Державне фінансування кіноіндустрії: на що чекати українському глядачу

У четвер, 6 вересня, в кінопрокат виходить фільм "Таємний щоденник Симона Петлюри". Це стрічка, яка стала однією з переможниць конкурсного відбору Держкіно і отримала 23,6 млн грн державного фінансування, про останні роки життя голови Директорії і Головного отамана УНР Симона Петлюри в паризькій еміграції, де 25 травня 1926 його і вбили сімома кулями.

Роль Володимира Винниченка зіграв Міністр культури України Євген Нищук. В інтерв'ю "Сьогодні" він розповів про зйомки у фільмі і про майбутнє українського кіно.

- Цього року на екрани загалом вийде біля 50 українських фільмів, хоча в 2013 їх було всього 13. Крім кількості, як змінилось українське кіно за цей час?

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

- Коли у 2014 році я прийшов на посаду Міністра культури, в бюджеті на розвиток кіно ми мали близько 25 млн грн. Це дуже незначна сума, якої вистачило би буквально на підтримку декількох проектів. Враховуючи, які давні традиції має український кінематограф, ця сума була навіть принизливою для галузі. Наші видатні кіномитці ще за тоталітарних радянських часів – у один з найважчих періодів для України – попри всі перепони, цензуру та заборони показували нашу історію, наше обличчя, наше життя. Я говорю про українське поетичне кіно часів Івана Миколайчука, Сергія Параджанова і інших наших велетнів.

Мені як людині, яка причетна до кінематографу, поталанило ще у 17 років бути поруч на одному знімальному майданчику з Костянтином Петровичем Степанковим, з Бориславом Бурундуковим і з іншими великими кінематографістами. Саме тому мені було дуже прикро, що такий тривалий час чи то зумисно, чи в нерозумінні не було уваги до розвитку українського кінопродукту. Тому одним з моїх головних завдань на посаді Міністра стало збільшення фінансування кіноіндустрії з державного бюджету. Я гордий з того, що вже станом на 2017 рік, в часі другої каденції на посаді Міністра, мені вдалося заручитися підтримкою колег з Уряду та особисто Прем’єр-Міністра та збільшити державну частку фінансування кінопроектів до 500 млн грн., а у 2018-році ми вже маємо 1 млрд. гривень. Ці гроші чітко розподілені за двома напрямками використання: виробництво і розповсюдження національних фільмів та виробництво (створення) та розповсюдження фільмів патріотичного спрямування. Наприклад, цього року за державної підтримки виходить на екрани близько 50 фільмів, а з наступного ми матимемо їх ще більше.

Новелою цього року став відбір кінопроектів ще й у частині телевізійного формату. Раніше, коли ми говорили про підтримку українського кінематографу – мова йшла про кошти на програму виробництва та розповсюдження національних фільмів. Це є один з наших успішних напрямків роботи – українське кіно з року в рік стрімко розвивається, стає популярним серед глядачів як в Україні, так і за кордоном, та отримує високе визнання на всесвітніх кіно-форумах. Натомість для людей, які за різних причин не відвідують кінотеатри, а дивляться телебачення, такі зміни не є очевидними.

Неодноразово ми чули стурбованість людей, які прагнули бачити на теле-екранах українське кіно. Нашим аргументом було те, що держава не має жодного впливу на теле-продукт каналів, які знаходяться у приватній власності. Першим позитивним кроком у пошуку взаємопорозуміння усіх сторін став прийнятий Закон України "Про державну підтримку кінематографії в Україні", в якому передбачався і розвиток українського телевізійного фільму.

Інвестуючи в українські телевізійні фільми ми просто виконуємо норму цього закону, а також отримуємо інструмент змінити в кращий бік телевізійну картинку на екранах. Маємо нагоду розповідати українські історії, про українських особистостей різних часів, сучасного Героя. Це можуть бути глибокі фільми, що стосуються втрат чи трагедій, які ніколи не мають повторитися, втім, це можуть бути і не лише фільми про історію, а, наприклад, комедійні чи ліричні. Великий плюс, що ми можемо відразу показати їх дуже широкому колу глядачів. Адже ми знаємо приклади, коли фільми створювалися, йшли тиждень-два в прокаті, можливо, брали участь у тому чи іншому фестивалі, а далі – "лягали на полиці". Їх практично не бачив широкий загал, а держава спонсорувала ці проекти.Я вважаю, що це просто неефективне використання бюджетних коштів, а отже, сплачених нами з вами податків.

Тепер ми говоримо про те, що, укладаючи контракт на створення фільму, має бути врахована необхідність після прокату в кінотеатрах та фестивального життя, отримувати ще й адаптацію до телеекранів.

Фото: Д. Павлов, "Сьогодні"

- Як відбиратимуться і фінансуватимуться фільми на патріотичну тематику? Міністерство буде задавати конкретні теми, наприклад, фільм про козацьку добу і збиратимете заявки. Чи як це відбуватиметься?

- У відборі, який відбувався, обмежень щодо конкретної тематики не було і не може бути. Ключові критерії – українські актори, плюс український менеджмент, плюс українська мова, плюс демонстрація на українських телеканалах. Ті фільми, які будуть створюватися за цією програмою, також не будуть розповсюджуватися в країні-агресорі та не матимуть звідти акторів. У цьому насправді і полягає патріотичність. Якихось обмежень "знімайте те, або те" – не було і не буде. Так, ми можемо звертати певну увагу на актуальні теми суспільного життя, чи важливі історичні дати і, звісно, прекрасно, коли серед проектів експерти могли би бачили гарний проект на цю тематику.

До прикладу, сьогодні існує високий суспільний попит щодо відтворення славетної історії України часів Київської Русі, козацької доби – по-суті вкраденої у нас історії величі нашої держави. Кіно має розповідати правду про наше минуле. На мою думку це також можуть бути актуальні історії сьогодення – про відвагу сучасних українських військових чи поліцейських, про волонтерів на війні, про наших відважних капеланів про просто хороших і чесних людей, які творять нашу країну. Критерій простий – хороший, якісний український продукт. У цьому і полягає патріотичність.

- Як зараз просувається процес відбору і фінансування патріотичних фільмів?

- Ми пройшли складний процес, де і команда міністерства, і фахівці у сфері кіно, які були залучені з експертного середовища, і автори самого Закону України "Про державну підтримку кінематографії в Україні" працювали над процедурою відбору і фінансування фільмів патріотичної тематики. Спочатку була створена комісія, в яку увійшли знані фахівці кіноіндустрії, серед яких В’ячеслав Криштофович, Олег Бійма, Роман Балаян й інші видатні люди. Саме вони, фахівці в цій сфері, а не міністр, чи інші чиновники, і сформували експертну раду з відбору кінопроектів для надання державної фінансової підтримки на виробництво (створення) та розповсюдження фільмів патріотичного спрямування. Головою комісії було обрано знаного кінематографіста Андрія Дончика. Сама процедура відбору відбувалася максимально прозоро, цілковито у правовому полі, ми мали пряму онлайн-трансляцію в інтернеті, яка збережена на YouTube каналі Мінкульту. Презентацію будь-якого проекту можна подивитися хоч зараз.

Ми забезпечили процедуру прозоро і сподіваємось, що з часом кількість поданих проектів переростатиме у якість. Здорова конкуренція, чесні документи та зобов’язання – запорука успішності цього відбору.

Сьогодні ми маємо перелік проектів-переможців, який буде затверджений Кабінетом Міністрів України для подальшого фінансування. Далі триватиме тендерна процедура, підписання договорів та власне знімальний процес.

Фото: Д. Павлов, "Сьогодні"

- Ви сказали, що є пункти, які можна змінити в процедурі. Що саме ви хотіли би змінити у відборі фільмів?

- Ще зарано говорити про зміни, адже процедура не завершена. Коли ми пройдемо всі етапи відбору я планую професійне обговорення щодо покращення або певного структурування процедури. Я готовий вислухати усі раціональні думки і тих, хто обирав проекти, і тих, хто претендував на відбір, і тих, хто його виграв.

Хочу підкреслити, що відбір проектів за програмою виробництво (створення) та розповсюдження фільмів патріотичного спрямування став пілотним, першим у своєму роді. Я вважаю, що ми маємо продовжити цю практику, зафіксувати слабкі місця цієї програми, виправити їх на краще, и продовжити державне фінансування на рівні не нижчому, ніж у цьому році. Про цей свій пріоритет я буду говорити Прем’єр-Міністру України і сподіваюсь на його підтримку.

- Отже, які проекти уже відібрано?

- Це 19 ігрових фільмів та 28 документальних, серед яких і короткометражні, 13 телевізійних серіалів та 9 анімаційних проектів. Вже до кінця року за нашими оптимістичним прогнозами на кіно- і телеекрани вийде багато гарних, якісних, цікавих та актуальних українських фільмів.

- Чи можете кілька фільмів проанонсувати?

Серед фільмів, які були відібрані, найперший у рейтингу – фільм "Кіборги", до якого буде створена телеверсія. Є, наприклад, фільми, які стосуються життя Тараса Шевченка – "Перший Самурай", є "Таємниці великих українців", мультфільм "Роксолана", "Фелікс Австрія" – фільм за твором Софії Андрухович. Пройшов також фільм "Щедрик" про всесвітньо відомий твір видатного українського композитора Миколи Леонтовича. Є фільм "Забуті" і "Повернення" про події сучасної України. Це фільми про актуальні речі нашого життя.

- 6 вересня має вийти фільм "Таємний щоденник Симона Петлюри", де ви зіграли Володимира Винниченка, і "Крути 1918". Розкажіть про вашу участь у цих фільмах.

- Насправді, моя творча діяльність є дуже обмеженою. І в тих декількох фільмах, де я з'являюсь, це є невеличкий автограф, маленький епізод. Щодо "Таємного щоденника Симона Петлюри", то я там граю Володимира Винниченка. Сподіваюсь, глядач оцінить візуальну схожість мене і мого героя, про яку говорить режисер і знімальна група. Також я мав невеличкий епізод у фільмі "Крути 1918". Насправді, ще зі студентських років, коли я навчався в Університеті театру та кіно ім. Карпенка-Карого, тема героїв Крут мені була дуже цікавою, близькою, я шукав і віднаходив матеріали про ці події.

І ось, нарешті, цей фільм, про таку надзвичайно героїчну історію, що вже стала легендою, вийде на екрани. У фільмі я граю роль батька одного з юних героїв – Георгія Пипського. Саме цей хлопець у час тих доленосних подій початку минулого століття, коли героїв-крутян більшовики оточили в засніженому морозному лісі, а потім стратили, почав співати "Ще не вмерла Україна". Я впевнений, це буде дуже гарне героїчне кіно, яким буде захоплюватися молодь. Це буде фільм про хлопців, які хотіли жити та любити, але які віддали свої життя заради Батьківщини, яку хотіли врятувати від агресора. Це надзвичайно, але зверніть увагу, наскільки історія сторічної давнини є актуальною зараз та співзвучною із сьогоденням. Навіть агресор той самий. Також у процесі роботи зараз дуже красива фільм-казка "Тільки диво" з моїм невеличким епізодом. Це насправді проекти, які, я впевнений, сподобаються глядачу, які надихатимуть, даруватимуть надію та віру у диво.

- На які фільми чекати українцям наступного року?

- Цікавих проектів насправді дуже багато, всіх і не перерахувати. І це знову я кажу про ту надзвичайно позитивну динаміку розвитку українського кіно. Це будуть і цікаві дитячі проекти, наприклад "Груднева казка" про Святого Миколая та його дива. Будуть нові анімаційні фільми, знаю, триває активна робота над дуже красивою анімаційною історією "Мавка: Лісова пісня", а також історія про "Віктора-робота". Зараз у процесі роботи – фільм за твором Василя Шкляра; також фільм "Гарет Джонс" видатної Агнешки Холанд, який створюється у копродукції України, Польщі та Великої Британії та матиме не лише український національний, а й всесвітній прокат. Це дозволить і надалі відкривати світу історію про трагедію Голодомору в Україні у 1932-1933 роках. Це дасть нам можливість розказувати моторошну правду не лише зі сторінок історичних книжок та свідчень очевидців, а й говорити про неї словами мистецтва, зачіпати найтонші струни душ, аби не дати ніколи повторитися такій трагедії.

Зараз ідуть зйомки героїчних історій одна з них – "Довбуш" – це буде драйвовий бойовик, який знімає Олесь Санін, автор фільму "Поводир". Ще одна історія – "Захар Беркут", над яким працює Ахтем Сеітаблаєв з партнерами з Голівуду та відомими голівудськими зірками. Також триває робота над фільмом "Птах душі" про останні дні життя геніального українського поета-шістдесятника Василя Стуса та його смерть у радянських тоталітарних застінках.

Я знаю і горжуся, що на сьогодняшіх українських знімальних майданчиках робота відбувається за найкращими стандартами світової кіноіндустрії з чудовими постановочними кадрами, професійними каскадерами, сучасною технікою, потужними спецефектами.

Це велика праця людей-професіоналів, тому не можу не сказати про ще один свій мистецький пріоритет – розвиток професійної мистецької освіти, розвиток людського ресурсу, професіоналізацію підготовки кадрів кіноіндустрії. Багато вже зроблено, багато попереду, але це вже зовсім інша історія.