Корчинський Олександр
Катерина Степаненко
редактор Ми продовжуємо серію публікацій про незвичайні дослідження фахівців КНДІСЕ – головної установи судових експертиз у країні. Раніше новини "Сьогодні" почали розповідь про роботу відділу технічних експертиз документів (ТЕД). Нижче – закінчення, а також цікаві моменти діяльності їх колег-почеркознавців.
Співробітник відділу ТЕД Сергій Науменко розповів новинам "Сьогодні":
- Нерідко доводиться мати справу з документами, що засвідчують особу. В Україні поки підробок ID-карток (внутрішні паспорти нового зразка. – Авт.) виявлено не було. А ось наші біометричні паспорти вже підробляли. Ми ці документи перевіряємо двома способами. Ось, кладемо карту одним боком і інший в наш розумний прилад. Він аналізує і видає три зелених галочки. Це означає, що в звичайному світлі, інфрачервоному й ультрафіолетовому освітленні все нормально. А фото зчитане не з лицьової лінії, а з чіпа. Якщо пластик змивали і надрукували інше фото, буде розбіжність. А ось біометричний паспорт. Теж горять зелені. Якщо розбіжність – червоним.
До речі, прочитати чіп можуть вже і звичайні люди, користуючись певними смартфонами зі спеціальними програмами, які можна скачати з мережі. Звичайно, з базою даних на комбінаті, де друкують документи, вони не зв'яжуться (а ми можемо), але прочитати чіп – запросто. Це треба мати на увазі ... Однак, в будь-якому випадку, приладів, які вміють читати чіп, небагато, і люди у нас поки змушені носити з собою папірець з реєстрацією за адресою (пропискою, по-старому), бо без цього багато операцій з паспортом неможливі в жеках або в нотаріусів. На чіпі "прописка" повинна бути, але ми фіксували кілька випадків, коли там її не було! Чомусь в Держміграційній службі іноді не всі поля заповнюють у цій карті.
Інформацію, записану на чіпі, можна змінювати офіційно. Наприклад, змінила людина адресу або розлучилася. Але це можна зробити тільки за бажанням власника в Центрах Держміграційної служби на спецобладнанні. Власник сам вводить лише йому відомий пін-код (як у банківській карті, його ніхто не може запитувати) і за його бажанням інформацію змінюють.
Дипломи і боржники
Завідуюча відділом ТЕД Вікторія Куликовська:
- До нас звертаються люди, щоб встановити справжність не тільки поліграфічної продукції, а й рукописної. Наприклад, виїжджаючи до Ізраїлю, треба довести, що мама була єврейкою. Здавалося б, що простіше, ось свідоцтво про народження. Належить чоловікові, Давидову, мати – єврейка, все, як треба. Підчисток не видно, документ сумнівів не викликає. Але ось ми закладаємо його в наш "хитрий" (і дуже дорогий) прилад – компаратор. Вивчаємо флуоресценцію в інфрачервоній сфері. І бачимо, що спочатку документ належав жінці, Давидовій, 1960 року народження, національність мами – росіянка! Видно і інші "хвости". Тобто початкові написи були змиті хімією, а поверх нанесені нові, потрібні тим, хто підробляв документ.
Інший випадок, з дипломом, теж, на перший погляд, не викликає сумніву. Його по одній справі перевірили правоохоронці, "пробили" по базі, а там немає такого диплома на ім'я зазначеної жінки! Однак само по собі це ще не доказ для суду. Тоді звернулися до нас. Ми провели дослідження, ось уже з ним і певними висновками можна справу направляти Феміді. Що ж ми побачили? Диплом був виписаний якомусь чоловікові, є й інші грубі зміни. Але цей диплом все ж мав ступінь захисту, спеціальну плівку, її відклеювали, переписували, знову робили "бутерброд". А зараз від такого захисту відмовилися, друкують дипломи офіційно просто на ксероксі, це називається "Оперативна поліграфія". Мотивують тим, що, мовляв, завжди можна перевірити справжність за номером і базою документів. Але підробляти стане простіше ...
Ще один вид документа – розписка на отримання грошей в борг. Ось приклад: одна людина взяла в іншої нібито 200 000 гривен. Насправді – 20 000 гривень ... Часто виправляють найменування валюти, скажімо, брав гривні, а виходить, що долари. Приклад ви бачите. Начебто людина брала в борг 5 тисяч доларів на 15 років. Насправді значок долара дописаний, тобто брав 5000 гривень, і на 5 років, а не 15 років, отже, відсотки інші.
Часом спотворюють власні заяви до відділу кадрів, наприклад, щоб приховати прогул. Ось такий приклад зі зміною дати написання і виходу на роботу. Дуже часто обманюють селян, у яких беруть в оренду землю, скажімо, терміном на 5 років, а коли орендар приходить забрати своє поле, виявляється, що в документі дописали одиницю, і стало 15 років ... Відповідно, вивчаємо і пасту ручки, якою дописували договір, і сам пишучий вузол, що має неповторні сліди ... Словом, роботи у нас в цій царині дуже багато.
Зникаючі документи
Звертаються до нас з документами, звідки взагалі зникли всі написи. Так буває з деякими касовими чеками, є папір, з якого згодом сходять всі надпечатки. І в руках залишається просто білий аркуш. А треба, скажімо, довести покупку або оплату кредиту ... Але наш розумний апарат і тут допомагає, якщо не видно в інфрачервоних променях, він читає в ультрафіолеті. Ось такий приклад. Бачите, проявляються реквізити і сума в 55 гривень ...
А є, навпаки, написи, які хтось старанно заштриховуєш, простим оком нічого не побачиш. Знову приклад: розписка, яку густо замалювали. Є кілька способів відновити первинний напис, але наш компаратор дозволяє це зробити швидше і якісніше. Або, скажімо, випадково або навмисно залитий чимось підпис під документом. Щоб наші почеркознавці змогли цей підпис ідентифікувати, ми його "проявляємо", ніби прибираючи пляма, що залила напис. Так само ми допомагаємо колегам-почеркознавцям встановити, чи не був підпис взагалі спочатку видавлений (скопійований), а потім обведений ручкою з барвником. Тобто, багато завдань вирішуємо спільно з іншими підрозділами інституту.
Почеркознавці
Говорить Олена Білоус, завідувачка відділом почеркознавчих експертиз:
- Як видно з назви, наш відділ займається дослідженнями почерку. Зокрема, підписів. Можемо дати відповідь, виконана вона "господарем" або іншою особою, або взагалі створена за допомогою технічних прийомів. У таких випадках нам допомагають колеги зі своєю технікою, яку ви бачили, в відділі ТЕД. А у нас, експертів-почеркознавці, є очі, розум, вміння аналізувати і збільшувальні прилади – від маленької лупи до мікроскопів та, звичайно, компаратора, що знаходиться у колег.
Якщо колеги встановили, що, наприклад, підпис підроблений, то вже ми визначаємо, ким саме, як давно і так далі. Технічно підробки підпису бувають різні: наприклад, способом перетискання через один аркуш паперу на інший (а там обводять потім ручкою) або за допомогою копірки (теж потім обводять). Іноді йде підготовка підпису олівцем, зверху наносять барвник ручкою, але компаратор і ці сліди виявляє.
Був складний випадок, коли ми досліджували велику кількість документів, з майже ідеальним підписом. Причому завжди однаковим! Виконаний не на принтері, а ручкою. В результаті встановили, що підробляв підписи професійний художник за допомогою нехитрого пристосування, про яке знають всі студенти: табуретка, скло, лампа ... І жодного разу у художника не здригнулася рука! Причому, посилаючись на Конституцію, цей підозрюваний відмовився надати слідству зразки свого почерку. Тоді розшукали його твір, написаний 20 років тому під час вступу до художнього інституту, і визначили ідентичність почерку художника і того, хто підробляв документи. Причому "живого" зразка підпису у художника не було, він лише підглянув його і запам'ятав своєї чіпкою пам'яттю. А проколовся на тому, що зробив цей підпис ... гарніше, ніж він був у реальності! Для справжнього ж "господаря" підпису це було б неможливо, експерти це знають.
Повинна сказати, що абсолютно достовірно підробити підпис і почерк неможливо. Це як з відбитками пальців, почерк завжди індивідуальний. І розмови, ніби можна так підробити почерк, що навіть експерт не здогадається про фальшивку, – це казки. Ось зараз у нас є експертиза. Людина подала до суду, б'є себе в груди, стверджує, що не причетний до підписів на певних документах. Однак ми зібрали комісію, вивчили велику кількість відібраних зразків почерку цієї людини і встановили, що він зробив так звану автопідробку. Тобто підписував папери він, але навмисно так спотворював свій почерк, що був упевнений: обдурить експертів. Мовляв, ви ж бачите, хтось намагався під мене підробитися, але писав не я! Однак ми не дарма їмо свій хліб, так що істину встановили.
Почерк, звичайно, змінюється з віком, можуть тремтіти руки, наприклад. Але ми вміємо проводити так звану локалізацію, при наявності зразків експерт встановить, дійсно це старечі зміни або підробка під них. Взагалі, як би людина не прагнула навмисне змінити свій підпис, все врахувати вона не зможе, рефлекторні рухи, певні штрихи залишаться, і експерт їх побачить.
Гендерна різниця
У почеркознавчої експертизи є три види завдань. Перше – ідентифікаційне, встановлює виконавця документа, від імені якого він складений (або виключає певних осіб, яким приписують авторство, як у випадку з документом, що стосуються загибелі Олександра Пушкіна). Є група діагностичних завдань, що встановлюють характер збиваючих факторів. Вони можуть бути як внутрішнього, так і штучного характеру.
І також встановлюємо чоловіком або жінкою виконано рукописний текст або тексти. Але для цього є неодмінна умова: ці тексти повинні бути певного обсягу. Більше, ніж формат А-4 або листок учнівського зошита. Тут є складнощі, бо нині рукописні тести в основному короткі, мало хто пише вручну. А за одним підписом ми не можемо встановити ні стать, ні вік, такі методики просто відсутні. Плюс проблема в тому, що розробки виконані ще під радянські норми пропису, зараз вони інші, розробки під українські норми пропису поки ведуться.
Проте ми, експерти, знаємо: у чоловіків і жінок почерки відрізняються. У моїй практиці була резонансна справа. Від імені народного депутата-жінки було написано якесь звернення. Однак ми встановили, що писав чоловік! Крім того, за допомогою спеціальних, в тому числі складних математичних методик ми вирахували, що писав чоловік у віці 65-70 років. І коли слідство провело необхідні заходи, виявилося, що, дійсно, автором був 65- річний чоловік!
Одного разу ми досліджували передсмертну записку 10-річного хлопчика, який наклав на себе руки. З неї випливало, ніби в смерті дитини винна мати. Ми робили комплексну експертизу, і лінгвіст встановив, що записка була зроблена під диктовку, тобто під зовнішнім тиском. Складно було встановити, що записка писалася саме цим хлопчиком, бо в сім'ї було багато дітей, а шкільні почерки ідентифікувати нелегко, вони ще не мають сталих ознак. Але нам вдалося це зробити. А слідство встановило, що до самогубства дитини довели рідний батько і його співмешканка. У неї пізніше вилучили зошит, в якому ця жінка тренувалася в написанні страшного тексту ...
Ми взагалі чимало досліджували передсмертних записок, не тільки дитячих, і нерідко виявлялося, що вони написані під тиском. Так само, як і явки з повинною. Йдеться про ті ж збиваючі фактори або їх відсутність. Коли людина рівно, без єдиної помарки пише про скоєні вбивства, це викликає сумніви ...
Кілька слів про графологію. У нас вона поки не отримала статусу науки, однак на заході графологія (тобто коли за почерком можна дізнатися, наприклад, характер людини і деякі інші дані) вже приносить свої відчутні плоди для криміналістики. Ми були в Польщі на конференції, яка так і називалася: "Протистояння графології і почеркознавства". За допомогою графології встановлюють серійних вбивць, використовують її і в комерційних структурах ... У нас тільки деякі почеркознавці займаються графологією в порядку хобі. Поки так...
"Експертиза століття"
Як розповіли новин "Сьогодні" фахівці інституту, одним з найвідоміших досліджень в галузі почеркознавства (не тільки в КНДІСЕ, а й в Україні, а то і в світі) по праву вважається експертиза документів, що прямо або побічно сприяли загибелі великого поета Олександра Пушкіна. Йдеться про встановлення авторства сумно знаменитих "Дипломів рогоносці" – листів, написаних якимось (якимись) "доброзичливцями" поета і підкреслювали його "рогоносність", як чоловіка. Відомо, що тема нібито невірності Пушкіну його дружини Наталії Гончаровій і стала фундаментом для дуелі поета з Дантесом, в ході якої Олександр Сергійович отримав смертельне поранення.
Свого часу ці листи вже досліджувалися. Так, в 1927 році ленінградський експерт написав висновок, що, мовляв, автором листів є князь Долгоруков. Але багато пушкіністи не погоджувалися з цим висновком, деякі підозрювали також авторство князя Гагаріна, інші вважали, що ці два князі взагалі ні причому ... Це питання піднімалося ще за життя згаданих князів, але обидва на той час жили за кордоном і категорично заперечували своє авторство.
І ось в 1974 році загальносоюзний журнал "Огонек" звернувся в КНДІСЕ з проханням повторно дослідити "Дипломи рогоносці". Експертизу доручили дуже досвідченій співробітниці Софії Ципенюк. На жаль, цієї гідної жінки, яка виховала цілу плеяду прекрасних експертів-почеркознавці, вже немає в живих (вона прожила понад 90 років і до останніх днів консультувала колег в інституті). Але є в КНДІСЕ ті, хто з нею працював, добре її знали і пам'ятають. Вони і розповіли для "Сьогодні" цю історію.
Софія Абрамівна приступила до роботи разом з співробітницею центрального тоді для СРСР Московського інституту судових експертиз Г. Богачкін. На дослідження потрапили два анонімних пасквіля, написаних французькою мовою (див. ілюстрацію і переклад). Ці листи в один день були розіслані по Петербургу друзям великого поета: В'яземському, графу Вієльгорському, Хітрову, іншим. Жінки-експерти отримали для порівняння зразки почерків князів Долгорукого і Гагаріна, але порахували, що цього мало. Вони запросили в архівах Московської центральної бібліотеки ім. Леніна зразки почерку ще понад 100 молодих людей тієї епохи, з тих же прошарків суспільства, тобто з вищих кіл. Треба при цьому знати, що князю Долгорукову на момент написання пасквілів було всього 19 років, Гагаріну трохи більше – 22 роки. Три місяці йшло ретельне вивчення зразків. У підсумку Софія Абрамівна зі своєю колегою з'ясували, що, дійсно, листи були написані не французом, а росіянином. Однак за віком цей автор був значно старшим обох згадуваних вище князів! Таким чином, експерти встановили, що князі Долгоруков і Гагарін не мають відношення до загибелі Пушкіна, як вони самі колись і стверджували. Писав хтось інший ... Це дослідження пізніше колеги з наукового світу назвали "експертизою століття".
Нагадаємо, раніше новини "Сьогодні" розбиралисяь, як працює психологічна експертиза в Україні. Експерт розповів, як визначають правдивість дитячих свідчень і чому поліграф обдурити не можна.
А ще ми розповіли, де найчастіше люди можуть отримати фальшиві гроші, як відрізнити підробку від справжньої купюри і що робити, якщо виявив у себе в гаманці фальшиві гроші. Детальніше читайте в статті: "Фальшиві гроші: де найчастіше трапляються і як їх розпізнати".
Крім того, знімальна група "Сьогодні" стала першою, кому дозволили побачити закритий процес знищення банкнот:
Споживча інфляція
Облікова ставка
Офіційний курс євро
Офіційний курс долара
Міжнародні резерви
Головні теми