Кримська війна – новий фронт

Росія стоїть над прірвою економічної і політичної кризи. Саме це може підштовхнути Володимира Путіна до ще однієї переможної війни – широкомасштабного наступу на Україну, зокрема з Півдня.

За останніми даними "Левада-центру", його рейтинг обвалився до 25%. Це критична межа. Сам факт публікації цих рейтингів – це сигнал певних незадоволених російських еліт Путіну. Звичайно, що режим Путіна, використовуючи в тому числі і коронавірусну ситуацію, буде йти до встановлення жорсткого квазі-фашистського режиму, який унеможливить переростання невдоволення чи протестів у загрозу для режиму восени. Тобто, вони відкидають будь-яку імітацію демократії і переходять до відвертої авторитарної моделі управління, коли думка суспільства вже не цікавить, навіть якщо рейтинг Путіна буде нульовий чи від’ємний.

На цьому тлі нова переможна війна проти України, в тому числі пов’язана з Кримом, для Путіна є досить бажаною. Чи ухвалить він це рішення? Щоб віддати такий наказ, Путін має отримати інформацію, що Україна ослабла, українське суспільство не протидіятиме, а силовики, ветерани і патріоти будуть відкрито виступати проти президента. Це означатиме, що накази верховного головнокомандувача не виконуватимуться і система оборони України не буде спроможною відбивати агресію.

Підготовка до нової переможної війни вже ведеться. Викрадення українського військовослужбовця 30 травня поблизу Чонгару на адмінкордоні з окупованим Росією Кримом яскравий тому приклад. Тобто, стратегічні російські військові навчання "Кавказ-2020", які призначені на вересень (де буде задіяно під 150 тис. військ і флот ЧФ, який буде підсилено групами кораблів Північного і Балтійського флоту), вже фактично стартували. Можливо вони перейдуть в таку саму фазу, як і навчання "Кавказ-2008" в Грузії, коли після навчань війська не були розпущені і відтягнуті в місця постійної дислокації, а розпочали операцію проти Грузії в серпні. Якщо говорити про якісь локальні операції в ході цих навчань, будуть і блокади, і провокації навколо українських бурових вишок, захоплених Росією у 2014 році, і острову Зміїний. Проблема в тому, що у України, на жаль, немає достатніх сил флоту, щоб протидіяти таким провокаціям.

НАТО в той самий час зупинила свої навчання у Чорному морі, хоча у квітні-травні мали відбутися стратегічні навчання DEFENDER-2020 за участі 18 країн. Ці навчання передбачали відпрацювання логістичних можливостей, стратегічної мобільності Альянсу зі швидким перекиданням американських військ для підсилення європейських союзників. Цього не відбулося. Взагалі, на мою думку, політика НАТО щодо Росії – це пасивне стримування. Вони дійсно будуть демонструвати присутність у Чорному морі, але не будуть переходити межу, яка би призвела до прямого збройного зіткнення з російськими кораблями. Це одразу ж запустить статтю 5 про колективну оборону, проте не всі країни НАТО підтримують війну з Росією в Чорному морі, бо воно не є стратегічним для багатьох країн Альянсу.

На відміну від НАТО, Росія у період жорсткого світового локдауну свої навчання в Чорному морі не зупинила. Навпаки, навіть розширила, створивши кілька військових шпиталів під приводом зростання кількості хворих на Covid-19. Проте, створення шпиталів взагалі-то є однією з ознак, що країна готується до війни.

Ще однією причиною для широкомасштабного наступу на Україну з Півдня сьогодні називають критичну ситуацію з водою в Криму. Дійсно, і нестача води, і питання забезпечення логістикою Криму створюють небезпеку такої військової операції. Але відсутність води в Криму і гуманітарна катастрофа кримчан Путіна насправді не цікавлять, навіть, якщо кримчани будуть вмирати від спраги. Він це може використати як привід для проведення пропагандистських та дипломатичних операцій, а можливо і військових. Головне ж для Путіна – це забезпечити військові бази і заводи в Криму, щоб у них було світло, вода і інші ресурси. А населення… Не подобається – їдьте до Сибіру, там води і електроенергії вистачає.