Опитані сайтом "Сегодня" студенти з України, Грузії, Молдови, Вірменії, Азербайджану та Білорусі кажуть, що Росія не впливає на політику ЄС по відношенню до країн Східного партнерства, але підтверджують, що нашим країнам доводиться балансувати між інтересами Москви і Брюсселя.
В цьому році політиці Євросоюзу під назвою Східне партнерство виповнюється рівно десять років. Амбітному проекту дали старт в травні 2009 року на установчому саміті в Празі. Завдяки Східному партнерству Україна, Грузія і Молдова підписали Угоди про асоціацію і зону вільної торгівлі (DCFTA), і отримали безвіз. А ось Білорусь, Вірменія і Азербайджан так і не змогли піти з російської орбіти впливу. Особливо яскраво це проявляється на прикладі Білорусі. Вже майже півроку наполегливо ходять чутки про об'єднання Білорусі і Росії в єдину державу, які Олександру Лукашенку довелося спростовувати. Але безпідставними такі чутки навряд чи назвеш. І тут виникає питання: як довго Олександру Лукашенку вдасться стримувати тиск Кремля? Та й про зближення з Євросоюзом в такій ситуації Мінськ навряд чи замислюється.
У Вірменії і Азербайджану ситуація не краща. Уже мало хто пам'ятає, що на сумнозвісному вільнюському саміті Східного партнерства у 2013 році не один Віктор Янукович відмовився підписати Асоціацію з ЄС. Аналогічний крок зробив і Єреван. Правда, про нього було відомо ще за два місяці до саміту, коли в Вірменії заявили про приєднання до Митного союзу і ЄАЕС. До того ж, з 1995 року в Вірменії дислокується 102-а російська військова база чисельністю близько 5 тис осіб. Це ще один досить вагомий важіль тиску Москви на Єреван, як і на Кишинів, де також дислокується Оперативна група російських військ, створена на базі колишньої 14-ї радянської армії.
У Азербайджану, будучи великим експортером нафти і газу, в стосунках з Євросоюзом чисто прагматичні інтереси. І тут Баку, скоріше, конкурент Москві, ніж союзник. До 2020 року повинні запустити газопровід TANAP, який буде постачати газ з азербайджанського родовища "Шах Деніз" від грузино-турецького кордону до Греції, де його продовженням стане Трансадріатичний газопровід. Примітно, що на урочистій церемонії запуску труби якраз в День Росії 12 червня був присутній і Петро Порошенко. Якщо говорити про співпрацю на базі Східного партнерства, тут ЄС і Азербайджан застрягли на етапі переговорів за новою угодою, яка має замінити Угоду про партнерство і співробітництво від 1996 року. Але зближувати свою економіку Баку з Брюсселем не поспішає, тому що для цього Азербайджану спочатку потрібно вступити в СОТ.
Про підсумки Східного партнерства для України, Грузії і Молдови сайт "Сегодня" писав у статті "Східному партнерству десять років: що отримала Україна і чи буде ЄС переглядати свою політику"за результатами саміту Східного партнерства у Відні. Там же кореспондент сайту "Сегодня" поспілкувався з "послами молоді" з усіх шести країн Східного партнерства, які беруть участь в самітах і конференціях Східного партнерства на базі платформи Young European Ambassadors від EU NEIGHBOURS east. Всі шість "послів" – це студенти з України, Грузії, Молдови, Вірменії, Азербайджану та Білорусі. Про Східне партнерство вони, як правило, дізналися відносно недавно, тому вже точно не в курсі політичних перипетій, які супроводжували Східне партнерство всі ці десять років.
Сайт "Сегодня" задав всім "послам молоді" п'ять однакових питань про Східне партнерство, вплив Росії і можливу перспективу членства країн-учасниць в Євросоюзі:
1. Коли ви вперше дізналися про Східне партнерство?
2. Яка головна мета цієї ініціативи? Членство в ЄС?
3. Назвіть плюси і мінуси Східного партнерства?
4. Може, варто переглянути ініціативу, враховуючи, що Україна, Грузія і Молдова пішли вперед і відкрито заявляють про бажання вступити в ЄС?
5. Який вплив Росії?
Майже всі студенти кажуть, що Росія не впливає на політику ЄС по відношенню до країн Східного партнерства, але підтверджують, що нашим країнам доводиться балансувати між інтересами Москви і Брюсселя.
1. Вперше про програму Східного партнерства я почула в університеті в 2016 році. Але вже в 2017-му я дізналася про неї більше, оскільки стала учасницею програми "посли молоді". 2. Безумовно, у всіх країн-учасниць Східного партнерства є амбіції вступити в ЄС. Але я думаю, що ця програма і політика більше про співпрацю і можливість повчитися один у одного. 3. В першу чергу Східне партнерство допомагає підвищити здорову конкуренцію між країнами-учасницями. Хоча цей момент може також бути і недоліком. Але, на мій погляд, найбільша перевага Східного партнерства – можливість працювати разом, співпрацювати і повчитися один у одного. Усередині Східного партнерства реалізується досить багато програм, величезна кількість фондів є для бізнесу країн-учасниць. 4. Так, це дійсно виклик для Східного партнерства. Але я не думаю, що всю програму потрібно скасувати тільки через те, що країни перебувають на різних швидкостях співпраці з ЄС. Навіщо скасовувати програму, яка дає такі позитивні результати? 5. Це цікаве питання. Я не можу сказати, що Росія має достатньо можливостей впливати на всю політику ЄС. Програма Східного партнерства була розроблена, перш за все, для зближення шести країн-учасниць з ЄС і з планом дій щодо членства це зближення не має нічого спільного. Для вступу у ЄС є інші процедури і інструменти. Росія може впливати на окремі країни Східного партнерства на двосторонньому рівні, але не на всю політику ЄС щодо Східного партнерства.
1. Більше цікавитися Східним партнерством та Угодою про асоціацію я почала в 2015 році. Потім я стала учасником програми "Erasmus +" (спеціальна освітня програма ЄС для студентів – Авт.) і ініціативи "Young European Ambassadors". Звичайно, саме це і дало мені більш широке бачення цієї програми і політики ЄС. 2. Коли ми говоримо про перспективу членства в ЄС, ми, в першу чергу, повинні проаналізувати вигоди, які це членство нам зможе принести. Думаю, ми повинні більше концентруватися на перевагах, які можемо отримати прямо зараз, а не колись в далекому майбутньому від членства. Прекрасний тому приклад – безвізовий режим, який ми отримали кілька років тому. Саме тому, з моєї точки зору, статус асоційованих країн набагато краще для нас, ніж якби ми були кандидатами на членство в ЄС. 3. Найбільший плюс в тому, що в рамках Східного партнерства створена величезна платформа, де люди можуть обмінюватися ідеями, і найголовніше – їх реалізовувати. Тут зосереджений величезний потенціал і ресурси. Знаєте, про мінуси я б взагалі не стала говорити. Швидше є виклик – ми не повинні втратити свою індивідуальність, коли збираємося разом під "дахом" Східного партнерства. 4. Думаю, що в рамках Східного партнерства індивідуальний підхід все ще можливий. Після того як Україна, Грузія і Молдова підписали Угоди про асоціацію, нам їх потрібно імплементувати. Тому наше головне завдання на сьогодні – виконати Угоди про асоціацію, щоб потім зібратися разом, звірити годинники і обговорити, куди далі рухатися. 5. На мій погляд, Росія впливає на політику Східного партнерства. Це так звана м'яка сила Кремля, про яку багато говорять в Грузії, в Україні та інших країнах Східного партнерства. В рамках Східного партнерства вплив Росії має розглядатися як виклик, подолати який потрібно спільними зусиллями.
1. Вперше про Східне партнерство я дізналася під час навчання за програмою "Erasmus +", в якій брали участь як студенти з ЄС, так і країн Східного партнерства, яких організатори намагалися звести разом. Якраз це, я вважаю, головна перевага Східного партнерства. 2. Ну, було багато дискусій і суперечок навколо питання про те, що таке Східне партнерство? Це членство в Євросоюзі або щось інше? Якщо порядок денний такої країни, як, наприклад, Білорусь, не передбачає інтеграцію в ЄС? І офіційні особи Білорусі, такі, як заступник міністра закордонних справ, прямо говорять, що ми ніколи не ставили перед собою мету стати членом ЄС. Але, незважаючи на це, ми можемо співпрацювати з ЄС. Особисто я вважаю, що Східне партнерство – це перш за все про співробітництво. І взагалі ніколи і ніде не згадувалося, що членство в ЄС є кінцевою метою цієї політичної ініціативи. Тому поки ми можемо спробувати знайти більш цікаві моменти у співпраці, наприклад, в області економіки, діалогу з громадянським суспільством або безпеки. 3. Мої колеги вже згадали багато плюсів, тому я, ймовірно, зосереджуся на мінусах. Перш за все, це інклюзивність, тому що іноді наші зусилля та ініціативи не доходять до регіонів і залишаються на рівні столиць. Багато в чому це через формат, який ми обрали. Я думаю, що ми повинні спробувати виправити це, поглибити програми, щоб достукатися до регіонів. 4. Так, я думаю, що програму необхідно переглянути і подумати про результати, які вже були досягнуті. Нам також варто подумати про нові інструменти, тому що якщо якась програма працює в одній країні, це не означає, що так само успішно вона буде працювати і в іншій. Незважаючи на всі подібності країн-учасниць Східного партнерства, у нас багато відмінностей, як економічних, так і політичних, хоча б тому, що ми є частиною різних політичних безпекових блоків. 5. Я б сказала, що вплив Росії на Східне партнерство більше інституційний. Тому що, наприклад, Білорусь – в одному безпековому блоці з Росією. Якщо говорити про ризики військового вторгнення Росії в Білорусь (якщо Білорусь, як і Україна в 2014 році, піде в Європу – Авт.), я не думаю, що це станеться. Білорусь і Росія – члени Союзної держави, існує як військове, так і економічне співробітництво. У зв'язку з недавніми подіями в Україні, у нас в Білорусі люди багато говорять і думають про те, що може статися, якщо ситуація загостриться. Але зараз все залежить від того, як Білорусі вдасться балансувати між двома блоками, і іноді ми намагаємося бути на стороні обох.
1. Вперше про Східне партнерство я почув, коли Польща (разом зі Швецією – Авт.) тільки ініціювали цей проект (в 2009 році – Авт.). Якраз тоді я вчився в університеті на журналіста. Як ви пам'ятаєте, ініціатива Польщі полягала в тому, щоб якось зблизити всі шість країн. На даний момент, у Вірменії теж є Угода про всеосяжне і розширене партнерство (CEPA), яка була підписана 24 листопада на саміті Східного партнерства в Брюсселі. 2. Членство в ЄС не є головною метою Східного партнерства. З точки зору співпраці в рамках Східного партнерства ЄС не зацікавлений у нових членах. В Європейській політиці сусідства немає жодного слова про те, що, врешті-решт, її учасники можуть стати членами ЄС. Можливо в цьому році, коли ми будемо відзначати десяту річницю Східного партнерства, це буде обговорюватися з трьома вже асоційованими країнами. Вірменія поки збирається просто імплементувати CEPA. 3. Серед позитивних змін в шести країнах Східного партнерства можна відзначити зміцнення економіки, конкурентоспроможну систему освіти тощо. Мінуси – неповна реалізація всіх можливостей, які ми маємо в рамках Східного партнерства. 4. Мої колеги вже відзначили, що багато хороших ідей "зависають" на рівні столиць. Пропонуються хороші проекти і програми, але процес їх реалізації часто кульгає. Проблема також на інституціональному рівні. Вплив урядової системи з радянського періоду ще відчувається, коли держава намагається все контролювати. 5. Відверто кажучи, у випадку з Вірменією все дуже складно. З усіх шести країн-учасниць Східного партнерства Вірменія – єдина країна, на території якої знаходиться російська військова база. Тому ми повинні враховувати цей момент, тому що російська військова база розташована в другому за величиною вірменському місті недалеко від кордону з Туреччиною. Крім цього у нас є два конфлікти. Один в північній частині з Азербайджаном, а другий дуже складний з Туреччиною. З одного боку, Вірменія співпрацює з ЄС, його ринок стає для нас більш вагомим. З іншого боку ми бачимо російські та євразійські інтереси. Тому, як сказала наша білоруська колега, Вірменія також намагається балансувати.
1. Здається, це було в 2011-2012 роках. Я написала багато практичних робіт і статей про Східне партнерство, як про спеціальну і унікальну політику для нашого регіону. 2. На мій погляд, співпраця і розвиток – головна мета Східного партнерства, і перспектива членства сюди не входить. І, до речі, не забувайте, що десять років тому приєднатися до Східного партнерства запрошували і Росію. 3. Тому, судячи з різних політичних декларацій ЄС, Східне партнерство не дорівнює подальшому розширенню ЄС. Але в цьому році, коли ми відзначаємо 10-ту річницю заснування Східного партнерства, ми можемо оновити політику відповідно до політичної мотивації кожної країни-члена. Якраз це може стати додатковим стимулом для деяких країн до членства в ЄС. У випадку з Молдовою Східне партнерство продемонструвало історію успіху. У нас є безвізовий режим і DCFTA, Євросоюз надає нам фінансову та інвестиційну допомогу. 4. З одного боку, я можу сказати, що громадянське суспільство в Молдові дуже активне. Правда, через політичну ситуацію перспективи не дуже райдужні, з огляду на проблеми в судовій системі і корупцію. З іншого боку, політика Східного партнерства також переживає певні виклики, що може стати основою для коригування програми. Але тут дуже важливо відзначити, що такі коригування для кожної з шести країн Східного партнерства свої. Ми повинні це враховувати. 5. З точки зору держави, залишаючи осторонь емоційну мотивацію, кожна країна-учасниця Східного партнерства незалежна і вільна у виборі свого курсу і політики. Це головне. Мої колеги вже говорили про так звану м'яку дипломатію. І тут плани Росії, на мій погляд, провалилися. Але ми також повинні враховувати російську пропаганду. Інша справа військові конфлікти, які є майже в кожній країні Східного партнерства. Але багато з цих конфліктів почалися набагато раніше і не пов'язані зі Східним партнерством. Я думаю, що це питання вимагає більш активної участі ЄС, щоб вийти на результативні рішення. Але також необхідно політичне бажання країн Східного партнерства для вирішення цих конфліктів.
1. Про Східне партнерство я почув у 2013 році, коли тодішній президент Єврокомісії Жозе Мануель Баррозу приїжджав до Азербайджану. Ми зацікавлені бути ближче до ЄС, тому що наш головний торговий партнер саме ЄС, а не Росія. Ми продаємо газ і нафту, і основні їх покупці знаходяться в ЄС – Італія, Греція та інші. Азербайджан відіграє вирішальну роль в політиці диверсифікації поставок енергоресурсів в ЄС. 2. Безсумнівно, основною метою Східного партнерства, що виходить із самої назви цієї ініціативи, є партнерство. Ми – сусіди, які співпрацюють з ЄС на соціальному, економічному і політичному рівнях. Але перспективи членства у нас немає, і ми повинні відокремити це питання від Східного партнерства. Що ж стосується членства в ЄС існують Копенгагенські критерії, які відрізняються від критеріїв Східного партнерства. 3. Східне партнерство – це, перш за все, унікальна платформа, яка об'єднує багатьох людей з пострадянських країн для обміну загальними цінностями, ідеями і відкриває горизонти для розвитку. Це безсумнівний плюс. Але разом з цим є деякі проблеми, які створюють перешкоди. Це і конфлікти, і проблеми у внутрішній політиці наших країн, і інституційні проблеми. 4. Всі ми бачимо, що три країни-учасниці Східного партнерства рухаються в одну сторону, а решта – в іншу. Але я вважаю, що у кожної країни є свобода вибору розвитку і свого майбутнього. Україна, Грузія і Молдова вже підписали DCFTA. У інших трьох країн хороші відносини з Росією, як з сусідом. Але це не означає, що вони рухаються в неправильному напрямку. Вони просто балансують. І в цьому випадку, як на мене, цю політику необхідно посилити, тому що вона дасть більше можливостей для молоді та простих громадян цих країн. І якщо вже асоційовані країни хочуть вступити в ЄС, вони для цього можуть відкрити новий переговорний трек. 5. Спершу скажу про військові конфлікти в країнах Східного партнерства, про які вже згадували мої колеги. На мій погляд, вони виникли не через Східне партнерство. Справжня причина в тому, що країни Східного партнерства стали незалежними в 1991-1992 роках. І ці конфлікти тривають в Криму, Абхазії, Нагірному Карабаху, Осетії і Придністров'я. Всі вони мають однакові причини, інструменти, політику і прагнуть створити перешкоди для блокування незалежності цих шести країн. Звичайно, є вплив Росії на деяких рівнях. Але ми можемо опиратися цьому.
Споживча інфляція
Облікова ставка
Офіційний курс євро
Офіційний курс долара
Міжнародні резерви
Головні теми