Словенська тренер українських біатлоністок: "Вашу збірну можу порівняти з мадридським "Реалом"

Словенська тренер Урош Велепець наприкінці квітня підписав контракт з Федерацією біатлону України до Олімпіади-2018. Він став першим тренером в історії нашого біатлону не з країн СНД. Велепець тренував таких відомих спортсменів, як Яків Фак і Тея Грегорін. Яків, виступаючи за Словенію, двічі ставав чемпіоном світу, а кращим досягненням Теї були "бронза" ОІ в Сочі-2014 і два "срібла" ЧС.

— Уроше, ви так і не розповіли, чому вирішили працювати зі збірною України.
— Після Олімпіади в Сочі я підписував контракт зі збірною Словенії на рік, а не на 4, як звичайно. Думав, закінчиться рік — подивлюся, як буде розвиватися моя кар'єра. Мені надходили пропозиції і з тріатлону, так як я працюю тренером і в цьому виді спорту. Але потім подзвонив Роман Романович (Бондарук, виконавчий директор ФБУ. — Авт.). Це був великий "сюрпрайз". Запропонував мені прилетіти до Києва, обговорити все і підписати контракт. Ми з ним познайомилися кілька років тому на змаганнях. Я знав, що в Україні президент федерації, Володимир Бринзак, дуже любить біатлон, навіть хворий ним. Так що справа була серйозна. От уявіть, ви багато років в Словенії тренуєте футбольний клуб "Марібор". Начебто хороша команда, але тут вам пропонують перейти в "Реал" Мадрид. Звичайно, ви погодитеся.

— Хочете сказати, що збірна України схожа на сам "Реал"?
— Жіноча команда — так. Ваші дівчата завойовували олімпійську колайну — медаль по-російськи. Два лідери йшли на час, Лена Підгрушна і Віта Семеренко, але ж тепер вони повернулися, що зробило збірну ще сильнішою. Тут є багато дівчат, які можуть як добре стріляти, так і швидко бігати. Тому мені в Україні цікаво працювати — вибір великий.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

— Чому не хотіли продовжувати контракт вдома?
— 14 років я працював тренером в Словенії, а останні дев'ять — старшим тренером і в чоловічій, і в жіночій командах. Це дуже складна робота. У Словенії нічого ж немає: потрібно все самому організовувати, ходити на всі тренування і збори. Вже після Олімпіади-2010 у Ванкувері, незважаючи на те, що ми дуже успішно виступили, я висловив бажання піти. Але мені запропонували гарний контракт на чотири роки, і я залишився. Більше восьми років на одному місці взагалі не варто працювати. Ти вже все знаєш, розвиватися нікуди, нецікаво.

— Зірка збірної Словенії Яків Фак нам розповідав, що у нього був конфлікт з тренером і федерацією. Не через нього ви випадково не продовжили контракт?
— Не хочу це коментувати. Конфлікту у нас не було. Яків хотів особисту команду. Треба було знайти тренера, який би працював лише з ним. А я, як старший тренер, такого зробити не міг. Зараз він якраз поставив особисту екіпу (команду). Там у нього два тренера зі стрільби, один — із силової підготовки. Набрав собі великий тім (команду).

— Ви також виховали бронзового призера Олімпіади Тею Грегорін. Підтримуєте з нею зв'язок?
— Так-так, ми ж так довго разом працювали. З батьком Теї взагалі близькі друзі. Я як згадаю нашу з нею підготовку до Олімпіади... Як же багато ми працювали. Зараз Тея закінчує кар'єру, може ще побігати пару років. Все-таки їй 35. І в мене вже немає мотивації співпрацювати з нею. Я знаю, скільки потрібно затратити зусиль, щоб виховати такого чемпіона, як Грегорін. У Словенії зараз мало людей, що цікавляться біатлоном, і мало талантів.

З Грегорін. Найуспішніша вихованка побігає ще пару років:

— Біатлон так непопулярний?
— У нас ось гірськолижниця Тіна Мазе популярна, хоч вона і взяла паузу. Стрибки з трампліна дуже люблять. Так, біатлон в останні пару років набирає обертів, але тренується мало людей. Займатися по суті ніде — одна Поклюка. А там же ніхто не живе — це гора. Наприклад, я живу в Любляні. Мені потрібно півтори години, щоб доїхати до Поклюці на машині. У мене троє дітей, але кожен день возити їх в Поклюці заради біатлону я не буду. Так само думають і інші батьки.

— Любляна — невелике місто. Які враження від Києва?
— У Києві я був у федерації біатлону. Багато чого не бачив. Ось у Любляні можна все місто за п'ять хвилин оббігти, якщо швидко бігаєш (сміється). У Києві живе людей більше, ніж у Словенії. Це метрополія! Я їхав в Україну з думками, що в країні військовий конфлікт, державі дуже важко, а побачив шикарні машини. Так багато шикарних машин! Не знаю, як в інших регіонах, але в Києві — здорово!

— Ви переїхали в Україну?
— Згідно з контрактом, в цьому році я повинен бути з командою на зборах, етапах Кубка світу, а також чемпіонатах Європи та світу. Далі вже подивимося.

— Родині Україну покажете?
— Щодо візиту не знаю, але вся моя сім'я і мої друзі почали вболівати за Україну.

— Пам'ятаєте, як пройшов перший день у новому колективі?
— Це анекдот. Летів я до Мінська на перший збір, пролітаємо над містом, ось-ось посадка. Тут виявляється, що якісь проблеми з літаком, треба повертатися до Відня! Я повинен був прийти на тренування в 2:00 дня, а прилетів тільки вночі. Дівчат я й раніше знав, ми на змаганнях зустрічалися. Але я завжди думав, що вони некомунікабельні — могли хіба що привітати. Російську мову я трохи знав, але важливо ж ще розуміти, який у дівчат характер. Прийшов на перше тренування, і ми там так сміялися і веселилися. Хоч по-англійськи тільки Юля Джима говорила, решта — російською, українською. Я дуже хочу, щоб дівчата почали вчити англійську. Сподіваюся, в травні-червні доб'юся уроків. Зараз, звичайно, складно — тренування. Але вони повинні пройти курс мови. Це важливо, адже вони репрезентанти (представники) збірної, займають високі місця, ходять на прес-конференції. Дівчата-то комунікабельні, а висловитися по-англійськи не можуть.

— А ви звідки знаєте російську?
— Я талант (сміється). Ні, серйозно. Розмовляю англійською, німецькою, італійською, сербською, хорватською, словенською. Російська та українська дуже схожі з сербську. Потрібно тільки акцент поміняти. Ось з командою я тільки по-російськи говорю. Відчуваю, що все краще і краще розумію. У Румунії на літньому ЧС зі мною була сім'я. Так я говорив словенською і російську взагалі не підтягнув.

— Що з Вітою Семеренко?
— Вона дуже мотивована. Була на першому зборі, взялася за тренування... Далі не можу розповідати — дозволу немає. Проблеми зі здоров'ям.

— До початку сезону відновиться?
— Точно ні. Думаю, до чемпіонату світу підготуватися зможе. Ще цілих шість місяців попереду. Подивіться на Підгрушну. Минуло півроку після її повернення, а вона знову в своїй кращій формі.

— Валя Семеренко буде боротися за Великий кришталевий глобус у відсутність Дар'ї Домрачової?
— Ми повинні розставити фокуси. Тоді треба їхати на всі етапи Кубка світу і цілеспрямовано йти за Глобусом. Ми з нею перед сезоном сядемо, поговоримо і все вирішимо. Дуже складно все відбігати — вилізуть помилки і травми. Краще без Глобуса, але здоровими закінчити сезон.

— Дівчатка вас називають просто Урош...
— Я і в команді Словенії просив не звертатися до мене "тренер" або "ви". Так простіше. Вони знають: ми не друзі. Але у нас хороша комунікація, ось Юлю Журавок Жужею називаємо (сміється). Мене, до речі, в дитинстві в сім'ї чогось прозвали Пенза, потім так і в збірній Словенії називали... Дівчата знають, що я готовий завжди допомогти, а мої двері відкриті для них цілодобово. Так само у інших тренерів команди Шамрая і Біланенко. Хоч в команді і з'явилася нова людина, але в Урош немає нічого страшного.

— У Словенії ви тренували обидві команди, зараз — тільки дівчат. Є різниця в підході?
— Дівчата більше слухають і пам'ятають, але у чоловіків інші емоції. Я одружений 27 років, тому знаю, коли потрібно мовчати, а коли можна говорити (сміється).

Новий головний тренер жіночої збірної з біатлону розповів про своє секреті спілкування з дамами, уроках англійської для Підгрушної та Семеренко, про "анекдот" у перший день в українській команді і чому втратив інтерес до Словенії.

Ім'я: Урош Велепец
Народився: 17 мая 1967 року, Долськ (Словенія)

Словенська тренер наприкінці квітня підписав контракт з Федерацією біатлону України до Олімпіади-2018. Він став першим тренером в історії нашого біатлону не з країн СНД. Велепец тренував таких відомих спортсменів, як Яків Фак і Тея Грегорін. Яків, виступаючи за Словенію, двічі ставав чемпіоном світу, а кращим досягненням Теи були "бронза" ОІ в Сочі-2014 і два "срібла" ЧС.