Протести в Ірані: чи буде революція і до чого тут США

Катастрофа українського літака, збитого засобами ППОКорпусу вартових ісламської революції (КВІР) стала причиною масових протестів в Ірані. В основному протести сконцентрувалися навколо університетів, а їх учасниками стали студенти. Спочатку молодь організовувалася, щоб покласти квіти на згадку загиблих у катастрофі. Однак з часом ці акції переросли на мітинги та вуличні ходи. Залунали заклики до влади відповісти за збитий літак. Причому відповідальність протестувальники покладають не тільки на керівництво КВІР, а й на вище керівництво країни з духовним лідером Ірану аятолою Хаменеї.

Поліція застосувала до протестувальників газ, намагаючись розігнати протести. Але, судячи з усього, поки приборкати народний гнів у Ірану не виходить.

У всіх сумнівних випадках звинувачуй США ...

Влада Ірану звично звинувачують у причетності до нинішніх протестів Захід. Посол Великої Британії в Ірані Роберт Макейр був навіть заарештований на кілька годин за звинуваченням у підбурюванні до протестів. При цьому вся провина посла, який володіє, до речі, дипломатичною недоторканністю, полягала в тому, що він відвідав акцію вшанування пам'яті жертв трагедії, що відбулася в університеті Аміра Акабіра. Дров до вогню підкинув президент США Дональд Трамп, який у своїй традиційній манері "слона в посудній лавці" опублікував твіт на фарсі, в якому висловив підтримку протестувальникам. "Відважному і страждальному іранському народу: я підтримую вас від початку президентства, і мій уряд продовжуватиме підтримувати вас. Ми уважно стежимо за вашими протестами. Ваша сміливість надихає", – написав Трамп. Навіщо він це зробив – незрозуміло, як, втім, незрозуміло чимало з того, що робить нинішній американський президент. Адже, як в один голос стверджують експерти сайту "Сьогодні", Сполучені Штати не мають ані бажання, ані ресурсів реально підтримувати іранський "Майдан".

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

"Для розгойдування ситуації зсередини потрібні союзники на місцях і відповідні організаційно-політичні мережі, які б розгойдували ситуацію. У США союзників всередині Ірану практично немає. Є дуже нечисленні маргінальні групи, на які США роблять ставку – монархісти та радикали з організації іранських моджахедів. Вони не мають впливу всередині країни і не мають внутрішньої легітимності в очах іранського суспільства. Більшість іранців негативно ставляться до США і рівень антиамериканізму не дає можливості якось впливати на ситуацію. Один твіт на фарсі не змінить ситуації. Конфлікту понад сорок років, і в суспільстві вкоренилися антиамериканські настрої", зазначив в коментарі сайту "Сьогодні" експерт з питань міжнародної політики та Близького Сходу аналітичного центру "Український інститут майбутнього" Ілля Куса.

До того ж, на думку експерта, для розкачки ззовні недостатньо зусиль однієї країни. Необхідна, як мінімум, підтримка інших світових або регіональних лідерів.

"Однак європейці дуже стримано ставляться до ситуації і не ризикують розгойдувати Іран, оскільки не бачать в цьому користі. Навіщо це їм? Що стосується регіональних лідерів, то вони навпаки намагаються знизити градус напруги. Емір Катару приїжджав днями до Тегерану, потім міністр закордонних справ Пакистану. А Пакистан історично був посередником в контактах між Іраном і Саудівською Аравією. Тому у Штатів немає ані внутрішніх, ані зовнішніх можливостей підтримати, а тим більше "організувати" протести в Ірані. А послання Трампа – скоріше свідчення відсутності серед істеблішменту США єдності з питання Ірану. Трамп постить, що він хоче, його команда в ефірах говорить зовсім інше. Наприклад, що Вашингтон готовий до переговорів з Іраном без жодних попередніх умов", – зазначає Ілля Куса.

У свою чергу військовий журналіст, експерт у Близькому Сходу Вадим Нанінець вважає, що США найменше зацікавлені в тому, щоб дестабілізувати ситуацію в Ірані, а тим більше, сприяти якимось чином зміні нинішнього режиму.

"Якщо згадати історію, американці взагалі опинилися у Перській затоці завдяки війні Ірану та Іраку. Потім головним "злодієм" був Саддам Хусейн. Хуссйна скинули і в регіоні з представників "вісі зла" залишився Іран. При цьому, щойно Хусейна повалили, Саудівська Аравія відразу вимагала прибрати з території країни американські бази. Зараз США добре заробляють, постачаючи в регіон зброю "для протидії іранській загрозі". І у краху іранського режиму вони вкрай не зацікавлені. Оскільки відразу виникне питання: а навіщо в регіоні американці?", – каже Вадим Нанінець.

За його словами, реальними антиіранськими операціями в регіоні всі ці роки займався хіба що Ізраїль, для якого Іран дійсно становить загрозу.

Всьому виною вибори?

Якщо хто і скористається нинішніми протестами, так це внутрішні гравці, вважають експерти. Як зазначає Ілля Куса, внутрішнє протистояння між помірно-реформістським крилом на чолі з президентом Хасаном Рухані та його адміністрацій з одного боку, і консерваторами-силовиками з КВІР з іншого триває вже багато років. І зараз на тлі катастрофи і протестів воно загострилося.

"Зараз всі використовують ці протести, щоб зміцнити свої позиції. Команда Рухані намагається "посунути" Корпус вартових ісламської революції з усіх секторів іранської економіки, користуючись тим, що силовики, які збили авіалайнер, дискредитовані. А КВІР, в свою чергу, намагається поширити відповідальність на інші структури. В першу чергу, на армію, яка є їх прямим конкурентом, по-друге, на місцеву владу, більшість представників якої є ставлениками Рухані", – зазначає Ілля Куса.

Крім того, за його словами, свій відбиток на ситуацію накладають парламентські вибори, які відбудуться в Ірані через місяць з невеликим.

"Іран в цьому сенсі нічим не відрізняється від інших країн. Там також має місце політична боротьба, інтриги, бійка за "годівницю", потоки, вплив, гроші, як і в усіх інших країнах. Тому вибори, які відбудуться 21 лютого, додатково впливають на бажання сторін розігріти ситуацію, щоб отримати політичні бонуси", – зазначає Ілля Куса.

Революції не буде

Чи можуть нинішні протести в Ірані перерости на щось більше? Адже якщо пригадати, багаторічна кровопролитна громадянська війна в Лівії, в ході якої було повалено режим Каддафі, також почалася з відносно невеликих виступів з відносно невеликого приводу. 16 січня 2011 року на вулиці Бенгазі вийшло трохи більше півтисячі людей, які вимагали звільнення затриманого напередодні правозахисника Фатхі Турбіля. Турбіля звільнили в той же день, але маховик протестів було вже не зупинити. Війна, яка з перервами триває дотепер, забрала життя десятків тисяч людей.

Експерти сайту "Сьогодні", втім, вважають, що протести в Ірані навряд чи завершаться революцією. І навряд чи на вимогу протестувальників нинішнє керівництво країни піде у відставку добровільно.

"Звичайно, протестувальникам в Ірані, враховуючи суспільно-політичну ситуацію та "міцність" режиму, який керує країною вже багато десятиліть, навряд чи вдасться домогтися відставок якихось високопоставлених чиновників. Інше питання, що це може підняти протестний рух взагалі. Як правило, жертви серед протестувальників загострюють обстановку, порядок протестів змінюється: протестувальники висувають уже не ті вимоги, з якими виходили спочатку, а порушення прав людини. Це загальна логіка протестів. Але говорити про те, що влада зараз піде у відставку? Це навряд чи", – зазначив в коментарі сайту "Сьогодні" експерт Українського інституту міжнародної політики Ростислав Томенчук.

Згоден з такою думкою і Вадим Нанінець.

"Насправді, в Ірані досить сильні протестні настрої. Бо кому сподобається сорок років жити під санкціями. Вони теж хочуть красивого життя, а всі фінансові ресурси там майже по-путінськи виявилися в руках силовиків – того ж Корпусу вартових і т.ін. Маленький штрих: страна велика, а послати на війну нікого. У Сирії почалася війна, і самі іранці особливо не поспішають йти воювати туди. Воюють найманими афганцями. Так, свою батьківщину вони захищати будуть. Але шабашити на чужих авантюрах – ні. Отже ліберальний запит там є. Варто звернути увагу на те, як студенти відмовилися топтатися по прапорах США та Ізраїлю", – говорить Вадим Нанінець.

Однак, на його думку, не зважаючи на це, виступи будуть придушені.

"Проблеми в тому, що цей ліберальний прошарок не отримує ніякої підтримки від Заходу і американців зокрема. І зараз, схоже, виступи будуть придушені. Але ліберальний запит залишиться", – зазначає експерт.

У свою чергу Ілля Куса каже, що "запит на революцію" в країні не найсильніший.

"На мій погляд протести ні до чого не призведуть. По-перше, акції нечисленні, в них беруть участь лише кілька тисяч осіб, що для такої великої країни, як Іран, звичайно, небагато. По-друге, вони цілеспрямовані. Протестує одна група, в основному молодь, студенти у великих містах. Університети завжди і у всіх країнах були протестним ядром, тому, що молодь прогресивніша, вільніша, вона легше здійнятися на протест. Крім того, оскільки причиною протестів стала катастрофа українського Боїнга, під час якої загинуло багато іранських студентів, вийшла така емоційна реакція саме цієї групи. Причому більшість вийшла протестувати не обов'язково проти уряду, але на знак солідарності з родинами загиблих", – зазначає експерт.