Пограбування як в кіно і справжній Караваджо: ТОП-5 викрадень картин в Україні

27 січня з Третьяковської галереї прямо під час експозиції була вкрадена картина Архипа Куїнджі "Ай-Петрі. Крим". На щастя, особа крадія була оперативно встановлена, і картину вдалося повернути до музею. Читайте в спеціальному матеріалі сайту "Сегодня" історії найгучніших арт-пограбувань музеїв в Україні і за кордоном, які вдалося – чи так і не вдалося розкрити українським правоохоронцям.

7 картин XVIII-XIX століть на суму 2,5 млн доларів, 1998

У дев'яності роки, які зовсім не дарма заслужили статус "лихих", Художній музей у Чернігові грабували, ні багато ні мало, чотири рази. Наймасштабнішою була крадіжка 1998 року – тоді зникли твори в цілому на суму в 2,5 мільйона доларів.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

І тільки щаслива випадковість допомогла спіймати злодіїв і повернути державі сім безцінних картин. 4 вересня 2001 року співробітники Чернігівського управління по боротьбі з організованою злочинністю затримали двох осіб, які намагалися продати якісь картини -в момент затримання ніхто й гадки не мав, звідки взялися ці твори мистецтва. Але коли убозівці описали співробітникам музею знайдені полотна, ті їх відразу визнали.

Все сталося, як в пригодницькому фільмі: приміщення, які використовувалися в якості сховища, на ранок після крадіжки виявилися не тільки замкненими – навіть печатки, за допомогою яких опечатувалися двері сховища, залишалися на місці. На замках не було виявлено ніяких слідів злому. Хіба що на стіні сховища залишилися висіти сім осиротілих рамок.

Серед викрадених шедеврів – полотна Жана-Батиста Греза "Портрет дівчини в білому чепчику", (1770-1780), Йосипа Крачковського "Ставок на фабричній околиці" (1882), Михайла Клодта "Узлісся" (1880) та інші.

На думку силовиків, музейні злодії в Чернігові використовували методи спецслужб. Вони придумали і втілили простий, але геніальний план – пробратися вдень до приміщення, дочекатися на горищі ночі і вже під покровом темряви не поспішаючи пробити лаз у стіні замкненого зовні сховища і винести картини.

"Злочин було організовано на дуже високому рівні. Один з організаторів мав досвід оперативної роботи, тому при пограбуванні група використовувала методи, які використовують спецслужби", – розповів "Сегодня" тодішній начальник обласного управління МВС Михайло Манін.

Організатором злочину став житель Чернігова, який в середині вісімдесятих був кадровим офіцером – можливо, спецслужби. Другий затриманий виявився не менш чудовою особистістю: це був директор фірми, яка за кілька років до пограбування робила в музеї ремонт на замовлення місцевого управління культури. Директор досконально знав музей, систему сигналізації, мав доступ до всієї музейної технічної документації. Природно, він міг вивчити всі лазівки, дізнатися, де і як діє сигналізація.

Директор, мабуть, вирішив, що з такими знаннями і підготовкою пограбувати музей – справа спокуслива і, як з'ясувалося, нікчемна. Але лиходіїв погубила жадібність: в результаті один з потенційних покупців, з яким злодії не змогли зійтися в ціні, повідомив правоохоронцям. Все інше, як кажуть, було справою техніки.

7 картин Федора Решетникова, 2006 рік

Художник-соцреаліст Федір Решетников залишився в пам'яті народній не завдяки портретам Сталіна, а картиною "Знову двійка", яка в наші дні отримала друге народження в якості основи для безлічі інтернет-мемів. Народився митець у селі Сурсько-Литовському Дніпропетровської області, але згодом осів у Москві. Коли в 1956 році лауреат Сталінської премії Решетников довідався, що в рідній сільській школі в Сурсько-Литовському організували музей його імені, живописець передав туди кілька своїх полотен. (За іншою версією, музей відкрився в 1990 році, через два роки після смерті художника, який розпорядився передати школі кілька своїх картин після смерті.)

Загалом, зараз ці подробиці вже не дуже важливі, тому що в період з 20 по 31 серпня 2006 з музею пропали сім картин Решетникова. За інформацією журналістів "Газети по-українськи", злодії забрали "Військові ігри", "Блакитний полудень", "Весняний струмок" і чотири натюрморти з двадцяти полотен, які зберігалися в школі. Точну дату викрадення відновити так і не вдалося: школа була закрита на літні канікули, а сама експозиція навіть не охоронялася.

Крім того – в замку віконної решітки залишився ключ, так до речі забутий кимось із персоналу школи. Грабіжникам залишалося тільки розбити вікно, відкрити ключем грати і винести полотна.

"Це, напевно, був хтось із місцевих, хто точно знав режим роботи музею. Залізли в музей тоді, коли працівники вже розійшлися, а охоронець ще не прийшов. Завідувачка музею ледь не втратила свідомість, коли вранці помітила, що картин немає. Вона за день років на двадцять постаріла. Вона 43 роки працювала в школі і музеї, і до сих пір нічого подібного не траплялося", – розповідала тодішня голова сільради Сурсько-Литовського Ольга Терентьєва.

Після викрадення картин в школі встановили сигналізацію, але вкраденого вже не повернути. Ніякої інформації про зниклі картини досі немає

"Український пейзаж" Іллі Рєпіна, 2007

Один з небагатьох хепі-ендів в історії музейних крадіжок в Україні – історія того, з тернопільського музею вкрали "Український пейзаж"Іллі Рєпіна вартістю 2 мільйони доларів.

Через борги музей відмовився від охорони, а сигналізацію включали тільки вночі. 6 квітня 2007 року цим і скористалися двоє молодиків, які серед дня, дочекавшись моменту, коли служительці музею, яка була літнього віку, стало погано і всі надавали їй допомогу, зняли зі стіни і винесли полотно розміром 29 на 42 см у масивній рамі. На щастя, вже в грудні того ж 2007 року правоохоронні органи знайшли картину.

Полотно вилучили 25 грудня в одного з підозрюваних у крадіжці – сорокарічного жителя Києва. Затриманий раніше вже був двічі судимий за крадіжку, що коштувало йому десяти років, проведених в місцях не таких віддалених. З'ясувалося, що картина була вкрадена, так би мовити, експромтом: у злочинців не було ніяких зв'язків у злочинному світі для того, щоб продати викрадене полотно. А всі потенційні покупці, до яких зверталися викрадачі, відчували сумніви в тому, що їм принесли на продаж оригінал Рєпіна.

Цікаво, що дирекція музею виявила пропажу тільки через годину після викрадення.

"Поцілунок Іуди" Караваджо, 2008

Найгучніше викрадення картини в Україні сталося понад 10 років тому – йдеться про полотно "Поцілунок Іуди", яке приписується авторству Караваджо. Полотно викрали 30 липня 2008 року з Одеського музею західного і східного мистецтва.

Сама історія викрадення, нагадує лихий детектив, детально описана в спеціальному матеріалі сайту "Сегодня" ("Картину Караваджо вкрав без п'яти хвилин адвокат, а перевозили вночі в схованці в машині").

Але коли викрадену картину знайшли, виявилося, що справжній детектив тільки починається. Справа в тому, що досі (а картину знайшли через два роки після крадіжки, 25 липня 2010 року) немає єдиної думки про те, чи належить це полотно пензлю Мікеланджело Мерізі да Караваджо, чи це копія – зроблена самим Караваджо, або кимось з його учнів або послідовників.

"Довести, що ту чи іншу картину малював саме Караваджо, а не його численні послідовники і наслідувачі, – величезна проблема, – пише портал antiques-consulting.com. – Майстер надзвичайно вплинув на європейське образотворче мистецтво ХVІІ століття, і художники старанно тиражували його роботи".

Національна галерея Ірландії наполягає на тому, що саме вона володіє оригіналом, написаним близько 1602 року на замовлення Кіріако Маттеї і виявленої на початку дев'яностих років ХХ століття. (Картина вважалася загубленою в XVIII столітті, а дублинсье полотно весь цей час помилково вважалося копією.)

У свою чергу, одеський "Поцілунок Іуди" – копія, написана італійським художником Джованні ді Атіллі через 10 років після смерті Караваджо, тобто в 1620 році. За цю копію ді Атіллі отримав 12 золотих від Асдрубале Маттеї – рідного брата Кіріако Маттеї, власника оригіналу. Нібито в бухгалтерських книгах Маттеї є навіть відповідний запис.

Українські експерти також підтвердили, що вкрадена з одеського музею картина Караваджо – підробка.

А ось в самому Одеському музеї західного і східного мистецтва впевнені в зворотному. Колишній директор музею Володимир Островський вважав, що це авторська копія.

"Що стосується питання, оригінал це чи копія, то відповідь така: це так зване повторення – авторська копія картини. Сьогодні відомі три повторення цього полотна. Найзнаменитіше в Дубліні, друге, менш відоме, було у нас. Третє знаходиться в Німеччині", - розповів Островський.

Чинний директор музею Олександр Ройтбурд цілком допускає, що картина може бути справжньою.

"Полотно все ще є речовим доказом, але так як перебуває в дуже поганому стані, нам вдалося добитися того, щоб його відправили на реставрацію. Зараз "Поцілунок Іуди" знаходиться в Київському реставраційному центрі. Якби не статус картини, нам вдалося б передати її в майстерні Венеціанської Академії, де її могли б також і аттрибутувати . Тому що питання до авторства залишаються, але дати відповідь на це питання можуть тільки світові експерти. Якщо вас цікавить моя думка, я не виключаю, що це може бути Караваджо", – розповів в коментарі сайту "Сегодня" Олександр Ройтбурд.

17 картин, викрадених з музею в Вероні, 2016

6 травня 2016 року біля нічим не примітного острова Турунчук в дельті Дністра, біля села Троїцьке, на території Біляївського району Одеської області, співробітники Держприкордонслужби та військової прокуратури виявили схованку, в якій були заховані безцінні твори мистецтва – викрадені восени минулого року з італійського музею "Кастельвеккьо" у Вероні полотна Рубенса, Тінторетто, Пізанелло, Мантеньї, Карото та інших всесвітньо визнаних художників епохи Відродження.

Як писав сайт "Сегодня" в спеціальному матеріал("Як повертають шедеври: всі подробиці скандалів з вкраденими картинами"), оціночна вартість 17 знайдених картин сягає 20 млн євро.

Слідство встановило, що в міжнародну злочинну групу, яка займалася збутом краденого, входили громадяни Італії та Молдови. Полотна повинні були вивести за кордон. Цікаво, що ці картини також розшукували співробітники ФСБ Росії, які не тільки прикривали злочинний ланцюжок, але нібито навіть планували власну операцію з вивезення вантажу з України. Просто шпигунський детектив якийсь. 

"Схованка була в непримітному заглибленні в землі, зверху закидали свіжою травою. Призначався він для нетривалого, тимчасового зберігання – у таких похідних умовах тримати картини довго не збиралися. Полотна були обгорнуті в тканину і поліетилен. У нашому розпорядженні була оперативна інформація про те, що унікальні роботи прибули до Одеси ще в січні, в середині березня їх вивезли з міста на територію області, в район придністровської ділянки кордону. Точно встановити, куди саме, було дуже важко – заплутуючи сліди, крадене постійно переміщали з місця на місце", – розповів подробиці сайту" Сегодня "перший заступник головного військового прокурора Володимир Жербицький.

У причетності до крадіжки італійська поліція викрила двох братів, один з яких працював охоронцем музею в Вероні. Виконуючи замовлення посередників приватного колекціонера з Чеченської республіки, вони інсценували розбійний напад, в чому пізніше зізналися. Крім цих двох, в Італії та Молдові затримали близько півтора десятка учасників. Громадян України в групі викрадачів не було.

Однією з версій подій, заступник головного військового прокурора розглядає таку, що викрадені картини з Італії транзитом пройшли в кілька європейських країн, а потім були нелегально ввезені в Україну через її західний кордон. Після переправлення в Одеську область їх готували до нелегального вивезення в Придністров'я і далі до Чечні, де, за задумом організаторів, про знахідку повинні були оголосити російські спецслужби. На щастя, завдяки пильним українським прикордонникам викрадені шедеври вдалося повернути на Батьківщину.