матч Україна. І не взяв їх на наступну гру в Уельс: "Я з зрадниками не поїду". З часом тренер охолола, а гравці повернулися в збірну. "Все було по-чесному, ми з Валиком гру не здавали. Навіть після того матчу з Україною залишався шанс: обігравши ми збірну Уельсу, гарантовано потрапляли б у плей-офф. Хоча Едуард Васильович і сказав нам, що українці з поляками вже домовилися. Але вони зіграли внічию – 1:1, а ми зазнали поразки. У загальній напруженій атмосфері зіграло свою роль ще й те, що Малофєєв і Лобановський, по суті, були носіями протилежних ігрових доктрин, і цей матч був в якійсь мірі принциповим продовженням їх вічної суперечки", – згадував роки по тому цю історію Хацкевич.

Валик і Хац. Лідерів збірної Білорусі звинувачували у здачі матчу Україна:

Ще один скандал спалахнув, коли київське "Динамо" натуралізувало 15-річного уродженця Мінська Артема Мілевського, хоча він вже грав за юнацьку збірну Білорусі. У сусідній країні довго обурювалися і навіть накатали скаргу в ФІФА на нашу федерацію. Розбірки по цій темі дійшли навіть до Зеппа Блаттера, який запропонував сторонам залагодити питання між собою миром. В результаті сторони підписали "меморандум про взаєморозуміння", білоруси відмовилися від своїх претензій, Артему дозволили грати за наші збірні, але на батьківщині і до цих пір багато хто вважає його зрадником. Адже ось доля яка у Мілі – почавши свою кар'єру в Україні зі скандалу, він з ними більше не розлучався. Людина-скандал.

Були і скандали на клубному рівні. Коли "Динамо" зіграло в ЛЄ вдома внічию з БАТЕ, після закінчення матчу Мілевський посварився з їхнім воротарем Олександром Гутором, і їхня словесна перепалка потрапила на ТБ. З тією знаменитою фразою Артема: "Почекай, с..ка, б...ь, ми ще до Мінська приїдемо, клоун!" Тепер Миля животіє в "Хайдуку", а Гутор – №1 в збірній Білорусі. Правда, з Україною, через травму, він не зіграє.