Краща шаблістка світу Ольга Харлан: "Хочу лампу, щоб читати в темряві"

- Оля, минулого тижня ви виграли перший турнір в цьому сезоні. Які залишилися враження?
- Завжди важко починати. На першому для мене етапі Кубка світу в Орлеані я не дуже добре виступила. Але до турніру в Нью-Йорку ми провели з тренером грунтовну роботу над помилками. Причина мого раннього сходу у Франції – 1/8 фіналу – недотренованість. Сезон почався дуже швидко. Через складну ситуацію в країні у нас було всього 10 днів зборів, а так як ми не тренувалися півтора-два місяці – це дуже мало. Та й морально було важко, адже решта шаблістів вже обкатала у Венесуелі, а ми не відразу увійшли в ритм, але зараз вже все нормально.

- У цьому сезоні триває ваша дуель з росіянкою Софією Великою. В Орлеані ви їй програли в 1/8-й, а в Нью-Йорку взяли реванш у фіналі.
- Ми давно змагаємося, але ставимося один до одного шанобливо, як професіонали. Але коли зустрічаємося на доріжці, то, звичайно, кожна хоче виграти. Вона готується на мене, я – на неї, і це завжди цікаво і кожен раз по-різному. Нам обом постійно доводиться перебудовуватися, і йде своєрідна гра. Софія недавно стала мамою, виходити на доріжку почала з минулого сезону. Але в цьому вона вже по-справжньому повернулася і демонструє результати, які показувала до вагітності.

- Перед фіналом в Нью-Йорку була впевненість, що цього разу пройдете Велику?
- Ні. Цілий день був важкий. І це було видно з боїв. На моєму стані позначилася і різниця в часі, і можливо, травма. Перед виступом у США я травмувала ногу, тиждень не тренувався, зараз вже більш-менш нормально, але на підборах ходити важко. У Нью-Йорку переді мною не стояло завдання обов'язково виграти, адже це не чемпіонат світу чи Європи, а свого роду тренування. І вона пройшла успішно.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

- У США змагання проходили в дуже красивому залі, що нагадував театр або оперу – з балконами, прикрашеними квітами. Спортсмен під час змагань звертає увагу на подібний антураж?
- Звичайно, звертаємо, але в першу чергу дивимося на нього з точки зору спортсменів. Ти приходиш, все навколо красиво, але при цьому навіть немає разминочного залу – поставили на паркеті апарат, і готуйся на шматку простору розміром два на два метри. Це говорить про те, що федерація не думає про спортсменів. І це не єдине змагання, коли організатори думають в першу чергу про те, як зробити шоу і піднести його глядачеві. З одного боку, це правильно, вони так приваблюють людей. Але в тому ж Орлеані турнір починається пізно, для більшого ефекту в зал напускають дим, і важко змагатися в таких умовах.

- У Нью-Йорку перед Різдвом дуже великі знижки. Встигли пройтися по магазинах і вибрати подарунки для рідних?
- Ми страшенно засмутилися, бо запізнилися на свій рейс, прилетіли вже наступного дня, тому з шопінгом особливо не склалося. Я б не сказала, що там були такі вже великі знижки, та й людей в магазинах і торгових центрах просто тьма. Так що ситуацію з подарунками для рідних я намагалася виправити в Києві. Але що це буде, не розповім, це ж сюрприз. А мені в Нью-Йорку нічого толком і не треба було, ми цього року вже були в США і тоді купили все, що хотіли.

- Але якийсь подарунок на Новий рік все-таки хочете?
- Чоловік у мене питає, а я сама не знаю. Правда, сказала йому: "Подаруй мені лампочку для книжки, щоб читати в темряві". Але він відмовився.

- Так любите читати?
- Так. Нещодавно закінчила "Сяйво" Стівена Кінга, причому українською мовою. Зараз читаю його нову книгу "Доктор сон". Часом він пише важкувато, але дуже цікаво. Я не розумію, як у людини може бути стільки ідей і така багатюща фантазія.

- Як збираєтеся святкувати Новий рік?
- Поїдемо в Буковель кататися на сноубордах, але ненадовго, бо сезон у розпалі і потрібно тренуватися.

- Насамкінець не можу не запитати про ваш улюбленця, лабрадора Вероні, до якого сильно прив'язана і ваша мама. Де він тепер мешкає?
- Зі мною. Але коли ми з чоловіком кудись їдемо, то залишаємо батькам. Він дуже добре переносить ці переїзди. Правда, останнім часом Верон сильно погладшав. Тому повернуся додому і посаджу його на дієту (сміється).