Ми оновили правила збору та зберігання персональних даних

Ви можете ознайомитисЬ зі змінами в політиці конфіденційності. Натискаючи на кнопку «Прийняти» або продовжуючи користуватися сайтом, ви погоджуєтеся з оновленими правилами і даєте дозвіл на використання файлів cookie.

Прийняти

Своя справа: айтішник запустив стартап для відправки посилок

26 серпня 2018, 02:00

Тетяна Негода

Сервіс працює за принципом "кожен користувач і замовник, і листоноша"

По принципу BlaBlaCar. Каждый пользователь в сервисе Львовича — и заказчик, и «почтальон». Фото: из архива Я. Львовича

По принципу BlaBlaCar. Каждый пользователь в сервисе Львовича — и заказчик, и «почтальон». Фото: из архива Я. Львовича

Реклама

Коли майже 10 років працюєш в одній компанії, нехай навіть дуже солідній, може стати нудно.

"Я почав почуватися дрібним гвинтиком, який не впливає на кінцевий результат. Це не дуже мотивує", – розповідає Ярослав Львович, інженер комп'ютерних систем і мереж, випускник КПІ.

Він прийшов до великої агропромислової компанії на першому курсі молодшим IT-фахівцем, а пішов керівником відділу розробок. Кар'єрне зростання було, але не вистачало самореалізації.

"Хотілося почуватися важливим. Не виконувати одну функцію в холдингу, а бути корисним суспільству", – пояснює свої мотиви Ярослав.

Прийнявши рішення, просто покинув насиджене місце і фрілансував. І тут промайнула ідея стартапу.

"Другу-зернотрейдеру знадобилося переправити до Німеччини зразки зерна клієнтам. Це виявилося великою проблемою: у великих перевізників обмеження на доставку органіки, – розповідає Львович. – Відправив з оказією, убивши на пошуки кур'єра масу зусиль".

А Ярослав задумався: чому б не створити зручний сервіс, який об'єднує замовників і виконавців-доставщиків?

Стартовий капітал: 9 років досвіду і 3 розробники

Спочатку Ярослав зайнявся вивченням ринку. Виявилося, він напівзайнятий і низькоконкурентний. Схожі стартапи є, але якість програмного забезпечення слабенька, і її нескладно переплюнути. Тоді айтішник почав збирати команду розробників. У вересні минулого року підібрав фахівців, а в травні поточного сервіс запрацював. Тепер Ярослав Львович – співзасновник мобільного сервісу доставки посилок попутниками. Його проект стартував завдяки трьом розробникам і власноруч докладеним зусиллям.

"Я виконував функції менеджера-організатора. Вивчав розробку мобільних додатків, а коли прийшов час – сам сів за "верстат" і дописав додаток, – згадує айтішник. – Цього вчаться роками, а у мене було всього два тижні, щоб вивчити мову програмування з нуля, закінчити роботу і вчасно запустити сервіс".

Ярослав сам студіював тонкощі адміністрування, основи маркетингу. Благо, у фінансовій сфері у нього вже був багаж знань з попередньої роботи. Але все одно виходило, що для проекту раз у раз потрібно було вникати в нові області.

"Можна найняти консультанта, але вони за тебе мислити не стануть. Все одно треба самому добре вникнути в суть, розібратися, що потрібно для роботи", – каже Львович.

А для душі і зміцнення духу весь час читав історії успішних людей і кейсів.

Спочатку обходилися коворкінгом, а коли команда розширилася, вигідніше стало знімати невеликий офіс. Головним генератором нових користувачів для сервісу став Facebook, несподівано ефективним каналом продажів виявився Telegram, а з просуванням блогери допомогли. Тепер, за словами співзасновника сервісу, проект дозрів навіть для участі в конкурсах стартапів (подали заявку на участь).

"На конкурс треба приходити з уже робочою моделлю. А у нас – запущений продукт, статистика і досвід, є що показати і чим поділитися", – міркує автор ідеї.

Найважче

Ніщо не далося Ярославу так важко, як запуск вже готового, відшліфованого сервісу.

"Першого місяця після старту потрібно було не просто добитися збільшення кількості користувачів, а й успішних кейсів (бізнес-ситуацій), – говорить Львович. – Все, що робилося до цього, було зрозуміло. А коли від тебе вже не все залежить – неясно, за які ниточки смикнути, щоб спрацювало".

Пожинати перші плоди дуже важко, але цікаво. Першого дня після запуску сервісу Ярослав з маркетологом буквально щогодини цікавилися, чи заходив до системи хоч хтось, і раділи кожному новому зареєстрованому користувачеві.

"На щастя, робота в холдингу була хорошою школою стресостійкості. Це допомогло тримати себе в руках і навіть відносно спокійно спати ночами", – зізнається Львович.

Як змінилося життя

Коли був найманим працівником, міг розраховувати на стабільний дохід і передбачуване завтра. Зате підпорядковувався кільком керівникам і так втомлювався від офісної бюрократії і формальностей, що додому приходив емоційно вичавленим.

"Тепер, коли зайнятий тим, що приносить радість, моральне виснаження пройшло. А робочий день і раніше 8-годинним не був", – ділиться IT-фахівець.

Родина, за його словами, від змін тільки виграла. До того ж Ярослав перестав спілкуватися з людьми, з якими пов'язували справи і ні краплі позитивних емоцій.

"По роботі доводилося мати справу з усякими енергетичними вампірами, – згадує він. – Яке щастя, що є можливість їх уникати!"

У співзасновника стартапу з'явилися амбітні плани: до нового року він планує в рази збільшити "штат" користувачів сервісу, зібрати відгуки та вдосконалити додаток. А потім вийти за межі України і залучити до 50% учасників-європейців.

Успіх в цифрах

З моменту виникнення ідеї до запуску стартапу пройшло близько року і 2-3 місяців. Ярослав починав роботу з командою з трьох розробників, але вже до моменту запуску продукту маленький штат подвоївся. Яка сума для цього знадобилася, він не розголошує, але каже, що аналогічні стартапи тягнуть на десятки тисяч доларів, адже на зарплату одному тільки IT-фахівцеві на місяць треба 2000 доларів як мінімум.

Після першого місяця роботи сервіс мав аудиторію близько 4400 користувачів. Другий закінчили з 10 тисячами, а неповний третій подвоїв цей результат. Ці 20 000 з хвостиком користувачів – це люди, які потенційно можуть як відправляти, так і перевезти багаж, найчастіше мандрівники. В день на сервісі висить щонайменше 3500 актуальних поїздок і 500 посилок. Творці збиралися починати з української аудиторії. Але вийшло, що лише 25% користувачів – з України. Решта теж українці в своїй більшості, але розкидані по всьому світу. Найбільше їх в РФ, Польщі, Німеччини, Італії.

"Є люди з США, Аргентини, Індії! Сам дивуюся, як вони нас знайшли", – жартує Львович.

Прибутку він наразі не отримує: стоїть завдання проаналізувати, який попит на сервіс, а потім – модернізуватися..

Поради бувалого

Головний висновок, зроблений досвідченим стартапером: якщо занадто переживати і розглядати проблеми як трагедію, а не звичайні завдання, то краще за проекти і не братися. Філософський підхід до справ – порятунок нервової системи.

"Інакше можна з глузду з'їхати. Насправді будь-який успішний проект – це величезна кількість помилок, шишок і зроблених висновків, – вважає Ярослав. – Жодна компанія, думаю, з першої спроби не отримала суперприбуток – всі пройшли тернистими шляхами". 

У сфері перевезень варто більше приділяти уваги питанням безпеки, тепер точно знає він. Раніше його сервіс давав просто рекомендації і пам'ятку, як приймати посилку, на що звертати увагу, щоб мінімізувати ризик влипнути в неприємності. Але в наш час цього мало.

"Треба відрегулювати систему оплати через систему замість готівки, – каже Ярослав. – Щоб виконавець гарантовано отримував винагороду, а відправник знав, що його гроші не віддадуть, поки посилка не доїде".

До речі, соціальні мережі і профайли для верифікації користувачів стали набагато інформативніше, ніж їх документи, вважає Львович: профіль на Facebook або Google-акаунт розкажуть про людину більше, ніж її паспорти. На ці дані і слід орієнтуватися в питаннях безпеки.

Читайте найважливіші та найцікавіші новини у нашому Telegram

Реклама

Реклама

Новини партнерів

Загрузка...

Новини партнерів

Загрузка...
загрузка...