Жіночий хокей в Україні: форма за $ 1000, сумки по 25 кг і макіяж перед тренуванням

Олена Павлова Редакторка редакції Спорт

Читать на русском

Змінити розмір

А+

а-

МаленькийСереднійВеликий

4 березня 2015, 10:03

В закладинки

Поділитися

Копіювати лінк

Лінк скопійовано

У столиці створили жіночу команду і вже мріють про чемпіонат світу

/ Фото: Анастасія Іскрицька

1/32

У той час, як в жалюгідному становищі в Україні знаходиться чоловічий хокей – насилу змогли нашкребти чотири клуби для початку чемпіонату країни, поява в Києві жіночої команди справила справжній фурор. "Команда була створена за ініціативою "Хокейної спільноти України", для підтримки хокею в країні, щоб він до кінця не помер, – розповів нам під час тренування головний тренер Тарас Бега. – Спочатку ми створили чоловічу команду, яка виступає в аматорській хокейній лізі. І поступово до мене почали підходити дівчата і просити покататися разом з нами. А під Новий рік вирішив зробити дівчатам свято, показати, що таке хокей. Зібрав всіх дівчат, зателефонував друзям, мовляв, хочете – приводьте з собою подружок, буде класно покататися в красивій формі, поганяти шайбу. Не потрібно ставати спортсменом, просто спробуйте. Спочатку багато ніяковіли: "Ну, хокей – це ж чоловіче..." А спробували – і сподобалося. З тих, хто приходив, ще жодна не пішла (посміхається). Офіційно жіноча команда існує десь трохи більше місяця, деякі дівчата підкочувалися в аматорській хокейній лізі, купували собі форму і тренувалися. Але є й такі, які не стояли на ковзанах і не знали, що таке хокей. Не знаю, чому їх сьогодні немає, але наш колектив незабаром поповнять дружини хокеїстів. Вони жартують: "У наших чоловіків є форма, так що ми вже в збірну підійдемо". Лід для дівчат оплачує меценат, йде на поступки і льодова арена АТЕК, де вони тренуються. Незважаючи на те, що склад дамського колективу ще формується і гучною назвою він ще не обзавівся, дівчата налаштовані дуже рішуче. Раз на тиждень вони приїжджають на АТЕК, тягнучи за собою неабиякого розміру сумки. "Екіпірування польового гравця важить 20-25 кг, – розповіли нам хокеїстки, переодягаючись на чергове тренування. – Коли амуніція на нас, то ми цієї ваги не відчуваємо, а коли тягнемо цей баул на заняття, тоді, звичайно, важко".

При цьому на льоду багато хокеїсток залишаються насамперед дівчатами – накладають макіяж, роблять зачіски – накручені локони, косички, хвостики. "Їм цікаво, щоб була гарна форма, вони вже дивляться, щоб якщо ковзани червоні, то і шолом потрібно підібрати в тон, – говорить тренер. – Добре, що рожевих шоломів у нас немає, хоча кілька потрібно замовити" (сміється). Справжній ажіотаж викликає вибір ігрових светрів, адже у кожної свій щасливий номер. Дівчата намагаються роздобути футболки з номером улюбленого гравця. На деякі є по дві-три охочих, тому, як кажуть, хто перший встав, того і тапки. "Якщо запізнюємося, то можемо переодягнутися і за 15 хвилин, – діляться дівчата. – А якщо є час, то можна базікати з кимось і копатися всі півгодини". І просто дивно, як за цей час тендітні леді знаходять значні форми грізних хокеїсток.

Саме заняття триває приблизно півтори години, і дівчата вже категорично не згодні з нашим припущенням, що хокей – не жіноча справа: "Чому це не жіноча? Ми ж в нього граємо!". При цьому наставники дівчат і самі діючі хокеїсти, виступають в чемпіонаті України. Так, Тарас Бега представляє АТЕК і бачить великий потенціал у своїх підопічних. "Жінки, мені здається, більш гнучкі, і швидше засвоять хокей, ніж чоловіки, – визнає він. – Якщо команда повністю збереться, і все буде добре, то на наступний сезон хочемо заявитися в аматорську хокейну лігу і грати з чоловіками. Багато дівчаток ходять в тренажерний зал, але це не так весело. Тут на льоду вони добре тренують ноги, спинку, у них працює "дихалка", ведення шайби тренує ручки плюс інтерес від гри. У хокеї є елементи багатьох видів спорту і навіть бокс (сміється). У нас поки немає воротаря. Але якщо розглядати команду з позиції збірної України (а чому б і ні?), то воротар є в Дніпропетровську. У них там теж є якась команда, ми з ними зв'язуємося, хочемо провести товариський матч. Знаєте, у другому світовому дивізіоні грають такі команди, як Болгарія і Туреччина. Я подивився товариський матч болгарів зі словаками, які виграли 82:0. І у болгар воротар, якщо падає, то вже не може встати. Це ми уявляємо собі хокей рівня чемпіонату світу – це ого-го! Але хокей – це в топ-10, а в інших країнах те ж, що і у нас. Тільки у нас є хороший воротар – у польській лізі грає український голкіпер – дівчинка зі Львова і, можливо, хороший нападник – харків'янка Ліза Рябкіна, яка виступала в Америці за Гарвард.

Цікаво, що в колективі, що складається і представників різного покоління – від 16-річних дівчат до дам, що мають дорослих дітей, дисципліна практично не страждає. Хіба що деякі спізнюються... "Нічого складного в роботі в жіночою командою немає, – розповів Тарас. – Дівчата не вередують. Так, були кілька запізнень, але карати їх небезпечно (сміється). Не знаю, що може трапитися, але не хочу навіть пробувати (посміхається)".

"Знаєте, тренувати жіночу команду легко, тому що всі дівчата ставляться до своєї справи дуже серйозно, – вступив у розмову ще один наставник Антон Росляков, гравець АТЕКа, який працює з дівчатами на катаннях. – Якщо тренер дозволить, то вони будуть примхливі, але якщо ні – з дисципліною проблем не виникне. Зараз ми даємо їм базу, щоб вони вміли кататися. Ми тренуємося лише раз на тиждень, тому на якийсь мінімальний рівень можна буде вийти десь через півроку. А якби нам дали хоча б три льоди на тиждень, то місяця через два могли б побачити команду, з якою можна десь виступати. Двосторонку граємо, але не на кожному тренуванні. Чи рубаються? У тіло так явно не грають, але борються за кожну шайбу".

ЮЛІЯ: З КЛЮЧКОЮ З 7 РОКІВ І ТРЕНУЄТЬСЯ З ТАТОМ

"Я прийшла хокей в сім років, – каже 16-річна Юлія Добровольська. – Тренувалася на "Крижинці" біля Палацу спорту разом з командою хлопчиків "Крижинка-98". Довго намагалася потрапити в "Сокіл", але директор був категорично проти дівчаток. Потім виросла, а регламент не дозволяє, щоб дівчатка старше 12 років грали разом з хлопчиками. Потрібно було або виїжджати за кордон, або зав'язувати. Можливості виїхати не було, плюс маленька. Довелося зав'язати. Але з ковзанами не розлучилася, якийсь час займалася шорт-треком. Потім подзвонив Тарас і сказав, що набирає команду. Якщо чесно, то в позиціях ми ще не розібралися. Починала я в захисті, але не пішла, і потім грала в нападі. Ще я тренуюся з татом, який грає в чоловічій аматорської команді, яку теж тренує Тарас. Вже майже все згадала, але є вправа, де ми їздимо в низькій посадці, тому прокидаюся з крепатурою.

Екіпірування у мене своє. За нинішнім курсом це десь $1000. Нормальні ковзани коштують $250-400. Дорого обходяться шорти ($80-100) і шолом ($70). У чому особливості жіночої команди? Ну, дівчата ж іноді спізнюються, хвилиночок на 10 (посміхається)... Але, думаю, якщо почнуть карати, то будемо приходити вчасно. Капітана поки не вибирали, але пора. Деякі дівчатка фарбуються, але я вважаю, що тренування – це не те місце, де потрібно за собою стежити, адже в процесі занять щось розмазалося, і виходиш вся чорна. Зараз потрібно, щоб нас помітили, зрозуміли, що ми не балуємося, а прагнемо до серйозних цілей".

НАТАЛІЯ: МАМА ДВОХ ХОКЕЇСТІВ

"Я зовсім не досвідчений хокеїст, – говорить Наталія Романенко. – Мої тренування можна перерахувати на пальцях однієї руки. Я досвідчений куратор – у мене два дорослих сина, і обидва займаються хокеєм. Один в чемпіонаті України виступає за "Кременчук", а другий – за АТЕК. Мене всі знають, як "маму Романенків". Так довго чекали початку чемпіонату і скучили за хокеєм, що вирішила сама взяти в руки ключку. Діти дізналися, що Тарас створює жіночу команду – вважаю, що це мужній вчинок, адже хлопчакам сказав "треба", і вони роблять, а тут потрібно ще вмовити, до кожної знайти підхід. Сини насолоджуються моментом. Кажуть, мовляв, спробуй тепер сама виконати "равлика", поворот навколо себе. Зараз я вчуся гальмувати і робити вправи, яким навчають дітей".

ТЕТЯНА: ВІД АЙКИДО ДО ХОКЕЙНОГО СУДДІ

"Зараз я вчуся в київському інституті фізкультури на третьому курсі, – розповіла 19-річна Тетяна Борсукевич, яка не тільки сама грає в хокей, але й пробує себе в ролі судді. – Коли тільки вступила до вузу, познайомилася з хокеїстами з чоловічої команди "Тріумф". Спочатку просто приходила дивитися на їх заняття, а потім почала з ними тренуватися. Сильну мотивацію мені свого часу дав фільм "Легенда №17" про хокеїста Валерія Харламова. У мене була десь схожа ситуація: ще не грала в хокей , а вийшла на лід просто покататися, отримала травму, за якою послідувала операція, але через рік все одно вирішила грати. У хокеї я два роки, до цього сім років займалася айкідо. Тому, можна сказати, що силові прийоми – мій коник, але дівчати я не ображаю (посміхається). Та й хлопчаків теж. Крім жіночої команди я тренуюся ще у двох чоловічих колективах, де є і 25-річні спортсмени, і ті, кому вже виповнилося 50. Спочатку, коли я каталася без шолома і захисту, в одних шортиках і футболці, вони були в шоці. Але зараз, щоб убезпечити себе від травм, я одягаюся повністю, і вони вже звикли.

Хокей мені подобався з дитинства, але тоді я мріяла сфотографуватися з якимось хокеїстом. Зараз я не тільки граю, але й суджу. З моїм суддівством вийшла смішна історія. У нас було тренування, і якраз в цей момент у минулому сезоні проходив чемпіонат України. Лід був порожній, і я без жодного виїхала і тільки тут побачила бригаду арбітрів, які поцікавилися у мене, що я там роблю. Я зрозуміла, що зараз буде матч, і тут же зайшла назад, але після поєдинку вони підійшли до мене і запросили спробувати себе в суддівстві. Поки я обслуговую дитячі матчі, але, звичайно, мрію працювати і на дорослих в чемпіонаті України, а потім, можливо, і в КХЛ".

ВІКТОРІЯ: ТОВАРОЗНАВЕЦЬ І МАЙСТЕР СИЛОВИХ ПРИЙОМІВ

"На хокейних ковзанах стою приблизно півроку, – зізналася нам 16-річна Вікторія Ткаченко, яка вибрала для себе позицію нападника. – До цього два роки віддала фігурного катання, але все одно тягнуло в хокей. Просто якось прийшла подивитися на масове катання, а там якраз проходили заняття хокеїстів, і мені теж захотілося спробувати. Мама спочатку була проти, боялася, що буду часто травмуватися, але потім змирилася. Тренера шукала довго, спочатку займалася з хлопчиками. Коли тренер вперше сказав, що з ними буде займатися дівчинка, вони не повірили. А коли побачили мене, такі: "Класно!" Але все одно перший час вважали, що раз дівчинка, значить, треба їй піддатися – входиш в зону з шайбою, а опонент думає: "Та ладно, не буду її зустрічати, все одно нічого не трапиться". А коли обходиш його і забиваєш, дивуються, кажуть, мовляв, ось це вона дає! І вже грають проти мене жорсткіше. Я й сама можу провернути який-небудь силовий прийомчик, мені таке подобається (посміхається). Про те, що Тарас створює жіночу команду, дізналася з оголошення в інтернеті. Але одним заняттям на тиждень не обмежуюся. Ще чотири рази на тиждень продовжую тренуватися з хлопчиками. Паралельно вчуся в технікумі на товарознавця".

ДІТИ: ВІД ШЕСТИ ДО ДЕВ'ЯТИ

Майстер спорту і чемпіон України з хокею Павло Легачов набирає дитячу групу: "Спочатку ми хотіли набирати дівчаток з неблагополучних сімей, щоб відвернути їх від вулиці. Але з'явилася проблема з формою, ковзани на діток є, а от з шоломами і налокітниками складно, тому почали зі своїх близьких – одягли вже трьох і ще чотири дівчинки хочуть в команду. При цьому вони ще займаються в балетній академії. Вік від 6 до 8-9 років. Зараз головне – навчити їх кататися, а коли потеплішає – є майданчик для хокею на траві . Займатися вони поки будуть з пластиковими ключками і м'ячиками, щоб поставити техніку".