Анастасія Іщенко
оглядач У Києві продовжує загострюватися проблема нестачі садків і шкіл. Згідно зі статистичними даними, за останні десять років кількість шкіл в столиці скоротилася, а ось число учнів – зросла. Аналогічна історія і з дитячими садами, в яких черзі розписані на кілька років вперед. Через це в групах і класах навчається по 35-40 дітей.
Ситуація з освітою в Україні останніми роками істотно змінилася. 1991 року кількість середньоосвітніх шкіл в країні почала зростати, наприклад, якщо в 1990-1991 рр. було 21 825 шкіл, то в 1995-1996 рр. їх стало вже 22 255. З приходом 2000-х школи стали закривати, дітей також ставало все менше. Так, 2001-го в Україні було 22 210 шкіл і 6,7 млн учнів. До 2014 р. учнів стало на 37,8% менше – 4,2 млн. Уже в 2016-2017 рр., після анексії Криму та окупації Донбасу, в країні залишилося 16,9 тис. шкіл і 3,8 млн учнів.
За даними Міністерства освіти станом на 2016-2017 рр. найбільша середня кількість учнів була саме в Києві – 28,2 особи. Загалом, по Україні показник залишався на рівні 19 осіб. Друга за "наповненістю" область – Дніпропетровська, де середня кількість учнів у класі становить 23 особи, слідом йде Харківська – 22 особи, потім Одеська і Запорізька області – 21 особа
Найменше учнів на Тернопільщині – всього 14 осіб на клас. Також недалеко пішла і Житомирська область – 16 дітей в середньому припадає на клас.
Стосовно садків, то зараз в країні працює 14,9 тис. установ, в яких перебуває 1,3 млн дітей. Найбільша кількість закладів дошкільної освіти (974 одиниць) – на Дніпропетровщині.
У Міністерстві освіти зазначають, що незважаючи на велику кількість і різноманітність типів закладів дошкільної освіти, діти з різних регіонів забезпечені місцями в них нерівномірно.
"За даними на травень 2017 року, в деяких областях в закладах дошкільної освіти є вільні місця – наприклад, в Луганській (90 дітей на 100 місць), Донецькій (97 дітей на 100 місць) або Херсонській (97 дітей на 100 місць). Однак в більшості регіонів України в закладах дошкільної освіти є певний недолік місць. Це означає, що в Івано-Франківській (131 дитина на 100 місць), Львівській (129 дітей на 100 місць), Полтавській (127 дітей на 100 місць), Волинській (126 дітей на 100 місць), інших областях, а також в Києві (125 дітей на 100 місць)", – написано на сайті профільного міністерства.
Бачимо, що проблема браку місць в школах і садках більше київська, ніж всеукраїнська. Так, в деяких великих містах теж спостерігається дефіцит місць, але найяскравіше він виражений саме в Києві.
Сайт "Сегодня" розповідає, через що з'явилася така проблема, як її можна виправити і скільки оптимально має бути дітей в класах.
Кількість учнів зростає швидше, ніж кількість місць в школах і садках
За даними головного управління статистики в Києві, зараз у столиці функціонує 493 школи, в яких навчається 286,8 тис. дітей. Для порівняння, 2008 року в столиці було 535 шкіл і всього 238,8 тис. учнів.
Стосовно дитячих садків, то тут ситуація також не дуже райдужна. Так, на офіційному сайті дошкільних закладів Києва сказано, що наразі в столиці працює 577 садочків. На 2018/2019 рр. навчання вже подано 31 тис. заявок. А на 2019/2020 рр. – 56 тис.
Ми бачимо, що кількість учнів збільшується набагато швидше, ніж кількість місць у садочках та школах. Звідси величезні групи і класи і проблеми з влаштуванням дитини до навчального закладу. Проблема ще й у нерівномірному розподіленні і навантаженні на київські навчальні заклади. Так, найзавантаженішими залишаються Деснянський, Дарницький і Дніпровський райони. А ось в Печерському і Шевченківському районі кількість дітей набагато менше.
Ситуація із забезпеченістю дошкільними і загальноосвітніми закладами в Києві все ще залишає бажати кращого. Так, кількість заявок до дитячих садків на 2019-2020 навчальний рік в Києві становить 55,8 тис. З них майже половина (22,7 тис.) припадає на дітей віком 2-3 роки. Найбільший попит на місця в дитячих садах – в Дарницькому районі. Наступного року свого місця в дошкільному закладі в цьому районі очікують 10,4 тис. дітей", – каже Роман Герасимчук, директор компанії City Development Solutions.
Нові садочки та школи відкриваються набагато повільніше, ніж диктує міський ритм і наплив нових жителів. Наприклад, 2017 року в Києві відкрили тільки три нові школи. На 2018 рік було заплановано відкриття трьох шкіл і восьми садків (одного нового і семи реконструйованих). Станом на вересень 2018 року одна школа і три дитячих садки вже відкрили, а про решту відкриття в КМДА наразі не повідомляли.
Незважаючи на те, що це явно позитивні зрушення, вони так до кінця і не допомагають вирішити проблему. Зараз в Києві вчиться і багато дітей з передмістя, наприклад, в Святошинському районі величезний відсоток дітей у садочках і школах саме з прилеглих населених пунктів – Бучі, Ірпеня і т.д.
Співкоординатор Ради з урбаністики Києва Григорій Мельничук в коментарі сайту "Сегодня" зазначає, що передмістя дає велике навантаження на київські навчальні заклади, і для того, щоб почати вирішувати цю проблему, потрібно створювати київську агломерацію.
"Тут потрібно говорити не тільки про проблему Києва, але і про проблему агломерації. Київ може побудувати школи, але яка кількість дітей з передмістя приїде до Києва? Судячи з темпів будівництва в приміській зоні – це дуже велика кількість. Створення київської агломерації – одне з ключових питань. Передмістя заробляє гроші на будівництві житла, а все інше їм нецікаво. Там ситуація з навчальними закладами набагато гірше, ніж в Києві, і ось це "набагато гірше" погіршує і ситуацію в Києві", – пояснює Григорій Мельничук
Оптимальна кількість дітей в класі – 20 осіб
Проблема великих груп і класів в тому, що це велике навантаження і для самих дітей. У колективі з 40 осіб дитина не може зосередиться на навчанні і перебуває в постійному стресі. Психолог Олена Ратинська, керівник дитячого напрямку КДУ (Київського Гештальт університету) пояснює, що у дітей в такому величезному колективі наростає тривога.
"Коли маленькі діти потрапляють до великої кількості інших людей, у них наростає тривога. Особливо, якщо до цього вони були в маленьких дитячих садах або взагалі не були в саду. Відповідно, чим більше дітей, тим більше тривоги у самої дитини. Цю тривогу можна гасити і знижувати за допомогою чітких правил, коли вчителька звертає увагу на те, що можна, а що не можна, тримає своє слово. Коли 10-20 осіб, кожну дитину можна побачити, коли їх 40 – це дуже великий обсяг", – пояснює психолог..
Олена Ратинська додає, що у дитини має бути зосередження на вчителя або на процесі навчання. Але з величезною кількістю людей поруч зосередитися маленькій дитині практично неможливо. Тому що в першому класі, зазвичай, кожен займається своєю справою, виробляє багато шумів. І цих шумів так багато, що навіть дитина з хорошою нервовою системою може не встигати себе заспокоювати, бо вона постійно відволікатиметься. Хороші вчителі розуміють, що така велика кількість дітей і ділять їх на міні-групи, за якими легше стежити і легше організовувати.
Психолог також зазначає, що нічого страшного немає в тому, що в класі буде сорок осіб, важливо – як буде організований навчальний процес
"Не грає ролі, скільки дітей в класі. Але в груповий психології є такий термін – "заряджені частинки". Це діти з поведінкою, яке відрізняється від норми. Це можуть бути надактивні, агресивні діти, діти з поганою саморегуляцією, з сильним ступенем відволікання, плаксиві, замкнуті. Якщо таких частинок в класі кілька, з ними складніше справлятися. Наприклад, на десять чоловік з двома такими вчитель може справлятися, але якщо буде 20 дітей, а їх буде четверо – учитель частину уроку витрачатиме на те, щоб цих дітей зібрати і привести до мотивації до навчання", – каже Олена Ратинська..
Тому батькам треба бути уважними і пильними, коли вони віддають дитину до класу з великою кількістю дітей. Потрібно дивитися, як працює вчитель, якими методами він користується. Адже чим більше дітей в класі, тим авторитарнішою може бути обстановка, тому що не всі вчителі вміють керувати процесом навчання акуратно і без диктатури.
"Оптимальна кількість дітей – 20 осіб. Тоді дитина проходить і необхідну соціалізацію. Тому що, якщо в класі, наприклад, записано 12 осіб, як правило ходитиме 8-9. В такому випадку не побудуєш коаліцію, там потрібно звикати до кожної дитини. Дитині краще, щоб був вибір соціалізації – подружитися з тим угрупованням, поспілкуватися з іншим, знайти собі друзів. Тому в малій групі може бути більше конфліктів, ніж в групі з 20 осіб. Але все, що більше 20 осіб – це вже важко, тому що важко утримати порядок", – підсумувала Олена Ратинська.
Основна проблема в забудові Києва
Брак місць у навчальних закладах – це проблема багатьох великих міст. У Києві вона посилюється через високі темпи зростання населення і масову забудову.
"Подібна ситуація характерна для більшості великих міст України. Основна причина – будівництво нових шкіл і дитячих садів не встигає за зростанням населення і тим більше за темпами будівництва нового житла, оскільки будівництво подібних закладів не входить до прямого обов'язку девелоперів. Компанії-забудовники закладають в проект подібну соціальну інфраструктуру тільки в разі потреби. При цьому, згідно з нормами, на 1000 населення в мікрорайоні повинен бути дитячий сад на 70-90 дітей і 180 місць в школі. З огляду на, що на одну квартиру припадає 2-3 жителі, будь житловий комплекс з більш ніж 200 квартирами повинен або побудувати дитячий сад на 35-40 місць, або довести, що в межах мікрорайону є достатньо вільних місць в уже існуючих закладах. Найчастіше девелопери вибирають другий варіант", – пояснює Роман Герасимчук.
Він додає, що зараз ситуація трохи спростилася через те, що, згідно з новими будівельними нормами, приміщення дитячого садка можна розташовувати в вбудовано-прибудованих приміщеннях, хоча вимоги до необхідної прилеглої території нікуди не поділися.
Водночас, не можна говорити про те, що місць у садочках та школах не вистачає по всьому Києву, адже кількість дітей дуже розбалансована по районах.
"В одному мікрорайоні місць в дитсадках може катастрофічно не вистачати, в іншому районі в садках може бути серйозний недобір. Причина тому – не тільки демографія, "молодіжність" або "немолодіжність" того чи іншого мікрорайону. Часто незаповненість того чи іншого дитсадка – це наслідок його стану. Як технічного (будівля просто вимагає реконструкції), так і в плані невідповідності очікуванням батьків щодо якості навчання, харчування, наявності обладнання і так далі", – каже в коментарі сайту "Сегодня" Глеб Шемовньов, прес-секретар корпорації "Укрбуд".
Шемовньов зазначає, що забудовники проектують нові садки при будівництві житлових комплексів, керуючись не тільки розрахунками за кількістю жителів нового ЖК, а й з огляду на показники завантаженості існуючих прилеглих дитячих установ. Для того, щоб побудувати в ЖК навчальний заклад, окремого дозволу від міської влади не потрібно: зазвичай, затверджується весь проект цілком. Головне, щоб були дотримані всі норми.
"Інша справа, що створити нові установи, що окремо стоять, можна далеко не завжди. Наприклад, при ущільнювальній забудові, коли місця під садок на досить невеликій ділянці просто не залишається. А часом навіть при комплексній забудові особливості ділянки теж можуть не дати вписати окремий садок в існуючі обмеження", – пояснює Глеб Шемовньов.
Як вирішити проблему
Вирішення цієї проблеми – справа не одного дня. Та й підходити до неї потрібно комплексно, адже не можна сказати, що за це несе відповідальність хтось один: забудовники, держава або міська влада.
Також не варто забувати і про приватні школи та дитячі садки, куди все більше батьків віддає своїх дітей. Світлана Залужна, інноваційний директор освітньої компанії DEC, керівник DEC life school повідомила, що на початок 2017 навчального року в Україні налічувалося 182 приватні школи.
"Ця цифра становить всього 1% від загальної кількості загальноосвітніх шкіл в країні. Приватні школи в Україні відвідує близько 23 тисяч учнів, тобто кожен двохсотий школяр. У Києві офіційно 50 приватних ліцензованих шкіл, однак, за даними операторів ринку, реальна їх кількість близько 100. Тому можна сказати, що офіційна статистика не повною мірою відображає реальну ситуацію", – сказала вона.
Зростання кількості приватних навчальних закладів в Києві стимулює саме масова забудова. Експерти відзначають, що з часом, все більше людей буде віддавати перевагу саме приватним школам і садкам.
Так, Олена Кухаревська, директор Технологічного ліцею "Ліко", зазначила, що інтерес до навчання дітей в приватних школах за два останні роки зріс на 20%. За її даними, на 1 вересня 2018 року в Києві установи загальної середньої освіти приватної форми власності становили 13,1% від загальної кількості існуючих шкіл. І зараз в приватних школах навчається вже близько 3,4%, що 0,5% більше, ніж 2018 року.
"Якщо говорити про будівництво окремого будинку під дитячий садок, то на сьогодні забудовнику необхідно виділити під його створення мінімум 0,5 га площі забудовується земельної ділянки. За деякими підрахунками, вже за новими будівельними нормами, на цій ділянці потенційно забудовник може звести житловий будинок на 10 тис. квадратних метрів житлової площі. Створення окремої будівлі під садок може обійтися забудовникові в середньому від 10 до 18 тис. грн/кв.м.", – розповіла Ольга Соловей.
Прес-секретар корпорації "Укрбуд" Глеб Шемовньов каже, що найочевидніший спосіб вирішення проблеми з залученням забудовників – через механізм пайової участі. Сьогодні всі забудовники сплачують до міського бюджету пайові внески, що становлять кілька відсотків від кошторисної вартості будівництва, які повинні бути спрямовані на створення інфраструктурних об'єктів.
"При цьому будівництво соціальних об'єктів силами самого забудовника теж має зараховуватися як пайова участь. І зрозуміло, що забудовник швидше захоче спрямувати кошти на підвищення привабливості свого житлового комплексу шляхом розвитку навколишньої її інфраструктури, ніж просто віддавати їх в нікуди. В ідеалі процес повинен виглядати наступним чином. При отриманні проектної документації на узгодження міська влада, яка має найширше уявлення про те, скільки мікрорайону потрібно місць в школах і дитсадках, дає забудовнику додаткову інфраструктурну навантаження. Це не обов'язково може бути створення нового об'єкта, а й реконструкція вже існуючого або раніше закритого комунального закладу. В результаті забудовник бере на себе зобов'язання з будівництва або реконструкції, а місто дає гарантії, що витрачені кошти будуть зараховані як пайова участь, а новий об'єкт буде прийнятий ним на баланс", – пропонує рішення Шемовньов.
Він додає, що питання прийняття нових дитсадків і шкіл на баланс міста є однією з основних причин, чому так не відбувається сьогодні. Тому що будь-яке додаткове місце в школі чи садочку – це додаткове навантаження на міський бюджет.
"До моменту прийняття нового об'єкта в експлуатацію до видаткової частини бюджету вже повинні бути закладені кошти на його утримання і управління. Головне завдання міста – знайти ці кошти або забезпечити функціонування установи якимось іншим шляхом. Наприклад, за допомогою муніципально-приватного партнерства та залучення некомунального оператора", – підсумував експерт.
Споживча інфляція
Облікова ставка
Офіційний курс євро
Офіційний курс долара
Міжнародні резерви
Головні теми