Політика в 2017 році: найбільш знакові зміни у вищому керівництві країн світу

Парламентські вибори в Нідерландах

15 березня 2017 року були не обрані 150 членів Палати представників, другої палати парламенту Нідерландів, якій належать права законодавчої ініціативи та внесення поправок. Протягом 2002-2012 рр., Кожен кабінет йшов у відставку до завершення свого повного чотирирічного терміну. Після дострокових виборів 2012 року діючий прем'єр-міністр Рютте, лідер праволіберальної "Народної партії за свободу і демократію", сформував коаліційний уряд.

Партія Рютте перемогла і на виборах 15 березня, завоювавши 33 місця. Другою (20 місць) виявилася вкрай права "Партія свободи", яку очолює євроскептик Герт Вілдерс. Достатню кількість голосів, щоб зайняти місце в парламенті, набрали 13 партій.

Явка склала 81,9% – це найвищий показник починаючи з 1986 року.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Євроатлантичні ліберали, які виступають за інокультурну міграцію, збереження ЄС, НАТО і нарощування санкцій і військового тиску на Росію, святкували перемогу.

Парламентські вибори в Болгарії

26 березня відбулися дострокові парламентські вибори в Болгарії. З січня 2017 року Болгарією керував тимчасовий уряд, призначений новим президентом. Тодішній прем'єр Бойко Борисов подав у відставку в кінці 2016 року, після того як кандидат від правлячої партії ГЕРБ програла вибори президента Болгарії незалежному кандидату.

На виборах перемогла проєвропейська партія ГЕРБ (34% голосів). Її лідер – Бойко Борисов отримав мандат на формування свого третього кабінету міністрів. На другому місці – Болгарська соціалістична партія, яку називають проросійською. Її підтримали 27% виборців.

Парламентські вибори у Вірменії

2 квітня правляча Республіканська партія Вірменії (РПА) за результатами виборів до Національних зборів отримала конституційну більшість. Це означає, що вона зможе приймати закони, затверджувати програму уряду, висловлювати вотум недовіри прем'єр-міністру чи уряду самостійно політичних сил.

Відповідно до нової Конституції Вірменії, яка була прийнята в грудні 2015 року, формування нового парламенту є передостаннім етапом переходу країни від напівпрезидентської до парламентської форми правління. Після того, як в 2018 році закінчаться повноваження чинного президента Сержа Саргсяна, цей перехід повністю завершиться.

Ще до виборів керівництво РПА заявило, що в разі перемоги партії прем'єр-міністр Вірменії Карен Карапетян продовжить керувати урядом. До призначення на цю посаду Карапятян був топ-менеджером російського "Газпрому".

Референдум у Туреччині

16 квітня в Туреччині пройшов референдум про зміну конституції. За прийняття запропонованих правлячою партією поправок і перетворення парламентської республіки на президентську висловилися 51% громадян. Завдяки цьому президент, що раніше мав доволі формальні функції, перетвориться у володаря реальної влади. Він може особисто призначати міністрів, представляти бюджет, висувати кандидатури більшості суддів, а також видавати укази, які згодом отримають статус законів. Тепер Реджеп Тайіп Ердоган, який фактично керує країною з 2002 року, отримав законні підстави для того, щоб правити до 2029 року.

Президентські і парламентські вибори у Франції

7 травня відбувся другий тур президентських виборів. Лідер політичного руху "Вперед!" Еммануель Макрон здобув перемогу – за нього проголосували 66% виборців. При цьому чверть французів, зареєстрованих у виборчих списках, вважали за краще не йти на вибори – це найвищий показник неявки з 1969 р.

Еммануель Макрон. Фото: AFP

Експерти відзначали, що в країні обраний проєвропейський президент. Тим самим, французи зробили важливе повідомлення про політичні настрої як у Франції, так і в усій Західній Європі: громадяни хочуть, щоб їхні інтереси представляла сильна особистість; вони хочуть жити в потужній і ефективно керованій державі; але вони бояться наслідків виходу з Євросоюзу за прикладом Brexit і хочуть бути частиною об'єднаної Європи. Французи розуміють, що Євросоюзу потрібні реформи, і чекають цих реформ.

Відповідно до закону, відразу після президентських виборів у Франції проходять вибори в нижню палату парламенту – Національні збори. Вони показують, чи зможе новообраний президент управляти країною або зіткнеться з потужною опозицією в парламенті, здатною блокувати всі його ініціативи. У 2017 році абсолютну більшість у нижній палаті отримала партія президента. З такими результатами у французького лідера з'явився карт-бланш для реалізації своєї політики.

Але не менш важливим підсумком виборів стала низька явка – 57% виборців вирішили не голосувати. Такого не було за всю історію сучасної Франції.

Президентські вибори в Південній Кореї

9 травня на дострокових президентських виборах переміг Мун Чже Ін, який набрав 41% голосів. Проведення дострокових виборів було обумовлено імпічментом і відстороненням від влади колишнього глави держави Пак Кин Хе в зв'язку з її причетністю до корупційного скандалу.

Результат виборів збігся передбачуваним: переможцем став лівоцентрист. Праві – колишня партія влади – виявилися скомпрометовані скандалом з попередньою адміністрацією.

Президентські вибори в Ірані

19 травня чинний президент Хасан Роухані набрав 57% голосів і був переобраний на другий термін. У 2013 році Роухані переміг на президентських виборах з результатом 51% голосів при явці 73%. В цьому році явка склала 70%. Помірні реформи Роухані дали можливість у 2015 році укласти ядерну угоду між Іраном і світовими лідерами, що призвело до послаблення міжнародних санкцій проти Тегерана. 68-річний Роухані обіцяв відкрити Іран для всього світу і дати своїм громадянам більше свободи. Втім, його можливості сильно обмежені. Згідно з теократичною системою Ірану, верховний лідер (зараз це аятола Алі Хаменеї) має повноваження приймати остаточні рішення з усіх політичних питань.

При цьому 28 грудня 2017 року у другому за розміром місті Ірану – Мешхаді – пройшов марш, учасники якого висловлювали невдоволення економічною ситуацією в країні. Ця акція стала початком масових протестів в Ірані.

Парламентські вибори у Великобританії

8 червня відбулися дострокові вибори. Прем'єр Тереза Мей, яка оголосила їх заради зміцнення своїх позицій, домоглася протилежного результату: консерватори хоч і зберегли статус партії номер один, але позбулися абсолютної більшості в Палаті громад. Для багатьох британців значущим фактором при прийнятті рішення не голосувати за правлячу партію стало прагнення Мей домогтися жорсткого варіанту Brexit.

Тереза Мей. Фото: AFP

За підсумками виборів консерватори втратили 12 місць в парламенті (залишилося 318), а їх головні опоненти – лейбористи отримали ще 31 мандат (261). Третє місце зайняла Шотландська національна партія – 35 мандатів (-19). Для контролю над Палатою громад потрібно 326 мандатів з 650.

Позачергові парламентські вибори в Косово

11 червня перемогу на позачергових парламентських виборах здобула коаліція ПАН, якою керують колишні лідери так званої Визвольної армії Косово. Це воєнізоване формування збройним шляхом боролося за незалежність краю від Сербії. Позачергові вибори до законодавчих зборів краю були призначені після того, як в травні прем'єр-міністр Косово був змушений оголосити про саморозпуск уряду. Перед цим парламентарії відмовилися голосувати за угоду про демаркацію кордону з Чорногорією, переговори щодо якої велися два роки. Депутатам здалося, що якщо документ буде прийнятий, то Косово втратить 82 кв. км родючих земель, а тому ратифікувати угоду не можна.

Всього у виборах в Косово, населення якого становить близько 1,8 млн осіб, брали участь 26 партій. З них п'ять представляють інтереси сербської меншини краю. Втім, згідно з регламентом голосування, за сербами в будь-якому випадку закріплюється 10 місць в 120-місцевому парламенті. Довгий час серби Косово не брали участі у виборах, оскільки не бажали легітимації албанської адміністрації. Однак на цих виборах вони в значній мірі перервали цю традицію. До війни 1998-1999 рр. серби становили близько 15% населення Косово, зараз їх залишилося близько 6% від загальної кількості жителів.

Після цих виборів прем'єр-міністром Косово вдруге став Рамуш Харадінай. Він був оголошений Сербією в міжнародний розшук за підозрою у військових злочинах, скоєних під час війни 1998-1999 років. Брав участь у бойових діях і отримав поранення. У квітні 2008 року був повністю виправданий Гаазьким трибуналом, однак в липні 2010 року виправдувальний вирок був скасований. У листопаді 2012 року Гаазький трибунал знову виправдав Харадіная.

Без виборів в Саудівській Аравії

21 червня 81-річний король назвав новим наслідним принцом свого 31-річного сина Мухаммеда бен Салмана аль Сауда. Новий спадкоємець престолу також є другим заступником прем'єр-міністра і міністром оборони, головою правління благодійного фонду короля Салмана, главою королівського суду, головою ради з економічних питань та розвитку країни. 4 листопада він став главою Антикорупційного комітету Саудівської Аравії. Новій структурі указом короля доручено проводити власні розслідування, арешти, вводити заборону на поїздки, заморожувати банківські активи і здійснювати інші дії в рамках антикорупційної кампанії.

Мохаммед бен Салман. Фото: AFP

Зараз діяльність Комітету має досудовий характер: фігурантам розслідувань офіційних звинувачень не висувають, кримінальному переслідуванню вони не піддаються. Велика частина затриманих осіб, серед яких було більше десяти принців і близько 150 колишніх міністрів, бізнесменів, інших видних персон, погодилися на угоду з принцом Мухаммедом і передали в його розпорядження левові частки своїх статків. Загальна сума відкупних склала близько 100 млрд доларів.

Принц Мухаммед пообіцяв найближчим часом вирубити під корінь прояви релігійного екстремізму. "Ми повертаємося до того, чим були раніше – країни помірного ісламу, відкритої для всіх релігій, традицій і людей з усього світу", – сказав він на зустрічі з інвесторами в кінці жовтня.

Президентські вибори в Монголії

7 липня результаті другого туру президентом країни став кандидат від опозиційної демократичної партії Халтмаагійн Баттулга. Три політичні партії, які змогли отримати місця в парламенті в результаті торішніх виборів, висували своїх кандидатів. Новий президент – художник, спортсмен (чемпіон світу 1983 року по самбо), підприємець. Він вважається одним з найбагатших людей країни. Монголія – змішана республіка, президент не є одноосібним главою виконавчої влади, але здійснює командування збройними силами і має право вето на прийняті парламентом закони.

Парламентські вибори в Норвегії

11 вересня обрано 169 депутатів Стортингу, парламенту країни. Правляча коаліція на чолі з консервативною партією перемогла з невеликою перевагою (89 місць). Поразка партії зелених, яка виступала в тому числі за негайне припинення розвідки нафти і газу і протягом 15 років за повну відмову від цієї галузі, означає, що істотних змін в нафтогазовій промисловості Норвегії не буде.

Таким чином, консерватори сформують другий уряд поспіль. Лівоцентристська коаліція становила більшість в парламенті в 2005-2013 рр. За цей час влада перейшла від парламенту до міністерств, а публічні дебати в значній мірі були замінені зустрічами за закритими дверима.

Парламентські вибори в Німеччині

24 вересня було обрано 709 членів бундестагу, федерального парламенту Німеччини. За підсумками виборів консервативні блоки ХДС/ХСС і СДПН залишилися двома найбільшими силами в парламенті, але вони отримали значно меншу частку голосів, ніж на виборах в 2013 році. У той же час, подолали 5-відсотковий бар'єр і пройшли в бундестаг дві нові політсили. Чинний канцлер Ангела Меркель веде роботу з формування нової коаліції, але поки її зусилля не увінчалися успіхом.

Президентські вибори в Киргизстані

15 жовтня в один тур визначився новий президент – це перший випадок мирної зміни глави держави за всю історію цієї країни. З результатом 55% переміг представник соціал-демократичної партії Сооронбай Жеєнбеков, колишній прем'єр-міністр. Повноваження попереднього президента Алмазбека Атамбаєва спливали 1 грудня. Згідно з конституцією країни, президент може займати свій пост тільки один термін. Атамбаєв давно заявляв, що не збирається після виходу у відставку займати взагалі будь-які державні посади – в тому числі і прем'єр-міністра, щоб зберегти владу.

Сооронбай Жеєнбеков. Фото: president.kg

Вибори активно висвітлювалися в пресі як "високотехнологічні". Всі виборчі дільниці в країні були обладнані автоматичними урнами, які зчитували інформацію, дані з яких через спеціальні захищені канали передаються на сервер Центрвиборчкому відразу після закінчення голосування, після чого надходять на сайт комісії. Списки виборців складалися на основі біометричних даних громадян. Ідентифікація на ділянках проводиться за відбитками пальців або ж по обличчю людини.

Парламентські вибори в Австрії

15 жовтня перемогу здобула Австрійська народна партія (АНП). Вибори були достроковими, тому що в травні розпалася проіснувала 10 років урядова коаліція в складі соціал-демократичної партії і АНП. Але АНП не отримала абсолютної перемоги, тому уряд повинен бути знову коаліційним. Прем'єр міністром став Себастьян Курц, лідер АНП.

Напередодні виборів, протягом літа, незважаючи на мертвий політичний сезон, АНП вдалося наростити підтримку на 9-10 процентних пунктів. При цьому важливу роль відіграла структурна перебудова партії, що почалася відразу після обрання Курца її керівником. АНП швидко змінила ключові партійні логотипи, гасла, дизайн веб-сторінки і представництв в соцмережах і навіть корпоративні кольори. Суттєво змінилося і керівництво самої партії. Чи не основним посилом кампанії Курца було всебічне оновлення політичного життя і суспільства в цілому. Виборці, очевидно, настільки асоціювали Курца з оновленням, що готові прощати йому як брак політичного досвіду, так і відсутність глибоких знань у сфері економіки.

Парламентські вибори в Чехії

Вибори відбулися 20 і 21 жовтня. Великої поразки зазнала правляча соціал-демократична партія, яка посіла шосте місце. Перемогу здобула партія ANO ("Акція незадоволених громадян"), цілями якої заявлені боротьба з корупцією та іншими недоліками політичного життя. Заснував партію Андрій Бабіш – доларовий мільярдер, друга людина в Чехії за розміром статку, власник транснаціонального агрохолдингу і медіамагнат.

6 грудня Бабіш призначений прем'єр-міністром. Багато хто вважає нового прем'єра популістом і проросійськи налаштованим політиком. Сам він заявив, що в парламенті буде працювати "з усіма політичними силами", проте не буде вести переговори про формування уряду з проросійськими партіями, які також виявилися серед лідерів виборів. Він також запевнив, що Чехія є і повинна бути в майбутньому твердим учасником НАТО і Євросоюзу.

Парламентські вибори в Японії

22 жовтня на дострокових загальних парламентських виборах коаліція на чолі з прем'єр-міністром Сіндзо Абе отримала дві третини голосів. Згідно з японськими правилами, якщо коаліція контролює понад дві третини місць, вона має можливість призначити глав усіх постійних комітетів парламенту і фактично звести вплив опозиції на прийняття рішень до мінімуму.

Ця перемога означає, що виборці хочуть просування вперед при збереженні політичної стабільності, заявив сам Абе, коментуючи результати голосування. Сам прем'єр-міністр отримав шанс на збереження посади в 2018 р. Він зможе продовжити надм'яку монетарну політику, яка підтримувала зростання економіки Японії шість кварталів поспіль, займеться проблемою держборгу, ринку праці. Також Абе зможе зайнятися переглядом конституції країни, щоб уточнити статус японської армії в світлі зростаючої загрози з боку КНДР.

Парламентські вибори в Аргентині

22 жовтня перемогу здобула коаліція на чолі з президентом-правоцентристом Маурісіо Макрі. Його головного опонента з лівого флангу екс-президенту Аргентини Крістіни Кіршнер вдалося отримати місце сенатора, а значить, і депутатську недоторканність – вона, з огляду на порушені стосовно її справи про корупцію і махінації, явно буде не зайвою. Експерти відзначають, що результати виборів дадуть владі країни мандат на проведення економічних реформ, а ось у зовнішній політиці обійдеться без різких змін: хоча уряд вважає пріоритетним розвиток відносин з США і ЄС, про "стратегічне партнерство" з Росією воно також не забуває. За підсумками виборів оновлені 127 з 257 місць в палаті депутатів і 24 з 72 – в сенаті.

Президентські вибори в Словенії

12 листопада чинний президент Словенії Борут Пахор переміг у другому турі президентських виборів, набравши 53% голосів. Він подякував усім, хто проголосував за нього. П'ять років тому, на його думку, громадяни обрали його, тому що були проти чинного тоді президента Данило Тюрка, тепер же вони голосували за свого політика. "Словенці стають більш впевненими в собі, більш суверенними, більш мислячими, більш відкритими і менш спірними", – йдеться в повідомленні.

Військовий переворот в Зімбабве

15 листопада армія Зімбабве блокувала столицю країни, взяла під контроль телебачення, урядові будівлі і резиденцію президента, 93-річного Роберта Мугабе, який одноосібно правив країною з моменту здобуття нею незалежності в 1980 р. Ситуація загострилася після того, як прихильники дружини Мугабе Грейс в правлячій партії усунули 6 листопада віце-президента Еммерсона Мнангагву, який вважався наступником Мугабе. За віце-президента заступилися військові та ветерани партії.

24 листопада 75-річний Еммерсон Мнангагва був приведений до присяги в якості нового президента країни. Військові гарантували Мугабе і його дружині недоторканність і можливість спокійно жити в країні. Це було частиною угоди, що дозволила підставити те, що відбувається, не як переворот, а як легітимний перехід влади. При цьому екс-президент отримав відступні в розмірі 10 млн доларів і довічну президентську зарплату.

Експерти вважають, що жорсткі і вольові якості нового президента будуть насамперед спрямовані на те, щоб витягнути економіку країни з важкої кризи і поліпшити скрутне становище населення.

Вибори президента в Чилі

18 грудня новим президентом країни став Себастьян Піньєра, який набрав 55% голосів, його суперник, сенатор-лівоцентрист отримав 45%. Піньєра буде очолювати державу з 2018 по 2022 роки. Цікаво, він вже займав пост президента країни – з 2010 по 2014 роки.

Парламентські вибори в Каталонії

21 грудня відбулися дострокові вибори нового регіонального парламенту. Вони були призначені центральним урядом Іспанії після розпуску каталонського парламенту через прийняття ним рішення про незалежність Каталонії. Таким чином, місцевий парламент підтримав результати яке відбулося 1 жовтня референдуму про незалежність регіону, на якому 90% ті, хто взяв участь, проголосували за суверенітет від Іспанії.

Прапори Каталонії. Фото: AFP

Вибори не були бойкотовані жодної зі сторін конфлікту, що підвищує їх легітимність, а, значить, їх результати зможуть вважатися справжнім волевиявленням автономного регіону. За підсумками виборів три сепаратистські партії в сумі набрали 48% голосів, що гарантує їм отримання близько 70 з 135 місць в парламенті. Але переможцем голосування стала лівоцентристська "Громадянська партія", яка виступає проти незалежності, якій дістануться 37 мандатів. При цьому правляча в Іспанії правоцентристська "Народна партія" виявилася аутсайдером і отримує всього три місця в парламенті. Явка на голосуванні перевищила 80% і стала рекордною.