Крістіна Зеленюк
політичний оглядач Німеччина на порозі виборів у Бундестаг – 24 вересня німці вирушать на виборчі дільниці вибирати новий склад парламенту, який потім і сформує уряд. Останні соцопитування показують, що у канцлера Ангели Меркель високі шанси переобратися на четвертий термін – її Християнсько-демократичному союзу дають до 40% місць в новому складі Бундестагу.
Головна боротьба розгорнеться вже після виборів під час "коаліціади". Велика ймовірність, що новий уряд сформують Християнсько-демократичний союз (CDU) і Соціал-демократи (SDP) – сьогоднішні учасники коаліції. Але, за словами експертів, можливі й сюрпризи. Якщо, наприклад, ліберальна Вільна демократична партія (FDP) або Партія Зелених наберуть більше, ніж їм дають соцопитування, вони легко можуть увійти в коаліцію з партією Меркель, залишивши за бортом її сьогоднішнього союзника – Соціал-демократів. Або ж, поки християнські-демократи будуть вести коаліційні переговори, їх сьогоднішні союзники по коаліції і одночасно головні опоненти на виборах Соціал-демократи можуть укласти союз із Зеленими або вкрай лівою партією Die LINKE – конституція цього не забороняє.
Для України результати виборів у Бундестаг мало що змінять. З високою часткою ймовірності Ангела Меркель залишиться в кріслі канцлера, а значить, залишиться головним лідером "нормандського формату" і продовжить підтримувати Україну в Євросоюзі. Але чекати, що позиція, як офіційного Берліна, так і Брюсселя щодо можливої перспективі членства України в ЄС і НАТО зміниться, не варто. По-перше, з наростанням настроїв євроскептицизму в ЄС (що ми наочно побачили під час референдуму в Нідерландах за долю Асоціації з Україною, коли понад 60% нідерландців висловилися "проти") європейські лідери не хочуть зайвий раз розбурхувати громадськість питанням чергового можливого розширення ЄС на Схід. По-друге, не хочуть зайвий раз сваритися з Росією, яка анексувала Крим і розв'язала війну на Донбасі більшою мірою для того, щоб утримати Україну в своїй орбіті впливу, зробивши неможливою нашу інтеграцію в ЄС і НАТО.
Також, за словами німецьких експертів, бізнес в Німеччині все частіше піднімає питання, як довго будуть працювати антиросійські санкції і коли вони можуть бути скасовані. Саме в інтересах великих промислових корпорацій і зробив своє недавнє скандальну заяву лідер німецьких лібералів Крістіан Лінднер, яке наробило чимало галасу в Україні. Між рядків його заяву в одному з останніх інтерв'ю можна прочитати як "поки про Крим забудьте". Правда, за словами експертів, до Лінднера українське питання у передвиборчій кампанії в Німеччині практично був відсутній. Політики в більшості своїй обговорювали міграційну кризу і гірші з кожним днем стосунки з США.
Разом з науковим співробітником з політики Європейської ради міжнародних відносин (ECFR) Ульріке Франке сайт "Сегодня" з'ясував, чому Трамп особисто недолюблює Меркель, які шанси симпатиків Кремля пройти в Бундестаг і порівняно з Німеччиною готова пожертвувати заради нормалізації відносин з Росією.
- 24 вересня в Німеччині пройдуть вибори в Бундестаг. Як проходить підготовка? Які партії можуть потрапити в парламент?
- Є шість партій, які налаштовані пройти в Бундестаг: консервативне (об'єднання – Авт.) ХДС/ХСС (CDU), Соціал-демократи SPD (на чолі з колишнім президентом Європарламенту Мартіном Шульцом – Авт.), Ліберальна FDP, Партія зелених, вкрай ліва партія Die LINKE і крайня права Альтернатива для Німеччини (AfD, симпатики Кремля – Авт.). Але ніхто з них не зможе сформувати уряд самотужки. Останні соцопитування, які стають все більш і більш точними після деяких коливань в останні місяці, дають Християнсько-демократичного союзу (CDU) до 40%, SPD – близько і нижче 25%, решта чотири партії поменше – близько або менше 10%. На даний момент досить імовірно, що Ангела Меркель буде обрана на четвертий термін. У Меркель сильна підтримка населення – за останніми соцопитуваннями, 59% німців задоволені її роботою, але це низький для неї відсоток.
- З огляду на більш-менш точних соцопитувань, партії вже почали коаліційні переговори? Хто з ким може об'єднатися і очолити уряд?
- Велике питання цих виборів – хто прийде третім, і яка партія стане партнером CDU по коаліції. У CDU вже виключили можливість створення коаліції з Die LINKE і AfD, але відкриті для коаліції з SPD, FDP і Зеленими. Сьогоднішня "велика коаліція" CDU-SPD – завжди залишається варіантом, але у SPD є багато стимулів не погодитися. Але поки що лише деякі соцопитування показали необхідну більшість для створення коаліції CDU-FDP або CDU-Зелені. Це означає, що велика коаліція, яку очолить CDU, залишається найбільш ймовірним варіантом. Проте, можливі й сюрпризи. CDU налаштована на отримання більшості голосів, і більшість виборців віддають перевагу уряду, яке очолить CDU (за останнім опитуванням – 49%). Але якщо коаліційні переговори проваляться, SPD теоретично може сформувати коаліцію з Зеленими або з Die LINKE (відому як – "червоно-червоно-зелена коаліція"), оскільки в конституції Німеччини не говориться, що очолити уряд має партія, яка перемогла на виборах. Однак, це малоймовірно, серед іншого через низькі рейтинги Соціал-демократів, очолюваних Мартіном Шульцом.
- За що на цих виборах опоненти критикують Меркель і її партії?
- В теорії, головний опонент Меркель – Мартін Шульц, але це боротьба нерівних. Головний критик Меркель – Альтернатива для Німеччини. Назва партії – натяк на неодноразові заяви Меркель про те, що її політика "не має альтернативи", але підтримка Альтернативи для Німеччини ослабла, оскільки німці в цілому задоволені рухом своєї країни і Альтернатива для Німеччина в останні місяці саботувала сама себе. Це означає, що на даний момент справжнього опонента Ангели Меркель немає. В цілому цей передвиборний сезон почався досить тихо. Деякі з основних проблем, які обговорюються, – міграційний криза, відносини з США, відносини з Росією, майбутнє ЄС, військові витрати, зростаюча нерівність (основна тема SPD) і, останнім часом занадто "зручні" відносини правлячих партій Німеччини з автомобільною промисловістю.
- Якраз про відносини Німеччини з США, чому з кожним днем вони стають тільки гіршими?
- Стан трансатлантичного співробітництва надзвичайно важливий. Обрання Дональда Трампа здивувало і вразило німецький політичний клас. По-перше, у Меркель і Трампа діаметрально протилежні характери і темпераменти, і ні для кого не секрет, що Трамп недолюблює Меркель. По-друге, Трамп і частина його Адміністрації дивляться на світ через економічні лінзи. Його вибрали на хвилі обіцянки, що він буде керувати країною, як компанією. Він "атакує" глобалізацію і вільну торгівлю, поклав край переговорам по транстихоокеанський і трансатлантичних торговому і інвестиційному партнерству, і переглядає Північноамериканську зону вільної торгівлі. Для Німеччини, "Exportweltmeister" (в перекладі з німецької – "Чемпіона світової торгівлі" – Авт.) – це надзвичайно проблематично. Економічна модель Німеччини спирається на німецькі компанії, які експортують товарів і послуг більше, ніж країна імпортує. Профіцит торгового балансу Німеччини – 20 млрд євро в місяць, 6 млрд євро з яких – завдяки торгівлі з США. У США, з іншого боку, найбільший торговий дефіцит в світі – в 2016 році він становив $ 500 млрд. Під час спільної прес-конференції з Ангелою Меркель в березні Трамп заявив: "Я б сказав, що учасники переговорів Німеччини зробили набагато кращу роботу, ніж переговорники Америки. ми не хочемо перемоги, ми хочемо справедливості. Все чого я хочу – це справедливість". Заява Трампа відображає його бачення про те, що Німеччина непропорційно виграє від глобальної торгівлі. Він хоче "перебалансувати" ці відносини, в більшості своїй за рахунок введення "коригування митних зборів", під яке підпадуть компанії, які нічого не виробляють в США.
По-третє, альт-праві ідеологи в оточенні Трампа ненавидять Німеччину за її політику по відношенню до біженців. Головний президентський ідеолог Стів Беннон нарікає, що Захід втратив свій "іудейсько-християнський фундамент" Відповідно, Трамп сказав, що приймаючи мільйони біженців, більшість з яких мусульмани, Меркель зробила "надзвичайно катастрофічну помилку, пустивши всіх цих нелегалів в країну".
І, нарешті, є ще одна розбіжність між США і Німеччиною по міжнародних організацій. Для Німеччини ООН, Світова організація торгівлі і ЄС – елементи міжнародної системи, що гарантують рівність і справедливість для всіх держав. Адміністрація Трампа – за погодженням з Республіканською партією – вважає, що міжнародні організації намагаються зробити США менш могутніми і дають можливість більш слабким країнам експлуатувати США.
- А що з приводу Росії? Чи можна говорити, що дружба Берліна і Москви закінчилася в 2014 році, коли Росія анексувала Крим і розв'язала війну на Донбасі?
- Як правило, важко говорити про "дружбу" між країнами – є спільні інтереси і, іноді, загальні цінності. Що закінчилося в зв'язку з діями Росії в Криму і на Донбасі, так це ідея "стратегічного партнерства" між Німеччиною і Росією (і між ЄС і Росією). Після закінчення "холодної війни" Німеччина та інші європейські держави сподівалися, що Росія зможе перетворитися в стратегічного партнера, який би допоміг підтримувати мир і порядок на європейському континенті. Але цю точку зору закинули після анексії Росією території України.
- Як Ви оцінюєте єдність ЄС в питанні санкцій проти Росії? Чому від деяких німецьких політиків ми чуємо критику щодо нових антиросійських санкцій, які запровадили Штати? Бізнес важливіший за принципи?
- Підтримка санкцій зберігається, за винятком деяких представників опозиції (в Німеччині – Авт.). Існує згода, що Європа повинна твердо стояти проти незаконних дій, які загрожують миру і безпеці на європейському континенті. Невдоволення Німеччини новими санкціями США було пов'язано з тим, що через їх екстериторіальне охоплення вони прямо шкодили німецьким економічним інтересам – кілька німецьких видань (медіа – Авт.) Вже говорять про "торгову війну". Тому невдоволення не пов'язане з тим, що США ввели нові санкції. Воно пов'язане з тим, як вони це зробили.
- А українське питання часто звучить в ході передвиборної кампанії в Німеччині?
- До недавнього часу Україна не була важливою темою, так як зовнішня політика лише одне з питань кампанії і в цій області України затьмарює президентство Дональда Трампа і питання майбутнього ЄС. Заяви Крістіана Лінднера повернули Україну до порядку денного дебатів, але я сумніваюся, що це буде основним питанням і навряд чи вплине на рішення більшості виборців.
- До речі, заява Крістіана Лінднера в одному з останніх інтерв'ю наробила чимало галасу в Україні. Ми його зрозуміли як: "Якщо хочете повернути Донбас, доведеться забути про Крим".
- Заява Лінднера, як він сам це підкреслив, ламаючи табу, не була настільки радикальною, наскільки її деякі подають. Лінднер сказав, що "побоюється", що буде потрібно "тимчасово визнати Крим довгостроковим перманентним рішенням" (фактично в цьому інтерв'ю Лінднер закликав визнати Крим російським на якийсь час, поки для його повернення Україні не настануть сприятливі умови – Авт.). Звичайно, "тимчасовий", "довгостроковий" і "перманентний" – суперечать один одному, тому неясно, як Лінднер планує реалізувати свою пропозицію. На питання про те, "чи погоджується він, що Росія анексувала частину України (тобто визнає Лінднер Крим російським – Авт.)", він відповів "ні". Проте, його заява здивувала багатьох. Уряд Німеччини заявив, що їх позиція не змінилася і "анексія Росією українського Криму вважається порушенням міжнародного права і викликом європейському порядку безпеки". Також важливо, що виборча програма партії FDP – партії Лінднера – містить "чітку позицію по відношенню до Росії", закликаючи "негайно припинити незаконну окупацію Криму і війну на Сході України". Лінднер не пов'язував свою заяву з Донбасом, а скоріше з німецькими санкціями щодо Росії, які б'ють по німецькій промисловості – основі (основному електорату – Авт.) партії FDP. На мій погляд, його головна мета в цьому інтерв'ю була показати три речі: 1. Те, що він не боїться порушити загальноприйняту думку; 2. Що якщо його виберуть, він буде рухатися вперед; 3. І що він рахується з інтересами німецької промисловості.
- Але німецькі ліберали самі критикували канцлера Меркель за занадто "м'яке", на їхню думку, ставлення до Путіна. Що ж змінилося?
- Враховуючи, що у своїй передвиборчій програмі FDP, на основі якої Крістіан Лінднер хоче бути обраним, він чітко говорить про свою позицію до Росії, заява Лінднера (в інтерв'ю – Авт.) була дивною. На мій погляд, він намагався звернутися до двох аудиторіях. По-перше, до німецького електорату: Лінднер хоче повідомити, що якщо він і FDP потраплять в уряд як друга партія (займуть друге місце на виборах – Авт.), Не все буде так, як є зараз. Поки багато німців в цілому задоволені рухом країни, але є відчуття стагнації, на яке Лінднер хоче звернути увагу, і враження, що відносини з Росією зайшли в глухий кут. Більш того, він хоче, щоб його асоціювали з традиційним добре-коханим колишнім політиком FDP Гансом-Дітріхом Геншером, колишнім міністром закордонних справ, відомим своєю "розрядки міжнародної напруженості" по відношенню до СРСР (в 1950-х-1970-х рр. – Авт.). По-друге, його заява була адресована німецької промисловості, сигналізуючи, що він приймає їх інтереси близько до серця і шукає рішення, як просунутися вперед і, врешті-решт, знайти шлях до припинення санкцій. Німецька промисловість в значній мірі підтримує урядову політику санкцій, але все частіше звучать питання про те, як довго ці санкції будуть діяти. Тому, відповідаючи на ваше запитання з приводу того, що змінилося (в політиці Лінднера і його партії по відношенню до Росії – Авт.) – зараз виборчий сезон.
- Росія нарощує свою військову присутність біля кордонів з ЄС. У той же час, ЄС і Німеччина в особливості намагаються зайвий раз не дратувати Москву заявами про можливу перспективу членства України в ЄС і НАТО, продовжуючи політику умиротворення агресора.
- Існує безліч поглядів на Росію – німецька громадськість, промисловість, політики різних забарвлень, які приймають рішення, східні країни ЄС, південні країни ЄС і т.д. У всіх різні інтереси і погляди. Отже, всіх узагальнити складно, але, безумовно, існує загальна заклопотаність щодо зростаючої мілітаризації і самовпевненості Росії. ЄС нарощує свій військовий потенціал, все більше країн (НАТО) активно намагаються досягти 2% ВВП порога витрат на оборону. Немає ніякого бажання створювати додаткову напругу з Росією, особливо з урахуванням проблем в трансатлантичних відносинах. Більш того, немає ніякого бажання до розширення ЄС і дуже мало бажання до розширення НАТО. У нинішній обстановці нестабільності, ЄС і Німеччина найбільше зацікавлені в збереженні спокійних і стабільних відносин з Росією.
Споживча інфляція
Облікова ставка
Офіційний курс євро
Офіційний курс долара
Міжнародні резерви
Головні теми