Стрибун у довжину Сергій Нікіфоров: "Провокувати: невже не перескочиш річку?"

Бронзовий призер чемпіонату Європи 2018 року, 24-річний український стрибун у довжину Сергій Нікіфоров розповів "Сегодня" про те, чому не спав в Берліні до третьої ночі, про ідеальну техніці Лукашевича та багато іншого.

- Сергій, звиклися з новим титулом? Які відчуття, коли емоції трохи вляглися?
- В цілому сильно радий. Але після змагань переглядали результати, було невідомо, хто куди прагнули, тому тривалий час перебував у нервовому напруженні. Так що і в секторі не було спокою, і після того, як його покинув. Поки їхав в автобусі, вже й не радий був. До третьої години ночі не спав, поки приймали рішення. Переживав, поки не глянув, що я таки третій, все нормально.

- Через що взагалі почалися проблеми з вимірами? Як зрозуміли, що стрибки заміряються неточно?
- Зрозумів після спроби на 8,13 м. Лінія стояла якраз на 8,13, я залетів далі неї, але результат поставили 8,13 м. Подумав: щось тут не те. Був задоволений, що йшов на першій позиції, але сумнівався в результаті – не може бути 8,13. Але змагання тривали. Начебто я нормально виступаю, все добре, третій, радий, бігаю з прапором по сектору. А потім заходжу до кореспондентів, і мені кажуть, мовляв, ти знаєш, що можеш залишитися без медалі, твоя нагорода під загрозою. Я як? А виявилося, що більшість спроб були неправильно заміряні (п'ять країн подали протести. – Авт.), Там шведу щось не те міряли. І тоді я теж згадав, що з моїм стрибком на 8,13 теж було щось не так. Я розчарувався, адже це все-таки чемпіонат Європи, великий старт, і подібного бути не повинно. Тим більше німці славляться своєю акуратністю і чесністю. Потім виявилося, що це глючить машину, яка заміряє.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

- Чи не було думок теж подати протест?
- Я не встиг зробити цього вчасно, так як не знав, що за правилами спортсмен може подати скаргу на свою спробу. Звик, що судді все міряють чесно, а з таким в житті не стикався. Але ця помилка послужить мені хорошим досвідом для подальших змагань.

- У вашому вигляді потрібно бути дуже уважним, адже кожен сантиметр на рахунку.
- Так. У минулому році на чемпіонаті Європи в Белграді (в приміщенні. – Авт.) У мене була така ситуація, що я став третім з результатом 8,07 м, а перше і друге місце – 8,08! Ви уявляєте собі: якби додати мені всього 1 см – вже був би чемпіоном Європи! Тобто сантиметри завжди важливі.

- Говорили, що під час ЧЄ в Берліні, коли йшли дощі, було проблематично дістатися зі стадіону в готель. Ви не потрапляли ні в які халепи?
- У нас дощ почався перед фіналом. Ми встигли сховатися. Але він різко закінчився, і почали розминатися.

- Вас не бентежать такі паузи – ти вже налаштувався, але потрібно чекати?
- Ні. Але я вам розповім такий момент щодо стрибунів: їм не можна давати багато часу між спробами, тому що коли ти завівся, то вже не можеш назад себе заспокоїти. Ти вже завівся і йдеш до спроби. А тут буває, поруч біжать і піднімають червоний прапор – не можна стрибати, і ти стоїш і чекаєш. Ми всі на "Європі" були червоні, переживали. Бачив – все почали заводитися. Грек стояв червонів, шукав себе, не міг знайти. Але ось знайшовся і на 8,25 полетів (Мілтіадіс Тентоглу, чемпіон Європи-2018. – Авт.).

- Як ставитеся до об'єднання чемпіонатів Європи?
- Мені б цього хотілося. Це було б фестивально, і все поряд.

- У вас часто більше складнощів в кваліфікації, а не в фіналі – не змогли пройти відбір в минулому році на дебютному для себе чемпіонаті світу і на "Європі" в Берліні показали потрібний результат тільки з третьої спроби. З чим це пов'язано?
- Розумієте, це не та кваліфікація, що на чемпіонаті України, де ти звик бути лідером, і кваліфікація не має значення в більшості випадків. Головне – потрапити в топ-12. На Європі не так легко розрахувати, як ти можеш потрапити в фінал, там потрібно намагатися, щоб і фарт був, і як слід влучити на планку, щоб все вийшло, тому що ти готовий ідеально. Так собі ти думаєш. Буває, в кваліфікації так заряд, що і фінал відпочиває. Для мене це дуже напряжно. Це найскладніша планка, через яку потрібно перескочити.

- Є спортсмени, які можуть зібрати волю в кулак і виконати останню спробу краще за інших. Як приклад, Марина Бех, в останній спробі в Берліні стрибнула на "срібло". А як ви, є свої методи настрою?
- Звичайно є. Бути спокійним, що не розпорошуватися, що не заводитися, утримувати в голові стрибок і не втрачати розум. А заводжу себе вже в секторі. Потрібно заводитися там, де треба, а не в кімнаті, на розминці. Потрібно переносити всю свою силу в сектор.

- Раніше ви скаржилися на проблеми з планкою, мовляв, немає ідеального попадання.
- В минулому році була така проблема. Я з місця відштовхування практично стабільно стрибав по 8 метрів, але не виходило потрапляти на планку – то багато недоступал, то заступав і почав з тренером над цим працювати, щоб чітко розрахувати стопи, знайти своє потрапляння. І влітку в Луцьку зробив хорошу спробу на 8,23 м, було 8,20 і 8,06. Потім я поїхав на "Європу" і, слава богу, почав більш-менш потрапляти на планку. Загалом, стабільно потрапляю на неї, і результати нормальні пішли.

- Ніколи не заміряли швидкість свого розбігу? Наскільки вона впливає на сам стрибок?
- Чи не заміряв, але над швидкістю працюю, є свої тести – 60 м, 30 м, купу усіх дистанцій треба перевірити, як ти біжиш. Якщо швидше побіг, значить, вже плюс до результату. Але тут важко визначити – як тобі потрібно побігти на планку – швидко чи повільно. Ти сам повинен відчувати. Стрибки – це не чистий спринт. Це структурний біг. Тут треба не тільки розігнатися, але і на великій швидкості ще встигнути відштовхнутися, щоб стегно відреагувало, тому що стегном ми виробляємо поштовх. Всі деталі важливі.

- У легкій атлетиці траплялося, що спортсмени мігрували з одного виду в інший, а легендарний американець Карл Льюїс був олімпійським чемпіоном в спринтерських дистанціях 100 і 200 м і стрибках в довжину.
- По кадетам я і в довжину стрибав, і 60 м бігав, і примудрявся бігати ще й довгі дистанції. Довжина залишилася, а спринт я зараз не бігаю, тому що конкуренція дуже велика. Хоча міг би заявитися і пробігти заради інтересу.

- В Україні успіхи в стрибках в довжину пов'язані з чемпіоном Європи-2002 Олексієм Лукашевичем і призером ОІ-2000 Романом Щуренко. Зустрічалися з ними, може, у когось взяли щось у техніці?
- Навіть не знаю. Так, я з ними бачився, бачив їх стрибки. Дуже по техніці мені подобався Лукашевич. Він добре біжить, все ідеально, він потрапляє в таз. Він був дуже перспективним стрибуном.

- Свого часу він виграв ЧЄ з результатом 8,27 м. Наскільки ви близькі до цих цифр, може, стрибаєте на тренуванні?
- Важко порівнювати спортсменів. Можна не летіти далеко на тренуваннях, при цьому добре виступати на змаганнях. А є навпаки, далеко відлітають на тренуваннях, а на турнірах виходять і не можуть. Справа в тому, як людина себе налаштує. А мій особистий рекорд – 8,23 м.

- Світовий рекорд у стрибках в довжину варто з 1991 року – 8,95 м, а олімпійський 8,90 – взагалі з 1968-го. Чому сьогодні стрибунам складно підібратися до цих цифр?

- Важко сказати. Але мені здається, що раніше люди були дуже атомні, вони швидше бігли, були велика конкуренція і велика щільність. Деякі з спринту стрибали на довжину, як Карл Льюїс. І таких, як Льюїс, було дуже багато.

- А зараз в основному у кожного своя спеціалізація?
- Зараз так. Взагалі потрібно народитися длінновіком, щоб стрибати так далеко.

- Я глянула, що з 8,13 на ОІ 2016 в Ріо ви були б шостим. Зіставляєте свої результати з тенденціями?
- Особливо немає, тому що знаю: день на день не доводиться. Сьогодні ти відчуваєш себе добре, а завтра погано, потрібно вміти реалізуватися саме там, на Олімпіаді, на "світі", і ці 8,13 теж потрібно вміти показати. Але впевненість після цих стартів з'являється: ти ще раз показав себе – ти можеш.

- Ви стрибали коли-небудь на спір?
- Коли був маленьким, мене було легко спровокувати на цю справу. Мовляв, ти ж длінновік, невже ти не перескочиш через 6 сходинок або не перескочиш цю річку. Зараз я вже дорослий спортсмен, усвідомлюю, що це нісенітниця – стрибати з місця де попало. Стрибати потрібно там, де треба.

- Ваша дівчина займається танцями, вам уроки не дає?
- Поки що ні, але, коли треба буде, попрошу. (Сміється.) Але взагалі я танцюю добре.