Олімпійська надія України Катерина Чорній: "Тренер дуже любить мій зріст"

Фехтувальниця Катерина Чорній стала першою дворазовою чемпіонкою літніх Юнацьких ігор-2018. І на церемонії "Герої спортивного року-2018", що щорічно проводиться НОК, це принесло 17-річній киянці перемогу в номінації "Олімпійська надія". Катерина обійшла двох чемпіонів Буенос-Айреса: стрибунку у висоту Ярославу Магучіх і метальника молота Михайла Кохана.

- Минулий рік для мене насправді був не дуже вдалий, тільки на одних змаганнях вдалося завоювати медаль, – розповіла нам Катерина. – І четверте місце на юнацькому чемпіонаті світу теж засмутило. Але відбір на Олімпіаду пройшов досить вдало. Потім мені вдалося показати себе на Іграх, і ось я тримаю цю нагороду. Дуже приємно, що я змогла використати такий шанс.

- За рахунок чого все зійшлося на Юнацьких іграх?

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

- Напевно, потрібно було більше працювати, щоб удача приходила до мене на кожних змаганнях. Можливо, саме в Аргентині я відчула цей момент і змогла себе показати.

- Ви висока дівчина – 185 см, чи допомагає у фехтуванні зріст?

- Мій тренер дуже любить мій зріст. І кожен раз він намагається для мене підкреслювати, що він повинен мені допомагати. І я намагаюся його використовувати.

- За рахунок довжини рук?

- Так, важіль (сміється). Але у мене такий вид, де успішно можуть фехтувати і не дуже високі, результати не залежать від зросту.

- Як тепер виправдати надії, які на вас покладають?

- Дуже важко, мені здається, перерости момент, коли ти переходиш до дорослого спорту, і зробити той крок, щоб домогтися медалі вже на дорослих змаганнях. Це найважливіше, і я сподіваюся, що зможу зробити цей вирішальний крок. Психологічно з цим мені допомагають батьки, вони мої психологи. І тренер – мій психолог (сміється).

- У вас спортивна родина?

- Абсолютно! Дідусь досі тренер з фехтування, мама займалася фехтуванням, тато – веслуванням, сестра – карате. Стосовно вибору зброї, то дідусь – тренер з шаблі, а мама – рапіристка, і вирішили зупинитися на третьому виді – на шпазі.

- Ну в шпазі у України вже є олімпійська чемпіонка...

- Так, і кожен раз, коли я бачу Яну Шемякіну, вона дуже мене надихає.

- Чи дотримуєтеся дієти?

- Тільки тієї дієти, де я можу їсти все, що хочу (сміється). Серйозно. У мене ніколи не було такого, щоб обмежувати себе в чомусь. Я знаю, що якщо обмежу, то потім зірвуся. Краще більше потренуюсь.

- Чим відволікаєтеся від спорту?

- Книги. Мені подобаються романи і детективи. І взагалі мені дуже подобається занурюватися в світ книги. І якщо трапляється хтось, з ким можна обговорити книгу, то це прекрасна людина (посміхається). Зараз я читаю "Загублений світ" Артура Конан Дойля, а до цього була "Людина, яка сміється" Віктора Гюго. Мені дуже сподобався Гюго, і думаю, що після "Загубленого світу" візьму його наступну книгу.