Ми оновили правила збору та зберігання персональних даних

Ви можете ознайомитисЬ зі змінами в політиці конфіденційності. Натискаючи на кнопку «Прийняти» або продовжуючи користуватися сайтом, ви погоджуєтеся з оновленими правилами і даєте дозвіл на використання файлів cookie.

Прийняти

Інтерв'ю з Марією Порошиною: "У свої 41 я хочу народити сина"

22 квітня 2015, 09:05

Міліченко Ірина

Актриса і екс-дружина Гоші Куценко розповіла про таблетку молодості і про те, як бути мамою трьох дочок

Порошина: «Моя бабуся співала в київській опереті 20 років». Фото: Ваганов

Порошина: «Моя бабуся співала в київській опереті 20 років». Фото: Ваганов

- Маріє, скоро стартує серіал "Офіцерські дружини" (канал "Україна"), в якому ви граєте одну з головних героїнь, дружину військового Катерину Антонову. Так виходить, що у всіх дам, в яких ви перевтілюєтеся, складна доля. А самі вірите в долю?

- Я вірю в Бога, в життєві випробування і розумію, для чого вони посилаються людям. Доля складається із твоїх вчинків, зі ставлення до життя і ударів долі. Випробування тільки загартовують. Якщо не перестаєш вірити, тебе нічого не може зломити. А якщо ці ситуації намагаєшся обійти стороною, тобі знову пошлють те ж саме, поки ти з цим не впораєшся.

- Багато колег впевнені: грати негативних героїв набагато цікавіше. Не виникало спокус взятися за образ негідниці або, наприклад, легковажної пані вільних звичаїв?

- Будь-якій артистці хочеться зіграти різні амплуа: від кокеток до жінки-вамп, стерви, самотньої забитої або, навпаки, зухвалої, сміливої й іноді неадекватної. У мене є можливість грати таке в театрі, а ось в кіно такого розмаїття поки немає. Крім того, я люблю зніматися у військовому кіно, відходячи від дня сьогоднішнього. Воєнний час грати дуже цікаво, і чим більше у тебе інформації, оповідань від літніх людей, тим цікавіше.

- Кажуть, неможливо бути одночасно хорошою актрисою і матір'ю, доводиться чимось жертвувати. У вас троє дітей, і ви з цим справляєтеся. Не хотілося народити ще й хлопчика?

Реклама

- Звичайно хотілося! Із задоволенням зважилася б на це. Щоправда, чоловік лякається, що знову буде дівчинка (сміється). Але це вже як Бог дасть. Чудово, коли жінка може побачити себе в якості матері дочки та сина. Хоча мені поки не було дано порівняти ці абсолютно різні поняття. Адже хлопчики з іншої планети! Але я знаю точно, що свого сина виховувала б дуже жорстко. Ось у моїх подруг сини: я дивлюся з боку, як хвацько вони з цим справляються і виховують не розслаблених інфантильних чоловіків, а саме чоловіків.

- А як ставитеся до віку? Зважитеся на пластику, якщо професія змусить?

- Для кіно важливо, щоб зовнішність була приємною і привабливою. Коли доживеш до певного віку, тоді потрібно буде дивитися, чи треба молодитися. Є чудові артистки, які нічого спеціально не роблять і виглядають цікаво. Вони красиві духовно, світяться зсередини і несуть старість, як подарунок. Вони вміють користуватися цим, розуміють, що потрібно робити в цьому віці. Це особистий вибір кожного, як себе почувати і позиціонувати. Не можу сказати, що не скористаюся через п'ять років хірургічними вишукуваннями. Можливо, до того моменту придумають щось оптимальне: вип'єш таблетку – і в тебе сяють синявою очі (сміється).

- Наскільки я знаю, у вас в Україні чимало родичів...

- Так і є. До недавніх пір була жива бабуся, яка виховувала мене, бо мама працювала на трьох роботах, забезпечуючи сім'ю. Бабуся був артисткою в київському театрі оперети, співала там 20 років. Мама народилася в Києві. Пам'ятаю, коли знімалася у вас, ми привезли бабусю, показали їй місця, де вони жили в бараках в післявоєнний час. Таке щастя, що вона побачила все це перед смертю, побувала в рідних місцях, з якими пов'язана молодість, любов, народження дочки. Ми з сестрами були на могилі у прабабусі і прадідусі. У нас всі родичі поховані під Києвом, у селищі Немішаєве. Але сам Київ я не дуже добре знаю. Адже коли приїжджаю на зйомки сюди, вихідних у мене майже не буває. Але якщо випадає іноді щастя щось подивитися, обов'язково використовую можливість. Якось було два дні вільних, і гуляла по Хрещатику, збирала каштани в кишені (сміється).

- Ви відчуваєте себе щасливою?

- Це перманентне поняття. Велике щастя, що в мене троє дітей, що живі батьки. У моменти, коли всі здорові, коли є надія ще щось встигнути зробити в цьому житті, чогось навчити дітей, а не скотитися вниз, – і приходить розуміння щастя. Бувають ситуації, коли людина змінюється і його веде в іншу сторону. Це складно – триматися і не втратити своє нутро, своє я. Може бути багато ситуацій і компромісів, які тобі пропонує життя. Але, як казала моя колега, актриса Катерина Васильєва: "Треба жити – не тужити, нікому не докучати, нікого не засуджувати, наша вам повагу".

Підпишись на наш telegram

Лише найважливіше та найцікавіше

Підписатися

Реклама

Реклама

Новини партнерів

Загрузка...

Новини партнерів

Загрузка...
загрузка...