Ігор Рець
Випусковий редактор 18 лютого в Україні відзначають річницю трагічних подій на Майдані – початок масових розстрілів протестуючих. П'ять років тому, в 2014 році протягом декількох діб 18-20 лютого загинули понад 100 осіб. Події кінця лютого ознаменували завершальний етап Революції гідності.
У так званій "справі Майдану" – групі кримінальних проваджень, що мають відношення до тих трагічних днів, – незважаючи на минулі 5 років, крапку ставити рано. Чому затягуються процеси, що заважає роботі слідства і коли ми почуємо про нові кроки в розслідуваннях, сайту "Сегодня" розповів начальник департаменту спецрозслідування Генпрокуратури Сергій Горбатюк.
- Коли ми бачилися в березні минулого року, говорили "про справи Майдану". Ви оцінювали, що є позитивний прогноз в частині розслідувань і негативний прогноз по судах. Як зараз прогнозуєте перспективи з розслідування вбивств на Майдані?
- Слід зазначити, що є злочини, які в даний час не розкриті. Це – перші вбивства. Відповідно, поки вони не будуть розкриті, розслідування триватиме.
За іншою частиною злочинів можна розбиратися детально і будувати прогнози, тільки якщо говорити по кожному конкретному епізоду, тобто: по подіях 30-го числа, першого грудня, 10-11 грудня, і так далі.
У суспільстві є сприйняття "великої справи Майдану", і ставиться питання "коли ця справа буде завершена?". Не можна так ставити питання, тому що "Велика справа Майдану" складається з більш ніж чотирьох тисяч епізодів злочинних дій. І якщо на сьогодні щодо 279 осіб обвинувальні акти направлено до суду, то є розуміння, що точки в цих епізодах будуть поставлені саме із завершенням цих судових процесів.
Кілька судових проваджень рухаються ритмічно, тобто регулярно призначаються засідання. Наприклад, всі можуть спостерігати за процесом в Святошинському суді щодо подій 20-го лютого. Двічі на тиждень проходять судові засідання, практично завершилися допити потерпілих, залишаються допити свідків, обробка матеріалів, і тому можна приблизно прогнозувати терміни завершення. Хоча знову ж таки, є багато суб'єктивних факторів, які можуть на це впливати.
Але в переважній більшості кримінальних проваджень, які слухаються в суді, навіть складно визначити терміни завершення. Тому що в деяких випадках протягом 1,5-2 року тривають підготовчі судові засідання, тобто до самого розгляду ще не дійшли через самовідводи, відводи суддів, призначення засідань через 2-4 місяці, і т.д.
Або ж є справи, де є слухання. Але слухання тривають з грудня 2014 року, – лютого 2015 року. І стан їх розгляду не дозволяє давати оцінки, коли ці справи закінчаться.
- Як щодо ефективності слідства?
- Щодо слідства фактично по кожному епізоду, за винятком перших вбивств, у нас є або практично всі задіяні виконавці, середня ланка і організатори, або частина з них.
Наприклад, щодо подій 30-го листопада: наразі у нас встановлені, якщо говорити про підозри, організатори і середня ланка. Підозри, як організаторам, інкримінуються колишнім президенту, керівнику РНБО, його заступнику, керівництву МВС, Київської міліції. Середня ланка – це командири "Беркута".
Триває робота щодо виконавців безпосередньо побиття. Ця робота довгий час не давала результату, але буквально протягом 2018 року 11 обвинувальних актів направлено до суду.
Але, як ми бачимо, ще більша частина осіб тоді застосовувала насильство (всього їх до 40 осіб), тобто робота триває, і буде тривати, поки ці особи не будуть встановлені, або до моменту, коли слідчий і прокурор скажуть "ми зробили все що могли, і вичерпали всі можливості". Але і тоді можна доручити справу іншому слідчому, щоб він спробував.
Складно говорити про терміни завершення в цілому. Навіть якщо значна частина роботи на даний момент завершена, ми зобов'язані проводити слідчі дії доти, доки всі особи, причетні до скоєння злочину, не будуть встановлені, а обвинувальні акти не будуть направлені до суду.
- Підозрювані щодо подій 30-го листопада 11 осіб – це виконавці?
- Це "беркутівці": особи рівня начальника взводу і нижче, і низова ланка – прості бійці київського "Беркута". Це особи, які перебувають на території України, їм повідомили про підозру, і обрано запобіжний захід – або особисте зобов'язання, або нічний домашній арешт. Відповідно, слідство закінчено і обвинувальні акти направлені до суду. Двоє чи троє продовжують працювати в органах поліції.
- Статус підозрюваних не заважає їм працювати в органах поліції?
- Ми ставимо питання в наших провадженнях перед судом, але суд відмовляє у відстороненні їх від посад, які вони займають. Але знову ж таки, нічого не забороняє керівництву правоохоронних органів приймати такі рішення, виходячи з дисциплінарного статуту.
- Чому суд приймає такі умовно "м'які" рішення по відношенню до людей, яких підозрюють у службових злочинах?
- Суд у нас чомусь користується такою практикою, що в переважній більшості, за винятком, осіб, підозрюваних у вбивствах (і то не завжди), їм не обирають запобіжний захід у вигляді утримання під вартою. У нас є підозрювані харківського "Беркута", які перебували під вартою і звинувачувалися в трьох вбивствах, тридцяти трьох вогнепальних пораненнях, тобто замахи на вбивства. Але це не завадило суду змінити їм запобіжний захід "арешт" на міру, не пов'язану з утриманням під вартою, або, як в одному випадку – взагалі залишити без запобіжного заходу. Підозрювані втекли, "подякувавши" тим самим суду.
В інших випадках щодо підозрюваних у злочинах під час розгону студентського Майдану слідчим і прокурором не ставилося питання про утримання під вартою. Ставилося питання про особисте зобов'язання, з тим, щоб максимально швидко завершити розслідування, не витрачаючи час на обґрунтування, щоб потім отримати негативний результат.
У нас навіть є двоє "беркутівців", які більше року перебували в розшуку. Коли їх затримали, суд відпустив їх з-під варти під особисте зобов'язання. Суду вистачало того, що підозрюваний говорив: "А я не знав, що мене шукають більше року", хоча не проживав за місцем реєстрації, і відповідно, було доручення до органів внутрішніх справ про їх розшук. Але пояснень затриманого суду чомусь було достатньо.
- Як відсутність клопотання про утримання під вартою прискорює завершення розслідування?
- Для того, щоб провести в максимально стислі терміни слідчі дії з підозрюваним, йдуть таким шляхом. Це спрощує порядок завершення провадження, швидше відбувається ознайомлення зі справою. Клопотання додає технічну складову, яка подовжує час слідства. З урахуванням "поправок Лозового" слідчі проводять велику кількість часу в чергах в суді, щоб отримати будь-який дозвіл: на проведення слідчих дій або заходів забезпечення провадження.
З точки КПК не можна сказати про якийсь прямий зв'язок, однак за фактом виходить таким чином. Практика показує, що в 99% відсотках випадків питання про обрання запобіжного заходу "утримання під вартою" судом виключається, навіть, наприклад, у вищеописаних випадках підозри в убивствах.
Ми стикаємося з ситуацією, коли суд має "індивідуальний" підхід до прийняття рішень про заходи або дозволи на проведення слідчих дій саме в відношенні підозрюваних у справах про злочини під час Майдану.
- Чим обумовлений такий підхід суддів?
- Деякі, наприклад, за чутками розповідають, ніби "ситуація може змінитися".
- Що ви маєте на увазі?
- Раніше судді заарештовували майданівців. Слідчі затримували, прокурори підтримували клопотання і притягували до кримінальної відповідальності. І, мовляв, "якщо ми тепер будемо арештовувати, влада може змінитися і нас також будуть тягати до слідчих і прокурорів".
Питання в тому, що щоразу, при будь-якій владі судді, слідчі і прокурори повинні підходити до прийняття рішень об'єктивно і на підставі доказів. І якщо зараз у вас є матеріали, що обґрунтовують ці рішення, приймайте рішення саме на підставі матеріалів і відповідно до вимог КПК України, і ніхто ніколи не буде вас переслідувати.
Як показують розслідування, у багатьох випадках в провадженнях обґрунтованою зараз є версія про цілеспрямований вплив з боку тодішньої влади на ухвалення рішень про позбавлення прав водіння автомайданівців і затримання та арешт протестуючих.
- З чим пов'язані часті самовідводи суддів у справах Майдану?
- Мотивації можуть бути різними. Щоб це з'ясувати, треба проводити окреме розслідування. Наприклад, може бути мотивація затягнути справу, або відсутність бажання брати на себе відповідальність, максимально відсторонитися від справ, щоб потім, мовляв, не викликали на допити, якщо "зміниться влада". Але вони йдуть на посаду судді, щоб розглядати справи, і розглядати їх неупереджено, а не втікати від них.
- Скільки людей зараз перебувають у розшуку в зв'язку з подіями на Майдані?
- Понад 100 осіб перебувають в розшуку. Знову ж, слідство зупинене у зв'язку з розшуком, але ці справи не завершаться, поки цих осіб не затримають і не направлять до суду. Або ж не буде використана процедура спеціального, так званого заочного судочинства, хоча слід зазначити, що можливість її застосування вже зупинена. Почала діяти Держбюро розслідувань, а законодавець визначив, що особливості застосування норм КПК України про заочне досудове розслідування, які дозволяли на практиці застосовувати цю процедуру, діють, поки не почне діяльність ДБР.
- Як ви особисто ставитеся до заочного судочинства у справах Майдану?
- Я скептично ставлюся до використання такої процедури в тих формах, в яких вона здійснюється за нашим кодексом. Бо не дотримана практика Європейського суду з прав людини, порушуються вимоги конвенції як ООН, так і європейські, і, відповідно, законодавець створює, виключно по процедурних моментах, підстави для тих, хто буде засуджений, звернеться згодом до Європейського суду для визнання вироку незаконним.
На мою думку, на сьогодні питання направлення до суду у цій процедурі є сумнівним.
Раніше отримували дозволи на початок спеціального попереднього розслідування на етапі слідства. Тепер ми навіть цього не зможемо робити.
Особливості так званого заочного судочинства полягали в тому, що їх можна було застосовувати в разі, якщо особа в розшуку понад 6 місяців, або ж перебуває за кордоном.
Без цих особливостей підставою для початку залишається перебування в міжнародному розшуку, тобто, згідно з практикою, яка склалася, перебування в базах Інтерполу по так званій "червоній картці". Інтерпол у справах Майдану в період 14-15 років сформулював позицію "нікого не оголошувати в розшук", тому що вважає, що ці розслідування пов'язані зі зміною влади і, відповідно, можуть містити ознаки політичних переслідувань, від чого вони прагнуть віддалитися і відмовляють оголошувати в розшук. Тому можливості починати заочне розслідування і його застосовувати не буде, якщо законодавець не пропише чіткі і недвозначні критерії для цієї процедури. І важливо, щоб це було зроблено саме з урахуванням практики ЄСПЛ і міжнародних конвенцій про права людини.
- Тобто, на практиці, справа не буде просуватися, поки підозрювана особа фізично не опиниться в суді?
- Так.
- Наскільки відомо, затриманий в листопаді снайпер з Майдану мав відношення до "Омеги". Гвинтівка, з якої був здійснений смертельний постріл, весь час перебувала на балансі Нацгвардії. Водночас, як ми знаємо, частину зброї, яка використовувалася на Майдані, знищили і сховали на Жуковому острові. Чому так склалося, що частину зброї стали знищувати, а частину – ні?
Водночас перегляд відео свідчив, що там були і інші особи, у формі, не схожою на форму беркутівців і без жовтих пов'язок.
Відповідно, і тим особам, які перебувають у суді, яким пред'явлені звинувачення, і їх колегам, які втекли і які в розшуку, інкримінували вчинення злочину в складі загону "спільно з іншими невстановленими особами".
На одному з відеозаписів після 10.00 до "беркутівців" приєднується інший підрозділ зі снайперськими гвинтівками. До цього були інші снайперські підрозділи, які розташувалися на дахах окремих будівель.
Вони давали свідчення, що вони ніяких пострілів не здійснювали і просто стежили за ситуацією. Відповідно не розраховували, що слідство збере достатньо доказів, що дозволяють встановити причетність окремого бійця з їх числа до скоєння вбивства. Але все ж фахівці отримали дані, які дозволили відстежити зброю, відповідно, повідомити про підозру.
І дійсно, зброя продовжувала зберігатися за місцем фактичної дислокації. Відстріли були здійснені, і навіть якщо б зброю було викрадено або загублено, то зразок кулі і гільзи зберігаються в спеціальному місці, і з цими зразками можна порівняти.
- Якщо спочатку порівнювався саме з відстрілами, то навіщо взагалі було шукати зброю?
- Проводилися сотні досліджень, щоб встановити і виділити зброю, з якої стріляли. Слідчі проводили дослідження зразків зброї всіх осіб, яке в той час хоча б виходили з казарм в центр Києва, неважливо, чи є дані про їх участь, чи нема.
Споживча інфляція
Облікова ставка
Офіційний курс євро
Офіційний курс долара
Міжнародні резерви
Головні теми