Віталій Рябошапка
провідний політичний оглядач У Білорусі повним ходом триває операція "транзит влади". Дострокові вибори до парламенту країни, що відбулися минулими вихідними, спроби президента Олександра Лукашенка налагодити відносини з Заходом, запланована на майбутній рік конституційна реформа і навіть торги з Росією навколо створення Союзної держави – елементи цієї операції. Які шанси на її кінцевий успіх, яке майбутнє готує для себе і для країни президент Білорусі, розбирався сайт "Сьогодні".
З новим парламентом до нових горизонтів
Дострокові вибори до парламенту Білорусі, що завершилися минулої неділі, як і очікувалося, жодних сюрпризів не принесли. Та інакше і бути не могло: нова Рада Республіки покликана стати наріжним каменем, основою операції з транзиту влади. А тому просто зобов'язана бути абсолютно лояльною до президента Білорусі Олександра Лукашенка. Власне, для формування саме такого парламенту і затівались дострокові вибори (чергові, нагадаємо, повинні були відбутися восени наступного року).
Друга головна мета виборів полягала в збереженні стійкості і стабільності політичної і державної системи. Справа в тому, що наступного року (як передбачається, 30 серпня, втім, можливо, і раніше) відбудуться вибори президента. Таким чином, вибори президента і парламенту повинні були відбутися з різницею буквально в кілька місяців. Що несло в собі нехай навіть гіпотетичні, але все ж загрози дестабілізації системи. А чим загрожує дестабілізація в державі при наявності під боком "великого брата", Лукашенко твердо собі з'ясував на прикладі Криму і Донбасу. Тому, щоб повністю виключити будь-які можливі "нежданчики", і поспішив провести дострокові вибори.
Причому вибирав достроково білоруський народ відразу обидві палати парламенту. 7 листопада відбулися вибори до Ради Республіки Національних зборів (верхня палата, до якої обираються по 8 представників від регіонів і від столиці, ще 8 призначає президент). За результатами Рада Республіки оновилася на 80%: з 56 обраних сенаторів в Раді минулого скликання засідали лише 11. Ще один депутат раніше представляв нижню палату – Палату представників.
Практично аналогічна картина склалася і за підсумками виборів до Палати представників, що відбулися десятьма днями пізніше – 17 листопада. Офіційно підсумки виборів будуть озвучені тільки в п'ятницю, 22 листопада. Але загалом вже можна говорити, що нижню палату також чекає кардинальне оновлення. Оскільки на вибори пішли лише 32 з 110 чинних депутатів, понад 70% нового парламенту складатиметься з нових же осіб.
Опозицію до виборів навіть на кілометр не підпустить: опозиційні кандидати були відсіяні ще на етапі реєстрації. Стосовно політичної приналежності парламентаріїв, то тут "Бацька" залишився вірним собі, в обох палатах зробивши ставку на безпартійних. У новому парламенті вони будуть в просто таки переважній більшості. Дійсно, партійні "прокладки", що несуть ймовірність чийогось впливу на депутатів, крім його самого, Лукашенкові ні до чого. Тому навіть комуністи в "найсоціалістичнішій пострадянській державі" перебувають в глибокому політичному маргінесі. Це дає можливість Лукашенку тримати управління державою цілком в своїх руках. І бути впевненим, що в потрібну хвилину парламент президента не підведе. А, як вже говорилося, саме на парламент покладатиметься найвідповідальніше завдання щодо транзиту влади.
Лукашенко обирає політреформу
Яку саме схему транзиту влади обере для себе Олександр Лукашенко, достеменно невідомо. Напевно перед очима білоруського президента стоять кілька вдалих схем, випробуваних в пострадянських республіках, і кілька невдалих (але які можуть бути цілком успішними в умовах Білорусі). До перших можна віднести передачу влади президентом Азербайджану Гейдаром Алієвим синові Ільхаму Алієву, "бутерброд", випробуваний тандемом Путін-Медведєв в Росії, "батько нації", яку реалізує зараз колишній президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв. З невдалих можна згадати спробу залишитися при владі за підсумками конституційної реформи президента Грузії Михеїла Саакашвілі. Або аналогічну спробу, що зірвалася ще на перших етапах реалізації, українського президента Леоніда Кучми (якого підвела якраз відсутність на 100% лояльного законодавчого органу).
Причому для Лукашенка підходить будь-який з цих варіантів, навіть азербайджанський. Старший син президента Білорусі – Віктор Лукашенко – давно і серйозно інтегрований в систему державної влади. Професійний дипломат, Віктор Лукашенко працював деякий час в МЗС, 2005 року був призначений помічником президента з національної безпеки, 2007-го став членом Радбезу Білорусі. Тобто про управління країною і про державні інтереси він знає не з розмов на кухні. Середній син – Дмитро – також має відношення до управління. Щоправда, його інтереси лежать в галізу спорту: він є членом НОК республіки і очолює державно-громадське об'єднання "Президентський спортивний клуб". Нарешті, молодший, Микола, – школяр. Але саме про нього найчастіше говорить преса, в тому числі західна, як про можливого наступника Олександра Лукашенка.
Втім, сам Олександр Лукашенко можливість передачі влади в спадщину спростовує геть. "Пишуть: Лукашенко готує транзит влади. Дітей починають перебирати. Так ось послухайте, жодних дітей не перебирайте. Жодні діти у мене не готуються ні до якого транзиту влади", – зазначив Лукашенко нещодавно на одній з нарад.
Як би там не було, в будь-якій з цих схем "слухняний" парламент – ключовий елемент. Припустимо, той же Путін, передаючи владу Медведєву, попередньо вибудував обидві палати парламенту під себе. Будучи де-юре главою держави в президентській республіці, де-факто Медведєв керував країною номінально, постійно залишаючись під загрозою імпічменту.
На даний момент, як заявив днями депутат Палати представників Ігор Марзалюк, до парламенту уже надійшло 17 варіантів Конституційної реформи. "Є 17 різних варіантів Конституційного акту на сьогодні. Конституційний акт передбачає – з того, що я можу сказати – перерозподіл функцій влади. Це більше влади парламенту, який контролюватиме прем'єр-міністра", – цитують Марзалюка білоруські ЗМІ.
Раніше про збільшення повноважень парламенту говорила (на рівні пропозицій) і голова ЦВК Білорусі Лідія Єрмошина.
Але ось яка зі схем в результаті буде реалізована, достовірно сказати не видається можливим. Як немає гарантій того, що Лукашенко все ж піде на черговий термін на президентських виборах наступного року. Глава Білорусі днями підтвердив, що має намір балотуватися. Але насправді це твердження поки нічого не означає. Найімовірніше, остаточне рішення, чи йти знову в президенти, чи ж здійснювати або контролювати управління державою з якогось іншого крісла, буде прийнято за підсумками політреформи.
Курс на багатовекторність. Як мінімум в економіці
Другою і третьою важливою опорою успішного транзиту влади, які намагається сьогодні звести Лукашенко, є зовнішня політика і економіка країни. Останніми роками, незважаючи на посилене підкреслення білоруським президентом особливих відносин з Москвою і особисто Володимиром Путіним, неозброєним оком видно прагнення Лукашенка збалансувати вплив Кремля за рахунок Заходу. По суті, йдеться про якусь далеку подобу багатовекторної політики в тому вигляді, як її практикувала Україна часів Леоніда Кучми. Але, звичайно, з урахуванням "історії" Білорусі і самого Лукашенка. І з головним прицілом на економіку.
У цьому плані показовим є візит Лукашенка 11-12 листопада до Австрії. Президент Білорусі приїхав до держави Євросоюзу вперше за багато років (та й загалом офіційні і неофіційні візити Лукашенко до ЄС за десятиліття правління можна перерахувати на пальцях однієї руки). Головне ж, що напередодні глава Білорусі недвозначно дав зрозуміти: він має намір шукати корисне для країни співробітництво в найрізноманітніших географічних напрямках.
"Якщо президент приїхав до Китаю, Індії, на Близький Схід, до Росії, зараз до Австрії, потім до Латвії, ми домовлялися, це означає – президент повинен дорогу прокласти туди. Ось моє завдання", – зазначив президент Білорусі.
Очевидно, що інтереси Білорусі у відкритті нових "доріг" сьогодні лежать більше в економічній площині. Лукашенко нехай і трохи запізно, але все ж адекватно оцінив загрози, які несе в собі залежність білоруської економіки від Росії. І чим можуть загрожувати штучно інспіровані північним сусідом проблеми в чутливий період транзиту влади. (Тим більше ці проблеми Росія вже почала створювати: щорічні втрати Білорусі через російський податковий маневр оцінюються в 400 млн дол., що для країни – вельми відчутна сума).
А тому Лукашенко взявся диверсифікувати ризики. Так, до Білорусі семимильними кроками заходить Китай, який вже реалізує багатомільйонні інвестиційні проекти в країні. Наприкінці жовтня було досягнуто принципових домовленостей про постачання нафти з Казахстаном. І нехай поки обсяги цих поставок непорівнянні з обсягами, які надходять до країни з Росії, чітко видно бажання Білорусі, як мінімум, "розбавити" монополію Москви в цьому чутливому для Мінська питанні.
Інша справа, що економічні важелі, які Москва при бажанні може задіяти в Білорусі, все ще залишаються вельми і вельми серйозними. Нівелювати загрози, пов'язані з погіршенням економічної ситуації в країні, якраз і покликана вибудувана Лукашенком політична і державна система. А минулі дострокові вибори до парламенту її тільки зміцнили.
Нагадаємо, раніше новини "Сьогодні" записали ексклюзивне інтерв'ю з Лукашенком.
Споживча інфляція
Облікова ставка
Офіційний курс євро
Офіційний курс долара
Міжнародні резерви
Головні теми