10 років без володаря кілець: геніальний син текстильника, якого вигнали з газети, врятував Олімпіаду

Десять років тому – 21 квітня 2010 року – в Барселоні пішов із життя легендарний президент Міжнародного олімпійського комітету Хуан Антоніо Самаранч. Іспанець був сьомим головою МОК за всю історію існування сучасного олімпійського руху і за 20 років свого правління зумів перетворити Олімпійські ігри на фінансово привабливий продукт для спонсорів і рекламодавців.

Читайте також: Всі президенти МОК – першим був поет з Одеси, а останніми – агент КДБ і яхтсмен-хірург

Самаранч, який народився 17 липня 1920 року в Барселоні в багатій родині текстильника, отримав дуже ґрунтовну освіту і знав, що робить, коли міняв спорт. Хлопець закінчив Німецький коледж, потім Вищу школу бізнесу в Барселоні, вчився в Англії і США, згодом отримав диплом барселонського Інституту вищого бізнес-менеджменту.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

В юності Самаранч захоплювався спортом, займався хокеєм на роликових ковзанах і навіть очолював спортивний відділ газети "Ла Пренса", але був звільнений за критику поведінки уболівальників мадридського "Реала" після розгромної перемоги їхнього улюбленого клубу над "Барселоною" 11:1. Під час громадянської війни в Іспанії в 1938 році його у віці 18 років призвали санітаром до республіканських сил.

Після того як він покинув редакцію газети, хлопець вирішив повернутися в сімейний бізнес, а незабаром став радником зі спорту муніципальної ради Барселони. Неодноразово очолював іспанську делегацію на заходах, пов'язаних з олімпійським рухом. У 1966 році диктатор Франко призначив Хуана Антоніо Самаранча головою Національного олімпійського комітету Іспанії.

У 1974 році Самаранч став віцепрезидентом МОК, а 4 серпня 1980 року на Конгресі членів МОК у Москві був обраний президентом організації і фактично відродив олімпійський рух. Незважаючи на бойкот літньої Олімпіади 1984 року СРСР і країнами Східного блоку, число країн-учасниць Ігор постійно зростало, як і рівень атлетів.

Хтось звинувачував Самаранча в зайвій комерціалізації олімпійського руху, але, він, безумовно, став порятунком для МОК, практично загиблого фінансово під час кризи 1970-х років. На рахунках Комітету були копійки, міста-господарі Ігор залишалися з боргами, і ніхто не хотів приймати головний спортивний старт. І саме Самаранч зумів зробити олімпійський рух фінансово незалежним, впроваджуючи нові маркетингові програми.

Наприклад, голова МОК організував спонсорство заходів та договірні телевізійні трансляції, що приносять великі доходи в бюджет МОК. Допустив на Ігри професійних спортсменів – тих же баскетболістів НБА, завдяки чому було завойовано американський ринок.

"Він був заможною людиною з багатої сім'ї і міг ці тридцять років спокійно прожити на відсотки з капіталів. Але Самаранч прагнув бути корисним людям і залишити слід в історії... Варто було подивитися на обличчя Самаранча, коли він спілкувався зі спортсменами – на нього ніби сходило просвітлення. Це він наполягав на тому, що спортсмени мають бути присутніми в МОК, брати участь у вирішенні серйозних питань – так виникла Комісія атлетів", – розповідав голова НОК України Сергій Бубка.

За високі досягнення король Іспанії в 1991 році надав Самаранчу титул маркіза (дона). У 2001 році він залишив свій пост через проблеми зі здоров'ям. Але був призначений довічним почесним президентом МОК, продовжував вести активну громадську діяльність.

У квітні 2010 року 89-річного каталонця госпіталізували в Барселоні через проблеми із серцем. Кардіологи оцінювали його стан як "важкий, але стабільний", проте 21 квітня Хуана Антоніо Самаранча – людини, яка врятувала Олімпіаду, не стало.

Дивіться також, як олімпійський вогонь прибув до Японії