Історія важкої атлетики: наш кумир Шварценеггера, 263 кг над головою і пивний чемпіон

Якщо хочете доторкнутися до витоків важкої атлетики, тоді вам – до Греції, до археологічного музею Олімпії. За 6 євро в будній день і безкоштовно в неділю там дадуть подивитися на перший "прототип" сучасної штанги. Який? Ним був камінь VI століття до н.е. вагою 143 кг з вишкрябаною для нащадків написом: "Бібон, син Фолоса, підняв його над головою однією рукою". Смішні 143 кг... Виграючи золото ОІ-1996 року в Атланті, наш Таймазов штовхав на сто кіло більше. Час минав, підняття тяжкостей набирало популярності. На античних Іграх учень Піфагора Мілон Кротонський вразив публіку, чотири рази обійшовши ристалище з биком на плечах. А в Шотландії XV століття тільки той, хто підняв камінь з центнер на інший камінь, визнавався чоловіком і отримував право носити шапку. Поки, нарешті, не настав березень 1896 року. Силачі, які приїхали до Роттердама, і не здогадувалися, що беруть участь в турнірі, який пізніше назвуть першим чемпіонатом Європи з важкої атлетики. "Сегодня" – про те, як відтоді змінилася "війна" зі штангою.

ЕВОЛЮЦІЯ: ЗАМІСТЬ ДРОБУ – "МЛИНЦІ"

На зорі існування важкої атлетики спортсмени користувалися кульовими штангами – як постійної ваги, так і насипними, коли до куль можна було додавати пісок або дріб. Незручно, адже стільки часу йшло на зміну маси снаряда! У підсумку замість куль з'явилися металеві диски (в народі – "млинці"). Першу таку розбірну штангу з обертовим стрижнем розробив на початку XX століття німецький інженер Берг. І починаючи з Євро-1929 року, муки з відсипання і досипанням пішли в минуле. Настала ера обрезинених "млинців": червоний – 25 кг, синій – 20 кг, жовтий – 15 кг, зелений – 10 кг, білий – 5 кг, чорний – 2,5 кг, хромовий – 1,25 кг... Що цікаво, якщо на перших турнірах і стрункі штангісти, і товстіші змагалися "в одному флаконі", то з часом учасників розбили на вісім вагових категорій. При цьому, за офіційними правилами, мінімальна вага снаряда в чоловічих зарубах повинна становити 27,5 кг, в жіночих – 22,5 кг. Інакше це вже не важка атлетика.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

ЧЕМПІОН №1 – ГАНС-ПИВОВАР

Зріст 169 см, вага 113 кг. Таку антропометрію мав німецький пивовар Ганс Бек, який 1896 року в Роттердамі став першим в історії чемпіоном Європи з важкої атлетики. Він був поза конкуренцією у всіх трьох номінаціях. Для початку, прийнявши на груди, штовхнув вгору штангу в 135 кг. Потім мав першість в жимі – тобто при положенні ніг "п'яти разом" підняв над головою 130 кіло. І на закуску, не відриваючи п'яти від підлоги, 27 раз поспіль змахнув над вухами штангою вагою 70 кг. Роки тренувань, коли Бек затягував на плече 136-кілограмову пивну бочку, не пройшли даром. Щоправда, 1900-го Ганса схопив ревматизм, і він завершив кар'єру, відкривши таверну "Біля пошти". А ось змагання штангістів на першій Олімпіаді в Афінах, що відбулися через місяць після Євро, ознаменувалися скандалом. У піднятті штанги двома руками датчанин Вігго Єнсен і британець Ланчестон Елліот показали однаковий результат – 111,5 кг. Але принц Грецький і Датський Георг присудив перемогу Єнсену – як би за кращу техніку виконання. Елліот зажадав, щоб першого місця удостоїли обох. Але замість цього суперникам дали спробу поліпшити свої результати. Нікому це не вдалося, і чемпіоном визнали Єнсена. Щоправда, в запалі боротьби той отримав травму. І шотландцеві не становило труднощів взяти реванш у піднятті штанги однією рукою – 71 кг проти 57 кг. Після тих Ігор Елліот став зіркою мюзик-холу, що гастролював по Європі і Південній Америці. На своїх плечах він розкручував жердину, по краях якої сиділи велосипедисти.

ОБМАН "ГРУДДЮ"

Якщо на перших Олімпіадах важкоатлети виступали в полі і в туфлях, то зараз змагання відбуваються в залі на помості, обов'язково вкритому нековзким матеріалом – щоб штанга, бува, не поїхала до зали для глядачів. При цьому обов'язкові атрибути виступаючих – трико і пояс, щоб не надірватися. До речі, якщо на дебютних Іграх, 1898-го, чи вдала спроба, вирішував один суддя – тоді це був принц Георг, то зараз це бригада арбітрів, які натискають білу кнопку, якщо вага зарахована, і червону – якщо не взята. Останні 44 роки переможців визначають за сумою ривка (одним злитим рухом штангу треба рвонути з помосту на повністю випрямлені руки) і поштовху (спершу на груди, потім вже над головою). А до того програма постійно змінювалася – там було і піднімання снаряда однією рукою, і жим над головою стоячи від грудей – за рахунок лише рук. Але останній вид виключили 1972-го, тому що деякі "шахраї" почали штовхати штангу "грудьми" і за допомогою підсіду, а судді не завжди вловлювали підступ. Але незмінним всі ці роки залишалося марновірство – ніколи не переступати штангу, навіть якщо ти її успішно підняв. Тому що в наступній спробі вона тобі обов'язково помститься.

ЖІНКИ НОСИЛИ ЧОЛОВІКІВ

Незважаючи на довгу історію важкої атлетики, жінок офіційно допустили до її головних стартів пізно. Вперше пані брали участь в ЧС 30 років тому – 1987-го в Дейтона-Біч (США), майже на сторіччя пізніше за чоловіків. Першою чемпіонкою стала китаянка Цай Джунь. На ОІ дебютували і зовсім в Сіднеї-2000, перше "золото" підняла Тара Нотт з США.

Причина настільки пізнього старту? Вважалося (та й зараз залишилися стереотипи), що мускулисте тіло вбиває жіночність, а спортсменки можуть приректи себе на неплідність. Хоча в історії багато прикладів, коли важкоатлетки ставали мамами. Взяти хоча б нашу олімпійську чемпіонку Наталію Скакун, яка виховує двох дітей. Від ускладнень, звісно, не застраховані, але, на думку медиків, не більше, ніж інші профі-спортсмени з великою масою тіла.

Дам це не зупиняло навіть в XVIII столітті, коли вони розважали публіку цирковими виставами, підніманням заліза, коней, людей та інших тяжкостей нарівні з чоловіками. В аматорському спорті дівчата проявили себе на початку ХХ століття.

Першовідкривачкою вважають британку Айві Рассел, чемпіонку 1-го турніру жінок (30-ті роки). Айві почала вправлятися зі штангою в 14 років, щоб вилікуватися від туберкульозу, а розмір її біцепса порівнювали з біцепсом боксера-тяжа Макса Шмелінга. Американці називають піонеркою цього спорту Еббі "Товстунку" Стоктон, яка в 40-х популяризували красу накачаного тіла. Еббі, яка отримала прізвисько через пишні в минулому форми, вела колонку порад і виступала з чоловіком Лесом, легко піднімаючи його над головою.

ЖАБОТИНСЬКИЙ: "Я НІКОЛИ НЕ ПЕРЕВАНТАЖУВАВ СЕБЕ"

Важка атлетика надала незалежній Україні 3 "золота, 2 "срібла" і 3 "бронзи" Олімпійських ігор. І хоча згодом однієї срібної та двох бронзових нагород ми були позбавлені за допінг, щодо медалеємності штанга залишається сьомим видом спорту для країни. Уродженці України гриміли ще за союзних часів – Рибак, Король, Писаренко... Але найвидатнішим з наших богатирів був Леонід Жаботинський, якого в 1960-х роках називали найсильнішою людиною планети. Перший в історії дворазовий олімпійський чемпіона в суперважкій вазі володів фантастичним на ті часи світовим рекордом в триборстві – 590 кг. При цьому піднімав чемпіонські центнери легко, як зізнавався нам, "ніби клав чемодан на верхню полицю". І не приховував, в чому секрет успіху: "Під час підготовки я ніколи не переобтяжував себе Навіщо? Я не вантажник, я "піднімав головою", завжди відчуваючи, коли треба припинити тренування. Скільки було таких, які на тренуваннях били рекорди, а на змаганнях "здувалися". Тому що не залишалося сил".

Серед шанувальників таланту Жаботинського був і Шварценеггер, який вважав українця своїм єдиним кумиром. Вони познайомилися ще 1966-го в Австрії, коли Арні взяв автограф у штангіста. А 2004-го Жаботинський був гостем турніру "Арнольд-Класік" в США, і Шварц приймав його з великими почестями. До речі, Жаботинський негативно ставився до жіночої важкої атлетики, вважаючи, що жінкам в цьому виді спорту не місце.

ЗІРКИ XXI СТОЛІТТЯ

Головною зіркою світової важкої атлетики XXI століття став іранець азербайджанського походження Хоссейн Резазаде. Саме йому належить найбільша вага, підкорена будь-яким штангістом цього століття, – в Афінах-2004 він взяв у поштовху 263,5 кіло. На батьківщині на честь Хоссейна назвали новий спорткомплекс на 6 тисяч місць. Він депутат тегеранської міськради, а будинок в столиці купив за $ 60 тис., що їх подарував президент країни. Хоча в Туреччині пропонували більше – $ 20 тис. зарплати, вілла плюс $ 10 млн за виграш Олімпіади. Але Резазаде від зміни громадянства відмовився.

"Сподіваюся, мої рекорди поб'є мій син Абулфазл", – сказав якось іранець. Але це зробив грузин Лаша Талахадзе, який на Іграх-2016 в сумі (ривок + поштовх) підняв 473 кг, що на півкіло більше, ніж було у Резазаде в Сіднеї-2000. Щоправда, враховуючи, як активно борці з допінгом анулюють результати минулого, це досягнення грузина теж може бути згодом скасовано. Тим більше в кар'єрі Лаші вже була дискваліфікація за станозолол.

ДОПІНГ: ВІД БАРАНІВ ДО СИНТЕТИКА

Станом на 1 квітня 182 допінг-проби з Олімпіади 2008 і 2012 років виявилися позитивними. З них – 50 у важкій атлетиці! Найпопулярніші "помічники" атлетів: анаболічні стероїди туринабол і станозолол. Взагалі спроби підвищити рівень тестостерону відомі ще 776 року до н.е., коли олімпійці для цього ковтали баранячі яєчка.

Початком сучасної ери допінгу вважають 1935-й, коли лікарі нацистської Німеччини для підвищення агресії солдатів створили ін'єкційний тестостерон, який увійшов до спорту з берлінських ОІ-1936. Але при збільшенні дозування посилювалися побічні ефекти, так, жінки ставали мужоподібними, у чоловіків виникали проблеми з простатою.

І 1955 року фізіолог Джон Циглер розробив для збірної США з важкої атлетики модифіковану молекулу синтетичного тестостерону зі збільшеними анаболічними властивостями і – стероїд дианабол, що став обов'язковим у багатьох видах спорту. Він допомагає м'язам швидше відновлюватися після навантажень, у силових атлетів збільшує нервове збудження, приводячи до потужніших скорочень м'язів. У НДР з 1962-го став популярні туринабол – потужний побратим дианабола. Вчені довели: якщо штовхачка ядра 10 тижнів приймає його по 10 мг на день, результат зросте на 2 м! Сьогодні на туринаболі горять багато важкоатлетів, у тому числі українські – медалей ОІ позбавили Наталію Давидову, Ольгу Коробку (2008) і Юлію Калину (2012). А через масові допінг-скандали у важкій атлетиці пішли розмови, що її можуть виключити з програми ОІ.

Огидна десятка: українці, яких позбавили олімпійських медалей