Ситуація на кордоні з Білоруссю знову небезпечна – інтерв'ю з начальником Чорнобильської зони

Євген Крамаренко розповів, яких збитків зазнала Зона відчуження через вторгнення Росії. Колаж: Segodnya.ua

Більша частина зони відчуження досі лишається замінованою, а ЗСУ проти того, аби Чорнобиль відвідували туристи. Як ЧАЕС вдалося врятувати від ядерної катастрофи та які збитки завдали Чорнобилю окупанти – в інтерв’ю голови Державного агентства з управління зоною відчуження Євгена Крамаренка для Segodnya.ua.

"Окупанти не сумнівалися, що тепер ЧАЕС – їхня власність"

- Навіщо вторгатися в зону відчуження? Який у цьому сенс? Адже станція не діє. Погоджуєтеся з думкою, що це ядерний тероризм – сидіти на величезній стаціонарній атомній бомбі й погрожувати нею світові?

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

- На мою суб’єктивну думку, вторгнення у зону відчуження відбулося тому, що тут немає населення. І мінімальна кількість персоналу була в той час на наших об’єктах. Тому загарбникам було відносно легко просуватися цією територією, бути непомітними на об’єктах, у лісистій місцевості. І звідти організовувати наступ на територію Києва і Київської області.

Ядерний тероризм – також, безперечно. Але це вже супутній фактор, вважаю.

Вперше у світовій історії військові літаки пролітали над атомною електростанцією, вперше відбувався запуск ракет зі стратегічних та штурмових літаків, які потім летіли на Київ. Вперше в історії військова броньована техніка була на майданчику атомної електростанції. А військовослужбовці вперше порушили режим фізичного захисту і безперешкодно пересувалися ядерним об’єктом.

- А що говорили окупанти? Як вони самі пояснювали своє перебування на станції та в зоні відчуження?

- Наші співробітники, які там перебували протягом всього строку окупації, пізніше розповідали, що серед тих, хто захопив ЧАЕС, було декілька осіб, які стверджували, що є представниками "Росатома".

Вони говорили, що прийшли туди надовго, що це тепер буде їхній об’єкт на постійній основі, покидати станцію вони не збиралися і не сумнівалися в тому, що це вже їхня власність.

Вторгнення у Зону відчуження відбулося у перший же день війни – 24 лютого. Фото: ДАУЗВ

"Наслідки могли бути втричі гірші, ніж після катастрофи 1986-го"

- Наскільки взагалі небезпечна присутність військових та військової техніки на станції? Чи могла там повторитися катастрофа 1986 року?

- У 1986 році відбувся навіть не вибух, а гідроудар, який спричинив пожежу й аварію на четвертому енергоблоці ЧАЕС.

Зараз же на території ЧАЕС розміщене сховище відпрацьованого ядерного палива з трьох інших енергоблоків. І у ставках-охолоджувачах відбуваються певні технологічні процеси для утримання палива у холодному стані.

Якщо ці процеси зупиняться, енергозбірники з ядерним паливом можуть розплавитися – і це вже буде за силою не один ядерний реактор, як під час аварії у 1986-му, а три. Тобто наслідки могли бути втричі гірші.

- Який момент в окупації був найнебезпечнішим для станції?

- Найбільш небезпечний момент був, коли агресори пошкодили лінію енергопередачі об’єкта "Укриття", який забезпечує локалізацію 4-го енергоблоку. Ставки-охолоджувачі і сховища відпрацьованого ядерного палива тоді втратили свої функції з безпеки.

Увімкнулися резервні генератори, у яких був запас палива на 48 годин. І якщо б подача електроенергії не поновилася, наслідки могли бути дуже небезпечні.

На щастя, співробітники ДСНС і "Укренерго", що перебували в окупації, змогли провести ремонтні роботи.

"У Чорнобилі не лишилося жодних не зламаних загарбниками дверей"

- Вам уже вдалося підрахувати збитки, які російська армія завдала ЧАЕС і загалом зоні відчуження?

- Підрахунок ще триває. Основний процес інвентаризації вже закінчений, але ще підраховують збитки, завдані екології, а також витрати на відновлення.

Під час інвентаризації ми порахували збитки через пошкодження, викрадення чи знищення техніки, будівель, обладнання, автомобілів – вони становлять 1,2 млрд гривень. А збитки, пов'язані з відновленням цих матеріальних цінностей, – попередньо близько 3,12 млрд.

Спільно з Держекоінспекцією ми ще обраховуємо збитки, завдані природі та пов’язані з відновленням території зони відчуження. Наприклад, окупанти пошкодили верхній шар ґрунту, деякі пункти тимчасової локалізації радіоактивних відходів. Була завдана шкода і живій природі – дуже багато звірів підірвалося на мінах. Окрім того, було охоплено пожежами та знищено близько 10 тисяч гектарів лісових насаджень.

- Правда, що окупанти навіть встановили спеціальний час, щоб щодня мародерствувати в зоні? Що крали і що вивозили?

- Головне, що всі ядерні об’єкти залишилися цілі й не сталося витоку дуже активних радіоактивних відходів, що становлять велику небезпеку як для нас, так і для інших держав.

Але підприємствам зони відчуження, адміністративним, офісним приміщенням та гуртожиткам у місті Чорнобилі пощастило менше.

Там окупанти облаштували свою комендатуру і щодня – після сніданку і десь до обіду – приходили мародерити. У місті Чорнобилі не лишилося жодних неушкоджених закритих дверей. Ті самі приміщення по кілька разів грабували різні зміни, різні люди. Наприклад, в тому самому приміщенні перші зламали двері й забрали одні речі, прийшли другі – винесли інші речі, треті – забрали те, що лишилося від перших… І так всі 35 днів окупації.

Тому дуже постраждали приміщення, оргтехніка та місця проживання наших працівників. Там викрадено все – навіть матраци з ліжок, телевізори та посуд з їдалень.

Одні й ті ж самі офісні приміщення окупанти розграбовували по кілька разів. Фото: ДАУЗВ

Комп’ютери розбирали і вибірково забирали внутрішні деталі, деякі монітори забрали, а деякі зламали. Забирали жорсткі диски, процесори і модулі пам’яті.

Покрали дороге серверне обладнання, на якому були централізовані програми для підприємств, що здійснювали дозиметричний контроль у зоні відчуження чи зберігали якусь узагальнену інформацію.

Навряд чи вони (окупанти. – Ред.) щось зможуть з цим зробити поза межами зони, адже це була цілісна система.

"Навіть з тракторів знімали двигуни й рулі"

- А як щодо Центральної аналітичної лабораторії? Вона також постраждала?

- Центральна аналітична лабораторія – це комплекс об’єктів для дослідження радіоактивних матеріалів і взагалі будь-яких предметів, які можна обстежити на стан радіаційного випромінювання. Окупанти забрали серверне обладнання, яке здійснювало управління цією лабораторією, і комп’ютери. А також декілька апаратів для проведення досліджень.

Але частина апаратури залишилася на місці. Тепер вона не функціонує, ми шукаємо можливість поновити її роботу.

- На деяких вкрадених об’єктах були GPS. Ми можемо визначити, де зараз перебуває, наприклад, викрадений транспорт?

- Автотранспорт у зоні відчуження також дуже постраждав.

Росіяни розкомплектували авто, навіть з тракторів, вантажівок і пожежних машин знімали двигуни, рулі, приладові панелі. З деяких крісла позабирали, деякі – розстріляли чи спалили. Ну і частину автомобілів викрали.

Ті машини, які виїхали за територію зони, ми тепер відстежуємо на території Білорусі, де вони їздять. Частина з них чомусь стоїть поблизу кордону з Україною.

Від чорнобильського автопарку майже нічого не лишилося. Фото: ДАУЗВ

"У перші дні війни через зону на Київ йшло 10 тисяч ворожих машин"

- Ми знаємо, яка кількість військових брала участь у захопленні зони, захопленні станції? І скільки там за цей час побувало особового складу і техніки?

- На території ЧАЕС в окупантів був штаб. Наші працівники розповідали, що там постійно перебував офіцерський склад – близько 150 осіб в адмінприміщеннях. А поруч, на санпропускнику, – близько 1000 солдатів. У комендатурі, що була облаштована у місті Чорнобилі, – близько 500 військових.

А пересування зоною відчуження ворожої техніки відбувалося постійно – на трьох основних напрямках.

Наш персонал міг відстежувати техніку, яку переганяли через місто Чорнобиль – дуже багато понтонної техніки, екскаватори й інша будівельна техніка, автомобілі-заправники, БТРи, танки, машини з особовим складом. Всього наші працівники налічили близько 10 тисяч транспортних засобів, які їхали на Київ у перші дні.

- Ми знаємо, що на окупованій частині Київщини росіяни чинили страшні звірства до людей. Чи не було такого до працівників зони відчуження та ЧАЕС?

- Після звільнення з людьми працювали психологи. У них була сильна перевтома та інші психологічні наслідки. Але якихось тілесних ушкоджень не було.

Проте люди розповідали, що пережили щоденні обшуки. Іноді, під час ротації військових, – по 2-3 рази на день. Частіше таке відбувалося у місті Чорнобилі.

На ЧАЕС людям забороняли ходити по території станції. Вони працювали, спали й весь час були в тих самих приміщеннях всі 35 днів.

"Творчість" російських загарбників, які понад місяць утримували Зону й атомну станцію. Фото: ДАУЗВ

- Скільки наших людей перебувало у зоні та на станції на момент захоплення?

- На станції були 103 працівники і 169 нацгвардійців, яких потім взяли в полон і вивезли на територію Білорусі.

Частину працівників вдалося ротувати, їх приїхали замінити 46 інших співробітників. Наприклад, зголошувалася на заміну жінка-кухар з ЧАЕС. У неї і чоловік, і син там були, у Національній гвардії.

Але 16 працівників відмовилися виїжджати, бо фактично не мали куди – їхні домівки також опинилися в окупації. Наприклад, в Іванкові чи Славутичі. Тож вони лишилися виконувати свої службові обов’язки.

Ще близько 50 наших співробітників були на підприємствах міста Чорнобиля.

"У Рудому лісі росіяни облаштували кухні зі столиками і буржуйками"

- Історія, про яку багато говорили, але в яку досі важко повірити: окупанти дійсно рили окопи в найзабрудненішій частині зони відчуження – Рудому лісі?

- Дійсно, вони там окопувалися, там же їли, облаштували там щось на зразок кухні зі столиком, ставили буржуйки.

Це одне з найнебезпечніших місць зони – так званий західний слід, де лягла одна з перших хвиль радіоактивного попелу після катастрофи 1986 року. Весь ліс, який ріс на цій території, відразу загинув, пожовтів, тому й отримав назву Рудий. Після цього верхній, найбрудніший шар ґрунту зняли – і накрили чистим.

Але територія небезпечна і досі. Навіть коли в автомобілі проїжджаєш, все одно дозиметри всередині фіксують перевищення.

Ті самі окопи у Рудому лісі. Фото: ДАУЗВ

А окупанти там жили, харчувалися, копали, вдихали все це… До того ж там поруч відбулася пожежа, під час якої, певно, теж вилетіла якась частина радіоактивного пилу. Тобто наслідки для здоров’я ці люди безперечно відчують.

- Що тепер із цими окопами в Рудому лісі?

- Їх не закопували. Але їх уже не так видно, як у перші дні, тому що вони починають заростати травою.

На цій території є певні зміни, підвищення радіаційного фону. Але воно не переходить за умовну позначку, вище якої треба здійснювати роботи з локалізації.

Тому, найімовірніше, окопи у такому вигляді й залишаться.

"Ситуація на кордоні небезпечна"

- Роботу системи моніторингу радіаційного стану зони вдалося поновити?

- Так, частково. Система функціонує, але ще не всі дані з датчиків ми можемо завантажувати для населення у вільний доступ – онлайн. Поки що там відображається ЧАЕС та місто Чорнобиль.

У такі "документи" російські солдати збиралися записувати власні дози опромінення, але не встигли... Фото: ДАУЗВ

- Можемо спрогнозувати, коли зона буде знову відкрита для відвідування туристами?

- Наразі ми узгодили, що на території зони, окрім працівників та наших військових підрозділів, можуть перебувати лише акредитовані в ЗСУ представники.

Ведемо переговори щодо можливості відвідування інших сторонніх осіб, серед них і туристів. Але поки що не розуміємо, коли це стане можливо.

До того ж ситуація на кордоні зараз небезпечна. Нам неодноразово наголошували на тому, щоб ми обмежували кількість свого персоналу на території зони відчуження. Тому в нас також мінімальна кількість працівників.

Це пов’язано, по-перше, з тим, що з території зони можна евакуюватися лише одним мостом, який зараз понтонний – він вузький, тимчасовий. У разі вимушеної евакуації велика кількість персоналу не зможе переїхати через цей міст.

Другий фактор – те, що ЗСУ хочуть обмежити кількість осіб, які бачать їхнє пересування зоною.

- Нині нова хвиля розмов про можливе вторгнення з боку Білорусі. На вашу думку, це становить нову загрозу для ЧАЕС?

- З тої інформації, яку ми отримуємо від ЗСУ, а також зважаючи на ті заходи, які ми постійно проводимо спільно з ними у зоні для безпеки кордону з Білоруссю, ми розуміємо, що небезпека є. Але наскільки серйозна – це не до нас питання. А до розвідки, ЗСУ.

- Люди готові продовжувати роботу в умовах постійної небезпеки?

- Більшість людей уже пристосувалася жити в умовах війни. Але на території зони ми не можемо повністю відновити роботу наших підприємств через нинішню ситуацію. Тож персонал, який не залучений до основних робіт, ми вимушені відправити на простій. А це має наслідком значне зменшення оплати.

З певною частиною персоналу ми зупинили трудові договори на період воєнного стану. Тому, навпаки, люди хочуть працювати, заробляти кошти і хоч таким чином допомагати державі.

"Більша частина зони досі не розмінована"

- Літо і спека підвищують ризик лісових пожеж. Чи готова зона до таких загроз, адже окупанти також крали пожежну техніку?

- Досі більша частина зони відчуження не розмінована. Наші співробітники не можуть туди потрапити, пожежна техніка не може проїхати.

На території зони дуже багато залишилось вибухових пристроїв та сигнальних ракет. Звірі періодично підривають їх. Пожежний автомобіль також підірвався на міні, працівники "Укренерго" підірвалися на розтяжці. Лісники підриваються. І після цих підривів займається.

Пожежі після цього дуже тривалі, бо нині мало опадів. Тобто загасити пожежу практично неможливо. Їх локалізують, обмежують певною територією. Там болотиста місцевість, торфовища, які навіть якщо залити водою, все одно продовжують тліти тривалий час. І навіть за територією, де загасили, потрібно довго спостерігати.

І хоча частина пожежної техніки лишилася, на пожежі на нерозмінованій території ми фактично не можемо реагувати. Лише на тій території, де нам дозволяють військові. Ситуація непроста.

У 10-кілометровій зоні, де найбільш забруднена територія, пожеж наразі немає. Але є в 30-кілометровій зоні, менш забрудненій.