"Північний потік-2": чи загрожує він повномасштабним вторгненням Росії до України

Попередня угода про нові правила регулювання газопроводів третіх країн, досягнуте на днях державами-членами ЄС, по суті, прибирає всі перешкоди для завершення будівництва і повноцінного функціонування "Північного потоку-2". Ну, або, як мінімум, перепони, які могли генерувати окремі члени Євросоюзу, які виступають проти будівництва газопроводу. Тому як є і зовнішні сили, здатні вплинути на його долю, наприклад США. І вони, здається, свого останнього слова ще не сказали.

Як би там не було, всередині Євросоюзу після найскладніших переговорів, демаршу Франції, жорсткої позиції Німеччини і поступок усіх всім компромісу досягнуто. Європа отримала нові правила, що стосуються функціонування газопроводів третіх країн (які належить ще затвердити на рівні закону Європарламентом і схвалити національними парламентами всіх 28 членів ЄС).

Про що суперечка

Дискусії про поправки до Третього енергопакету ЄС, зокрема до Газової директиви, почалися ще кілька років тому. 2017 року Єврокомісія у відповідь на плани Росії запустити "Північний потік-2" ініціювала зміни до директиви. Згідно з якими на газопроводи, що передаються на територію країн ЄС з третіх країн, повинні поширюватися ті ж правила, що і на газопроводи всередині Євросоюзу. А ці правила передбачають, що власник газопроводу не може одночасно бути постачальником газу. Крім того, оператор газопроводу повинен диверсифікувати постачальників, тобто допускати до поставок газу через газопровід різні видобувні і постачальні компанії.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Правила хороші, оскільки таким чином держави ЄС уникають надмірної залежності від конкретних постачальників, а отже – підвищують свою енергетичну безпеку. Однак на шляху їх затвердження стала Німеччина. Вкрай зацікавлена ​​в тому, щоб стати найбільшим газовим хабом Європи. І шлях для цього один, і лежить він по дну Балтійського моря. Запропоновані зміни ставили великі питання до перспектив проекту, оскільки "Північний потік-2" будує "Газпром", він же буде монопольним постачальником газу газопроводом. А тому Німеччина робила все можливе, щоб зміни прийняті не були.

У свою чергу, США зацікавлені в збільшенні поставок до Європи власного скрапленого газу. Який при доставці до Європи коштує трохи дорожче російського, а тому менш конкурентний. Багато в чому саме цим пояснюється жорстка риторика Вашингтона з приводу "Північного потоку-2". Найімовірніше, не без впливу США на своїх союзників в Європі питання змін стало руба. Втім, противників будівництва цієї гілки в Європі і так вистачало: "жертвами" Північного потоку-2 буде не тільки Україна, але і Польща, Словаччина, деякі інші країни ЄС, на енергетичних планах яких газопровід ставить хрест.

На чому зупинилися

Початковий варіант компромісу, досягнутий минулого тижня, припускав, що зміни до Директиви будуть прийняті, але при цьому діяльність "Північного потоку-2" регулюватиметься особливими умовами. Якщо коротко – повноваження приймати рішення щодо доцільності роботи постачальників і власників в одній особі на цьому цього конкретному газопроводі отримувала Німеччина.

Однак уже на рівні спільного обговорення проекту Єврокомісією, Європарламентом і державами-членами ЄС було прийнято ще одна важлива зміна. А саме: рішення Німеччини щодо "особливих умов" для "Північного потоку-2" повинні бути схвалені Єврокомісією. Таким чином, повноваження Берліна в цьому питанні були дещо обмежені. Але все ж залишилися визначальними.

Відзначимо також, що, незважаючи на досягнутий в Європі компроміс, добудові газопроводу все ж можуть перешкодити. Зокрема, США – якщо будуть прийняті нові санкції щодо Росії. Законопроект про обмеження в зв'язку з агресією Росії проти України в Азовському морі і з втручанням Москви в роботу демократичних інституцій за кордоном був представлений групою сенаторів США напередодні. І стосуються санкції, в тому числі, російських інвестицій в СПГ-проекти. 

Чи буде широкомасшабне вторгнення?

А якщо газопровід все ж побудують і він почне роботу? Які наслідки для України матиме нова енергетична реальність? Не торкатимемося економічних аспектів питання, тобто втрати, яких може зазнати Україна – це тема окремої статті. Стосовно ж геополітичних ризиків, то для України "Північний потік-2" може загрожувати широкомасшабним вторгненням Росії і втратою державності. Принаймні такі версії звучать з вуст як українських, так і західних політиків.

"Завтра, якщо цей потік буде побудований, ймовірність широкомасштабних вторгнень військ агресора на територію Києва збільшиться в рази. Якщо хто цього не розуміє, навіть серед наших союзників, такі випадки бувають. Треба їм пояснювати", – зазначав, зокрема, заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій Юрій Гримчак.

Подібну думку свого часу висловлювала заступник міністра закордонних справ України з питань європейської інтеграції Олена Зеркаль.

"Існує думка, що популярна серед наших партнерів і сусідів, якби не було транзиту через Україну, то Путіна нічого б не зупиняло від прямого вторгнення", – сказала Зеркаль.

Запустити "Північний потік-2" в експлуатацію планується 1 січня 2020 року. Чи означає це, що вже 2 січня у Путіна будуть розв'язані руки і дії Росії в Україні стануть, як мінімум, агресивнішими? Експерти "Сегодня" рекомендують не поспішати сіяти паніку.

"Я не думаю, що газопроводи розв'яжуть Росії руки для широкомасштабної агресії проти України, – зазначив в коментарі сайту "Сегодня" народний депутат, член Комітету з питань нацбезпеки та оборони Дмитро Тимчук. – Якби Путін був готовий до широкомасштабних дій проти України, він би і без "Північного потоку-2" почав би їх. Тут немає жодних сумнівів".

Згоден з такою думкою і директор інформаційно-аналітичного центру "Перспектива" Павло Рудяков. За його словами, якби Росія хотіла б розв'язати собі руки, вона б зробила це і 2014 року, і – з великими для себе втратами – зараз. Тобто руки у них у військовому плані розв'язані безвідносно важливості України як держави-транзитера.

"Чому не йдуть? Тому що один дзвінок з США, і будь-яка російська дивізія зупиняється там, де вона в той момент перебувала. Так було в Грузії 2008 року, так було в Маріуполі 2014-го. Руки у Москви розв'язані тільки на рівні символічної політики, риторики. У реальності вони пов'язані Вашингтоном, ця зв'язка діє, існує, вона дуже серйозна, і подолати її Москва не може. Могла б – діяла б в зовсім іншому ключі", – зазначив експерт.

Таким чином, як мінімум загроз війни, на думку, наших експертів, "Північний потік-2" Україні не несе.