Крістіна Зеленюк
політичний оглядач Буквально через тиждень після ювілейної зустрічі лідерів НАТО в Лондоні старший радник американського Центру стратегічних і міжнародних досліджень Марк Канціан опублікував статтю "Зупиніть шалене розширення НАТО". На думку експерта, подальше розширення Альянсу призведе до кризи.
"Можливо, ця криза виникне в результаті суперечки всередині самого НАТО. Можливо, через локальну суперечку, наприклад, з огляду на давню напруженість між Сербією і її сусідами по НАТО – Хорватією і Північною Македонією. Або, можливо, через підходи до російських етнічних меншин в країнах Балтії. Якщо країни виявляться втягнутими в такі безладні конфлікти, то можуть відкрито поставити під сумнів весь проект НАТО і поставити під загрозу ключовий елемент європейської, а насправді, глобальної стабільності", – пише Марк Канціан.
Нічого такого на офіційному рівні жоден з лідерів країн-членів НАТО не заявляв. Однак, за словами експертів, зараз перед Альянсом стоїть, мабуть, одна з головних проблем і завдань – сформувати місію і пріоритети на наступні 10-20 років. І, можливо, саме з цим і були пов'язані нещодавні суперечливі заяви президента Франції Еммануеля Макрона.
В інтерв'ю сайту "Сьогодні" колишній заступник генерального секретаря НАТО Александер Вершбоу розповів, чому критика Дональда Трампа і Еммануеля Макрона може, насправді, піти на користь Альянсу, і чи готові окремі європейські країни гарантувати Україні і Грузії членство в НАТО, рішення про яке було прийнято на саміті в Бухаресті 2008 року.
- Які висновки можна зробити після ювілейної зустрічі лідерів НАТО в Лондоні? Альянс досі "живий"?
- Думаю, що НАТО все ще живий і, звичайно, дуже активно бере участь в різного роду реальних військових операціях, як і в довгостроковому протистоянні з Росією. Так, у НАТО є певні проблеми. Думаю, більше політичні, ніж військові. Я згоден з деякими експертами, які говорять, що існує два НАТО. Перший – військовий, який функціонує добре, і Трамп зробив його навіть краще, продовжуючи перебільшувати деякі речі. Другий – політичний. І політично існують відмінності між різними країнами-членами НАТО. Також, я думаю, існує невизначеність в пріоритетах Альянсу на наступні 10-20 років.
Було навіть щось прекрасне в тому, що Макрон сказав в інтерв'ю журналу The Economist. Фактично, він надав Альянсу послугу, спровокувавши обговорення, чому НАТО досі так важливо, що Альянс повинен робити в майбутньому, і які потрібні зміни, щоб цього досягти?
- Ви вже згадали про суперечливі висловлювання Макрона. Що це взагалі було? Чому до середини свого президентського терміну він став так різко висловлюватися про НАТО і так доброзичливо про Росію?
- Поки не зовсім зрозуміло, що Макрон насправді мав на увазі. Думаю, він відображає традиційне французьке бачення про те, що історично і культурно Росія – це частина Європи, саме тому вона повинна бути партнером (Європи – Авт.). Проблема в тому, що Росія не хоче бути партнером. І це видно навіть в тих питаннях, де ми (НАТО. – Авт.) виявляли гнучкість, які потім привели до розриву наших відносин з Росією. Можна, звичайно, мріяти про кращі відносини з Росією і говорити росіянам, що вони повинні робити, щоб поліпшити відносини із Заходом. Але з боку Росії має бути бажання стати таким партнером. І поки я цього не бачу.
- Але це ж Росія перша порушила Договір про ліквідацію ракет середньої і меншої дальності, з якого в односторонньому порядку вийшли США. Це Росія розгорнула в Калінінградській області заборонені цим Договором ракетні комплекси. Макрон цього не розуміє?
- Він сказав, що готовий обговорити пропозицію Путіна про мораторій на розміщення ракет (середньої і меншої дальності. – Авт.) в Європі. Але потім сказав, що не погоджувався на це (на введення безпосередньо мораторію. – Авт.). Думаю, він розуміє, що введення такого мораторію буде подарунком для Росії і легальним дозволом на подальше порушення Договору. Водночас, Макрон відображає ширшу європейську думку, що ми повинні просувати контроль над стратегічними і озброєннями середньої дальності з Росією. Але, знову-таки, питання в тому, чи готова Росія це обговорювати? Чи Росія в односторонньому порядку захищатиме ракетний комплекс 9М729 ("Іскандер". – Авт.), яким порушила Договір РСМД, чи одну з крилатих ракет з ядерною установкою типу "Буревісник", "Кинджал". Поки все виглядає так, що Росія прагне до односторонньої переваги, тоді як контроль над озброєннями базується на рівності.
- Можливо, існує свого роду конкуренція між Трампом і Макроном? Тому що донедавна це Трампа вважали симпатиком Росії і Путіна, але не Макрона.
- Трамп ніколи не говорив нічого критичного про Росію. І ніхто досі не знає, може, є якийсь компромат (у росіян на Трампа. – Авт.)? Але на практиці Адміністрація Трампа по відношенню до Росії поводиться досить жорстко. Думаю, є якась конвергенція між Трампом і Макроном, що НАТО потрібна ширша стратегія. В тому сенсі, що Росія важлива, але це не єдина загроза. Ми повинні почати думати про Китай, регіональні проблеми на Півдні, інших транснаціональні загрози, включаючи зміни клімату, які Трамп не сприймає серйозно. Ідея в тому, щоб переоцінити місію і пріоритети.
- Коли Альянс буде готовий до подальшого розширення? І тут я не маю на увазі Північну Македонію, членство якої вже вирішено.
- Ну, передусім, все-таки потрібно сказати про Північну Македонію, яка стане 30-м членом Альянсу. Якщо говорити про Україну і Грузію, НАТО продовжує повторювати, що рішення Бухарестського саміту 2008 року (де Альянс визнав за Україною і Грузією стати членами НАТО в майбутньому. – Авт.) залишається чинним. Але абсолютно зрозуміло, що в короткостроковій перспективі це нереально.
- Знаєте, дуже цікаву статтю опублікував нещодавно The Heritage Foundation, де експерти радять НАТО дати чітку відповідь про членство саме Грузії. Про Україну ж вони пишуть, що ми ще не визначилися, з ким бути, – з Заходом чи Росією.
- Звичайно, кожній країні самостійно вирішувати. І кожну країну НАТО оцінюватиме індивідуально. І зараз я не бачу "апетиту" приймати ні Грузію, ні Україну. У Грузії зараз політичні проблеми, все більше і більше питань викликає наростаючий вплив Росії, яке вилилося в нещодавньому провалі грузинського парламенту прийняти виборчу реформу. Тому, як Україні, так і Грузії багато ще належить зробити з точки зору внутрішньої стабільності і реформ, невтручання і продовження впроваджувати стандарти НАТО. Але є й інше питання: наскільки національні уряди країн-членів НАТО через кілька років захочуть виконувати рішення Бухарестського саміту і не підуть на поводу у де-факто вето Росії? Зараз багато країн-членів Альянсу уникають відповіді на це запитання. Але, як тільки Україна і Грузія будуть готові для членства в Альянсі, НАТО повинен буде відповісти на це запитання.
Нагадаємо, раніше новини "Сьогодні" розповідали, як світові лідери посварилися на саміті НАТО в Лондоні.
Споживча інфляція
Облікова ставка
Офіційний курс євро
Офіційний курс долара
Міжнародні резерви
Головні теми