Крістіна Зеленюк
політичний оглядач Україна знову в центрі міжнародного скандалу. Авторитетне видання The New York Times, ґрунтуючись на доповіді Міжнародного інституту стратегічних досліджень (IISS), повідомило, що секретом успіху міжконтинентальних балістичних ракет Північної Кореї, здатних досягти території США, могли стати українські ракетні двигуни, вироблені "Південмашем". На українському підприємстві інформацію NYT спростували, а секретар РНБО Олександр Турчинов заявив, що за цією дезінформацією стоїть Росія. З ним згодні й міжнародні експерти, кажучи, що до цього причетні російські спецслужби, адже автор доповіді, на яку спирається NYT, тривалий час працював у Москві. Поки Вашингтон офіційно не коментує статтю NYT, як і не висуває Києву будь-яких звинувачень. Але експерти радять Україні не чекати нової хвилі скандалу, а взяти ініціативу в свої руки – почати власне розслідування із залученням міжнародних експертів.
Тема скандальної статті The New York Times, опублікованої в понеділок, звучала так: "Північнокорейський ракетний успіх пов'язаний з українським заводом, кажуть дослідники". Автори посилаються на доповідь експерта IISS Майкла Еллемана, який досліджував фотографії лідера Північної Кореї Кім Чен Ина під час інспекції нових ракетних двигунів і прийшов до висновку, що вони зроблені за зразком двигунів РД-250, які були основою ходової системи ракет SS-18 "Сатана ". Саме вони, за версією видання, за останні два роки допомогли Північній Кореї досягти значного прогресу з ракетою середньої дальності "Хвасонг-12" і міжконтинентальної балістичної "Хвасонг-14".
Двигуни, як пише NYT, вироблялися лише на кількох заводах на території колишнього СРСР. І чомусь автори статті зосередили свою увагу саме на українському "Південмаші". Для NYT Майкл Еллеман передбачає, що, можливо незаконно, двигуни в Північну Корею прийшли з України. Хоча в своїй доповіді для IISS експерт вказує на можливе пострадянське походження двигуна без прив'язки до Києва. Автори статті в NYT не виключають, що Північна Корея могла придбати потужні ракетні двигуни на "чорному ринку". Вони згадали випадок, як 6 років тому в Дніпрі затримали двох громадян Північної Кореї, які намагалися вкрасти секретні креслення ракетних установок. Їх затримала СБУ, пред'явивши звинувачення в шпигунстві, а в 2012 році суд засудив їх до 8 років в'язниці.
Секретар РНБО Олександр Турчинов заявив, що Україна ніколи не поставляла в Північну Корею ракетні двигуни і технології. "Вважаємо, що ця антиукраїнська кампанія спровокована російськими спецслужбами для прикриття своєї участі в північнокорейських ядерних і ракетних програмах", – додав Турчинов.
За словами заступника міністра інформполітики Дмитра Золотухіна, сам Майкл Еллеман в кінці 90-х працював керівником програми по скороченню ракетних озброєнь у Росії і безпосередньо спілкувався з представниками Ради безпеки РФ і ФСБ. Українські та американські експерти і аналітики, коментуючи статтю NYT, не беруться зараховувати Еллемана в агенти Кремля, посилаючись на його попередні досить професійні доповіді. До того ж, за їхніми словами, фахівці авторитетного The Bulletin of Atomic Scientists також припускають, що восени минулого року і навесні цього Північна Корея проводила випробування ракет саме на двигунах радянського походження РД-250. Але разом з цим від Майкла Еллемана хочуть почути вагоміші аргументи, а не просто висновки на основі аналізу фотографій.
В цілому ж, за словами аналітика Інституту світової політики Миколи Белескова, якщо порівнювати статтю NYT з доповіддю Майкла Еллемана в IISS, між ними дійсно є багато відмінностей. Причому в статті, підкреслює аналітик, акценти розставлені таким чином, що створюється враження, що винна саме Україна. До того ж два місяці тому інформація, представлена в NYT, вже публікувалася в інших американських ЗМІ, але чомусь саме зараз вийшла на перший план. Пізніше в своєму Twitter Еллеман відхрестився від звинувачень на адресу України, мовляв, "Південне" (КБ "Південне при" Південмаші "- Авт.) – один з декількох можливих джерел виробництва та поставки двигунів, решта – зосереджені в Росії.
"Більше того, про що ще не говорять, в Україні ці двигуни збирали, але пуски виробляли в РФ. Тобто, кінцевий споживач – РФ. І друге, ми ж не знаємо, скільки підприємств були задіяні в кооперації зі створення цього двигуна? Явно на "Південмаші" цей двигун не робили повністю. Швидше за все, частину деталей виготовляли самі, а частину отримували з РФ та інших пострадянських республік. і навіть коли ракети знімали з бойового чергування, з них знімали двигуни, це все робилося в РФ. У нас ракети SS-18, про які йдеться, не стояли ", – сказав" Сегодня "Микола Белесков.
У "Південмаші" заявили, що за роки незалежності Україна не виробляла ніяких балістичних ракет ані для себе, ані для РФ, ані для будь-якої іншої країни. Москва ніколи не зверталася в ДП "КБ" Південне "за створенням нових модифікацій ракет SS-18, та й Україна за міжнародними зобов'язаннями не змогла б цього зробити." Починаючи з 1991 року, технологічні лінії з виробництва двигунів у ДП "ВО" Південмаш "з характеристиками, аналогічними двигуну РД-250, були частково демонтовані. Виробнича лінія для створення балістичних ракет SS-18 і двигунів для них була повністю знищена. Зважаючи на це, в даний час підприємство не володіє виробничими технологіями для виготовлення ракетних двигунів зазначеної конфігурації ", – сказано в заяві" Південмашу "додавши, єдиний двигун, відзначають у" Південмаші ", який коли-небудь поставлявся як окремий компонент, – двигун VG143 для четвертої ступені європейської ракети-носія Vega.
У Держкосмічному агентстві уточнили, що до 2001 року на замовлення Москви "Південмаш" випускав двигуни для двох небойових космічних проектів – "Циклон-2" і "Циклон-3". Було виготовлено 111 ракет "Циклон-3" і 122 ракети "Циклон-2" і всі пуски пройшли успішно. "Самостійно ніяких поставок двигунів Україна не виконувала за весь час незалежності з моменту освоєння цієї техніки українським підприємством" Південмаш " і КБ" Південне ", що супроводжував його. Тому твердження Еллемана є абсолютно безпідставним. Україна займалася поставками двигунів тільки в складі ракет. Більше того, щоб ці двигуни і ракету відповідним чином використовувати, необхідний доступ до технології виробництва ракетного палива. Такої технології Корея не має. Мають дві країни, за великим рахунком, – це Росія Китай ", – заявив в.о. голови Державного космічного агентства України Юрій Радченко.
Експерти впевнені, що двигуни РД-250 в Північній Кореї могли виявитися саме російського виробництва, так як ні для кого не секрет, що Росія підтримує КНДР. "В питання продажу Україною документації або продажу технології на сьогоднішній день я вірю мало. У Північній Кореї немає такого заводу, який би зміг відтворити цю технологію. У лабораторних умовах зібрати такий двигун практично нереально. Найбільш реалістичний варіант – РФ постачає ракетоносії для Північної Кореї" , – сказав "Сегодня" військовий експерт Олег Жданов.
При цьому як українські, так і західні аналітики підкреслюють, що якби Україна була дійсно причетна до постачань двигунів у Північну Корею, цією б інформацією вже давно зацікавилися американська розвідка і Держдеп. До того ж, статті про доповідь, як уже було сказано вище, в американській пресі з'явилися ще два місяці тому і цією інформацією ніхто не зацікавився. Також малоймовірно, що сьогоднішній ракетний скандал похитне репутацію України так, як це було з "кольчужним скандалом" (коли Україну звинуватили у продажу Іраку в обхід санкцій ООН радарних комплексів "Кольчуга"). Проте, експерти радять вимагати від "Південмашу" документацію про вироблені і поставлені в Російську Федерацію двигуни для ракетоносіїв. А в Atlantic Council додають, що до цього процесу краще залучити міжнародну експертну групу, яка з легкістю доведе, що у всій цій історії явно є російський слід.
Споживча інфляція
Облікова ставка
Офіційний курс євро
Офіційний курс долара
Міжнародні резерви
Головні теми