Приблизно десь рік тому, на тлі дедалі гостріших пристрастей щодо підписання Асоціації з ЄС та можливих заходів з боку Росії, в ЗМІ з’явилися статті з найрізноманітнішими сценаріями можливого розвитку ситуації. Були серед них й роздуми про те, що РФ нібито може зруйнувати економіку України, наказавши своїм дочірнім банкам вивести активи з країни і згорнути роботу. Публікації ці викликали полярні реакції – від неабиякого переляку до звинувачення журналістів у непрофесіоналізмі й спекуляції на резонансній темі.
За рік відносини з Російською Федерацією загострилися практично до межі, й зовсім нещодавно одразу в декількох ЗМІ вийшла публікація, в якій автори розмірковують про можливість та наслідки виведення активів одинадцятьма банками з російським капіталом з України.
Критичний погляд та бажання розібратися підштовхнули мене до пошуку відповідей, які вдалося отримати, як то кажуть, з перших вуст. Мені вдалося поговорити з Владиславом Кравцем – одним з найвідоміших банкірів України, директором з корпоративного бізнесу ПАТ "Промінвестбанк".
– Пане Кравець, наскільки все-таки справедливі побоювання про виведення грошей з російських банків?
– Якщо я одразу скажу, що в розмовах на такий кшталт немає ані краплі здорового глузду, ви, швидше за все, цілком мені не повірите. Тому для наочності я в кількох словах опишу, як виглядає обіг грошей в банку.
Коли йдеться про те, що у банку в пасивах знаходиться, припустимо, еквівалент 5 мільярдів доларів, цю цифру більшість уявляє як величезну масу купюр, яку вимірювати незрозуміло чим – вагонами, вантажівками?.. Але в реальності грошей, які просто лежать у банку і не працюють, відносно небагато – 100, може, 200 мільйонів... Ця сума залежить від прогнозу звернень клієнтів та платежів. Всі інші гроші – працюють й приносять дохід, з якого, зокрема, вкладники отримують відсотки по депозитах.
– А де цього часу решта грошей?
– Щодня в банку відбувається складний процес обігу. З одного боку, банк проводить платежі, видає клієнтам кредити, обслуговує картки, розміщує тимчасово вільні гроші на міжбанківському ринку, здійснює валюто-обмінні операції. З іншого боку, є вхідний потік грошей – надходження від клієнтів на депозити та поточні рахунки, погашення кредитів, надходження від операцій на міжбанківському ринку. При цьому фізично не всі гроші потрапляють "у банк". Коли йдеться про безготівкові платежі, це означає, що за дорученням клієнта банк сплачує суму зі свого рахунку в Національному банку. Така ж сама історія й з одержуваними клієнтом платежами – вони обліковуються на рахунках клієнта у нас, але фізично знаходяться на загальному рахунку в НБУ.
Ще одна сторона руху грошей в банку – забезпечення виконання зобов'язань. Для цього на рахунку в Національному банку ми резервуємо кошти, які забезпечать виконання банком зобов'язань, якщо хтось не поверне йому виданий кредит.
Таким чином, складається картина: у банку є велика маса виданих клієнтам кредитів, які щодня приносять дохід вкладникам й самому банку, є значні резерви на рахунку в НБУ, є певний резерв для виконання платежів на рахунку в НБУ, і є зовсім незначна на цьому тлі сума грошей у касі та банкоматах банку.
– І що з цього можна "вивести" за кордон?
– Банк може здійснити платіж, який не перевищує залишку коштів на рахунку в НБУ. А, як ми казали на початку бесіди, це є навряд чи більше за 100-200 млн., залежно від розміру банку. Погодьтеся, виводити 100 мільйонів й втратити 5 мільярдів, які щодня приносять дохід – абсолютна нісенітниця. Звісно, можна фантазувати про те, що банки мало кредитують й, відповідно, накопичують вільні гроші, які можна було б "відвести". Але фокус у тому, що в основному накопичується гривня, яку в Росію перевести неможливо через відсутність відповідних механізмів. Якщо припустити, що виводитися можуть долари або євро, то їх можна купити, але з урахуванням українського валютного законодавства банк може це зробити в дуже обмеженому обсязі для власних потреб. А за бажання перевищити "стелю" покупки все впирається вже навіть не в суми.
– А в що?
– Така активність гарантовано приверне до себе увагу й учасників ринку, й регулятора. Банківська діяльність в Україні пов'язана з виконанням правил системи валютних торгів, маси регламентів, інструкцій, постанов Національного банку України. Контроль регулятора здійснюється не лише періодично, але з ряду напрямів також в режимі реального часу. Нацбанк дуже пильно спостерігає за ринком й за необхідності буває дуже мобільним та ефективним. Я зустрічав в пресі спроби провести паралелі між тим, як в одну ніч з Ощадбанку УРСР до Ощадбанку СРСР було переведено кошти українців, та нинішньою ситуацією. Єдиний можливий, на мій погляд, коментар з цього приводу – люди, які проводять такі паралелі, слабо розуміються на предметі. В СРСР була єдина, спільна система. Сьогодні та історія повторитися не може, тому що в "схемі" присутні дві різновалютні країни та 2 банки-регулятори, й один з них – НБУ, який просто заблокує гроші.
– І все ж таки, невже немає жодних можливостей, навіть прихованих?
– Немає. Проте є, мабуть, ще один "запобіжник" – люди.
– Що ви маєте на увазі?
– У банківській системі України переважна кількість службовців – громадяни України. Жодна банківська операція не робиться кимось одноосібно. Будь-яка операція проходить через певні етапи бізнес-процесу. На кожному з цих етапів з цією операцією працюють громадяни України. Складно в нинішніх умовах уявити, щоб досить багато цілком благополучних та патріотично налаштованих людей водночас зважилися на порушення закону, зашкоджуючи своїй країні та з "прогнозованими для себе наслідками" ...
Наприкінці розмови хочу зазначити, що ситуації, подібні нинішній, створюють ґрунт, на якому пишно розквітають популісти, авантюристи й ті, хто полюбляє заробити на чужих страхах. А гроші – категорія, до якої треба підходити без зайвих емоцій, ґрунтуючись на здоровому глузді, логіці та перевіреній інформації.
Споживча інфляція
Облікова ставка
Офіційний курс євро
Офіційний курс долара
Міжнародні резерви
Головні теми