Лось Олена
Катерина Степаненко
редактор Стрітівка – невелике село в Кагарлицькому районі Київської області. Від Києва машиною їхати трохи більше години, але здається, що потрапляєш зовсім в іншу епоху: тут тихо і спокійно, природа і зупинився час. Тут знаходиться єдиний в Україні коледж, де навчають кобзарства.
Зараз навчаються лише 21 особу, хоча розрахований він на 60. Через те, що вступає мало дітей, навіть стало питання про те, щоб закрити цей унікальний навчальний заклад – єдиний у світі, де навчають грі на старосвітських інструментах. Але, на щастя, сумної долі вдалося уникнути. Директор коледжу Світлана Колосовська виглядає спокійною:
"Ми не думали, що нас можуть закрити. Дітей у нас завжди було небагато, і прогнозувати в цьому плані щось складно: одного року вступить 3 особи, а наступного – вже 19. Приїжджають вчитися до нас з усієї України, місцевих тут всього двоє. Зазвичай в такій ситуації в навчальних закладах культури просто розширюють кількість спеціалізацій, щоб учнів було більше. Але як відкрити "Бухгалтерський облік" в кобзарському коледжі? Ми сподіваємося, що діти до нас цього року таки прийдуть".
Тут чесно зізнаються: хоча бандура дуже популярна в музичних школах, діти "переростають" її, і готових присвятити своє життя даному інструменту залишається мало. Звідси й дефіцит студентів. Випускники коледжу група "Шпилясті кобзарі" розгорнули цілу промокампанію на підтримку своєї альма-матер: провели кілька онлайн-концертів і флешмобів, а потім і зовсім пішли на шоу "Голос країни" – щоб всій Україні розповісти про унікальний навчальний заклад.
Навчальне приміщення тут ділять із загальноосвітньою сільською школою, в якій навчаються 30 дітей. Нічого особливого – звичайні класи, хіба що парти збудовані півколом. У класах всього 1-2 учнів. Крім загальноосвітніх предметів, тут викладають історію української та зарубіжної музики, сольфеджіо, бандуру, вокал, фортепіано. Також серед предметів – історія кобзарства, гра на старосвітських бандурі та кобзі, а також ремонт і виготовлення цих інструментів. Хоча коледж називається кобзарський, після його закінчення випускники отримують диплом виконавця-бандуриста, викладача і бандуриста капели. Щоб вступити, після 9-го класу потрібно здати творчий конкурс плюс диктант. Після 11-го класу приймають за результатами ЗНО. Навчання безкоштовне.
Історія коледжу
Стрітівський коледж кобзарського мистецтва був відкритий 1989 року. За рік до цього у Києві був створений комітет з порятунку української пісні, який і посприяв його появі. Відновлення практично забутого мистецтва виявилося складним завданням: під час репресій, в 30-і і 60-і роки XX століття, були знищені сотні народних співаків. До того ж радянські чиновники з побоюванням ставилися до проявів всього, що стосувалося української національної культури. Коли засновники коледжу Борис Олійник і Василь Литвин продумували концепцію, то вирішували, де буде краще учням: у столиці, де багато культурних подій, але водночас спокус, або в глибинці. Зупинилися на другому варіанті, щоб учні могли повністю присвятити себе творчості.
Спочатку в коледж брали тільки юнаків, але 2010 року традицію змінили, почавши прийом і дівчат. Цікаво, що першою "кобзариней" стала юна музикант з Білорусі. Випускники працюють у національній капелі бандуристів ім. П. Майбороди, в колективі "Берегиня", а деякі стали викладачами в рідному коледжі.
Майстерня: бандури і унікальні стародавні ліри
У коледжі є власна майстерня, де ремонтують академічні інструменти і виготовляють старосвітські бандури. Їх виточують з цілісного масиву дерева, з м'якої деревини – сосни. Беруть особливий шматочок дерева: не серцевину, але й не зкраю. Старосвітська бандура простіша у виготовленні і легша за вагою, але на ній можна виконувати тільки старовинні пісні. Для складніших творів потрібні академічні бандури. У них є деталі з металу, тому виготовити їх вручну неможливо. Інструменти у величезному дефіциті (дитячі взагалі знайти неможливо): чернігівську фабрику, де їх виготовляли, закрили ще в 90-і роки минулого століття. Зараз там відремонтували верстат і роблять кілька інструментів на рік, але це крапля в морі. Купити нову академічну бандуру можна хіба що на львівській фабриці "Трембіта". Але там виробляють бандури іншого типу – львівського, а вони відрізняються від класичних. Причому коштують ці інструменти 40-60 тисяч гривень. Але на самому початку роботи коледжу справи йшли настільки добре, що кожному випускнику дарували новеньку професійну бандуру.
Ярослав Джусь, випускник коледжу, ініціатор створення групи "Шпилясті кобзарі" та її художній керівник, пояснює:
"Щоб знизити собівартість, необхідно забезпечити конвеєрне виробництво. Можливо, варто шукати нові шляхи у виробництві бандур – виготовляти карбонові або пластикові, як це роблять, наприклад, в Канаді. Але такий проект потребує інвестицій. Ми зараз зосереджені на музичному просуванні сучасної бандури, але в планах і відкриття виробництва".
Головний у майстерні – майстер Тарас Козуб. Коли ми прийшли, він саме ремонтував інструмент. Я прошу дозволу спробувати попрацювати разом з ним. Потрібно спеціальним, дуже гострим гачком, акуратно натискаючи, проводити по дереву, "вичісуючи" серцевину. Коли беру інструмент до рук, Тарас попереджає:
"Він дуже гострий, бережіть пальці".
Майстер розповів, що я тримаю в руках унікальний інструмент. Його знайшов батько Тараса в залишеному будинку, приробив ручку, і ось він служить вже багато років. Також показує свою гордість – старосвітську ліру. Він зробив всі три – в школу, викладачеві і собі. Коштує така мінімум $ 1000, а за кордоном і все $ 2000, але черга до майстра на кілька років вперед. Він починає крутити ручку, і ми чуємо дивно пронизливу мелодію – чи то скрипки, чи то сопілки.
Гуртожиток: райські умови і спонсори
Це буквально мрія кожного студента: оскільки учнів мало, то у кожного своя кімната, і облаштувати її можна так, як хочеш. Нічого не закривається, а навіщо? Всі свої, красти нікому. На кухню "Шпилясті кобзарі" привезли подарунок від спонсорів – нову індукційну плиту і мікрохвильовку, приготували яскраві плакати для гарного настрою та натхнення.
У гуртожитку є музичний кабінет, з якого чути музику. Тут і - кімната викладачів, де вони ночують: вчителі з Києва приїжджають на пару днів, викладають, спілкуються і трохи відпочивають від метушні мегаполісу.
Прошуся зайти в гості до кімнати до однієї зі студенток. Її звати Аня Герасименко, їй 16 років, вчиться на першому курсі. Сама з Маріуполя. І хоча грає на бандурі, але в народному костюмі в капелі бандуристів себе не бачить: зізнається, що мріє вивчитися, виїхати в Корею і стати там "Айдол" (співаком популярного в усьому світі напрямку k-pop). Щодо студентського життя небагатослівна. Та й розповідати особливо нічого: на відпочинок часу зовсім мало. Каже, що прокидається о 5-6 ранку, приводить себе до ладу, трохи грає на бандурі, щоб розім'ятися, і йде на заняття. Повертається до 15:00, готує обід і ввирушає на додаткові заняття. Втомлюється так, що вже о 22:00 засинає. А ось вихідні Аня проводить у Києві: там вона танцює, співає і бере участь в чотирьох корейських кавер-групах.
"Шпилясті" випускники
Популярний музичний колектив бандуристів "Шпилясті кобзарі" – всі випускники коледжу, які об'єдналися в групу. Вони брали участь у багатьох талант-шоу, а зараз їх гастрольний графік розписаний на місяці вперед. Певний час у коледжі навіть викладав лідер групи Ярослав Джусь – мабуть, головний пропагандист бандури в нашій країні.
Директор каже, що період, коли тут вчилися "Шпилясті" (випустилися 2008-2010 рр.), – золотий час коледжу. І зараз хлопці всіляко допомагають альма-матер. 2018 року організували фестиваль Bandura Music Days, який зібрав понад дві тисячі глядачів. Цієї весни хлопці планують проїхати містами Київщини та на особистому прикладі показати молоді, що бандура – сучасний музичний інструмент.
Дружать і після випуску. Фото: pinterest.com
Споживча інфляція
Облікова ставка
Офіційний курс євро
Офіційний курс долара
Міжнародні резерви
Головні теми