Інтерв'ю з режисером "День народження Буржуя" Анатолієм Матешком: "Я пішов у депресію через війну на Сході"

— Анатолію, у вашому послужному списку є проекти різних жанрів і форматів: і телесеріали, і детективи, і навіть музичне дитяче кіно. Чим було продиктоване бажання зняти психологічний трилер "Полон"?

— Знаєте, час і реальність диктують те, чим ти займаєшся. Ще два роки тому ми з Анастасією (дружина Анатолія, Анастасія Матешко. — Авт.) із задоволенням займалися дитячим музичним фільмом "Трубач", але тоді все було прекрасно і чудово в нашій сонячній країні. А потім, коли все посипалося, ми почали задаватися питанням, що робити далі, про що розповідати глядачеві. Адже перш за все ми — професіонали, які повинні займатися своєю справою і знімати фільми. А на них держава зараз грошей не дає. І ось з'явився інвестор, який був на Сході, який знає цю проблему не з чуток. Він захотів зняти фільм про це і звернувся до нас.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

"Полон". В сірих тонах і без цензури.

— У фільмі немає чіткої прив'язки до часу і місця, але глядачеві все одно зрозуміло, що мова йде про війну на сході України. Про що ж все-таки цей фільм?

— Ми хотіли зробити притчу, абстрактну історію, яка була б сьогодні актуальна у всьому світі. На сьогодні тероризм досяг якогось апогею — у тебе на очах розстрілюють людей, а потім в інтернеті просто пачками з'являються ці жахливі відео. І народ вже звик до негативу, до того, що нас оточує інформація такого роду. Але українці завжди вважали, що це відбувається десь далеко і їх ніколи не торкнеться: десь в Ірані, Чечні, Молдавії, а до нас не дійде. Зізнаюся, з-за всіх подій в країні я надовго занурився в депресію. Може, цей фільм якось вплинув на мене, тому що дозволив мені як кінематографістові брати участь в історії, яка відбувається з нами. Не бачити цього, не бути там у полоні, не брати участь у бойових діях, не брати автомат в руки, але так чи інакше брати участь. Тому що ми показали час, в якому зараз живемо. І людина, яка думає, що не бере участь, рано чи пізно теж може бути втягнута: ніхто не застрахований від того, що тобі або твоєму синові прийде повістка.

— Фільм досить важкий — сірі тони, сцени насильства. Як, на вашу думку, український глядач сприйме таку стрічку? Які у вас очікування щодо прокату?

— Я думаю, що прокат у нього буде не сильно успішний. Хоча на вечірньому показі на кінофестивалі в Одесі вийшло всього людини дві-три, а на денному взагалі був повний зал, незважаючи на його великі розміри. Але то була публіка підготовлена, а от звичайна, на жаль, не звикла до соціального та проблемного кіно. Це в Польщі, Румунії, Чехії, Франції, Німеччини та Ірландії знімають свої проблемні стрічки і дивляться їх. У нас же багатьом некомфортно дивитися на переживання, страждання і так далі. Але відмовитися на це дивитися — не значить усунути сам факт їхнього існування. І якщо ми, кінематографісти, будемо від цього відвертатися — говорити, що цього немає, що все прекрасно, що ми говоримо без мату, що ми не куримо, не п'ємо, що люди не стріляють в людей, що ми дуже ніжні, — то з цього нічого не вийде. Так що ми повинні знати реальні проблеми, повинні знати свого ворога. І наш фільм про те, що ворог насамперед знаходиться всередині тебе самого.

"Буржуй". У цьому році відзначив 15-річчя.

— Ваш серіал "День народження Буржуя" відзначає 15-річчя. Чи підтримуєте ви зв'язок з акторами?

— З українськими акторами, для яких цей фільм став путівкою в життя, я працюю і зараз. Наприклад, з акторами Володимиром Горянським або Ларисою Руснак — вони вийшли з "Буржуя", і вони ж є в "Полоні". Що стосується Валери Ніколаєва, то він багато працює за кордоном, але зараз я з ним не спілкуюся і ніякого зв'язку не підтримую — так вже у нас склалося. З приводу інших російських акторів скажу, що ми майже не бачимося.

— Уявіть собі, що у вас є необмежений бюджет і ви можете знімати що завгодно. Який би була ця була картина?

— Як не дивно, це було б дитяче кіно зі стрілялками, гралками, забавками і з якоюсь дуже доброю думкою. В принципі у нас такий сценарій вже є. Анастасія його написала, називається "Гаврик". Це фільм про друга, якого наш хлопчик сам собі придумав і оживив. Але проект цей дуже дорогий, адже в ньому планується дуже багато ефектних пригодницьких сцен.