Крістіна Зеленюк
політичний оглядач У четвер, 5 березня, президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган полетить до Москви на переговори зі своїм російським візаві. Хоча раніше в Кремлі говорили, що цей день в графіку Володимира Путіна зайнятий іншими зустрічами. Після загибелі 33 турецьких військових в результаті авіаударів армії президента Сирії Башара Асада та російських військ в провінції Ідліб, відносини Москви і Анкари різко погіршилися. Нинішня криза, за словами експертів, небезпечніша, ніж 2015 року, коли Туреччина збила російський Су-24.
Ердоган вже сказав Путіну "піти з дороги" в Сирії, розгорнувши проти проасадівських сил в Ідлібі, яких підтримує Москва, військову операцію "Весняний щит". Чи означає це ризик прямого військового зіткнення Туреччини і Росії в Сирії? На чию сторону стане НАТО, адже Туреччина – член Альянсу? Чи може Анкара перекрити Росії Босфор для перекидання сил і засобів до Сирії? Експерти сходяться на думці, що і Путін, і Ердоган зацікавлені звести конфлікт нанівець, але форс-мажорних ситуацій виключати не можна.
Що сталося
Ситуація в Сирії різко загострилася в ніч на п'ятницю, 28 лютого, коли в провінції Ідліб, що межує з Туреччиною, від авіаударів сирійських і російських літаків по двох колонах загинули 33 турецьких військовослужбовці, ще 39 отримали поранення.
Ідліб – остання сирійська провінція на півночі, яку контролює озброєна опозиція. За даними ООН, там проживає 3,5 млн мирних жителів, які опинилися на порозі гуманітарної катастрофи через бої, що тривають.
Туреччина підтримує сирійську опозицію, Росія з 2015 року – сили Башара Асада. За словами прессекретаря Путіна Дмитра Пєскова, Росія – єдина країна, сили якої перебувають на території Сирії легально на запрошення президента Асада. Офіційна Анкара наполягає, що їхні військові в Сирії на запрошення сирійського народу.
"Росія бачить війну в Сирії, як частину свого повернення на Близький Схід, як елемент перетворення на наддержаву. Принаймні, вони так думають, бо СРСР мав свої інтереси на Близькому Сході. Ну і в певній мірі це також пов'язано з війною в Україні, коли Росія намагалася використовувати сирійську кризу як предмет для торгів із Заходом", – сказав сайту "Сьогодні" директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос.
Такої ж думки дотримується і співзасновник Центру досліджень Африки Олександр Мішин. За його словами, Туреччина прагне, по-перше, створити пояс безпеки або, іншими словами, буферну зону уздовж кордону з Сирією, щоб контролювати ситуацію з інфільтрацією курдських повстанців, джихадистів і регулювати потоки біженців.
"По-друге, в Ідлібі сконцентрована велика кількість біженців – понад 3,5 млн. Це, в основному, мусульмани-суніти, які виступають проти алавітського режиму президента Башара Асада. Серед цих людей значна кількість жінок і дітей повстанців, які воювали проти режиму в інших частинах Сирії, а тепер перебралися до Ідлібу – єдиної з чотирьох зон деескалації, яка залишилася після того, як армія Асада і ВКС РФ знищили три інших (Хама і Хомс, Східна Гута та Дар'а, яка межує з Йорданією). Анкара прагне забезпечити гуманітарний захист населення цієї території, щоб з цього плацдарму і далі можна було чинити опір уряду Асада. По-третє, турки хотіли б мати можливості повітряного контролю над Ідлібом", – сказав сайту "Сьогодні" Олександр Мішин.
Ще у вересні 2018 року на переговорах у Сочі Ердоган і Путін домовилися про створення в Ідлібі демілітаризованої зони. Але в повному обсязі домовленість не дотримувалася ніколи, а в квітні 2019-го сили Асада за підтримки Москви почали наступ на Ідліб, відвоювавши десятки населених пунктів, а два турецьких спостережних пости (з 12-ти, створених в рамках підписаного 2018-го угоди) виявилися за лінією фронту.
Загибель 34-х турецьких військовослужбовців в ніч на 28 лютого 2020 року – найбільші одномоментні втрати Туреччини за дев'ять років війни в Сирії. У Москві поспішили заявити, що турецькі військові, які потрапили під вогонь сирійських військ, насправді були в лавах бойовиків (хоча кремлівські рупори особливо не педалюють тему, мабуть, не бажаючи загострювати відносини з Туреччиною).
Після цього офіційна Анкара почала прямі бойові дії з режимом Асада, якого підтримує Москва, що збільшує ризик прямого зіткнення Росії і Туреччини. НАТО став на бік Анкари, закликавши Росію і режим Асада припинити атаки в Ідлібі.
"Ми закликаємо сторони повернутися до узгодженого 2018 року режиму перемир'я, щоб уникнути погіршення ситуації", – заявив генсек Альянсу Єнс Столтенберг на терміновому брифінгу в п'ятницю.
Що далі
5 березня Ердоган їде до Москви домовлятися про припинення вогню в Ідлібі. У Москві ж продовжують наполягати, що не можуть перешкодити режиму Асада знищувати терористів. За словами експертів, на сьогодні ні Ердоган, ні Путін не зацікавлені в прямому військовому протистоянні.
"Але цей "договірняк" дуже небезпечний, в будь-який момент можуть статися події, які можуть переламати хід домовленостей. Найімовірніше, Росія не планувала загибель турецьких військових, розуміючи наслідки, але це сталося. Потім були збиті (Туреччиною. – Авт.) два Су-24 і за офіційними даними, це були сирійські літаки та екіпажі. Але ця ракета могла влучити в російський літак і наслідки були б зовсім інші. Важливо також звертати увагу на реакцію НАТО і тертя, які загострюються в ЄС, оскільки це може бути одна з цілей, яку переслідує Путін, – розділити і посварити європейські країни через проблеми біженців і необхідність НАТО демонструвати практичну підтримку Туреччини на тлі конфліктів між Туреччиною і іншими членами НАТО, особливо Грецією", – сказав сайту "Сьогодні" співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова Олексій Мельник.
У суботу, 29 лютого, Реджеп Таїп Ердоган заявив про відкриття кордонів для біженців, які хочуть потрапити до ЄС сушею або морем. У Туреччині, яка прийняла у себе близько 3,7 млн біженців, заявили, що більше не можуть приймати у себе мігрантів, тому відкрили кордони. Зараз на кордоні з Грецією перебуває понад 13 тис. осіб. Кадри з місця подій нагадують, скоріше, поле бою. Грецька поліція застосовує водомети і сльозогінний газ, багатьох затримують за незаконний перетин кордону. Офіційний Брюссель уже звинуватив Анкару в невиконанні домовленостей від 2016 року щодо прийому біженців в обмін на європейські мільярди.
Щоб зменшити потік біженців і послабити сили Асада, у Анкари є ще один козир в рукаві – перекрити Росії Босфор і Дарданелли. Таке право їй дає конвенція Монтре. Якщо це станеться, сирійський режим, залишившись без російської військової підтримки, послабить наступ на Ідліб. Однак, чи скористається цим Ердоган, покажуть його переговори з Путіним в Москві 5 березня.
Споживча інфляція
Облікова ставка
Офіційний курс євро
Офіційний курс долара
Міжнародні резерви
Головні теми