Коли держава буде платити за пологи і операції: Зоряна Скалецька про медреформу

Зоряна Скалецька, міністр охорони здоров'я / Фото: Сьогодні

Майданівська каска у шафі з книгами та стіна з українською вишивкою в кабінеті міністра охорони здоров'я нагадують про колишню очільницю міністерства Уляну Супрун. Усі три підвіконня зайняті документами та паперами із записами. На робочому столі міністра шість стаціонарних телефонів прямого зв’язку. Напроти стоять овальний стіл для нарад та фліпчарт. "Концепція 2030", "Богатирьова", "ЄБРР", цифри і відсотки – все, що вдається розібрати із написаного нашвидкоруч. Із сусідньої кімнати чути голоси Скалецької та Бориса Тодурова, директора Інституту серця. З ним ми перетнулись перед приймальнею голови МОЗ.

Коли з'являється міністр, прессекретар нагадує: у нас півгодини.

"Ми маємо думати не про те, де є лікарня, а де є якісна медична послуга"

- Для початку давайте підсумуємо минулий рік. Ви очолюєте міністерство з вересня. Що із запланованого вдалося виконати, а з чим були проблеми?

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

- Ми прийшли, коли розпочався бюджетний процес. Це не той період, коли можна спокійно працювати, ставити завданняі і плавно рухатися до своєї мети. Треба було багато зробити для запуску реформи з 1 квітня. Дедлайн був визначений до нас, але щодо багатьох питаннях не було готовності.

У нас є хороша робота з регіонами щодо вакцинації у розумінні важливості епідемічного контролю. Досить тривалий час місцева влада не була настільки залучена до цих завдань. Наразі ми бачимо результати – в деяких регіонах рівень вакцинації наближається до очікуваних – 70-75%. Це дає можливість створити безпечне епідеміологічне середовище громадянам України.

Багато було запущено системних речей. Раніше не було визначеної програми або стратегії того, як ми хочемо долати інсульти, інфаркти, як піднімати народжуваність і покращувати здоров'я дітей. Уже працює вісім експертних груп, щоб готувати такі стратегії, щоб у цьому році було обґрунтування, чому потрібні такі чи інші суми бюджету. Якщо у нас є три цілі ("Люди менше хворіють", "Люди, які захворіли, швидше одужують", "Люди довше живуть". – Ред.), то ми можемо обґрунтувати кожну пропозицію чи рішення, чому ми його хочемо прийняти. Якщо ми хочемо, щоб люди менше хворіли, то ми подаємо документи, які мають зменшити рівень захворюваності, щоб люди мали корисну їжу, щоб не було на ринку неякісних продуктів чи будь чого подібного. Це є одна мета, яка включає в себе багато.

- З 1 квітня реформа має охопити всі ланки медицини. Що вона змінить для пацієнтів і для лікарів і яка готовність системи до змін?

- Раніше на керівника бюджетного закладу було покладено кілька наборів рішень, які він може приймати. На сьогодні 86% закладів по Україні автономізовані і вони стали неприбутковими підприємствами. Тепер у керівника закладу більше свободи, влади і більше відповідальності. Це не лише відповідальність особисто керівника, а й власника, тобто місцевої влади перед населенням – чи зможуть вони забезпечити допомогу.

- Що реформа змінить для людей, чи вона більше стосується фінансування і бюджету?

- Це точно не для бюджету. За старою моделлю бюджет просто розділявся на кількість населення по закладах, і на те, що отримали, заклади мали надавати допомогу. І ми знаємо, що було: грошей не вистачало, в одні лікарні пацієнти майже не приходили, але там були зарплати і їм було комфортно працювати в безтурботних умовах. А були заклади, куди приходило дуже багато пацієнтів – там не вистачало ні часу, ні зусиль, ні фахівців, ні ліків, а фінансування йшло однаково. З 1 квітня ті лікарні, де надається допомога пацієнтам, будуть фінансуватися. Лікарні, де допомога не може надаватися, бо немає необхідного обладнання, куди пацієнти не приходять – чи доцільно витрачати фінанси на такі заклади? Такі заклади мають пройти перепрофілювання і стати такими, куди пацієнти прийдуть. Тому що у нас багато видів допомоги, які надаються в недостатній кількості закладів. І це можливо. Для громадян це, можливо, зміна маршруту. Щоб краще розуміти, скільки пацієнтів потребують якого виду допомоги, надання медпослуг на вторинній ланці буде надаватися через лікаря первинки.

І це, насправді, два рішення одночасно. Ми хочемо, щоб сімейний лікар надавав якомога більше допомоги. Якщо він буде розуміти, що йому недостатньо знань, він направлятиме людину до вузького спеціаліста. Це означає, що пацієнт зможе отримати допомогу швидше, ніж раніше. Це структурує не лише направленість, але й розуміння потреби пацієнтів у різних видах медичної допомоги. Фінанси будуть там, де допомога надається.

- Але так можливо, коли є конкуренція. Якщо є маленький район, де працює одна лікарня на 40 тисяч населення, то у людей немає іншого вибору, як іти лише туди, на якому б рівні допомога там не була.

- Для одних – так, для інших – ні.

- Інші взагалі можуть не звертатися до лікаря.

- У нас так і зараз відбувається. Дуже багато людей не звертаються до лікаря. Тому реформа первинної ланки не закінчилась. Ще досить багато треба зробити, щоб населення більше зверталось за медичною допомогою, щоб краще розуміти, як зберегти його здоров'я. Місцева влада має не тільки утримувати заклади, вони мають забезпечувати населення доступом до медичної допомоги. Наприклад, вона може організувати довезення, і це не так складно, і може бути ефективніше, ніж утримувати лікарню. Ми маємо думати, не де є лікарня, а де є якісна медична послуга. На сьогодні є лікарні, які приймають людей з інсультом, але не мають необхідного обладнання. В решті-решт, статистика досить сумна: половина хворих помирають, половина стають інвалідами. Це не те, що ми очікуємо. Краще везти людей в заклади, де є можливість допомогти.

У нас є хороші лікарні, коли в регіоні налаштували роботу, знають, як має відбуватися довезення, яка має бути своєчасність для того, щоб дати людині після інсульту максимально відновитися. Має бути заклад з обладнанням, з необхідним медикаментозним забезпеченням.

- Можливо, не вистачає лікарів чи медзакладів і люди не можуть знайти альтернативу.

- Це те, що треба доопрацювати на первинній ланці. У нас 29 млн населення підписали декларації. Ми розуміємо, що це не все населення. Це означає, що потрібно працювати з людьми, з місцевою владою, котра повинна створити умови, щоб сімейний лікар на їх території був. У нас буде кілька рішень, які дадуть більший доступ до сімейного лікаря, щоб покрити потребу на первинці. Бо одна з функцій сімейного лікаря, крім надання рецептів, є інформування і підтримка громадян у здоровому способі життя. Він повинен допомогти, проконсультувати чи з питань дієти, щоб не запустити захворювання ,чи з питання надмірної ваги, навіть якщо ще не з'явилися проблеми зі здоров'ям. Це все підтримка в певних запитаннях, які виникають щодо свого здоров'я. У нас немає ще такої звички, але вона повинна з'явитися. Сімейний лікар повинен бути відкритий до такої розмови і до рекомендацій.

"Жодній країні не вистачає грошей, які виділяються на медичну допомогу"

- На медичні послуги цього року виділено 72 млрд грн…

- Ніколи, в жодній країні не вистачає грошей, які виділяються на медичну допомогу, якщо говоримо про бюджет. Навіть там, де існують страхові моделі, так само не вистачає коштів, щоб покрити потреби всього населення у всіх медичних послугах. Але у тих країнах завжди обирають пріоритетні напрямки, населення отримує максимальне збереження свого життя і здоров'я, і вже потім доповнюють, залежно від спроможності економіки розширюють пакет чи ні. У нас на сьогодні у програму медичних гарантій включено 27 пакетів медпослуг – все, що надавалося і раніше, але коштів виділили більше, ніж у попередні роки на фінансування медичних закладів. Найбільш критичні для збереження життя і здоров'я види допомоги – інсульти, інфаркти, онкологія, пологи, неонатальна допомога новонародженим – оплачуватимуться за підвищеним тарифом (Національна служба здоров'я платитиме лікарням. – Ред.). Ми розраховуємо на те, що в багатьох ситуаціях, які раніше були критичним і стресовими для сімей, уже в кінці квітня – на початку травня побачимо позитивний результат.

- В прикінцевих положеннях закону про бюджет вказано, що на 2020 рік програма медичних гарантій не приймається в складі держбюджету Верховною Радою. Це означає, що Програми медичних гарантій у цьому році не буде?

- Першочергово була ідея, що перелік допомоги по програмі медичних гарантій має бути затверджено у тексті бюджету. Коли це буде відпрацьований перелік, його можна подавати в законі, щоб потім не коригувати певні речі. На сьогодні, коли ми тільки створюємо пакет медпослуг, це більш ефективно для управлінських рішень на етапі формування і переходу на іншу модель фінансування. І затверджується це постановою Кабміну.

- До тарифів на медпослуги буде застосовуватися два коефіцієнти: складності послуги і балансу бюджету. Я правильно розумію, що тарифи на медпослуги зменшать і, відповідно, оплату лікарням теж зменшать, якщо виявиться, що видатки на послуги потребують більше, ніж передбачалось?

- Теоретично це можливо. Для обрахунків потреб бралися дані 2018 року, не думаю, що з'явиться велика кількість нових потреб в тих чи інших послугах, яких раніше не було. Наприклад, раніше потреба в певних послугах становила 18 тисяч випадків на рік, навряд чи з'явиться ще 20 тисяч. Навіть якщо виявиться, що цьогоріч люди почнуть звертатися частіше, бо вони повірять в медреформу, і звернень за такою послугою буде 20 тисяч, то коефіцієнт на цю послугу буде застосований, але це матиме не такий значний вплив. Якщо ми маємо визначений бюджет, то ми повинні в нього вкластися. Але на фінансування всіх закладів охорони здоров'я тільки через іншу формулу розподілу грошей виділено більше коштів, ніж у попередні роки. Тому говорити, що лікарням, де будуть пацієнти, буде недостатньо коштів, не можна.

Цього року почнеться підготовка моделі страхового медичного забезпечення

- Але якщо так станеться і лікарня в якийсь момент стане отримувати менше, то у пацієнта можуть попросити доплатити за лікування?

- Я сподіваюся, що неформальні платежі лікарні взагалі вимагати не будуть. Оскільки заклади, крім контракту з НСЗУ, отримують можливість отримувати інші кошти за платні послуги, або з місцевого бюджету, від страхових компаній. Місцевий бюджет може створити місцеві програми щодо тих чи інших захворюваннь. Це означає, що законних способів отримувати офіційні платежі достатньо багато. Неформальних платежів, благодійних внесків – не буде. Якщо такі речі будуть, для цього є гаряча лінія 16-77, за якою ми будемо збирати такі скарги.

- Від початку закон про державні фінансові гарантії передбачав можливість співоплати пацієнтом певних послуг. Цей пункт відхилили при прийнятті закону. Чи розглядаєте ви можливість повернути його?

- Ні, про співоплату ми не говоримо. Насправді є кілька моделей, як може дофінансуватися система надання медичної допомоги. Робота над законопроектами ведеться більше в парламенті. Ми підтримуємо конституційні рішення, пов'язані з додатковим фінансуванням отримання медичної допомоги. Але сьогодні ми такі рішення не готуємо, у нас є важливіші питання, як правильно запустити з першого квітня другу ланку. Також цього року ми розраховуємо, що будемо мати широке обговорення підготовки законопроекту моделі страхового медичного забезпечення, яке дасть можливість дофінансувати надання медичної допомоги. На сьогодні є різні думки, як це зробити, поки у нас немає робочої групи. Можливо, після першого квітня ми приєднаємося до експертних обговорень.

- У вас є бачення, яка це буде модель: це можуть бути внески роботодавця чи приватні внески?

- Поки це тільки планується. Уже на часі створення робочої групи, щоб почати національну дискусію: хто на що здатний і готовий. Страхова медицина передбачає кілька компонентів: як ми збираємо гроші і за що. Обидва компоненти дуже важливі. Якщо ми говоримо про добровільне медичне страхування – воно передбачає можливість власного вибору. Більш важливо, як буде покриватися послуга і де держава буде виступати платником, щоб забезпечити для певних категорій можливість мати більш розширену програму медичних гарантій.