В Ірпені загинула киянка, батька якої розстріляли в Бабиному Яру

83-річна жінка розповідала, як вижила у Києві під час Другої світової, бо німці давали їй їжу, хоч батька розстріляли. Росіяни виявилися не такими "добрими". / Фото: Колаж: Сьогодні

Ще одна з більш ніж 700 громадянських жертв російської окупації на Київщині. В Ірпені у власному будинку волонтери знайшли вбитої 83-річну Аллу Солошенко. Поруч застреленими лежали два собаки.

"Може, вони гавкали, і росіянам не сподобалося? Брати ж у нас не було чого. Їжа скромна. Я бачила на фотографії – поряд із бабусею була половинка надкушеного яблука", – розповідає онука Тамара.

83-річна Алла Солошенко, яка пережила окупацію Києва, займалася онуками, котами та собаками. Поруч із її тілом знайшли двох застрелених собак. Можливо російським нацистам не сподобалося, що вони гавкали?

83-річна Алла Солошенко, яка пережила окупацію Києва, займалася онуками, котами та собаками. Поруч із її тілом знайшли двох застрелених собак. Можливо російським нацистам не сподобалося, що вони гавкали?

83-річна Алла Солошенко, яка пережила окупацію Києва, займалася онуками, котами та собаками. Поруч із її тілом знайшли двох застрелених собак. Можливо російським нацистам не сподобалося, що вони гавкали?

83-річна Алла Солошенко, яка пережила окупацію Києва, займалася онуками, котами та собаками. Поруч із її тілом знайшли двох застрелених собак. Можливо російським нацистам не сподобалося, що вони гавкали?

83-річна Алла Солошенко, яка пережила окупацію Києва, займалася онуками, котами та собаками. Поруч із її тілом знайшли двох застрелених собак. Можливо російським нацистам не сподобалося, що вони гавкали?

1/5

Тамара згадує – 83-річна Алла Станіславівна Солошенко розповідала рідним, як у Другу світову пережила окупацію Києва завдяки тому, що її, зовсім маленьку, підгодовували німці. Зате розстріляли в Бабиному яру батька.

Молодий поляк Станіслав потрапив до облави та загинув разом із тисячами євреїв та іншими киянами. Сім'я не одразу дізналася – потім впізнали по одязі.

Загалом, як і багато людей її покоління, Алла Станіславівна знала, що головне – "щоб не було війни". І пропрацювала все життя у київському готелі під назвою "МІР".

Нова війна та російський світ прийшли до неї в Ірпінь, на вулицю Гоголя.

Тепер онука та дочка найбільше хочуть поховати бабусю по-людськи (нині її тіло на експертизі, як і тіла сотень мешканців Київщини). А ще вони шукають двох кішок – у хаті їх не було, отже, сподіваються – живі.