Крістіна Зеленюк
політичний оглядач Вже майже чотири роки , як Росія анексувала Крим і розв'язала війну на Донбасі , а питання мирного врегулювання ситуації так і не зрушився з мертвої точки . Москва в цьому , зрозуміло , не зацікавлена , намагаючись утримати Київ у сфері свого впливу . Євросоюзу не вистачає сил і бажання натиснути на Кремль . В одному з останніх інтерв'ю сайту "Сегодня" євродепутат Ребекка Хармс сказала, що ЄС часто зацікавлений в простих рішеннях, закриваючи очі на реальність. Політика ж США спочатку була скованна нерішучістю Адміністрації Обами, потім – зміною влади і невизначеністю Трампа.
З призначенням спецпредставника Держдепу по Україні Курта Волкера, рішенням Штатів поставляти Україні летальну зброю і посиленням персональних санкцій проти оточення Путіна шанси на мирне врегулювання ситуації на Донбасі зросли. Однак до сих пір незрозуміло, як буде вести себе Москва після чергових виборів Путіна в березні 2018 го: піде на чергову ескалацію на Донбасі чи навпаки, відступить, погодившись на миротворчу місію?
Наївність Трампа
Напевно , тільки лінивий не пам'ятає схвальні заяви Дональда Трампа в сторону Росії і Володимира Путіна на етапі передвиборної гонки в Штатах . Хоча ще влітку 2015 го , коли 45 – му президенту США було далеко до Овального кабінету , він заявив : " Думаю , я б добре порозумівся з Путіним " . Уже в 2016 – му Трамп обіцяв " подумати " про визнання Криму російським , скасування санкцій і великий договір з Путіним , а про Україну говорив як про європейську проблему , яку , здебільшого , має вирішувати Берлін , а не Вашингтон .
Зрозуміло, що такі настрої нового господаря Білого дому Україна насторожували – Києву потрібні були гарантії територіальної цілісності і суверенітету, подальшої допомоги і, щонайменше, збереження санкційної політики. Незабаром після інавгурації Дональда Трампа виповнилося рівно два роки з дня підписання друге Мінських угод, але мирним врегулюванням не пахне і до цього дня через небажання Росії. Але аж до кінця весни на Капітолійському пагорбі ходили чутки про якийсь план зближення Москви і Вашингтона, чиї відносини, на думку Трампа, були зруйновані політикою попередньої Адміністрації.
Чутки про "big deal" між США і Росією дійшли до Берліна. За інформацією видання Politico, щоб розвіяти наївність Трампа, на першу з ним зустріч у Вашингтоні канцлер Ангела Меркель привезла карту СРСР 1982 року, на якій були відзначені країни – Азербайджан, Вірменія, Грузія, Молдова, Білорусь та Україна – де сьогодні діє путінська Росія. Будучи в складі СРСР до 1991 року (розвал союзу Путін, нагадаємо, назвав "найбільшою геополітичною катастрофою 20 століття"), вони залишаються країнами, які Москва вважає сферою свого впливу. "Він (Путін – Авт.) або намагається повернути ці країни в свою сферу впливу, або, якщо йому це не вдасться, принаймні, спробує зробити так, щоб ці країни стали абсолютно непривабливі для Заходу", – сказав Politico американський чиновник, додавши, що тоді члени німецької делегації намагалися донести скептично налаштованому Трампу, що Путін повернувся до часів "холодної війни".
Поки Трампа переконували, що будь-які домовленості з путінською Росією не коштуватимуть і клаптика паперу, на якому вони написані, Кремль не сидів, склавши руки. Руками блокадників – "патріотів", які на два місяці заблокували залізничні шляхи на Донбасі, проросійські бойовики експропріювали українські підприємства, які працювали на підконтрольній їм території. До цього додалося введення в ОРДЛО єдиної рублевої і податкової зони, поява своїх номерних знаків на авто, визнання Росією документів і кордонів "ДНР"/"ЛНР". Все це закінчиломь формуванням квазі- "республік", підконтрольних Москві. У європейських столицях, які, на думку Трампа, і повинні були займатися українським питанням, висловлювали лише глибоку стурбованість. У США тим часом набирав обертів скандал з втручанням Росії у їх президентські вибори, який постійно підігрівався "зливами" в ЗМІ компрометуючої нову американську адміністрацію інформації.
В кінці червня видання BuzzFeed з посиланням на свої джерела опублікувало деталі плану зближення США з Росією, підготовленого держсекретарем Рексом Тіллерсоном. Вихід статті збігся з першою зустріччю Петра Порошенка і Дональда Трампа в Вашингтоні, що створило не надто сприятливий фон для України. Запропонований Тіллерсоном план складався з трьох пунктів. У першому передбачалося переконати Москву утриматися від агресивних дій проти США (згадувалася приписувана Росії відправка зброї афганським талібам і переслідування американських дипломатів в Москві). Другий пункт – робота над вирішенням стратегічних для США питань (громадянська війна в Сирії, ядерна програма Північної Кореї, кібербезпека і кібершпіонаж). У США розраховували, що Москва не буде нарощувати торгівлю з КНДР після заборони Китаю на імпорт північнокорейського вугілля. І третій пункт – досягнення стратегічної стабільності, під якою малася на увазі ряд довгострокових взаємних політичних цілей.
Українські експерти говорили, що рішення українського питання "зашито" в третій пункт горезвісного плану, і передбачало взаємний обмін: наприклад, США поступаються Росії Сирією в обмін на поступки Росії по Донбасу. Це і повинно було стати головною умовою "big deal", в той час як Крим і зовсім залишався за дужками .
Нова "холодна війна"
Ні в Держдепі, ні в Білому домі не підтвердили, але і не спростували достовірність опублікованого "плану Тіллерсона". Правда, вже в кінці липня необхідність в цьому відпала – Конгрес пов'язав Трампа і його Адміністрацію по руках і ногах. Палата представників прийняла закон, який не тільки поставив Росію разом з Іраном і Північною Кореєю в ряд зовнішньополітичних противників США, але і заборонив Трампу без згоди з Конгресом скасовувати санкції проти Росії. За словами експертів, навіть якщо цей закон і не подобався Трампу, у нього не було вибору: не підписавши документ, він би отримав звинувачення в роботі на Кремль.
Новий закон не тільки істотно обмежив американському президенту поле для маневру, а й посилив санкції проти російської енергетики та оборонки. Правда, це було швидше продовженням проукраїнської політики Конгресу, ніж спробою нової американської Адміністрації стати на захист України. Остання проявила себе призначенням спецпредставника Держдепу з українського питання Курта Волкера. Йому доручили зрушити Мінський процес з мертвої точки (що, на думку Трампа, не вдалося німцям і французам) в переговорах з помічником президента РФ Владиславом Сурковим.
"Хотілося б , щоб в 2018 – му Волкер встиг дати реальний поштовх вирішенню ситуації на Донбасі . Поки альтернативи Мінському процесу немає , тому було б важливо вирішити питання модальностей виведення всіх незаконних збройних формувань з Донбасу . Зрозуміло , що це надзавдання , яке складається з декількох попередніх етапів . Наскільки Москва буде готова до цього рішення , залежить від багатьох факторів , головний з яких – активність американської позиції і їх готовність використовувати різні інструменти тиску і впливу на позицію Кремля", – сказав в інтерв'ю "Сегодня" посол України в Хорватії, Боснії і Герцеговині (2010-2017 рр.) Олександр Левченко.
Правда , як уже писав сайт " Сегодня" , свою третю зустріч з Сурковим Волкер назвав " кроком назад " і в США все більше починають розуміти , що Сурков нічого не вирішує , а просто водить американців за ніс , навіть не маючи реального доступу до Путіна . Українська сторона вже підняла питання про зміну Владислава Суркова як парламентера від російської сторони . Та й судячи по сигналах з Москви , цілком очевидно , що після президентських виборів в Росії місце помічника Путіна займе хтось інший .
Споживча інфляція
Облікова ставка
Офіційний курс євро
Офіційний курс долара
Міжнародні резерви
Головні теми