Нахабна інформаційна війна Росії

*Від редакції

Днями президент України Петро Порошенко підписав указ про введення в дію рішення РНБО з протидії інформаційній агресії Росії. Контроль за виконанням відповідного рішення покладено на секретаря РНБО Олександра Турчинова і це на четвертий рік війни з Росією. Але, до прикладу, тільки в листопаді минулого року Рада ЄС і Європарламент в затвердженому бюджеті на 2018 рік вперше передбачили кошти на боротьбу з російською пропагандою. Після цього минулого грудня прем’єр Британії Тереза Мей заявила про виділення 5 млн фунтів на протидію російській інформаційній війні.

Про те, як свого часу доводилося боротися нашому Посольству в Хорватії з брудною російською дезінформацією, та чому світ тільки зараз прокидається та починає протидіяти російській інформаційній агресії Олександр Левченко розповів в своєму блозі для сайту "Сегодня".

Без виграшу інформаційної війни не варто сподіватися на успіхи на полі бою. Для повернення окупованого Донбасу та анексованого Криму треба вживати постійних системних заходів для просування української точки зору в світовому інформаційному просторі. Недооцінка цього важливого напрямку роботи може коштувати нам іміджевих втрат і відтягування часу перемоги на фронті реінтеграції тимчасово окупованих територій.

Початок інформаційної війни з Росією: Крим

З початком анексії Криму російська пропаганда розгорнула небачену інформаційну війну до якої Україна виявилася просто неготовою. Скоординовані дії російської агітації на ТВ та в інших медіа дозволили створити величезну внутрішню підтримку серед росіян агресивному нападу на Крим. Російський наступ масово розгорнувся в світовому інформаційному просторі, де була використана роками налагоджувана машина продукування інформаційної брехні, задіяний величезний напрацьований ресурс в зарубіжних медіа, що створювався роками. Йдеться про планомірну багаторічну роботу представників російських спецслужб з закордонними журналістами. ФСБ та ГРУ (військова розвідка) інтенсивно працювали в країнах колишнього СРСР, тоді як Служба зовнішньої розвідки з певним залученням ГРУ в інших країнах світу.

Пам’ятаю, як на ранок 27 лютого 2014 року російський спецназ захопив приміщення Верховної Ради та Ради Міністрів АР Крим. Працюючи тоді Послом України в Хорватії, Боснії та Герцеговині, я не вагаючись пішов на прямий ефір одного з хорватських телеканалів, щоб донести політичні сигнали до політичного керівництва та громадськості. Багатьом місцевим політикам просто не вірилося, що можлива нахабна російська окупація Криму, тому ми всіх переконували, що треба миттєво реагувати на міжнародній арені, бо самій з російськими військами Україні не впоратися.

Бувало запрошували на прямий ефір, де на передачі вже чекав підготовлений журналіст з новою порцією "фейкових" звинувачень. Але нам завжди вдавалося доносити правильні сигнали до глядацької аудиторії. Якось був гостем рейтингового телеканалу для годинного прямого ефіру, присвяченого Україні. Головний редактор запевнив у попередньо підготовлених позитивних сюжетах про нашу державу. Ці сюжети дійсно були, але почалася програма з розгромного матеріалу про український ремонт літаків (навесні 2016 року російська пропаганда в хорватському інформаційному просторі говорила про спробу українців обдурити хорватську сторону в ремонті дванадцяти МІГ-21).

Телеведучий почав задавати питання чому це український Посол так активно коментує питання, яке начебто є комерційного характеру. Довелося йому і глядачам нагадати, що ремонт виконував казенний Одеський авіаремонтний завод з більше ніж столітньою традицією ремонту авіатехніки та виробничою спеціалізацією на відновленні саме МІГ-21, а сам багатомільйонний контракт уклала державна компанія "Укрспецекспорт", тому представляючи державу Україна ми не дозволимо, щоб недоброчесні конкуренти обливали її брудом.

Текст пісні старий, але його намагаються знову продати, хоча давно відомий автор мелодії. Мене не дивує, що  впливове загребське видання Jutarnji list зараз знову почало дискредитаційну кампанію щодо українського ремонту хорватських винищувачів. Саме воно ініціювало антиукраїнські публікації весною 2016 року. Зараз обрано таймінг, коли Міноборони Хорватії має визначитися з виконавцем чергового ремонту хорватських бойових гелікоптерів радянського виробництва. Потенціальними переможцями тендеру може бути "Укрспецекспорт" або Росія. Тому вчергове кинути тінь на українського спецекспортера означає підіграти російському конкуренту.

Інформаційне поле бою з Росією – увесь світ

Один з тліючих скандалів – це інформаційне втручання росіян у президентські вибори в США. Окрім класичного намагання Кремля впливати на розвиток передвиборчих перегонів через своїх агентів впливу, була зафіксована надзвичайна російська активність в соціальних мережах, де мільйони американських споживачів інформації не відаючи того були під впливом московської пропаганди і американський Конгрес вирішив окремо розслідувати це питання. Занепокоїлися і британці щодо російського втручання в Brexit. Стало очевидним, що Кремль використовуючи новітні інформаційні технології, активно присутній у вирішенні всіх важливих справ світової політики, активно лобіюючи свої національні інтереси через використання демократичної процедури виборів.

Тепер зрозуміло, чому ультраправі та відверто ліві політичні організації, які роками не могли отримати достатню електоральну підтримку для проходження до парламентів низки європейських країн, зараз комфортно себе почувають у вищих законодавчих органах цих держав активно впливаючи на прийняття важливих внутрішньо та зовнішньополітичних рішень. Не дивно, що всі вони великі друзі політичного курсу Путіна, який створив у колись монолітній Європі свої оазиси політичного втручання, фінансово підгодовуючи та організаційно підтримуючи їх. Цікаво, що багатьох з тих, хто наважився критикувати найвпливовішу людину планети очікувала дискредитація або політичний пресинг.

Не є виключенням навіть Україна. І якщо всі випади проти Путіна в українському інформаційному просторі просто не беруться до уваги – тут вариться своя політична каша, то тих, хто активно протидіє кремлівській пропаганді на міжнародній арені частенько чекає процес дискредитації. Відчув це на власному досвіді. Все відбувається за відпрацьованою російськими спецслужбами схемою: спочатку копаються по приватному життю, намагаючись скомпрометувати, а якщо там усе чисто, тоді виділяються кошти для емісара, який через когось "зі своїх" стає вхожим до деяких високих українських кабінетів з "фейковим" доносом, звісно не щодо досягнень в інформаційній війні з Росією, підкріпленим "конвертом подяки". Там цьому радіють, бо хоча і за гроші, але починають "боротися" з недоліками, байдуже, що "фейковими". Тому корумпованість багатьох українських високопосадовців стає "бічем" демократичних перетворень. Про це згадує і низка американських і європейських політиків, вказуючи на використання Кремлем української корупції для проштовхування власних політичних цілей.

Згадаємо ще один фактор російського інформаційного впливу: в країнах так званого ближнього зарубіжжя російський капітал пробивався не тільки через захоплення лідерських позицій у банківському секторі, викуп стратегічно важливих виробничих потужностей, перехоплення перспективних інвестиційних проектів, але і придбання національних ЗМІ з метою реального впливу на свідомість і громадську думку місцевого населення. Банківський та інвестиційний капітал РФ активно використовувався для нахабного лобіювання російських інтересів, здійснення реального впливу на перебіг політичного процесу в цих державах, створення на місці осередків російських друзів у політичному істеблішменті, бізнесових колах та місцевих ЗМІ. Не була виключенням і Україна, яка в стратегічних планах Кремля займала одне з головних місць і де маніпулювання суспільною думкою проводилось роками.

Замість висновку

Знаєте, між численними зустрічами з представниками усіх парламентських політичних сил Хорватії, Адміністрації президента і МЗС у березні 2014 році якось запам’яталися відверті слова голови однієї з лівих парламентських партій: "А на яку реакцію Росії ви власне розраховували? Чому ви вирішили, що Москва все це отак проковтне. Можете робити і надалі різкі рухи, але все це може закінчитися трагічно", мабуть натякаючи, що Крим, можливо і не єдина складна проблема з якою стикнеться Україна. Він дав життєву пораду: "Прорахуйте кроки наперед і якщо майбутні втрати варті вашого бажання жити по-новому, тоді не скигліть і стійко переносьте тяжкі випробування".

У боротьбі з московською пропагандою в світовому медіа просторі особливу роль можуть відігравати українські дипломатичні представництва, які як ніхто здатні активно інформувати місцеву громадськість про російську військову агресію на Донбасі та окупацію Криму, оперативно спростовувати усі "фейки" кремлівської пропагандистської машини. Зрозуміло, що вихід у прямий ефір чи інтерв’ю з гострих зовнішньополітичних питань вимагає напруження та відповідної підготовки. Але постійна комунікація з зарубіжними медіа з важливими політичними сигналами повинна стати дієвою частиною роботи кожного українського посла. Саме керівник дипустанови має стати своєрідним голосом України в країні перебування.   

В низці країн ми бачимо велику активність керівників українських дипустанов, які доносять максимум об’єктивної інформації про Україну місцевим ЗМІ, політичним колам, громадськості. Можемо помітити також значну присутність деяких українських послів у соціальних мережах, але це особливо важливо, якщо читачі – іноземні громадяни з країн акредитації.

Насамкінець підкреслю, що гостре суперництво з Росією в світовому медіа просторі не тільки продовжується, а навіть зростає. Тому Україні потрібно проводити системну роботу в інформаційній сфері міжнародних відносин з метою спростування кремлівських "фейків" та ефективного забезпечення  державних інтересів на світовій арені.