Імпічмент по-американськи: як усувають президентів США

В США стартував процес імпічменту президента Сполучених Штатів Дональда Трампа. При тому, що до цієї теми останнім часом прикута увага як світових, так і українських ЗМІ, далеко не всі добре собі уявляють, що таке імпічмент, як взагалі проходить процедура і скільки часу вона може зайняти. І вже тим більше мало хто напевно скаже, чим завершиться історія цього разу.

Погану обізнаність українців про механізми імпічменту можна пробачити. В Україні ці механізми існують лише в теорії: стаття 111 Конституції ніби як і виписує (в загальних рисах) процедуру відсторонення президента країни з посади в порядку імпічменту. Однак на практиці без затвердження додаткових законів реалізувати її було фактично неможливо. А закони ці українська влада вжити, зрозуміло, не поспішали. Крига скресла лише при президентові Зеленському: у вересні Верховна Рада затвердила закон про імпічмент, в якому детально розписала, за що і як можуть усунути з посади главу української держави.

Втім, у українців свої порядки позбавлення президента крісла, у американців – свої. Причому, на відміну від нас, випробувані часом і, що важливо, вже реалізовані на практиці. Хоча реалізовані – це сильно сказано. Насправді за всю історію існування американської держави процедура імпічменту президента була пройдена в повному обсязі двічі. Ще один раз чинний президент не став чекати завершення процедури і пішов у відставку.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Ендрю Джонсон – "волюнтарист"

Але по порядку. Уперше американські законодавці застосували передбачене Конституцією США право висловити недовіру голові держави далекого 1868 року. "Під роздачу" потрапив віце-президент, а потім наступник легендарного Авраама Лінкольна Ендрю Джонсон. Приводом для імпічменту стало, як сказали б сьогодні, самовільне і насильницьке рішення президента відправити у відставку міністра оборони Едвіна Стентона.

Ендрю Джонсон. Перша "жертва" процедури імпічменту президента. Ну, майже жертва.

Щоб краще зрозуміти сіль ситуації, потрібно трохи зануритися в історію. Найкровопролитніша війна в історії США – Громадянська – закінчилася всього три роки тому, і рани на тілі країни ще кровоточать. Президент Лінкольн, який приніс перемогу Півночі, підло вбитий жителями півдня. Новий глава держави Ендрю Джонсон свого часу був єдиним сенатором на Півдні, який виступив проти виходу південних штатів з США і створення Конфедеративних Штатів Америки. Пройшов поруч з Лінкольном всю війну. Але, тим не менш, він – житель Півдня. І чим більше проходить часу з моменту закінчення війни, тим більше він виступає за "примирення", все більше заграє з земляками-жителями півдня, які в розумінні сіверян – сепаратисти. Загалом, суцільна "зрада". А тут ще відставка Стентона. Який, хоч і не бойовий генерал, але очолював військове відомство всю війну, а тому в достатній мірі був наділений лаврами переможця.

Зрозуміло, все це створило політичний фон, який визначив ставлення конгресменів до Джонсону. І 1868 року Конгрес – вперше в історії країни – ініціює імпічмент президента. Джонсон пройшов процедуру від початку до кінця. І... був виправданий. Соратник Лінкольна добув визначений термін на посаді, а пізніше став сенатором від рідного штату Теннессі.

Річард Ніксон – "шпигун"

Другим американським президентом, щодо якого проводився процес імпічменту, був представник Республіканської партії Річард Ніксон. 1972 року, за кілька місяців до президентських виборів (кампанія була в самому розпалі), вибухнув грандіозний скандал. В готелі Вотерґейт, де розташовувався штаб кандидата-демократа, опонента Ніксона, були затримані люди, які займалися "політичним шпигунством" – прослуховуванням. Історія набула розголосу, підозра в організації прослуховування негайно впала на штаб Ніксона. Втім, на той момент це не зіграло жодної суттєвої ролі: розслідування йшло повільно, до виборів часу залишалося мало. В результаті Ніксон успішно переобрався на другий термін, майже вдвічі випередивши конкурента-демократа.

Річард Ніксон. Його причетність до "прослушки" політопонентів так ніхто ніколи і не довів

Історія отримала продовження наступного року, коли стартував суд над затриманими в Вотерґейті "агентами". Преса активно висвітлювала процес, в ході якого у правосуддя виникало до Ніксона все більше запитань. Тим часом президент на співпрацю з судом не йшов, що все більше посилювало підозри. У підсумку в лютому 1974-го, через півтора року після скандалу, Палата представників розпочала процедуру імпічменту Ніксона. Незважаючи на настрої суспільства, підсумків процедури передбачити ніхто не міг: у Сенаті у президента були досить міцні позиції. Однак влітку суд зобов'язав адміністрацію Білого дому оприлюднити плівки "аудіоконтролю" (записи розмов президента з помічниками в Білому домі). Коли рішення суду було виконане, з'ясувалося, що через кілька днів після Вотерґейту Ніксон з помічниками обговорював варіанти протидії розслідуванню. Конгрес отримав "забійні" підстави для імпічменту, але Ніксон чекати завершення процедури не став, подавши у відставку. До речі, докази, що саме Ніксон організував прослуховування в готелі (підозри в цьому і послужили підставою для початку процедури), так ніколи і не були отримані.

Білл Клінтон – "лжесвідок"

Нарешті, третім президентом США, який витримав "тортури імпічментом", став Білл Клінтон. Сталося це не так давно, люди середнього віку і старше повинні прекрасно пам'ятати перипетії "Монікагейту". Історія почалася 1995 року, коли до Білого дому стажисткою влаштувалася випускниця коледжу Моніка Левінські. Давня прихильниця Клінтона, Левінскі була щаслива працювати поруч з предметом свого обожнювання. І не тільки працювати: незабаром Моніка познайомилася з президентом так близько, як тільки можна. І навіть не можна. Загалом, закохана в Клінтона стажист розкрутила одруженого чоловіка, морального авторитета нації, на оральний секс.

Білл Клінтон. Судом визнаний винним. Сенатом – ні

Левінскі негайно поспішила поділитися радістю з подругою, яка також працює в Білому домі. А та, як з'ясувалося пізніше, задушевні бесіди записала на диктофон (мабуть, записувати розмови в офісі президента США – загальноприйнята практика). Записи пізніше були передані юристу, і незабаром інформація про розслідування зв'язків президента з Левінскі спливла в пресі. Спливла дуже невчасно: в суді як раз слухалася справа за позовом іншої працівниці Клінтона, Поли Джонс, яка звинувачувала президента в сексуальних домаганнях, що нібито трапилися сімома роками раніше. На процесі, де Клінтон виступав як відповідач, за нову історію негайно схопилися. І на запитання, чи був у нього секс з Левінскі, Клінтон під присягою, без найменших вагань, відповів, що ні. Власне, неправдиві свідчення на суді (а зовсім не позашлюбний зв'язок) і стало підставою для Конгресу почати процедуру імпічменту Клінтона. Процедура стартувала в листопаді 1998 року і завершилася в січні 1999 року. Клінтон був виправданий.

Імпічмент – не покарання

Що ж це за імпічмент такий, запитає читач, в результаті якого президентів то виправдовують, то дозволяють безкарно піти у відставку? Дійсно: у пересічного громадянина України слово "імпічмент" – як правило, синонім відставки і кримінального покарання глави держави за вчинений злочин. Цей образ був нав'язаний протягом багатьох років риторикою української опозиції. І він не вірний.

Насправді процедура імпічменту – це, якщо говорити образно, порушення справи, слідство і суд в одному флаконі . На будь-якій з цих стадій процес може бути завершений "виправданням" "підозрюваного". Як кримінальна справа може бути закрита в зв'язку з відсутністю складу злочину, як суд може виправдати обвинуваченого, так і в процедура імпічменту на будь-якому з етапів може завершитися позитивно для глави держави. За Конституцією США, підставою для імпічменту можуть стати "зрада, хабарництво або інші тяжкі злочини і проступки". Остання частина статті передбачає широке трактування. Зазначимо також, що процедура імпічменту в США може бути застосована не тільки до президентів, а й до всіх федеральних службовців, в тому числі міністрів і суддів. Власне, щодо останніх імпічмент в цій країні було здійснено найбільшу кількість разів.

Другий важливий момент: імпічмент в США – не покарання . Внутрішня суть, або, якщо хочете, функція – захист американської держави від дій чиновника, який не відповідає своїй посаді. Конгрес визначає мінімум три варіанти дій чиновника, що дають підстави для старту процедури: перевищення або зловживання повноваженнями, поведінка, несумісна з посадою, зловживання службовим становищем в неналежних цілях або для особистої вигоди.

Рішення про імпічмент при цьому носить політичний і суб'єктивний характер , Тому, за фактом, може не збігатися з об'єктивними рішеннями судових органів щодо цих же проступків фігурантів. Наприклад, Клінтон був виправданий Сенатом, при цьому факт його неправдивого свідчення був доведений судом (президента засудили до штрафу). Відповідно, діє і зворотне правило: особа, відсторонена від посади в порядку імпічменту, зовсім не обов'язково може бути згодом засуджена за кримінальною статтею. Її проступок може просто не підпадати під ознаки серйозного кримінального злочину. Наприклад, 1873 року процедура імпічменту була реалізована щодо судді Марка Делахея з Канзасу на підставі того, що той з'явився в громадському місці в п'яному вигляді. Звичайний суд проступок Делахея навіть не розглядав.

Складна процедура

Які ж етапи включає в себе процедура імпічменту президента в США? Для початку, це, власне, "заява про злочин", тобто ініціатива імпічменту. Ініціювання імпічменту – прерогатива Палати представників Конгресу. Але "заявити про злочин" – можуть не тільки конгресмени – імпічмент теоретично може бути ініційований навіть на підставі петиції громадян. Зазначимо, що, як і в Україні, в США в усі часи не було недоліків в подібних заявах. Тільки відносно Трампа імпічмент намагалися ініціювати не менше п'яти разів. Зазвичай "заяви" "завертали" на найранніших етапах.

Дональд Трамп. Четвертий президент, якому загрожує імпічмент

У разі, якщо підстави визнаються достатніми, профільні комітети Палати представників оголошують запит на розслідування. У випадку з Дональдом Трампом таке попереднє розслідування стартувало 24 вересня. Слухання свідків при цьому відбувалося в закритому режимі. А 31 жовтня Конгрес прийняв резолюцію про старт чергового етапу розслідування, який передбачає відкриття як уже отриманої, так і нової інформації. Також документ виписує процедуру передачі показань до Судового комітету для формулювання останнім звинувачень Трампу. Формально саме ця резолюція починає процедуру імпічменту: якщо раніше конгресмени "вивчали факти", то твердження резолюції означає "відкриття провадження у справі".

Після формулювання обвинувачень (якими вони будуть, ми поки не знаємо. На початковому етапі Трампу інкримінували порушення присяги і створення загрози для національної безпеки) їх має розглянути Конгрес в повному складі. Звинувачення можуть бути поставлені на голосування або всі разом, або кожне окремо. Якщо рішення набирає більшість голосів, справа передається до наступної інстанції – Сенату.

Розгляд в Сенаті – це, по суті і по формі, той же суд. З перехресними допитами, захисниками, обвинувачами і так далі. Головує в Сенаті під час процедури імпічменту голова Верховного суду США. Вислухавши всі сторони, сенатори повинні прийняти рішення за кожним з пунктів звинувачень. У разі, якщо "за" голосує дві третини складу Сенату, імпічмент вважається оголошеним. При цьому, акцентуємо ще раз, жодних інших наслідків, крім відставки, рішення не несе.

Чи загрожує імпічмент Трампу

Наскільки ж реальний імпічмент Дональда Трампа, який став четвертим в історії держави президентом, процедура відсторонення якого зайшла настільки далеко? Експерти сайту "Сьогодні" впевнені, що Конгрес, найімовірніше, підтримає звинувачення. Стосовно ж Сенату, в якому більшість утримують республіканці і який, власне, і прийматиме остаточне рішення про імпічмент, то тут не все так очевидно.

"Якщо не відбудеться розколу в рядах республіканців, передусім в Сенаті, то ймовірність імпічменту вельми невелика, – зазначив в коментарі сайту "Сьогодні" політолог Володимир Фесенко. – Але якщо раптом трапиться щось неординарне – наприклад, Трамп скаже щось неприємне на адресу когось із видних республіканців, – все може бути".

Проте, на думку політолога, наразі історія з імпічментом більше консолідує республіканців.

У свою чергу, політолог Вадим Карасьов вважає, що історія з імпічментом Трампу, хоча за формою передвиборча, за фактом пов'язана зі знищенням Трампом двопартійного консенсусу у зовнішній політиці.

"Історично у американців завжди існував двопартійний консенсус щодо зовнішньої політики, щодо національної безпеки. Трамп цей консенсус почав руйнувати. І "яблуком розбрату", каталізатором подальших подій стала в даному випадку Україна. І це головна причина імпічменту, а не вибори. Такі досвідчені кадрові дипломати, як Йованович, Тейлор не втягувалися б в цю справу і не давали б таких показань, якби розуміли, що це просто внутрішня, передвиборча історія", – зазначив в коментарі сайту "Сьогодні" політолог.

Говорячи про реальність імпічменту, Вадим Карасьов зазначив, що ймовірність позитивного рішення Сенату багато в чому залежатиме від того, яку інформацію отримає Конгрес в ході розслідування.

"Скажімо так: загроза імпічменту є, і реальна, а не фейкова. Багато чого залежатиме від того, які докази здобудуть в ході розслідування. І від того, як республіканці в результаті подивляться на цю історію – з точки зору інтересів партії чи ж з точки зору національних інтересів. Справа в тому, що зараз в стані республіканців є люди, готові підтримати імпічмент. Але немає опонентів Трампа рівня Маккейна, які могли б стати двигуном процесу всередині партії", – зазначив політолог.