Катерина Степаненко
редактор Республіка Судан, де мені пощастило побувати цієї весни, далека від міжнародних туристичних маршрутів. Туди рідко приїжджають іноземці, і ми мало що знаємо про цю країну. А тим часом державі в Східній Африці, яке за площею займає 15-те місце в світі, є чим здивувати.
Відразу скажу, країна досить бідна – на душу населення припадає $ 2304 ВВП, що є 129-м результатом серед усіх країн в світі. При наявності найбагатших нафтових запасів (904 млн тонн) колишня колонія Великої Британії з 1990 по 2017 рік перебувала під жорсткими міжнародними санкціями через громадянську війну, яка тривала майже тридцять років як раз через бажання контролювати родовища нафти. Заспокоїти регіон вдалося лише після того, як Судан розпався на Республіку Судан і Південний Судан, розділивши таким чином і нафтові запаси.
Ще одним джерелом наповнення бюджету є сільське господарство, де задіяні до 80% всіх працюючих суданців. Провідні галузі – тваринництво, рослинництво, злакові, арахіс, гуміарабік і бавовництво.
На відміну від більшості країн Африки, Судан має доступ до прісної води Нілу, якою і зрошується 1,9 млн га угідь. Це всього 15% придатної для сільськогосподарського господарства землі. Влада активно пропонують іноземцям взяти землю в оренду за такою схемою: приносите свої технології, забезпечте роботою місцеве населення, а урожай весь ваш. Але проблема якраз з робочою силою. Уздовж трас досить багато стоїть розібраної сільськогосподарської техніки. Чиновники розповідають, що в рамках державних інвестиційних проектів закуповується техніка. Але у суданських сільськогосподарських робітників не вистачає навичок проведення профілактичних або ремонтних робіт. В результаті трактори і комбайни просто розбирають на запчастини і кидають.
Непогано розвинене тваринництво – країна з 40-мільйонним населенням має понад мільйон голів худоби. Влада впевнена, що будь-який побудований іноземцями м'ясокомбінат дуже швидко окупиться завдяки слабкому суданському фунту і дешевій робочій силі. Але поки ніхто не поспішає відкривати тут м'ясопереробний комбінат. На ринках же можна зустріти м'ясо рідкісних тварин – черепах і крокодилів. У столиці є цілі лавки, де продають шкіру, зняту цілком з нільського крокодила, склянки із копит антилоп і африканського буйвола.
Мріють суданці мати свою сонячну електростанцію, заздрячи Марокко, де 2015 року в західній частині пустелі Сахара в горах Атлас відкрилася найбільша в світі подібна станція СЕС Уарзазат. Погодні умови дозволяють виробляти електроенергію круглий рік, але поки неясно, кому її продавати – навколо також дуже бідні країни.
Поняття "туристична індустрія" повністю відсутня. На всю країну лише кілька готелів, один з яких побудував колишній лівійський лідер Муаммар Каддафі. Немає екскурсійних програм і маршрутів, сувенірних базарів, дорожніх покажчиків, пляжі на березі Червоного моря абсолютно дикі, а ресторани більше схожі на столові. Знамениті Нубійські піраміди в стародавньому місті Мерое стоять абсолютно без охорони, не кажучи вже про те, щоб там хтось брав плату за вхід. Ні доріг, ні поліції на них.
При цьому можу сказати, суданці – доброзичливий і чесний народ. Можна загубитися в заплутаних вуличках якогось міста, а тебе підвезуть до місця твого проживання та навіть грошей за це не візьмуть. Я не встиг поміняти валюту, водій радісно підвіз мене, по дорозі розпитуючи арабською про Україну, а коли я запропонував йому розплатитися доларами, образився. "Якщо я візьму у тебе щось, це буде порівняно з образою гостя", – сказав він.
Хартум. Будинок першого президента Судану Джафара Мухаммеда Німейрі. Фото: М. Фараджаллах
30 років один лідер
Одноосібним керівником Судану з 1989 року є 74-річний Омар Хасан Ахмед аль-Башир. Він прийшов до влади через військовий переворот, влаштувавши лише двічі президентські вибори майже за 30 років свого правління – 1996-го і 2010 року. Зараз парламент намагається домогтися, щоб аль-Башир призначив в найближчі роки нові президентські вибори.
Судан підтримує свого президента приблизно 50% на 50%. Опозиційно налаштоване населення вважає, що всі біди країни саме через аль-Башира, громадянська війна при якому призвела до міжнародних санкцій. У місцевих ЗМІ досить багато критики на адресу лідера. Досить критики і в соцмережах, які не заблоковані. Але друга половина вважає, що аль-Башир не допустив ще більшого розвалу країни і в переговорах з сусідами вміло розігрує карту власника "хвоста Нілу", опиняючись то на боці Єгипту, то – Ефіопії.
На шпагаті між Єгиптом, Ефіопією, Туреччиною і РФ
Зараз Судан в дуже важкому політичному становищі, балансуючи між інтересами сусідів – Єгипту і Ефіопії. Аддіс-Абеба побудувала на кордоні з Суданом найбільшу в регіоні ГЕС "Хідасе", яка може позбавити Каїр регіональної монополії на експорт електроенергії. І країна стоїть перед вибором: вибрати сторону арабського брата чи економічну вигоду з ефіопцями.
Нещодавно до країну заїжджав президент Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган. Щоб заручитися підтримкою цього сильного гравця в мусульманському світі, довелося передати під управління Анкарі на 99 років острів Суакін в Червоному морі. Цей майже безлюдний острів з 1517 до 1865 року належав Османській імперії і був одним з її форпостів. Тепер Ердоган хоче відреставрувати там древню мечеть і зробити тут курорт.
У виборі між США і РФ Судан, схоже, вибрав Москву. Барак Обама перед своїм відходом скасував американські санкції проти Судану, але Дональд Трамп загальмував їх фактичне скасування, а вніс громадян цієї країни до списку тих, кому заборонено видавати візи США. А президент Росії цього року прийняв в Сочі аль-Башира, на арешт якого виписаний міжнародний ордер. Судан був представлений на найвищому рівні, включаючи армійське командування. В результаті була досягнута домовленість про відкриття в Судані військової бази РФ. Ця новина виявилася несподіванкою не тільки для Заходу, але і для суданців.
Мерое: піраміди чорних фараонів і рожевий пісок
Чотири години їзди пустелею на північ від столиці Хартума – і ось перед тобою відкривається краєвид з забутими світовою цивілізацією пірамідами стародавнього міста Мерое, що став столицею держави Куш після розорення міста Напате фараоном Стародавнього Єгипту Псамметіхом II в VI ст. до н. е. До сьогодні історики сперечаються, яка з цивілізацій з'явилася раніше: царство фараонів в Єгипті чи Кушитське царство зі столицею Мерое, де правили так звані чорні фараони. У перших століттях до н. е. – перших століттях н. е. Куш успішно протистояв вторгненням римлян, але впав у зв'язку з безперервними рейдами аксумітів в першій чверті IV ст. н. е.
Всього в Судані розташоване 300 пірамід, і велика їх частина розташована в місцевості Біджрауіе під Мерое, де пісок на дотик нагадує м'яку глину і має неповторний рожевий відтінок. Саме він і став матеріалом для необпаленої цегли, з якої побудовані стародавні конструкції. На превеликий жаль, в 1830-х роках якийсь Жозеф Ферліні, який побажав пограбувати піраміди, найняв 300 робочих, які просто зносили піраміду шар за шаром. Таким чином, частина цих унікальних будівель втрачена.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
На відміну від єгипетських пірамід, тіло місцевого фараона ховали в землі, а піраміду зводили поруч, як надгробок. Кожна піраміда має прибудову, схожу на вхід, але це всього лише спосіб розповісти світові про життя і діяльності похованої тут особистості. Усередині знаходяться лише кам'яні стіни, на яких вирізана вся історія життя держави Куш при похороненому тут фараоні і символи з Книги мертвих: про його війни, мирові угоди, економіку тощо.
Ці конструкції розрізняються за видом: одні з гладкими стінами, інші ступінчасті; і за висотою – від 12 до 20 метрів. Схили біля пірамід Судану крутіші, ніж у єгипетських пірамід Гізи. Надземні частини суданських пірамід мали суцільну кам'яну кладку, всередині були відсутні приміщення. У верхній частині пірамід Судану могли бути зроблені невеликі ніші. Археологи вважають, що в таких нішах могли стояти статуї, які теж, швидше за все, дісталися розкрадачам гробниць.
Нещодавно швейцарські археологи знайшли в гробницях царів в місті Керма (північ Судану) сім частково зруйнованих статуй чорних фараонів, і це стало приводом для нових наукових дискусій. Археологи вважають, що статуї були завезені з території Південного Єгипту після повалення там чорних фараонів і приходу до влади єгипетських фараонів. Знайдені між уламками статуй листи золота і одяг, на думку археологів, говорять про те, що уламки статуй не просто закопали, а перепоховали з певним ритуалом. Імовірно, руйнування статуй стало результатом політичної суперечки між різними династіями фараонів.
Злиття Нілів – найкраще місце для гонок
Потроху заборони навколо країни знімаються, і вона долучається до світових процесів. Цієї весни тут відбулося відкриття Клубу водних видів спорту за участю української команди "Чорний фараон", що спеціалізується на гонках морської "Формули-1". Для Судану це було настільки важлива подія, що під час офіційної церемонії відкриття клубу і проведення перших змагань на воді в Хартумі були присутні помічник президента країни Абдель Рахман ас-Садик аль-Махді і міністр спорту та молоді провінції Хартум Аль-Ясаа Садок ат-Тадж. Чиновники сподіваються, що Хартумський клуб протягом найближчих декількох років організовує цілу серію гонок в найрізноманітніших класах "морської формули" за участю українських команд.
Судан не випадково обрано місцем проведення перших в Африці морських гонок "Формули-1". Місце організації гонки – район Аль-Мукрін – тривалий час вивчалося, і було встановлено, що місце злиття Білого і Блакитного Нілів ідеально підходить для морських гонок за найрізнішими параметрами (глибина річки, щільність води тощо). До того ж тут дуже сприятливі погодні умови для проведення круглий рік подібних змагань. Адже в тій же Європі взимку це досить проблематично. А в далекій перспективі суданці мріють налагодити виробництво на своїй території гоночних човнів.
А взагалі найпопулярнішими видами спорту в Судані є легка атлетика і футбол. 1956 року в Судані відбувся перший Кубок африканських націй з футболу, а 1970 року збірна країни виграла цей кубок. Через два роки збірна з футболу приймала участь в Олімпійських іграх в Мюнхені. Але і тут не все гладко. Минулого року FIFA призупинила діяльність футбольної асоціації Судану, оскільки без її дозволу Хартум змінив голову асоціації футболу Судану. Країна була відновлена в своїх правах після того, як президент повернув посаду колишньому голові асоціації.
Споживча інфляція
Облікова ставка
Офіційний курс євро
Офіційний курс долара
Міжнародні резерви
Головні теми