Олексій Росовецький
Заступник Подієвого лідера Сьогодні Рівно 7 років тому, 20 лютого 2014 року, снайпери почали розстрілювати протестувальників на Євромайдані. Того дня в центрі міста загинули 60 осіб, чиї імена увійшли згодом до мартиролога "Небесної сотні". Загалом під час вуличних боїв, за інформацією МОЗ України, загинули 82 особи (71 демонстрант і 11 правоохоронців), постраждали – 622 особи.
Протистояння 20 лютого стало завершальним етапом Революції Гідності. 22 лютого Верховна Рада усунула Януковича від обов'язків президента України та призначила дострокові президентські вибори. Давайте згадаємо тривожний день 20 лютого в матеріалі сайту "Сьогодні".
Ніч напередодні бійні
Ніч на 20 лютого була найкривавішою за весь час протестів в Україні. У центрі столиці між активістами й правоохоронцями велися запеклі бої: летіло каміння, "коктейлі Молотова", світлошумові гранати, активістів поливали з водометів. До Майдану підігнали два БТРи. Але один з них і водомети вивели з ладу активісти.
"БТР при мені відразу ж закидали "коктейлями Молотова", від нього мало що залишилося", – розповідав один з очевидців тієї кривавої середи.
Протестувальники вишикувалися в колони від Головпоштамту до барикад, які зводили всю ніч, розбирали бруківку і тут же передавали на передову. Щоб створити сильне задимлення – тоді силовики не зможуть побачити, куди прицільно стріляти, – розбирали і палили все, що було навколо, включаючи дерев'яні будиночки і навіть ялинку біля мерії. Коли стало не вистачати пляшок під "коктейлі Молотова", купували пиво ящиками і виливали його на бруківку, а пляшки тут же пускали в справу. До самих "коктейлів Молотова" почали додавати пінопласт – так він виходить в'язкішим, і його складніше загасити.
Напередодні вдень активісти взяли під контроль будівлі Головпоштамту, Нацради з теле- і радіомовлення на Прорізній і Нацспілки архітекторів на Грінченка, а також кафе "Шоколадниця" на Хрещатику. Силовики і бійці внутрішніх військ стояли на Інститутській, Костьольній та Трьохсвятительській, біля Жовтневого палацу і на Європейській площі. На Майдані тривала стрілянина, "Беркут" раз у раз робив вилазки до барикад, кидаючи в активістів світлошумові гранати.
Увечері зайнявся Будинок профспілок. Евакуювали звідти людей як рятувальники, так і активісти. За свідченням очевидців, осередків загоряння було два: знизу будинок спалахнув від барикад, які горіли, а ось на верхніх поверхах хтось влаштував цілеспрямований підпал.
Будинок профспілок змогли погасити тільки до полудня 20 лютого – з пожежею боролася сотня бійців МНС. За словами рятувальників, ліквідація пожежі ускладнювалася тим, що протягом доби в будівлі з боку вулиці Костьольній постійно виникали нові осередки вогню. Можливо, Будинок профспілок підпалювали спеціально. Але, незважаючи ні на що, з верхніх поверхів будівлі вогнеборці врятували 41 особу – після чого перекриття між 4-м і 5-м і між 6-м і 7-м поверхами впали. На жаль, четверо рятувальників серйозно постраждали.
"Медчастина була в паніці: поранених десятки, і вони майже не ходячі. Ми їх евакуювали до Михайлівського: одягали, видавали ліки, доводили до машини добровольця", - розповідали очевидці.
Постраждалих в боях і пожежі, крім собору, несли також до будівлі консерваторії, а до вечора в будівлі КМДА облаштували операційні. Ніхто тоді ще не знав, що кривава ніч з 19 на 20 лютого – це тільки початок великої крові.
Перші снайпери на дахах і госпіталі в храмах
За даними на 2-гу ночі 20 лютого, протестувальники знову захопили приміщення Міністерства аграрної політики та продовольства України, яке розташоване на Хрещатику, 34. У будівлі розташовували людей з Українського дому, який продовжував горіти, і Жовтневого палацу.
Багато активістів спали тієї ночі просто на вулиці, влаштувавшись в офісних кріслах і загорнувшись в ковдри.
За даними на 8:30, в кривавих сутичках загинули 28 осіб. За інформацією пресслужби Міністерства охорони здоров'я, за допомогою до київських медиків з 10-ої ранку 18 лютого звернулися 445 постраждалих під час сутичок в центрі столиці. З них 287 осіб госпіталізовано. Серед тих, хто потрапив до лікарні, четверо дітей до 18 років, 88 працівників МВС, 6 журналістів, один депутат (Василь Пазиняк), двоє іноземців.
Перших снайперів на дахах будинків помітили о 08:57 – незважаючи на те, що вся площа була затягнута густим чорним димом. Активістам роздавали медичні маски і просили притримати піротехніку, але все одно на Майдані весь ранок фатального 20 лютого чулися поодинокі вибухи.
Вже до 10-ої ранку протестувальники пішли в контратаку і почали тіснити силовиків з Майдану Незалежності, тому бійцям "Беркута" довелося відступати вгору по вулиці Інститутській. Активісти оточили Жовтневий палац, а водомети силовиків, яким довелося відступати до входу в метро "Хрещатик", продовжували поливати активістів водою. Протестувальники підпалили водомет – ось уже другий за минулу добу, і висунулися вгору по Інститутській в сторону урядового кварталу до Верховної Ради, з якої в цей момент терміново виводили співробітників і депутатів.
"Беркут" був змушений відступити до вулиці Грушевського і Маріїнського парку. Мітингувальники відвоювали Український дім і Жовтневий палац, а також нашвидкуруч відновили барикади на вулиці Інститутській. Водночас учасники протестів продовжували зміцнювати металевими щитами та іншими підручними засобами барикаду біля пам'ятника Засновникам Києва.
Поки тривали вуличні бої, столичні храми перетворилися на госпіталі для поранених активістів. У храмі Святого Василія Великого, який розташований в районі Львівської площі, і священики, і прихожани молилися за мир в Україні.
"До нас приходять відігрітися і перекусити активісти з Майдану, і ми завжди готові допомагати людям. У нашому підземному монастирі (розташований під храмом) обладнаний мінігоспіталь. Зараз там понад 15 тяжкопоранених активістів. Про них піклуються медики, роблять перев'язки. Ці люди не можуть пересуватися – у них кульові поранення", – розповів сайту "Сьогодні" настоятель храму отець Василь.
Великий госпіталь обладнаний і на території Михайлівського монастиря, туди вже другу добу приносили поранених.
Велика кров Майдану
За даними на 11-ту ранку 20 лютого, в центрі Києва понад 30 тисяч осіб протестують. Жінок на першу лінію не пускають, їм радять допомагати в медпунктах. Мітингувальників періодично просять зі сцени звільняти дорогу для "швидких" і автотранспорту, що перевозить поранених. А ще закликають активістів не виходити за периметр барикад – там снайпери прицільно стріляють в людей.
На Михайлівській стоять кілька карет "швидкої допомоги". Тих, кого можна врятувати, медики везуть до лікарні. Більшість постраждалих мають серйозні травми ніг від розриву гранат, які кидають силовики. Майже у всіх поранених розриви м'яких тканин ніг, часто з пошкодженням кісток. Дуже багато постраждалих від "коктейлів Молотова". Справа в тому, що силовики примотують до пляшок з "коктейлем" цвяхи, які під час вибуху розлітаються і завдають серйозні травми, у тому числі й голови.
Об 11:12 стало відомо про перші жертви снайперів: на Майдані застрелили 11 осіб. За словами медиків, стріляли в серце, голову або, якщо людина була в шоломі, в шию. Всі загиблі виявилися молодими хлопцями. Активісти були впевнені, що стріляв снайпер: одного снайпера вони помітили на даху готелю "Україна". О 12:00 постріли залунали з даху палаючого Будинку профспілок.
На Майдані Незалежності на тролейбусній зупинці просто на землі лежали тіла 13 загиблих, всі вони загинули від снайперських пострілів. Снайпери були справжніми професіоналами своєї справи: їм вистачало однієї кулі.
"Усі вони були вбиті одним пострілом. Ні в кого не було двох або трьох ран", - повідомив лікар-волонтер Дмитро Кашин.
Разом з тим він зазначив, що деяким пораненим активістам "пощастило, їм лише прострелили руку або плече".
Тіла людей, убитих в зіткненнях на Майдані, приносили на територію Михайлівського собору. За кілька годин на територію собору привезли 13 мертвих чоловіків. Загиблих відспівують священники. За словами активістів, усі вони загинули від вогнепальних поранень в голову або шию.
Як повідомив керівник медичної служби Штабу національного опору, народний депутат України фракції "Свобода" Святослав Ханенко, тільки за один день, 20 лютого, було вбито 60 учасників протесту.
"За попередніми даними, станом на 15:20 вбили понад 60 осіб. Застосовують звичайні бойові і бронебійні патрони, стріляють на ураження в голову, шию, грудну клітку, живіт. Основні місця концентрації убитих і поранених – на вулиці Інститутській, біля палацу Свободи (колишнього Жовтневого), готелю "Україна", на Михайлівській вулиці біля готелю "Козацький". Також важко поранена в шию медик-волонтер", - заявив Ханенко.
Тим часом, відтіснивши силовиків до Ради, вже о 14:00 протестувальники почали відновлювати барикади на вулиці Грушевського. А ввечері 20 лютого на Майдані зварювали протитанкові їжаки. За роботу взялися дівчина і два хлопці, вони навіть малювали болгаркою на металі революційні гасла. Барикади зміцнювали металевими плитами й арматурою, але вони більше не знадобляться: масштабних зіткнень із силовиками на київських вулицях вже не буде.
Як проводжали в останню путь "Небесну сотню"
Прощання з убитими на Інститутській вулиці активістами почалося пізно ввечері 20 лютого. Їхні тіла пронесли від готелю "Україна" до Майдану. Багатотисячний натовп запалив ліхтарі, щоб висловити свою повагу до загиблих. Протягом усього шляху люди скандували "Герої!"
Траурна церемонія розпочалася наступного вечора, 21 лютого, коли тіла загиблих переклали в труни. Загиблих вивозили через спеціально створений коридор біля барикад в районі метро "Театральна" – труни з активістами, убитими кулею снайпера, проносили в щільному натовпі людей, багато хто молився. Молитва звучала також і зі сцени Майдану. Присутні люди були не в змозі стримати сльози – вони співали гімн України, скандували "Героям Слава!", зі стели Незалежності вистрілили феєрверки. Сім'ям загиблих зібрали і передали матеріальну допомогу.
На барикади на вулиці Грушевського кияни і протестувальники активно несуть квіти – переважно червоні гвоздики, похоронні вінки і свічки в пам'ять про загиблих мітингувальників, але на "передову" барикаду охорона з Самооборони Майдану досі не пускає людей без касок і відповідного захисту. Портрети загиблих на барикадах поки не ставлять, проте свічок в лампадках і квітів вже досить багато – ними практично повністю усіяні загороджувальні споруди.
Вранці 22 лютого на Майдані біля сцени встановили величезний дерев'яний хрест. Кілька чоловіків підняли його і закріпили на металевих конструкціях праворуч від сцени. До хреста відразу ж потягнулася черга охочих помолитися. Зі сцени священики прочитали молитву і закликали до миру. Ще ніхто не знав, що все тільки починається – і мир покине українську землю на довгі роки.
Споживча інфляція
Облікова ставка
Офіційний курс євро
Офіційний курс долара
Міжнародні резерви
Головні теми