Про те, що потрібно зробити для удосконалення роботи артилерії ЗСУ, чому важливі автоматизовані системи управління і належна підготовка особового складу роботі з "розумним" артилерійським озброєнням, в інтерв’ю "Сегодня" розповів Сергій Згурець, директор інформаційно-консалтингової компанії Defense Express.
Сергій Згурець. Фото: facebook.com/sergiy.machulskiy
Чому виникла необхідність в мінометах "Молот" (навколо яких після чергової трагедії на полігоні знову піднявся шум), навіщо ними замінювати старі радянські міномети?
- Йдеться не про заміну мінометів радянського виробництва, а про заповнення великого некомплекту мінометів різних калібрів, котрі, з одного боку, були втрачені під час бойових дій, з іншого боку, потреба в мінометах зросла при формуванні низки військових частин. Ми не заміняємо, ми доукомплектовуємо наші військові частини мінометами власного виробництва.
Перейду до "Вільхи", що це за зброя і чому вона потрібна?
Потреба у такому озброєнні полягала в тому, що у нас є прогалина в відстанях. РСЗО (реактивна система залпового вогню – Ред.) "Смерч" має дальність до 70 км, а далі у нас уже перехід до комплекса "Точка". "Вільха" має дальність 70 км+, деякі версії матимуть більшу дальність, ЗСУ закриють певні дистанції.
З іншого боку, система наведення "Вільхи" принципово відрізняється від РСЗО "Смерч". Це високоточна система залпового вогню, де кожна ракета може вражати окремо визначену ціль. "Смерч" цього робити не може. З точки зору гнучкості використання "Вільха" дає більше можливостей для командування Ракетних військ та артилерії.
Яка зараз ситуація з боєприпасами до різних видів РСЗО?
- Коли ми говоримо про боєприпаси, то йдеться про боєприпаси для ствольної та реактивної артилерії – це різні види боєприпасів. По РСЗО ми говоримо, що у "Вільхи" є високоточні боєприпаси для великого калібру, там 300 мм, коли ми говоримо про системи на кшталт "Граду", то зараз є напрацювання на створення власних ракетних снарядів з використанням нашого палива. Що дає більшу відстань для використання "Граду".
Коли ми говоримо про ствольну артилерію, то у нас там ціла низка калібрів. Зараз головне завдання в забезпеченні достатньої кількості боєприпасів великих калібрів, зокрема до системи "Гіацинт"
Зараз тривають випробування боєприпасів, які представлені двома українськими приватними компаніями. Це одна з найбільш нагальних проблем, за якою стоїть проблема відновлення цілих циклів легкої промисловості та металургії. Ми говоримо, що нам потрібно створювати власний порох, виробництво гільзи, підривачів, капсулів та інше. Тільки зараз ми чітко підійшли до розуміння глобальності проблем, які потребують державного підходу. Питання створення боєприпасної сфери вирішується Мінекономрозвитком, а Міноборони є скоріше споживачем зразків, а завдання реалізується Мінекономрозвитку, зокрема закупівля закордонного устаткування. Сьогодні треба вже шукати сировину, з чого виробляти порох, підривачі, гільзи. Сподіваюсь, що ці питання будуть вирішення в ході реалізації програми розвитку боєприпасної галузі.
А в Шостці порох не роблять?
- Той порох і обсяги, які нам потрібні, в Шостці не робляться. Нам потрібно розробляти порохове виробництво майже з нуля.
Яка зараз ситуація з автоматизацією артилерії і всієї армії ?
- Це надзвичайно глобальне завдання. Коли ми говоримо про артилерію, то згадуємо про гармату та боєприпас, але використання артилерії – це великий комплекс завдань. Сьогодні ця робота проходить вже на якісно іншому технологічному рівні. Зараз ми зрозуміли, що нам потрібна розвідка, тому забезпечили артбригади безпілотними комплексами, які здійснюють розвідку. Ми забезпечили частину наших бригад закордонними контрбатарейними радарами, які засікають об’єкти противника. Ми починаємо демонструвати власну РЛС (радіолокаційну систему – Ред.) "Зоопарк".
Але є й інше – це те, що поєднує можливості розвідки та враження. Це "розум" для артилерії, який полягає в автоматизованих системах управління. Це така річ, яка має суттєво скоротити цикл боєвого управління від постановки завдання, визначення змін на полі бою і формування завдання на застосування артилерії.
Були різні напрацювання волонтерських груп, котрі пропонували різні пристрої для спрощення обчислення для артилерійських розрахунків. Цей волонтерський період завершився, тепер йде мова про автоматизовані системи управління на рівні артдивізіонів – це система "Оболонь", яка має почати держвипробування.
Є й інші речі. Наприклад, ми стріляємо артилерійським боєприпасом з використанням так званих таблиць стрільби. Ці таблиці визначають поведінку боєприпаса на певних відстанях та висотах. Таблиці у нас ще радянських часів, якщо стріляти за ними, то дуже важко влучити в ціль. В Україні є напрацювання приватних компаній, які зробили математичне обчислення всіх боєприпасів, довели, що балістичні таблиці радянських часів не ефективні.
Речі, які пов’язані з включенням нових програмних продуктів в системи автоматизації зброї – це процес, який відбувається цього року. Сподіваюсь, що це покращить ефективність української артилерії. Наприклад, якщо ми зараз робимо новий боєприпас для калібру 152 мм, то цей боєприпас має пройти цикл випробувань, котрий ширший ніж простріляти і гарантувати безпеку при пострілі. Йдеться про обрахування поведінки боєприпаса в повітрі і як він влучає в ціль на різних дальностях. Це якраз ті балістичні розрахунку, які, на мій погляд, зараз не зроблені. Без цих речей говорити про те, що ми розробили новий боєприпас і він гарний – блеф. Зараз потрібні нові балістичні таблиці для всіх нових боєприпасів, нових мінометів, які створює Україна.
Речі, пов’язані з гарматою, боєприпасами і програмним забезпеченням – це той трикутник, який дозволить нам говорити, що ми робимо більш-менш сучасну зброю.
Яка зараз ситуація з підготовкою артилеристів, як правильно їх готувати?
- Ситуація з мінометом " Молот " , проведення стрільб з порушенням правил безпеки показують , що питання підвищення якості підготовки особового складу залишаються нагальною проблемою для ЗСУ . Ми зараз говоримо , що там було подвійне зарядження, дві міни були опущені в канал ствола. Майже всі трагічні випадки з використанням мінометів у нас пов'язані саме з подвійним заряжением. В радянській армії був поставлений механізм від подвійного заряджання, він блокував можливість закидання двох мін. А ось в німецькій армії, яка ефективно використовує міномети з Другою світовою, механізму від подвійного зарядження немає. Там розрахунок чітко знає: ми здійснюємо постріл через 3 секунди після попереднього пострілу, якщо чітко переконаємося, що міна вилетіла. Рівень підготовки німецької армії дозволяє не покладатися на запобіжні механізми. Ось і нам треба акцентувати увагу на рівень підготовки особового складу, а не говорити про те, що "Молот" поганий, або радянські міномети погані.
Як ситуація з новими вітчизняними ПТРК (протитанковими ракетними комплексами – Ред.), з насиченням ними ЗСУ?
- У нас є штатна насиченість комплексами радянського виробництва. Є поставки комплексами, які виробляє КБ "Луч", зокрема "Стугна П", у варіанті ПТРК, яке використовується для стрільби з триноги на відстань до 5 км. Кількість наданих ЗСУ ракет вимірюється тисячами як минулого, так і цього року. Це суттєвий обсяг робіт, який виконує КБ "Луч" і без зривів. Якщо говорити про рівень укомплектованості ПТРК, з урахуванням радянських і українських комплексів, укомплектованість механізованих і мотопіхотних бригад комплексами є 100%. Та питання в тому, що левову частину складають радянські комплекси, а "Стугна" заходить у війська по мірі виробництва.
По використанню. Зараз ми маємо мало прикладів використання ПТРК на полі бою. На мій погляд, використання того ж комплексу "Корсар", який так само постачається, використовується на відстані до 2,5 км, було би достатньо ефективним для боротьби з снайперами противниками та іншими групами. Тому що це зброя, яку можна використовувати з окопу, непомітно для ворога. Це могло суттєво змінити певні нюанси при нинішньому форматі бойових дій. Поки що військове керівництво не поспішає їх використовувати, бо потрібно підготувати особовий склад. З іншого боку, можливо є побоювання політичних наслідків використання "Корсару" в нинішньому форматі ведення війни.
Чим "Корсар" і "Стугна" відрізняються від радянських ПТРК?
- "Стугна" так побудована, що в одному місці можна розмістити пускову установку, а керування і наведення може відбуватись на відстані до 50 метрів в окопі. Комплекс має нічний канал, має більше бронепробиття. Вони краще використовуються проти укріплених цілей противника.
Як покращити економію використання боєприпасів без погіршення результатів роботи ЗСУ?
- Проблема перевикористання боєприпасів є наслідком їхнього надмірного використання на першому етапі війни. Були випадки, коли проти снайпера використовувався цілий залп РСЗО "Град". Це неадекватне використання бойових потужностей. Питання економії боєприпасів – є чітке слідування вимогам бойових статутів. Бо це впливає на вірне формування тилових резервів, підвоз боєприпасів.
Що стосується технічних рішень – це підвищення влучності враження, розвідки і запровадження більше сучасних методик враження цілей. Ми переходимо до використання керованих боєприпасів. Але робота з керованими боєприпасами потребує вишколу особового складу. Для керованого боєприпаса потрібне лазерне підсвічування, людина, яка здійснює підсвічування цілей на відстані 3-5 км від цілі. Потрібен надійний зв’язок. Йдеться про інший спосіб бойової підготовки, який вимагає іншої підготовки особового складу. А коли ми говоримо,що під час використання мінометів ми порушуємо заходи безпеки, ставимо їх 5 метрів один від одного, ігноруємо все, що можна, а потім згадуємо, що у нас є керований боєприпас, то я боюсь, що у нас існує певна відстань між спроможністю особового складу опанувати якісні боєприпаси. Тоді виникає питання: яким чином дорогі боєприпаси можуть підвищити якість українського війська, якщо у нас на рівні використання мінометів ми демонструємо ігнорування всіх процедур.
З якими країнами нам потрібно реально працювати для розвитку нашої артилерії, але не тільки артилерії, а й побічних речей – програмне забезпечення, зв'язок, радари і все, що технічно впливає на якість роботи артилерії?
- Формат співпраці з закордоном уже склався. Це американці, коли ми говоримо про зв'язок і радари. Туреччина – зв’язок, деяке устаткування для використання боєприпасів, елементна база, сировинна база. Польща і обмежено Болгарія, коли говоримо про боєприпаси і компонентні елементи. Країни Балтії – поставки боєприпасів. Канада – від стрілецької зброї до створення боєприпасних потужностей в Україні. Це весь перелік країн, на які може спиратись Україна. Більше нікого не можу додати, хто дійсно продемонстрував допомогу чи зацікавленість у співпраці.
Споживча інфляція
Облікова ставка
Офіційний курс євро
Офіційний курс долара
Міжнародні резерви
Головні теми